Вадим Волохов
12 травня поточного року в Іраку відбулися п’яті з дня початку окупації та війни з «Ісламською державою» (ІД) вибори до Національної асамблеї Іраку (парламенту). У виборах брали участь 44,5 % виборців.
Традиційна боротьба за владу точиться між трьома впливовими релігійними і етнічними силами: шиїтською більшістю, сунітською меншістю і курдами. Шиїти вийшли на вибори у складі п’яти політичних альянсів, суніти виступили двома політичними блоками, курди не виступають єдиною силою, тому шість курдських партій порізно ведуть боротьбу за парламентські місця.
Парламент Іраку складається з 325 депутатів Ради представників, що обирається за партійними списками. Верхню палату парламенту (Раду Союзу) досі не сформовано. Рада представників є ключовим органом іракської влади. Саме вона ухвалює основні федеральні закони і обирає главу держави. Президент призначає голову уряду зі складу парламентської більшості. Відповідно до конституції Іраку, 83 депутати (25 %) мають бути жінки, а 9 місць надається представникам етноконфесійних меншин, 5 з яких — християни.
Особливістю державного устрою Іраку останніх років є те, що Уряд національної єдності країни формувався за релігійно-національною ознакою. Так, прем’єр-міністром (ключова посада за конституцією Іраку) обирався шиїт, президентом країни — курд, а спікером парламенту — суніт. Два заступники цих посадових осіб мають доповнювати свого начальника, а це означає, що по одній віце-президентській посаді завжди буде закріплено за шиїтами та сунітами. У складі нинішнього парламенту шиїти мають 183 місця із 328.
| Результати парламентських виборів в Іраку 2018 року |
Попередником нинішнього прем’єр-міністра Іраку Хайдера аль-Абаді був (у 2006–2014 роках) шиїт Нурі «Джавад» аль-Малікі, якого підтримували Духовний лідер шиїтів Іраку, Великий аятола Алі аль-Сістані та один з шиїтських лідерів Муктада ас-Садр.
Саме Муктада ас-Садр, який очолює альянс «Ас-Сайрун» (Альянс революціонерів за реформи) переміг на виборах, набравши найбільше голосів виборців.
Цікавий той факт, що до альянсу «Ас-Сайрун», крім партії самого ас-Садра «Istiqama» («Чесніть») та шістьох політичних груп, входить і Комуністична партія Іраку. І цей дивний альянс слід розглядати не інакше, як результат змін в іракському суспільстві. «Ас-Сайрун» переміг у шести провінціях Іраку і отримав 54 місця в парламенті. Альянс закликає боротися з корупцією та ліквідувати бідність. Результат несподіваний.
|
Примітка: Муктада ас-Садр, четвертий син відомого іракського шиїтського Верховного лідера Мохаммада Садека аль-Садра, народився в 1973 році у Наджафі. Став широко відомий у квітні 2004 року, коли очоливши шиїтську збройну «Армію Махді», підняв повстання проти американської окупації Іраку. Адміністрацією окупаційних сил був визнаний поза законом за «вбивство тисяч сунітів» під час бойових дій проти коаліційних сил в 2006–2007 роках, покинув Ірак і перебував в Ірані до 2011 року. Зіграв ключову роль під час виборів Нурі «Джавада» аль-Малікі на посаду прем’єр-міністра Іраку. У травні 2009 року у ЗМІ було оприлюднені повідомлення, що після двох років навчання у Кумі (релігійна столиця Ірану) Муктада ас-Садр отримав звання «Великий аятола». 5 січня 2011 року він повернувся до Іраку з метою продовжувати політичну боротьбу за свою країну, а 8 січня він закликав народ Іраку «до мирного спротиву, без зброї, кому не надано права її носити». За різними оцінками, ас-Садра підтримує від 30 % до 35 % шиїтів Іраку. |
На другому місці — проіранський альянс «Fatah» («Завоювання») на чолі із Хаді аль-Амері. До альянсу входить шиїтська радикальна збройна організація «Аль-Хашд аш-Шаабі» («Народне ополчення»). Серед членів альянсу — широко відома воєнна організація «Бадр», яка під час війни із «ІД» проводила «зачистки» сунітських територій, в результаті яких було вбито і закатовано тисячі сунітів. На сьогодні це колабораціоністська терористична організація, що створена і фінансується Іраном, і яка відстоює винятково іранські інтереси.
За підсумками виборів альянс переміг у чотирьох провінціях Іраку і отримав 42 місця у парламенті.
|
Примітка: Організація «Бадр» — воєнне крило Вищої Ради ісламської революції в Іраку — була сформована в Тегерані (Іран) у 1982 році для боротьби із режимом Саддама Хусейна в Іраку. В 2003 році бійці «Бадр» спромоглися взяти під контроль кілька міст на півдні Іраку. У складі «Бадр» для боротьби з партизанами сформовано бригади «Вовки» і «Вулкан», а також бригада «Скорпіон» для ведення розвідки і диверсій. На сьогодні «Бадр» курує діяльність МВС Іраку, чисельність якого вдвічі перевищує збройні сили країни. Генеральний секретар «Бадр» — Хаді Фархад Абдулла аль-Амері. Народився у 1954 році в іракській провінції Діяла. В 1976 році закінчив Багдадський університет за фахом «статистика». З початку 80-х років — активний член опозиційних груп, був змушений переховуватись в Йорданії, Сирії, потім в Ірані. У роки ірансько-іракської війни воював на боці Ірану, служив у підрозділах контррозвідки КВІР Ірану. Закінчив командно-штабні курси КВІР в університеті «Імам Хуссейн». В 1991 році керував спеціальними операціями на іракській території. Після падіння режиму С. Хусейна встановлював контроль над силовими відомствами Іраку. В 2006 році, за підтримки КВІР, створив розгалужену терористичну мережу з боротьби із американською окупацією. У 2009 році обирається Генеральним секретарем «Бадр» і депутатом іракського парламенту від блоку «Національний альянс», очолює Комітет з питань безпеки та оборони. У 2010 році поступився посадою міністра оборони і був призначений міністром транспорту та комунікацій. Прихильник створення незалежної федеративної держави мусульман-шиїтів. Підтримує тісні стосунки з командувачем Силами спеціальних операцій «Кодс» КВІР ІРІ генералом Касемом Сулеймані. Має громадянство Ірану, одружений на іранці, родина мешкає в Ірані. |
Альянс нинішнього прем’єр-міністра Іраку Хайдера аль-Абаді «Nasr» («Перемога») переміг у трьох провінціях і посів третє місце.
Х. аль-Абаді зіткнувся з жорсткою конкуренцією з боку альянсу «Дава» (DAWA) на чолі із Нурі аль-Малікі. До речі, Х. аль-Абаді свого часу став прем’єром Іраку на контрасті з Н. аль-Малікі, який і довів країну до повної катастрофи, зокрема, проводивши неадекватну політику стосовно національних меншин. На виборах 20189 року Х. аль-Абаді був єдиним кандидатом за шиїтськими списками в регіоні Курдистану і має неабиякі шанси для того, щоб знову стати прем’єром Іраку.
| Лідер альянсу«Nasr», чинний прем’єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді | |
Суніти Іраку, найбільш знедолена і дискримінована частина населення Іраку, традиційно проігнорували вибори до парламенту і не бачать механізмів для поліпшення свого стану.
На виборах вони були представлені «Ісламською партією Іраку» на чолі із Салімом аль-Джабурі.
Вважається за можливе, що суніти оберуть стратегію ворожого нейтралітету, все буде залежати від того, як Муктада ас-Садр знайде із ними спільні позиції, щоб створити умови для їх повернення до політичного життя країни.
На сьогодні головна проблема курдів полягає в тому, що після референдуму про незалежність, який відбувся у вересні 2017 року, курдські партії розійшлися і на тепер виступають окремо. При цьому треба брати до уваги, що у разі, коли шиїтські альянси не домовляться, курди зможуть об’єднати зусилля з переможцем виборів і змінити ситуацію. Але для цього потрібна єдність.
У 2017 році під ударами шиїтських збройних формувань курди втратили до 40 % своїх територій, втратили контроль над нафтовими полями у Кіркуку та своїми кордонами. Вони не виступили єдиною політичною силою. Сьогодні курдські партії, що зайняли позицію «неприйняття підсумків виборів», фактично зривають процес формування коаліційного уряду в Іраку.
| У виборах до парламенту брали участь наступні курдські партії: | |
| 1. «Ісламський Союз Курдистану» на чолі з Салахаддіном Бахадіном. Має більшість місць в іракському парламенті | 2. «Патріотичний союз Курдистану» на чолі з представником Ради партії Кубадом Талабані. ПСК на сьогодні другий за більшістю місць у парламенті серед курдських партій |
| 3. «Рух за зміни» (Горран) на чолі із Омаром Саїдом Алі. На даний час партія посідає третє місце у парламенті Іраку серед курдських партій | 4. «Нове покоління» на чолі із Шасваром Абдулвахідом Кадіром |
| 5. «Коаліція за демократію та справедливість» на чолі з Бархамом Салехом | 6. Демократична партія Курдистану (ДПК). Лідером партії є колишній президент Іракського Курдистану Масуд Барзані |
Після оприлюднення попередніх підсумків виборів шість курдських партій заявили, що їх не визнають, вимагаючи перерахунку голосів.
Патріотичний союз Курдистану 16 травня ц. р. закликав курдські партії погодитися з результатами голосування та перейти до формування уряду Іраку.
Демократична партія Курдистану підтримала курдські партії та вимагає перерахунку голосів в усьому регіоні Курдистан. Член політичного бюро ДПК Алі Авні зробив заяву, підкресливши, що доки права і свободи народу Курдистану не будуть гарантовані, курди не долучаться до нового уряду Іраку.
Іракська незалежна Вища виборча комісія на вимогу курдських партій щодо перерахунку голосів в регіоні Курдистану відповіла відмовою, підкресливши, що ручний перерахунок голосів неможливий.
Таким чином переможці на парламентських виборах визначились і тепер триватимуть переговори та консультації щодо формування уряду Іраку. Безумовно, це має бути коаліційний уряд у складі представників всіх конфесій та націй країни, так як жоден з переможців не набрав більшості.
Один із варіантів уряду може бути наступним: коаліція М. ас-Садра та Х. аль-Абаді. Можливо, що щось може змінитись, але зараз такий розклад є більш прийнятним. Такий альянс може зіграти на користь Вашингтону, оскільки США спроможні проводити свою політику з урахуванням багатьох факторів. Наприклад, М. ас-Садр активно виступає за єдність і національне примирення в країні, а Іран та США називає «ворогами». Для Сполучених Штатів це може стати «подарунком долі», бо у Тегерана може з’явитись жорсткий супротивник його політики в особі М. ас-Садра.
| Один із варіантів уряду може бути наступним: коаліція Муктада ас-Садра та Хайдера аль-Абаді |
Сьогодні М. ас-Садр не є проіранським політиком, він намагається дотримуватись збалансованої політики і поліпшити відносини із Королівством Саудівська Аравія, яке вважається лютим ворогом Ірану. У 2017 році він провів переговори із принцом КСА Мухаммадом бен Салманом про надання допомоги для відбудови Іраку.
Перемога М. ас-Садра викликала масові мітинги населення, яке вимагало від іранців покинути країну. Це означає, що досить велика частина іракського населення, переважно суніти, які найбільше постраждали від іранських шиїтських найманців, намагається дистанціюватись від Ірану. Ситуація ускладнюється ще і тим, що останнім часом посилилось протистояння між Іраном, США, Ізраїлем і більшістю арабських держав регіону, яке може негативно позначитися і на Іраку. Багдад вельми зацікавлений в експорті нафти і в іноземних інвестиціях до своєї зруйнованої економіки.
Іншою сильною стороною переможця можна вважати його масштабну кампанію з боротьби із корупцією, що збирала багатотисячні мітинги населення. Саме М. ас-Садр має непохитну репутацію борця із корупцією.
М. ас-Садр став переможцем також завдяки соціальним гаслам і широкій підтримці безробітної молоді Іраку. Саме цим можна пояснити і його альянс з Комуністичною партією Іраку. Він подає надію і молодь відповідає підтримкою і довірою.
Речниця Держдепартаменту США Хізер Науерт 15 травня ц. р. на прес-конференції підтвердила, що політика Сполучених Штатів стосовно Іраку залишиться незмінною після поразки на виборах Х. аль-Абаді. При цьому вона натякнула, що США привітали б об’єднання М. ас-Садра з Х. аль-Абаді у справі формування нового уряду країни.
Всесвітньо відомий курдський лідер Масуд Барзані і прем’єр-міністр Курдистану Нечірван Барзані 15 травня ц. р. привітали М. ас-Садра з перемогою на парламентських виборах.
| Переможець парламентських виборів Муктада ас-Садр із курдським лідером Масудом Барзані |
Зовсім не випадково 14 травня до Багдаду прибув командувач Силами спеціальних операцій «Кодс» КВІР ІРІ генерал Касем Сулеймані. Вважається, що «сірий кардинал іранської зовнішньої політики» прибув не стільки привітати переможця, скільки узгодити питання подальших стосунків між країнами, формування нового уряду Іраку та його політику, а також для сприяння та всебічної підтримки Хаді аль-Амірі та його альянсу «Fatah».
Таким чином, перемога М. ас-Садра демонструє зміну обличчя Іраку і може розпочати період реформ та виходу країни з багаторічної кризи.
Проте, можлива жорстока боротьба між США та Іраном, оскільки Вашингтон надав підтримку альянсу «Ас-Сайрун», в той час, як Тегеран активно просуває проіранський альянс «Fatah» і колишнього прем’єр-міністра Нурі аль-Малікі.
Вірогідно, що у недалекому майбутньому слід очікувати нових подій та змін, і не тільки в Іраку, а і на всьому Близькому Сході.
