Частина 3
Іран: жодних переговорів!
США-Іран: зворотний відлік запущено. Частина 2
Вашингтон не припиняє нагнітання обстановки навколо Ірану, сподіваючись, що Тегеран сяде за стіл переговорів під тиском санкцій. У хід пішов весь арсенал Білого дому: відновлення режиму санкцій, широка пропагандистська кампанія, погрози проти іранських торгівельних партнерів, фінансування підривної діяльності іранської опозиційної організації Mojahedin-e Khalq (MEK), скоординовані з Вашингтоном дії Ізраїлю та Саудівської Аравії. По замислу Вашингтону, використання зовнішніх факторів разом із внутрішніми труднощами Ірану мають створити умови для повної зміни режиму.
Але, судячи з усього, Іран обрав силовий сценарій.
Верховний лідер Ісламської Республіки Іран аятола Алі Хаменеї категорично заборонив будь-які переговори зі Сполученими Штатами. «Іран не буде вести переговорів, що стосуються його національних інтересів, особливо у сфері безпеки і збройних сил», — наголосив А. Хаменеї.
У цьому зв’язку слід згадати, що у віртуальних переговорах в засобах масової інформації з президентом США брав участь не президент ІРІ Хасан Роухані, а Командувач Силами спеціальних операцій КВІР генерал Касем Сулеймані. Саме тому заява Х. Роухані, що у випадку, коли Ірану не дадуть змоги експортувати нафту з регіону Перської затоки, то ніхто не зможе її експортувати, звучить сьогодні не як проста погроза.
В самому Ірані днями сталося кілька подій, що свідчать про рішучість Ісламської Республіки, про домінування войовничого настрою. 28 серпня ц. р. міністр розвідки ІРІ Махмуд Алаві зробив заяву, де йшлося про нейтралізацію десятків шпигунів, які працювали на користь ворогів Ірану.
За повідомленнями іранської інформаційної агенції Mehr News, нещодавно призначений Командувачем ВМС КВІР контр-адмірал Аліреза Тангсірі заявив, що Іран тримає під повним контролем Перську затоку і Ормузську протоку. «Військово-морські сили КВІР і ВМС ІРІ повністю готові захищати інтереси Ісламської Республіки Іран», — наголосив він.
Іранські засоби масової інформації практично щодня оприлюднюють інформацію про нові досягнення оборонно-промислового комплексу Ірану. Йдеться про нові зразки воєнної техніки та озброєння. Так, командир повітряних операцій Аерокосмічних сил КВІР генерал Шамседдін Фарзадіпур в інтерв’ю агенції Tasnim News розповів, що інженери і технічні спеціалісти значно покращили бойові можливості винищувача-бомбардувальника Су-22 за рахунок його озброєння керованою та високоточною зброєю.
Тегеран намагається ефективно використати час і для зміцнення своїх стосунків з сусідами. 26 серпня ц. р. в Дамаску міністр оборони ІРІ бригадний генерал Амір Хатамі і міністр оборони Сирії генерал Алі Абдулла Айюб підписали двосторонню угоду «Про розвиток воєнного і оборонного співробітництва» між ІРІ і САР. Два дні потому, за повідомленням Fars News, військовий аташе Ірану в Дамаску бригадний генерал Абдулкасім Алінеджад оголосив, що згідно з оборонною угодою між двома країнами, іранські військові радники і надалі продовжуватимуть свою роботу в Сирії.
Поки Тегеран готується до силового розвитку ситуації, Вашингтон намагається створювати умови для досягнення своїх цілей як у Європі, так і в регіоні Близького Сходу.
У Європі адміністрація Білого дому, під гаслом боротьби з Іраном, веде боротьбу з європейським бізнесом, що провокує політичну нестабільність в середині Європейського Союзу. А той поки намагається «пом’якшити» наслідки відновлення режиму санкцій проти Ірану. Але як довго йому вдасться протистояти США? Невже стара Європа намагається пручатися Сполученим Штатам тільки задля Ірану, тільки заради його невиходу із ядерної угоди?
Схоже, що ні. На користь цього посилу свідчить нещодавнє відвідування А. Меркель Закавказзя. Вірогідно, що справа в іранських енергоносіях. Саме вони можуть стати альтернативою російським газу і нафти. І навіть більше, заява А. Меркель щодо готовності Німеччини брати участь у вирішенні карабаського конфлікту свідчить про її наміри відібрати монополію у Москви в питаннях формування політики і контролю над Закавказзям.
Що ж до Анкари, то Вашингтон вимагає від неї радикально змінити зовнішню політику в цілому і на Близькому Сході — зокрема. У Туреччини глибокі економічні зв’язки з Іраном. Вона виступає в коаліції з Тегераном і Москвою щодо сирійського врегулювання, за що Вашингтон готовий звинуватити Анкару «у причетності до фінансування тероризму».
Туреччина активно намагається усунути біля своїх кордонів курдську небезпеку, що також викликає «невдоволення» Вашингтону, який підтримує курдів в Сирії та за їх допомогою намагається дестабілізувати ситуацію в Іранському Курдистані.
З огляду на це складається враження, що Вашингтон взявся перебудовувати не лише Європу, але і весь Близький Схід. А це, всупереч намагань Д. Трампа, стимулює украплення альянсу між Москвою, Анкарою та Тегераном.
Дуже цікаво, що президент Туреччини Реджеп Ердоган нещодавно анонсував проведення 7 вересня ц. р. в Стамбулі саміту з проблем Сирії за участю Туреччини, Росії, Франції та Німеччини. Представників США не запрошували!
До речі, 7 вересня ц. р., за повідомленнями інформаційних агенцій Mehr News та Tasnim News, з посиланням на Hurriyet Daily News, в іранському Тебрізу (провінція Східний Азербайджан) відбудеться третя зустріч президентів Ірану, Туреччини та Росії «щодо мирного врегулювання в Сирії».
Таким чином, слід сподіватися ухвалення важливих рішень у світлі останніх подій, що, безумовно, матимуть великі геополітичні наслідки.
