4–6 вересня ц. р. в польському місті Криниця-Здруй проходить 28-й Економічний форум на тему «Європа загальних цінностей або Європа спільних інтересів?». На форумі президент центру «Борисфен Інтел» Віктор Гвоздь виступив з доповіддю: «Кіберконфлікт і геополітика — новий фронт «холодної війни».
********************************************************************************************************
Вступ
Шановні колеги!
Тема наших дебатів має вкрай важливе значення, що пов’язано з принциповими геополітичними змінами, що відбуваються у світі, та здійснюють безпосередній вплив на кіберпростір як окреме середовище протиборства між різними суб’єктами міжнародних відносин.
Насамперед це стосується трансформації однополярної моделі світового устрою на чолі зі США, яка виникла після розпаду СРСР, у нову багатополярну систему з декількома центрами сили різних рівнів.
| Доповідь президента «Борисфен Інтел» Віктора Гвоздя на 28-му Економічному форумі в м. Криниця-Здруй, Польща, 5 вересня ц. р. |
Результатом таких змін стала поява нових гравців на світовій арені зі своїми інтересами та лініями протистояння між ними, що надало сучасному світу більш жорсткого та непередбачуваного характеру.
В свою чергу, це призвело і до загострення протистояння в кібернетичному просторі, яке набуває глобальних масштабів і може бути порівняно зі світовими війнами із застосуванням зброї масового ураження.
Свідченням цього є поширення масованих атак на комп’ютерні системи провідних та інших держав світу з критично небезпечними наслідками в основних сферах їх життєдіяльності (в т. ч. державному та військовому управлінні, економіці, фінансах, енергетиці та транспорті).
Крім того, набувають активізації кібершпигунство, використання кібернетичного простору для втручання у виборчі та політичні процеси, а також масовані інформаційні війни в мережі Інтернет.
|
|
При цьому існує реальна можливість переростання кібернетичних війн у війни торговельно-економічного та санаційного характеру, а також пряме збройне протистояння.
Зокрема, прикладом зазначеного є введення Вашингтоном санкцій проти Росії за втручання у виборчі процеси в США. Водночас, згідно з доктринальними установками США, вони залишають за собою право на застосування збройної сили у відповідь на кібернетичні атаки.
Основні аспекти кібернетичних війн, які потребують системного перегляду
В цілому наведені обставини потребують системного перегляду всіх основних підходів до ведення кібернетичних війн, включаючи визначення або уточнення:
- суб’єктів або сторін протиборства у кібернетичному просторі, а також союзників та противників;
- цілей кожної зі сторін у такому протистоянні та об’єктів зіткнення їх інтересів;
- стратегій та тактики ведення війни у кібернетичному просторі для досягнення поставлених цілей;
- сил та засобів кожної зі сторін, які залучаються до протистояння у кібернетичному просторі.
Виходячи з цього можуть бути оптимізовані форми та методи дій у кібернетичному просторі як наступального, так і оборонного характеру.
Суб’єкти та сторони протиборства у кібернетичному просторі; союзники та противники
Суб’єктами та сторонами протиборства у кібернетичному просторі в тій чи іншій мірі виступають всі учасники міжнародних відносин, які здатні відстоювати власні інтереси та мають необхідні інструменти (технології) для їх реалізації методами кібернетичних війн. Виходячи зі структури сучасної багатополярної системи світового устрою, вони можуть бути розділені на декілька основних груп, до складу яких входять:
- найбільш потужні держави світового рівня, а саме — США та КНР. По суті, саме вони і є основними гравцями на полі кібернетичного протиборства;
- регіональні лідери, у т. ч. ЄС в Європейському регіоні, Росія в Євразії, Індія у Південно-Східній Азії, Бразилія у Латинській Америці та Південно-Африканська Республіка в Африці;
- інші країни світу, які реалізують свої інтереси через кібернетичний простір, однак виключно на локальному рівні та без широкого застосування підривних форм дій. Саме до цієї групи відноситься Україна;
- країни-парії та різного роду екстремістські та терористичні організації, які використовують кібернетичний простір для проведення підривної діяльності проти інших країн та міжнародних організацій, в т. ч. провідних держав світу.
Лінії протиборства у кібернетичному просторі
З огляду на стратегічні цілі та інтереси цих суб’єктів можуть бути визначені і основні лінії протиборства у кібернетичному просторі, які відображають суперечності між ними у політичній, економічній, безпековій та інших сферах. З урахуванням наведених обставин, насамперед таке протиборство відбувається між:
- США та Китаєм на підґрунті прагнення Сполучених Штатів Америки зберегти своє одноосібне домінування у світі;
- Заходом і Росією, які фактично знаходяться у стані «холодної війни» внаслідок активних дій США, НАТО і ЄС зі стримування неоімперської політики Москви;
- США і їх союзниками з однієї сторони та країнами-паріями і екстремістськими та терористичними організаціями — з іншої, у рамках дій Сполучених Штатів Америки з протидії розповсюдженню засобів масового ураження та боротьби з тероризмом.
Наведені оцінки підтверджуються американськими експертами у доповіді «Оцінка глобальних загроз розвідувальним співтовариством США». Згідно з документом: Росія продовжуватиме підривні кібероперації проти США та їх союзників, включаючи Україну; Китай використовуватиме кібершпіонаж і кібератаки для забезпечення своєї національної безпеки; Іран та Північна Корея також створюватимуть глобальні загрози американським інтересам завдяки можливості проведення кібероперацій проти США.
Крім того, існує також і широкий спектр інших ліній протиборства у кібернетичному просторі ситуативного, регіонального, локального та іншого характеру. Зокрема, прикладами цього є протистояння між:
- США та Європою (країнами ЄС і НАТО) внаслідок протекціоністської політики Вашингтону;
- Китаєм та Індією на основі боротьби сторін за вплив у Південно-Східній Азії;
- Ізраїлем та мусульманськими країнами з приводу принципових цивілізаційних суперечностей та боротьби за вплив, території і ресурси на Близькому Сході.
В якості окремого аспекту слід також відмітити протиборство у кібернетичному просторі між Росією та Україною і іншими країнами колишнього СРСР демократичного і європейського вибору на підґрунті спроб Москви встановити контроль над ними. З урахуванням цього, а також європейського та євроатлантичного вибору України, вона є об’єктивним союзником США, НАТО і ЄС у їх протистоянні з Росією, в т. ч. у кібернетичному просторі.
Базові принципи стратегії кібернетичних війн у новій геополітичній ситуації
Нова геополітична ситуація в світі потребує також і внесення змін до стратегії інформаційних війн у кібернетичному просторі. В основу таких змін можуть бути покладені нові підходи США до принципів застосування збройних сил, які були визначені в оновлених концептуальних документах, зокрема, Стратегії національної безпеки (2017 рік) та Оборонній стратегії (2018 рік) Сполучених Штатів Америки.
Виходячи з цього сучасна стратегія кібернетичних війн має базуватись на таких основних принципах:
- організація протиборства у кібернетичному просторі в рамках загальних планів ведення війни, а також налагодження тісної координації з бойовими діями військ в інших середовищах;
- застосування адаптивного підходу у веденні кібернетичних війн проти широкого спектру противників, який передбачає адекватне реагування на різного роду загрози і ситуації;
- забезпечення можливості маневру силами та засобами в цілях: зосередження зусиль на найбільш важливих напрямах; оптимального використання різних компонентів кіберпростору в залежності від ситуації;
- безперервність ведення кібернетичних війн, в т. ч. і в мирний час. На відміну від класичних війн, протистояння у кібернетичному просторі не припиняється ні за яких обставин, за виключенням повної руйнації світових комп’ютерних мереж;
- досягнення рішучої переваги над противником у технічному та інтелектуальному потенціалах, які можуть бути залучені до проведення війн у кібернетичному просторі;
- перехід до мережецентричних принципів, а саме — налагодження тісної взаємодії між різними підрозділами кібернетичних війн як всередині однієї країни та союзу країн, так і з їх партнерами на основі спільних планів дій та оперативного обміну інформацією.
- здійснення комплексної і регулярної підготовки сил та засобів кібернетичних війн до ведення бойових дій в цій сфері, в т. ч. активних оборонних, розвідувальних та превентивних наступальних операцій;
- всебічна підтримка дій у кібернетичному просторі, в т. ч. розвідувальна, науково-технологічна, матеріально-технічна, кадрова та ін.
Розвідувальне забезпечення протиборства у кібернетичному просторі
Як начальник двох розвідок я хотів би окремо зупинитись на розвідувальному забезпеченні кібернетичних війн. Так, ускладнення ситуації в світі, яка набуває все більш динамічного та непрогнозованого характеру, підвищує вимоги до розвідки. По суті, без достовірних, повних та своєчасних розвідувальних даних неможлива ефективна реалізація жодного зі згаданих принципів ведення кібернетичних війн. Насамперед, це стосується таких питань:
- загроз країні у кібернетичному просторі;
- цілей, намірів та планів противника, а також стратегії, тактики, методів, способів та інструментів їх реалізації;
- сил та засобів протилежної сторони протиборства у кібернетичному просторі, в т. ч. принципів побудови його комп’ютерних систем та їх технічних характеристик, програмного забезпечення тощо;
- результатів атак на комп’ютерні системи противника, включаючи ступінь їх ураження та можливості відновлення, а також здійснення кібернападів у відповідь.
Необхідність у таких даних потребує створення спеціальної системи із завданнями збору відповідної інформації, а також її аналізу і підготовки рекомендацій для сил та засобів здійснення і відбиття кібернетичних атак.
Зокрема, збір такої інформації може здійснюватись:
- агентурними методами через персонал керівних органів та підрозділів кібернетичних війн противника;
- методами активних дій у кібернетичному просторі шляхом зламу закритих баз даних, а також поштових систем;
- шляхом спостереження за кібернетичним простором з метою виявлення ознак активної діяльності, в т. ч. підготовки та початку кібернетичних атак;
- за рахунок вивчення провідних науково-технічних досягнень у кібернетичній сфері як на світовому рівні, так і конкретних противників.
Аналіз зазначених даних має проводитись спеціальними підрозділами, укомплектованими високо підготовленими спеціалістами.
При цьому в рамках мережецентричних підходів має бути налагоджена тісна взаємодія між різними розвідувальними органами як всередині однієї країни та союзу країн, так і з їх партнерами.
Сили та засоби кібернетичних війн
В цілому наведені підходи висувають нові вимоги також і до сил та засобів ведення кібернетичних війн. Зокрема, серед таких вимог можливо відмітити:
- об’єднання сил та засобів кібернетичних війн у рамках єдиної системи з централізованим управлінням;
- надання такій системі комплексного характеру за рахунок включення до її складу всього переліку необхідних органів, у т. ч. планування, управління та взаємодії; ведення розвідки у кібернетичному просторі; проведення активних дій наступального і оборонного характеру; логістики;
- забезпечення технічної та технологічної переваги над силами та засобами кібернетичних війн противників.
На сьогоднішній день наведені вище підходи вже активно реалізуються на практиці.
Концептуальні документи провідних держав та міжнародних організацій, які стосуються питань протиборства у кібернетичному просторі
Так, виходячи з геополітичних змін, які відбуваються у світі, вносяться корективи до концептуальних документів провідних країн світу та міжнародних організацій, які стосуються питань протиборства у кібернетичному просторі. Зокрема, серед таких кроків можливо відмітити:
в США — уточнення Стратегії Міністерства оборони США по веденню операцій в кіберпросторі та Міжнародної стратегії США в кіберпросторі;
Документи:
- трактують кіберпростір як одне з основних середовищ дій МО США у галузі забезпечення національної безпеки Сполучених Штатів Америки;
- надають США право проводити всі види військових операцій у кіберпросторі для ураження противника та попередження загроз країні;
- визначають стратегію та тактику проведення кібероперацій наступальної і оборонної спрямованості;
- окреслюють перелік кібернетичних загроз для США в економічній, військовій та соціально-гуманітарній сферах;
- демонструють готовність США до застосування всіх можливих засобів, в т. ч. військових дій для захисту свого кіберпростору;
- визначають напрями взаємодії США з іншими країнами з питань спільного ведення кібернетичних війн.
в НАТО — ухвалення Поглибленої політики кіберзахисту НАТО (2014 рік) та Зобов’язань по кібернетичній обороні (2016 рік);
Документи:
- відносять кіберпростір до сфери оперативної відповідальності та операцій НАТО;
- визначають кібероборону одним із основних завдань НАТО;
- закріплюють поширення статті 5 Північноатлантичного договору щодо колективної оборони також і на кіберпростір;
- включають план розвитку кібернетичної стратегії Альянсу.
в Росії — підготовка Стратегії кібернетичної безпеки Російської Федерації.
Передбачає: визначення стратегічних напрямів дій із забезпечення кібернетичної безпеки Росії та сфер відповідальності державних і недержавних органів.
Сили та засоби кібернетичних війн провідних держав світу
Згідно з концептуальними документами провідних країн світу та міжнародних організацій здійснюється також вдосконалення, розвиток та формування їх сил та засобів ведення кібернетичних війн. В цьому зв’язку найбільш показовий характер мають:
в США — підвищення статусу Кібернетичного командування до рівня окремого бойового командування (2017 рік);
За рахунок цього Кіберкомандування було виведено зі складу Стратегічного командування ЗС США та отримало рівноправний статус з іншими бойовими командуваннями.
Головні завдання Кіберкомандування включають:
- планування, розробку та ведення розвідувальних, оборонних та наступальних операцій в кіберпросторі;
- забезпечення захисту інформаційних мереж МО США та національного розвідувального співтовариства;
- оперативне управління силами та засобами, виділеними від видів збройних сил;
- координація діяльності профільних структур МО США у сфері кібербезпеки.
Кіберкомандування США включає в себе кібернетичні командування Армії, ВПС, ВМС та Корпусу морської піхоти.
в НАТО — введення в дію низки нових органів у т. ч. Агентства НАТО по зв’язку та інформації, Центру передового досвіду по співробітництву з питань кібернетичної оборони (м. Таллінн) та Центру кібернетичних операцій НАТО (планується до розгортання);
Основними завданнями згаданих органів є:
- Агентства по зв’язку та інформації — побудова централізованої системи кіберзахисту в рамках НАТО;
- Центру передового досвіду по співробітництву з питань кібернетичної оборони — сприяння країнам-членам НАТО в розробці їх власних засобів кібернетичного захисту;
- Центру кібернетичних операцій — планування, організація та ведення війн у кібернетичному просторі.
в Росії — створення військ інформаційних операцій у складі Міністерства оборони (2013 рік) та кібернетичного командування у складі Генерального штабу ЗС РФ (2014 рік).
Основними завданнями цих органів є:
- централізоване проведення інформаційних операцій;
- захист військових комп’ютерних мереж та систем управління.
Заходи з налагодження співробітництва між НАТО та партнерами Альянсу
Водночас налагоджується співробітництво у галузі ведення кібернетичних війн як між НАТО і ЄС, так і з їх партнерами, в т. ч. Україною. Прикладами цього є:
НАТО-ЄС — підписання в 2016 році Технічної угоди між Центром НАТО з реагування на комп’ютерні інциденти (NATO Computer Incident Response Capability, NCIRC) та групою реагування на комп’ютерні інциденти Європейського Союзу (Computer Emergency Response Team of the European Union, CERT-EU).
Передбачає об’єднання потенціалів НАТО і ЄС для виявлення кібератак та реагування на них.
НАТО-Україна:
- ухвалення в 2016 році Пакету комплексної допомоги НАТО Україні в т. ч. у захисті критично небезпечних об’єктів від кібернетичних атак;
- обговорення в Конгресі США проекту закону «Про співробітництво з Україною з питань кібербезпеки», який передбачає надання допомоги нашій державі у вдосконаленні національної концепції кібербезпеки, а також здійсненні практичних заходів із захисту комп’ютерних мереж державних органів та зменшення залежності України від російських інформаційних та комунікаційних технологій.
Пропозиції щодо вдосконалення системи кібернетичних війн НАТО
Незважаючи на заходи, які здійснюються НАТО та його партнерами з удосконалення системи ведення кібернетичних війн, вона все ще не має комплексного характеру. В свою чергу, це знижує можливості з реалізації та захисту спільних інтересів у кіберпросторі.
Одним із варіантів вирішення даної проблеми може бути:
- прийняття комплексної стратегії дій НАТО та країн-партнерів Альянсу у кібернетичному просторі;
- підвищення статусу та розширення функцій Центру кібернетичних операцій НАТО до рівня Кібернетичного командування Північноатлантичного союзу;
- підпорядкування згаданому органу кібернетичних командувань чи військ країн-членів НАТО та партнерів Альянсу;
- приведення органів кібернетичних війн країн-партнерів Альянсу у відповідність до стандартів НАТО;
- оптимізація розподілу функцій та завдань між органами кібернетичних війн країн-учасниць НАТО та партнерів Альянсу з урахуванням їх можливостей і інтересів, ролі та місця у світових і регіональних комп’ютерних мережах, а також конкретних загроз з боку дій противників у кібернетичному просторі.
Можливі форми участі України у системі кібернетичних війн НАТО
Зокрема, такі функції і завдання органів кібернетичних війн України як партнера НАТО можуть включати:
- захист національного кібернетичного простору та об’єктів критичної інфраструктури від кібернетичних атак з боку Росії та різного роду терористів і екстремістів. Як відмічалося вище, це завдання вже виконується за активним сприянням НАТО;
- блокування можливостей використання українського інформаційного простору (серверів, каналів зв’язку тощо) іншими країнами для здійснення кібернетичних атак проти країн НАТО. Важливість даного питання пов’язана з проходженням через Україну одного з маршрутів електронного трафіку до Європи;
- сприяння активним діям НАТО у кібернетичному просторі шляхом залучення до них українських комп’ютерних систем та мереж;
- здійснення активного інформаційного впливу на населення Росії та жителів окупованих територій України через електронні ЗМІ. З огляду на краще розуміння українцями Росії, це матиме більшу ефективність, ніж така діяльність західних інформаційних органів.
На сьогоднішній день прикладом успішної взаємодії між Україною та НАТО у згаданій сфері є допомога Альянсу у кібернетичному захисті критично важливих об’єктів української інфраструктури. Зокрема, проводяться систематичні спільні навчання із захисту критичної інфраструктури, в т. ч. за участю Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки (Вільнюс).
Крім того, здійснюється активна співпраця у галузі протидії кіберзлочинності. Зокрема, в серпні ц. р. правоохоронними органами України була затримана група українських громадян через підозру у причетності до хакерського угруповання Fin7. Жертвами хакерів цієї організації стали понад 100 американських компаній.
Спільна безпека у світовому кібернетичному просторі
І на завершення хотілося б порушити ще одне питання. Я вже казав про те, що війни у кібернетичному просторі можуть бути порівняні із застосуванням зброї масового ураження, що загрожує усьому людству.
З огляду на це, нагальною потребою є досягнення міжнародних домовленостей щодо правил поведінки у кібернетичному просторі, в т. ч.:
- ухвалення на рівні ООН відповідного міжнародного законодавства щодо спільної відповідальності за безпеку у кібернетичному просторі;
- створення органів міжнародного контролю над ситуацією в кібернетичному просторі;
- визначення міжнародних механізмів виявлення та притягнення до відповідальності порушників правил поведінки у кібернетичному просторі.
Ініціатором вирішення даного питання міг би стати Північноатлантичний союз, який має високий авторитет на міжнародній арені. В цьому плані важливе значення мало б зайняття НАТО та країнами партнерами Альянсу чіткої спільної позиції з підтримки норм відповідальної поведінки всіх країн у кібернетичному просторі та заходів зі зміцнення довіри у кібернетичній сфері.
Виступ НАТО з такими ініціативами дозволить Альянсу зміцнити свою роль та значення у вирішенні проблем забезпечення міжнародної кібернетичної безпеки та не допустити можливості отримання Росією переваги в цій сфері. Водночас може бути також і налагоджений діалог з Москвою зі згаданих питань.
Зокрема, під час 73-ї сесії Генеральної асамблеї ООН у другій половині вересня ц. р. Росія планує представити два проекти резолюцій у сфері кібернетичної безпеки, а саме:
- «Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки» (розроблений на основі документу ШОС «Правила поведінки в галузі забезпечення міжнародної інформаційної безпеки»);
- «Протидія використанню інформаційно-комунікаційних технологій у кримінальних цілях», який містить заклик до країн-членів ООН ухвалити конвенцію по боротьбі зі світовою кіберзлочинністю.
Обидва з цих документів передбачають введення заборони на використання інформаційних та комп’ютерних технологій для втручання у внутрішні справи інших держав з метою підриву їх політичної, економічної та соціальної стабільності. Разом з тим, їх ініціювання Росією, по суті, має на меті прикриття її власних дій зі здійснення впливу на інші країни через комп’ютерні мережі. На сьогодні це питання набуває особливої актуальності для Москви через санкції США, які були введені проти неї за втручання в американські вибори.
Заключення
Звичайно, наведені пропозиції мають концептуальний характер і на даному етапі є лише предметом обговорення для визначення перспектив. При цьому їх практична реалізація потребуватиме вирішення низки складних проблем політичного, законодавчого, технічного та фінансового характеру як на загальному рівні НАТО, так і на національних рівнях країн-учасниць Альянсу.
Зокрема, Україна постане перед необхідністю створення якісно нових сил кібернетичних війн, в т. ч. кібернетичних військ чи кібернетичного командування, які вже існують в інших країнах. В свою чергу, це потребуватиме відповідних політичних рішень керівництва України, виділення необхідних коштів, підготовки фахівців тощо.
В той же час досвід співробітництва між Україною та НАТО засвідчує можливість успішної реалізації таких планів, що матиме обоюдну користь.
