Роман Кот
Початок жовтня 2018 року позначився черговим дипломатичним скандалом за участі Ірану, якому до снаги похитнути єдність підписантів Спільного всеосяжного плану дій щодо своєї ядерної програми.
2 жовтня ц. р. Франція заморозила рахунки двох дипломатів-іранців і активи іранського міністерства інформації, яке, разом з Корпусом вартових Ісламської революції, відповідає за розвідувальну діяльність. «Ухвалюючи це рішення, Франція наголошує на своїй рішучості боротися з тероризмом в усіх його проявах, особливо на власній території», — повідомляється у спільній заяві міністерств внутрішніх справ, зовнішніх справ та економіки.
Йдеться про Асадоллу Асаді та Саїда Хашемі Мохадама. Перший, імовірно, є керівником іранської резидентури у Відні, і був затриманий в Баварії 2 липня ц. р. за звинуваченням у підготовці теракту, що мав статися в передмісті Парижу. При цьому на нього не поширюється дипломатичний імунітет, оскільки під час арешту він перебував на території ФРН у відпустці.
Роль безпосередніх виконавців відводилася двом натуралізованим у Бельгії іранцям: Аміру Садоні та Нассіму Номені, яким А. Асаді передав у Люксембурзі півкілограмову бомбу для її підриву під час традиційного з’їзду іранської опозиції в паризькому передмісті. А. Садоні та Н. Номені арештували у Бельгії в день запланованого теракту.
За повідомленнями французької преси, С. Мохадам є заступником міністра інформації Ірану і вважається основним організатором цього теракту, якому вдалося успішно запобігти. Розслідування тривало протягом трьох місяців і, схоже, вже закінчилося. 1 жовтня з’явилося рішення про екстрадицію А. Асаді до Бельгії.
А ось іранське керівництво всі висунуті звинувачення заперечує, демонструючи одночасно, що прагне уникнути розширення конфлікту. «Просимо французьку владу бути реалістичною щодо Ісламської Республіки Іран і надалі остерігатися злих рук недоброзичливців, які мають на меті зруйнувати вікові зв'язки між Іраном, Францією та іншими впливовими європейськими країнами», — заявив 2 жовтня спікер іранського МЗС Бахрам Кассемі. Важливий момент: інформацію про підготовку теракту європейським колегам передав ізраїльський Моссад.
Не зовсім культурний центр
Цього ж дня у французькій комуні Гранд-Сент поблизу Дюнкерка відбулася масштабна антитерористична операція. Спецслужби обшукали шиїтський культурний центр Zahra France і помешкання його співробітників. У підсумку затримано 12 чоловік, серед яких був Ях’я Гуасмі — шиїтський проповідник зі зв’язками серед консерваторів у Тегерані.
| Ях’я Гуасмі (зліва) та президент Ірану в 2005–2013 рр. Махмуд Ахмедінеджад |
Цікаво, що в середині 1980-х рр. він був замішаний у невдалій спробі вбивства іранського опозиціонера і поета Хаді Хорасанді. Тому не дивно, що при обшуку правоохоронці виявили чималу кількість зброї.
Опозиція з цікавим бекграундом
У Тегерана є причини для дій, які йому інкримінують. Національна рада опору Ірану, на з’їзді якої намагалися здійснити теракт, — доволі неоднозначна організація і до недавнього часу була «токсичною» для західного істеблішменту. Її створили у 1981 році як структуру, що об’єднувала б усіх супротивників режиму Хомейні. Від самого початку домінуючу роль в ній відігравала Організація моджахедів іранського народу, більш відома як Mojahedin-e Khalq (МЕК). Зараз обидві ці структури очолює дружина їх засновника Масуда Раджаві — Маріям.
Своєю чергою МЕК створили іранські марксисти за підтримки СРСР ще у 1960-х рр. Після Ісламської революції 1979 року вони спочатку виступили на боці режиму аятол, але згодом перейшли в опозицію і розв’язали терористичну діяльність проти нового режиму. Саме від їх рук на початку 1980-х рр. загинули голова Верховного суду Ірану аятола Мохаммад Бехешті, президент Ірану Мохаммад Алі Раджаї, прем'єр-міністр Мохаммад Бахонар, міністр внутрішніх справ Вахід Достгерді та багато інших іранських високих посадовців. Від силових методів МЕК відмовилася лише у 2001 році, але знаходились у списку терористичних організацій ЕС до 2009 року та США — до 2012 року. Тепер її основна діяльність стосується моніторингу іранської ядерної програми.
З приходом Д. Трампа до влади ставлення до МЕК у Сполучених Штатах змінилося. Вашингтон вбачає у ній інструмент, за допомогою якого можна ліквідувати правлячий в Ірані режим.
Ідея зробити ставку на МЕК належить раднику Д. Трампа з національної безпеки Джону Болтону, який співпрацює з організацією щонайменше з 2011 року і був одним з лобістів її вилучення зі списку терористичних організацій Держдепартаменту. Тим не менш, цього року Дж. Болтон не прибув на з’їзд. Натомість, від США там засвітилися не менш значущі фігури з оточення Д. Трампа: колишній спікер Палати представників Конгресу США Ньют Гінгріч та адвокат Д. Трампа і колишній мер Нью-Йорка Руді Джуліані.
| Маріям Раджаві та Руді Джуліані |
Удар по Роухані?
З іншого боку, негативні наслідки від операції є надто серйозними для Тегерану, принаймні, тієї частини в іранському істеблішменті, яка орієнтується на президента Хасана Роухані. Після виходу США із «ядерної угоди» з Іраном та відновлення американських санкцій Париж, поряд з Берліном виступає на боці Тегерану, відграючи ключову роль в збереженні єдності ЕС щодо цього питання.
Негативний ефект вже відчувається. Париж призупинив процедуру узгодження нового посла в Ірані, а також блокує призначення на дипломатичні посади в іранське посольство у Франції.
Далі може бути ще гірше. Протидіючи політиці Вашингтона щодо Ірану, Євросоюз 7 серпня ц. р. активізував так званий блокуючий статут для захисту підприємств та громадян від наслідків санкцій США проти Ірану. Також 24 вересня ц. р. в Нью-Йорку відбулась зустріч міністрів закордонних справ Ірану та інших підписантів «ядерної угоди»: Франції, Великобританії, Німеччини, Росії та Китаю. За її підсумками ухвалене рішення про створення нового механізму з метою спростити платежі за іранський експорт, включно з нафтою, внаслідок виходу США із ядерних домовленостей.
Скандал зі спробою здійснити теракт може призвести якщо не до відміни, то, принаймні, до затримки реалізації цього механізму, а то й звести нанівець всі досягнення іранської дипломатії на європейському напрямку. Все це в інтересах не лише США та Ізраїлю, а й прихильників більш жорсткої лінії в самому Ірані, які давно критикують президента Х. Роухані за надто м’яку зовнішню політику.
