Частина 1

Після розриву дипломатичних відносин між США і Іраном 7 квітня 1980 року відносини між двома країнами залишалися вельми напруженими до сьогоднішнього дня. Незначне поліпшення американо-іранських відносин відбулося в період правління президента США Б. Обами і президента Ірану Х. Роухані, прагматична політика яких за підтримки постійних членів РБ ООН, а також Німеччини привела 14 липня 2015 року до погодження Спільного всеосяжного плану дій (СВПД), що започаткував розв'язання іранської ядерної проблеми. Однак Д. Трамп ще до свого обрання на пост президента США неодноразово виступав з антиіранськими заявами. Ставши президентом, він назвав Іран «терористичною державою номер один», а СВПД — «найжахливішої угодою, яка тільки може бути». І сьогодні адміністрація Д. Трампа звинувачує «ворожий режим аятол» в таємному продовженні розробки ядерних озброєнь, в надмірній мілітаризації країни, в підтримці терористичних угруповань на Близькому Сході. За участі Ізраїлю і Саудівської Аравії тиск адміністрації Д. Трампа на Тегеран здійснюється з метою послабити позиції Ірану в Сирії, Іраку, Лівані та Ємені, а також вивести свої війська і військових радників з цих країн. Тиск США на Іран здійснюється на даний час за допомогою санкцій, але якщо цього буде не достатньо, не виключаються також і різні варіанти застосування збройної сили для того, щоб послабити цю країну настільки, що вона втратить можливість відігравати будь-яку роль на Близькому Сході. З іншого боку, як це не парадоксально, у Білому домі водночас не виключають можливості домовитися з Тегераном про певні умови «мирного співіснування». До компромісного варіанту врегулювання американо-іранських відносин Білий дім спонукає те, що його політика щодо Ірану не користується підтримкою навіть з боку найближчих союзників, через що поновлені проти Тегерану санкції залишаються малоефективними. Спробуємо далі проаналізувати деякі аспекти американо-іранської конфронтації з врахуванням національних інтересів України на Близькому Сході.

1. Економічний тиск США на Іран

Незважаючи на численні звіти МАГАТЕ про те, що Іран дотримується всіх, взятих на себе в рамках СВПД зобов'язань, президент США Д. Трамп все ж вивів 8 травня ц. р. США з угоди по іранській ядерній програмі, а 7 серпня ц. р. поновив американські санкції відносно Ірану, які були припинені після укладення «ядерної угоди» 14 липня 2015 року. Як і раніше, санкції охоплюють іранську автомобільну промисловість, фінансові операції і торгівлю золотом, поставки сталі, вугілля, поповнення парку літаків. Припинено продаж комп'ютерного забезпечення для іранської промисловості, накладено повну заборону на торгові операції з застосуванням іранської національної валюти. Санкції спрямовані не тільки проти іранських компаній, але й проти будь-яких іноземних компаній, які співпрацюють з ІРІ. Санкції стосовно енергетичного сектору Ірану адміністрація США планує ввести 5 листопада ц. р. У відповідь на відновлення американських санкцій 19 серпня ц. р. центральний банк Ірану оголосив про відмову від долара США в міжнародній торгівлі. Відтепер місце долара США в зовнішній торгівлі Ірану займуть євро і китайський юань. Валютні резерви країни та валютні резерви і депозити іранських банків в іноземних банках також переводяться в євро. Крім того Іран вже використовує національну валюту в торгівлі з такими країнами, як Росія, Китай, Туреччина, Індія, Білорусь, Японія і Пакистан.

Чимало країн світу виступили з критикою і навіть осудом американських санкцій проти Ірану, і всього кілька країн схвалили їх. Діаметрально протилежні позиції стосовно американських санкцій проти Ірану зайняли країни ЄС та Ізраїль. Так, 7 серпня набула чинності оновлена «блокуюча постанова» ЄС, мета якої пом'якшити вплив американських санкцій на інтереси компаній держав-членів ЄС, які мають легальний бізнес в Ірані. Основну «блокуючу постанову» щодо американських санкцій Євросоюз спочатку прийняв ще у листопаді 1996 року. Протягом останніх 22 років вона дозволяла європейським компаніям не дотримуватися санкцій Вашингтона, спрямованих проти тих держав, з якими європейські компанії пов'язані економічним співробітництвом. Ця постанова передбачала отримання європейськими компаніями компенсацій за завдані американськими санкціями збитки.

Однак, видається, що адміністрація президента Д. Трампа не збирається здаватися перед «єдиним фронтом» Євросоюзу в спробі мінімізувати дію американських санкцій проти тих європейських компаній, які налаштовані продовжити співпрацю з Іраном. Про це свідчить новий етап санкцій американської адміністрації проти Ірану і власне проти його європейських партнерів, який полягає в застосуванні так званих «вторинних санкцій», тобто, нових санкцій додатково до діючих. А взагалі, вторинними санкціями або вторинним ембарго юристи називають санкції США проти будь-якої неамериканської компанії, яка торгує або здійснює інші операції з підприємством, яке підпало під санкції. Так, 16 жовтня ц. р. США ввели санкції проти іранських 20 компаній і банківських структур, які надають фінансову підтримку іранському напіввійськовому ополченню «Басідж», що входить до складу Корпусу вартових Ісламської революції — елітних частин ЗС Ірану. Зокрема, під санкції потрапили інвестиційні компанії, фінансові групи і підприємства, штаб-квартири яких знаходяться в Ірані. На думку експертів, ця акція мінфіну США знаменує собою значну ескалацію американської антиіранської стратегії. Слід зазначити, що ці 20 підприємств пов'язані з мережею Bonyad Taayon Basij, що створила ряд дочірніх компаній в автомобільному, гірничодобувному, металургійному і банківському секторах Ірану з метою маскування своєї власності, як спосіб захисту себе від санкцій. За даними США, компанії цієї мережі мають ділові відносини по всьому Близькому Сходу і Європі. На думку фінансових експертів, застосування мінфіном США «вторинних санкцій» відбувається в той час, коли Євросоюз намагається створити спеціальний механізм (Special Purpose Vehicle, SPV) з метою обходу торгових екстериторіальних санкцій США щодо Ірану і його європейських партнерів. Найбільш важливою і значною складовою цього механізму є проведення фінансових розрахунків, вільних від долара, з метою послаблення або навіть зведення до нуля американських санкцій не тільки проти Ірану, але й проти будь-якої іншої країни. Про своє бажання скористатися новим «бездоларовим механізмом» в рамках своїх розрахунків з Іраном вже заявили в Москві, Нью-Делі, Пекіні та Анкарі.

Застосування Вашингтоном «вторинних санкцій» проти Ірану має на меті також здійснення тиску на європейських партнерів з метою недопущення створення в рамках Євросоюзу механізму розрахунків з Іраном в обхід американських санкцій, як відновлюваних, так і вторинних. Але це не зупиняє керівництво ЄС чинити спротив американському тиску.

Так, 18 жовтня ц. р., виступаючи на саміті форуму «Азія — Європа» в Брюсселі, верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні заявила, що країни ЄС зараз активно працюють над практичними аспектами створення механізму для підтримки фінансових операцій з Іраном. Як саме працюватиме новий механізм, поки не розголошується, проте, на думку деяких експертів, мова може йти про створення бартерної системи: іранська нафта може обмінюватися на європейські товари без використання грошей. За її словами, всі азійські партнери ЄС «висловлюють активну підтримку повного дотримання СВПД по Ірану». Раніше, 24 вересня на полях Генасамблеї ООН в Нью-Йорку Ф. Могеріні провела зустріч з главами МЗС Ірану і «п'ятірки» (Німеччини, Великої Британії, Франції, Китаю та Росії), на якій офіційно оголосила про початок роботи над створенням країнами ЄС легальної структури для забезпечення фінансових трансакцій і торгівлі з Іраном, в тому числі нафтою, — «для захисту інтересів європейських компаній, які мають намір продовжувати ведення легального бізнесу з Іраном».

Сподіваючись на допомогу ЄС, Тегеран тим не менш шукає й інші шляхи обійти американські санкції, Так, згідно публікації в Financial Times від 21 жовтня ц. р. під заголовком «US fears Russia will help Iran evade oil sanctions», в адміністрації президента США занепокоєні тим, що Росія може допомогти Ірану обійти нафтові санкції Вашингтона за допомогою перепродажу іранської нафти на світовому ринку. Зокрема, Іран пропонує доставляти свою нафту в Росію через Каспійське море і після цього вона продаватиметься на міжнародному ринку як російська. Скоріше всього це питання обговорювалося 15 жовтня в Москві в ході закритих переговорів між міністром нафти Ірану Біжаном Зангане і його російським колегою О. Новаком. Достеменно поки що невідомо, чи погодиться Кремль на цю пропозицію Тегерана, оскільки, по-перше, Москва зацікавлена в продажу передусім своєї нафти, а, по-друге, така оборудка між Росією і Іраном може коштувати Росії додаткових американських санкцій, оскільки іранські нафтові танкери в Каспійському морі будуть досить легко помічені американськими супутниками. За деякими даними, з пропозицією щодо перепродажу іранської нафти Тегеран міг звернутися також до Туреччини і Азербайджану.

Не виключено, що ця «проблема» обговорювалася в Москві 22–23 жовтня і в Баку 24 жовтня радником президента США з національної безпеки Джоном Болтоном після його візитів до Вірменії та Грузії 20–21 жовтня. Інший вже давно апробований іранцями спосіб уникнення санкцій в процесі продажу нафти — це перевантаження нафти у відкритому морі при вимкнених навігаційних приладах.

Не випадково у 2010–2014 роках іранці істотно збільшили свій танкерний флот. У 2012–2014 роках одним з головних посередників в обході санкцій був Дубай, в якому проживає близько 400 тис. етнічних іранців і працює близько 8 тис. їхніх компаній. Хоча в нинішніх умовах Іран не може більше розраховувати на сприяння ОАЕ, але ще залишаються Катар і Оман, з якими Іран підтримує дружні відносини і сьогодні.

2. Ймовірність збройного нападу Ізраїлю та США на Іран

У взаємодії з регіональними союзниками (Ізраїль, КСА, ОАЕ) адміністрація Д. Трампа має намір серйозно послабити військові і економічні можливості Ірану і змінити геополітичну карту регіону на свою користь. Крім Сирії, Іран «сильно заважає» Сполученим Штатам та Ізраїлю в Іраку, Ємені та Лівані. Все говорить про те, що Пентагон має намір використовувати систему військових баз на території Сирії не тільки для боротьби з ісламістськими угрупованнями, але також для витіснення іранських військ із Сирії, залучаючи для цього загони курдського ополчення. Головне завдання США та Ізраїлю полягає в тому, щоб спровокувати національні меншини, які проживають в західних і північно-західних районах Ірану, на сепаратистські виступи, що, на думку американських та ізраїльських стратегів, в кінцевому підсумку може призвести «до повалення теократичної влади і розпаду Ірану на кілька квазідержавних утворень».

Останнім часом сепаратистські заворушення і терористичні акти на території Ірану помітно почастішали. Так, 2 вересня ц. р. під час військового параду з нагоди початку ірано-іракської війни (1980–1988 рр.) у місті Ахвазі, адміністративному центрі провінції Хузестан, населеній переважно арабами, четверо озброєних чоловіків відкрили стрілянину по учасниках параду, в результаті чого загинуло 29 і поранено більше 60 осіб. Відповідальність за теракт взяло на себе сепаратистське угруповання «Аль-Ахваз». Глава іранського МЗС Мохаммад Джавад Заріф звинуватив в організації теракту «регіональних спонсорів тероризму і їх американських господарів». Під «регіональними спонсорами терористів» іранські чиновники зазвичай мають на увазі Ізраїль і Саудівську Аравію. 8 вересня і 30 вересня ц. р. збройні сили Ірану піддали ракетному обстрілу і авіаударам розташовану на ірано-іракському кордоні штаб-квартиру Демократичної партії Іранського Курдистану (ДПІК), яку в Тегерані вважають терористичною організацією. В результаті удару загинуло 15 осіб і кілька десятків отримали поранення. 13 жовтня в провінції Керманшах була знищена бандгруппа, яка проникла в Іран з західних кордонів. За повідомленнями газети Tehran Times, група планувала провести терористичні акти в західних районах країни. 14 жовтня міністр інформації і розвідки Ірану Махмуд Алаві оголосив, що на цей час Ірану вдалося ліквідувати близько 300 терористичних груп на території країни, спонсорованих «деякими регіональними і трансрегіональними державами».

На думку деяких експертів, за сприяння Ізраїлю США можуть спробувати якщо не повністю зупинити, то хоча б загальмувати розвиток ядерної програми Ірану шляхом завдання обмеженого ракетно-бомбового удару по відповідних іранських ядерних об'єктах. За даними китайських джерел, у разі проведення широкомасштабної повітряної операції ВПС США та Ізраїлю, удари можуть бути завдані не тільки по об'єктах ядерної інфраструктури, але й по інфраструктурі нафтогазової промисловості на узбережжі Перської затоки. Втім, на думку багатьох експертів, малоймовірно, що адміністрація Д. Трампа ризикне найближчим часом розв'язати широкомасштабну війну проти Ірану, який володіє досить потужними збройними силами і великим арсеналом балістичних і крилатих ракет з дальністю дії до 2 тис. км, які можуть вразити американські бази в регіоні, а також Ізраїль і Саудівську Аравію.

Держсекретар США Майк Помпео у своїй статті «Confronting Iran. The Trump Administration's Strategy», нещодавно опублікованій в журналі Foreign Affairs, зазначає, що Вашингтон не прагне до збройного конфлікту з Іраном, але буде демонструвати свою перевагу у військовій сфері з метою «максимального тиску» на Тегеран. За його словами, президент США Д. Трамп «не бажає нових тривалих бойових дій США на Близькому Сході чи в будь-якому іншому регіоні». На нашу думку, США та Ізраїль можуть завдати повітряних і ракетних ударів по Ірану, але здобути перемогу в сухопутних операціях над величезною країною (площею майже 1,7 млн кв. км і з населенням близько 80 млн чоловік) практично неможливо, тим більше, що на допомогу Ірану скоріш за все прийдуть Росія, Китай і не виключено, навіть Туреччина. Деякі китайські аналітики вважають, що Китай може взяти Іран під свій захист, направивши до Ірану військовий контингент НВАК, надводні кораблі і почавши будівництво кількох військово-морських баз, що дозволить гарантувати безпеку китайських інвестицій в нафтогазові та інші іранські проекти і безперебійне надходження іранських вуглеводнів до Китаю.

3. Американо-ізраїльський тандем проти Ірану

В антиіранській кампанії США активно взаємодіють зі своїм стратегічним союзником Ізраїлем.

Отримавши потужну підтримку з боку «найбільш проізраїльської» адміністрації Д. Трампа, уряд Б. Нетаньяху сповнений рішучості реалізувати три глобальні завдання: 1) змусити Іран припинити надавати підтримку «режиму Б. Асада», ліванській «Хизбуллі», палестинському ХАМАСу і вивести свої війська з Сирії; 2) за допомогою американських санкцій змусити Іран відмовитися від подальшої розробки ядерних і ракетних програм; 3) шляхом проведення пропагандистських і підривних акцій дестабілізувати ситуацію в Ірані з метою посилення його ізоляції і повалення «правлячого режиму аятол». Цілком очевидно, що для маленького Ізраїлю ці завдання непосильні. Однак в тандемі з США Ізраїль може спробувати їх вирішити, вірніше, в основному їх вирішуватиме Вашингтон, а Ізраїль йому допомагатиме. Власне протягом останніх двох років Ізраїль методично і регулярно виконує цю роботу, яка в основному полягає в завданні авіаударів по військовій інфраструктурі Ірану на території Сирії.

В кінці квітня ц. р. Ізраїль доклав максимум зусиль для того, щоб створити сприятливі умови на міжнародній арені напередодні оголошення Д. Трампом 8 травня виходу із СВПД. Так, 30 квітня прем'єр-міністр Ізраїлю Б. Нетаньяху на прес-конференції в будівлі міністерства оборони в Тель-Авіві оприлюднив нібито захоплені Моссадом іранські документи — карти, креслення, слайди, анімації, які, за його словами, є доказом продовження Іраном реалізації програми створення ядерних озброєнь. За словами Б. Нетаньяху, в січні 2018 року ізраїльській розвідці вдалося отримати 55 тис. сторінок документів іранської ядерної програми під назвою «Проект Амад», що містилися на 183 компакт-дисках, які зберігалися в таємному складі в промисловій зоні Туркузабад на півдні Тегерана.

Керівник Моссаду Йосі Коен доповів про цю операцію президенту США Д. Трампу під час свого візиту до Вашингтона у січні 2018 року. Проте ставлення експертів до інформації Б. Нетаньяху про цю операцію Моссаду вельми неоднозначне. Одні експерти називають її однією з найбільш блискучих в історії діяльності світових спецслужб. Інші експерти, і їх явна більшість, вважають, що Б. Нетаньяху просто «розіграв спектакль». При цьому вони вважають, що «головна слабкість драматургії» Б. Нетаньяху полягає у відсутності чітких доказів порушення Іраном СВПД. Природно, в Тегерані на різних рівнях висміяли «псевдовикриття» ізраїльського прем'єр-міністра.

28 вересня ц. р. глава МЗС Ірану М. Д. Заріф закликав ізраїльське керівництво «зізнатися і відкрити міжнародним інспекторам свою нелегальну програму ядерного озброєння». Офіційно Ізраїль ніколи не підтверджував і не спростовував наявність у нього ядерної зброї. Згідно з деякими оцінками, Ізраїль є шостою державою світу за кількістю ядерних боєголовок. Зокрема зазначається, що у 2006 році в арсеналі Ізраїлю було близько 200 ядерних зарядів. За деякими даними, у 2004 році виробництво ядерних боєзарядів в Ізраїлі було призупинено.

4. Загострення ізраїльсько-іранської конфронтації

У травні ц. р., невдовзі після заяви президента США Д. Трампа про розірвання ядерної угоди з Іраном, військове протистояння між Ізраїлем та Іраном досягло критично небезпечного рівня. 8 травня на знак «солідарності» з Д. Трампом ізраїльська авіація завдала низку ракетних ударів по позиціях сирійської армії і іранських сил поблизу Дамаска. За даними міноборони САР, сили ППО Сирії збили дві ракети, випущені з території Ізраїлю. Зі свого боку, іранські війська випустили близько 20 ракет іранського і радянського виробництва «Град» і «Фаджр-5» по ізраїльських позиціях на окупованих у 1967 році сирійських Голанських висотах. Для перехоплення цих ракет Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) задіяла систему протиракетної оборони «Залізний купол», яка перехопила понад 50 % ракет, тоді як інші снаряди впали в безлюдній місцевості і не заподіяли шкоди цивільному населенню і ізраїльським військовим. Командування ЦАХАЛ зосередило в районі Голанських висот близько 100 танків 7-ї бронетанкової бригади і санкціонувало мобілізацію резервістів.

У ніч на 10 травня у відповідь на іранський ракетний обстріл в рамках операції «Картковий будиночок» ізраїльська авіація завдала серію масованих ударів по десятках іранських військових об'єктів на сирійській території. 28 ізраїльських літаків F-15 і F-16 випустили близько 60 ракет по іранських об'єктах у Сирії. Одночасно з боку Ізраїлю було випущено більше 10 тактичних ракет класу «земля-земля». Цілями ударів стали штаби іранських військ, системи та пункти спостереження, склади озброєнь і боєприпасів, а також військові табори. Крім того, ударам піддалися пускові установки ППО ЗС Сирії, які вели вогонь по ізраїльських літаках. Ізраїльська авіація також завдала серію ударів по сирійських авіабазах Шайрат, Тал’а і Меззе. За даними сирійських джерел, в результаті ізраїльських атак загинули 23 людини, в тому числі 18 іноземних громадян, переважно іранців.

10 травня міністр оборони Ізраїлю Авігдор Ліберман заявив, що Ізраїль не зацікавлений в окупації сирійської території, проте він не дозволить Ірану перетворити цю країну «в лінію фронту проти Ізраїлю». Він також закликав президента САР Б. Асада «покласти край присутності Ірану в Сирії». 21 травня МЗС ІРІ заявив, що Іран не піде з Сирії, допоки його підтримки потребує Дамаск і в країні залишаються терористи. Як заявив 23 травня заступник глави МЗС САР Фейсал Мікдад, іранські війська і сили ліванської «Хизбулли» дислокуються на території Сирії на запрошення Дамаска, зазначивши при цьому, що військові підрозділи США, Франції і Туреччини знаходяться на території Сирії незаконно.

Інше загострення ірансько-ізраїльської конфронтації сталося 17 вересня ц. р., коли четверо ізраїльських винищувачів F-16 завдали удару по іранському заводу з виробництва озброєнь і боєприпасів, розташованому на відстані всього 1 км від російської авіабази Хмеймім в провінції Латакія. При цьому, за повідомленням міноборони РФ, ізраїльські винищувачі нібито «навмисно підставили» російський літак-розвідник Іл-20 під вогонь батарей ЗРК -200 ППО ЗС Сирії, в результаті чого загинуло 15 російських спеціалістів, що викликало значне напруження в російсько-ізраїльських відносинах.

Адміністрація Д. Трампа не виключає можливості виникнення прямого військового зіткнення між Ізраїлем та Іраном і готова негайно прийти на допомогу «ізраїльському непотоплюваному авіаносцю в арабській пустелі».

Міністр оборони США Джеймс Меттіс нещодавно сказав, що «війна між Іраном та Ізраїлем — це питання часу і місця». Але, на нашу думку, Ізраїль ніколи не ризикне самотужки розв’язати масштабні воєнні дії проти Ірану, не маючи запевнень про підтримку з боку Білого дому. Для ізраїльського керівництва вигідніше і важливіше, щоб США першими почали широкомасштабні бойові дії проти Ірану, а Ізраїль потім вже «підключиться». Тому Ізраїль всіляко намагається втягнути США у війну проти Ірану. Оскільки Вашингтон не поспішає втягуватися у ще одну безглузду авантюру на Близькому Сході, ізраїльське керівництво вважає, що навіть «проізраїльська» адміністрація Д. Трампа недостатньо жорстко діє проти Ірану. Так, колишній голова Ради національної безпеки Ізраїлю (2011–2013 рр.) генерал Яків Амідрор вважає, що «США перестали бути корисними в боротьбі з поширенням іранського впливу на Близькому Сході» і що американські санкції проти Ірану не можуть зупинити процес закріплення іранського впливу в Сирії та Лівані. «США могли б зробити набагато більше проти Ірану, але Білий дім від цього утримується, як при Обамі, так і при Трампі».

Американо-іранська конфронтація і інтереси України. Частина 2