Роман Кот
16 листопада ц. р. відбулося перше за сім років засідання Комісії стратегічного партнерства Україна-США на рівні очільників зовнішньополітичних відомств обох країн.
Окрім традиційних дипломатичних реверансів у вигляді заяв про невизнання анексії Криму та засудження дій Росії на Донбасі, сторони домовилися і про практичні кроки. Зокрема, Україна та США започаткували три нові двосторонні робочі групи, які зосередяться на питаннях безпеки та протидії російській агресії, правах людини та гуманітарних питаннях, а також економіці та енергетиці. Інавгураційні сесії кожної з груп відбулися прямо в ході засідання комісії і планується, що вони будуть збиратися регулярно.
Хоч комісія і відновила свою роботу, цього разу вона буде діяти на рівні значно нижчому, ніж розраховувало українське керівництво. Для Петра Порошенка оптимальним був би сценарій, в якому вона функціонувала б на у форматі «президент України — віце-президент США». Тим не менш, навіть на рівні очільників зовнішньополітичних відомств відновлення роботи комісії є як мінімум медійною перемогою, яку Петро Порошенко зможе записати в свій актив в ході президентської передвиборчої кампанії, адже відновлення засідань є потужним сигналом, що США продовжують розглядати український напрям як пріоритетний.
Разом з тим, важливо не повторити помилки, які були допущені у відносинах між двома державами раніше, адже такий формат двостороннього співробітництва не новий для України та США.
Спроба номер 3
|
| Засідання двосторонньої комісії під головуванням віце-президента США А. Гора та президента України Л. Кучми, 8 грудня 1999 р. |
Це вже третя спроба упорядкувати українсько-американські відносини. Перша подібна комісія діяла у 1997–1999 роках на рівні президента України та віце-президента США (також відома як «комісія Кучма-Гор»). Вона складалася з 4-х комітетів: з питань зовнішньої політики, безпеки, торгівлі та інвестицій, а також стабільного економічного співробітництва. За час її роботи було проведено три засідання. Під час президентської каденції Б. Клінтона комісія розглядалась як пріоритетний механізм співробітництва і формально від неї відмовилася нова адміністрація у Білому домі, що змінилась після виборів у 2000 році. Оточення Дж. Буша-молодшого вирішило, що у відносинах з Україною ефективнішими будуть інші формати співпраці.
Тим не менш, вже під кінець президентського терміну Б. Клінтона стало зрозуміло, що комісія не виправдовує покладених на неї очікувань, в першу чергу мова йшла про неспроможність Києва реалізувати домовленості, досягнуті в ході засідань комісії.
Друга спроба звести українсько-американські відносини до такого формату відбулась у 2008 році, після того як Київ та Вашингтон підписали «Хартію про стратегічне партнерство». Тоді цей крок був продиктований прагненням показати Києву, що не зважаючи на перезавантаження відносин США з Росією, Україна залишається важливим партнером Америки.
|
| Міністр закордонних справ України К. Грищенко та держсекретар США Г. Клінтон, 15 лютого 2011 р. |
Ефективній роботі комісії завадили зміни в політичному ландшафті України. Хоча перше засідання комісії відбулось в грудні 2009 року, воно мало установчий характер і повноцінно цей орган запрацював лише з другого засідання — в липні 2010 року, коли в Україні вже завершилася президентська кампанія. Під час засідання держсекретар США Г. Клінтон та міністр закордонних справ України К. Грищенко досягли домовленостей щодо створення робочих груп у сферах цивільної ядерної енергетики, політичного діалогу та верховенства права, а також з питань науки і технологій. Тим не менш, до президентських виборів в Україні США вичікували і по жодному з цих питань не було прогресу.
На третьому і останньому засіданні комісії, що відбулося у лютому 2011 року (вже після обрання В. Януковича), були досягнуті домовленості лише щодо окремих другорядних питань, Зокрема було підписано меморандум з геологорозвідки запасів сланцевого газу в Україні та погоджено надання Україні фінансової допомоги для вивезення високозбагаченого урану. Разом з тим, під час засідання Г. Клінтон окремо підкреслила, що основою двостороннього співробітництва є цінності. Це відобразилося на відносинах України та США досить швидко. Як тільки В. Янукович налагодив вертикаль влади та розпочав наступ на свободу слова, контакти Вашингтона та Києва були зведені до мінімуму.
Після Революції гідності та російської агресії в Криму і на Донбасі у відносинах Києва та Вашингтона відбувся ренесанс із взаємодією на рівні вищого політичного керівництва — переважно через віце-президента США Дж. Байдена.
Коли ж господарем Білого дому став Д. Трамп з боку України спроби пролобіювати відновлення комісії активізувалися. Відомо, що перемовини з цього приводу велись принаймні з початку цього року.
Створення запобіжників
Очікувати швидких результатів від діяльності комісії немає підстав. Тим не менш, відновлення її роботи матиме позитивні наслідки.
|
| Міністр закордонних справ України П. Клімкін та держсекретар США М. Помпео, 16 листопада 2018 р. |
Досвід взаємодії з США під час президентства Д. Трампа свідчить, що діалог на найвищому рівні не завжди є продуктивним та не може носити системний характер, як в силу слабкої обізнаності Д. Трампа в питаннях зовнішньої політики, так і з огляду на його непостійність та схильність до імпульсивних непродуманих дій на міжнародній арені. Тому з боку США відновлення роботи комісії дозволить перевести реалізацію ключових проектів на рівень, який менше залежить від політичної кон’юнктури.
Також відновлення її роботи дозволяє створити запобіжник від регресу щодо ключових двосторонніх проектів перед президентськими та парламентськими виборами в Україні. Реванш проросійських сил в Україні є малоймовірним, але спроби спекулювати на українсько-американських відносинах з боку окремих політичних гравців, очевидно, будуть.
Переведення ж двосторонньої взаємодії на рівень технократів дозволить убезпечити їх від політичних перипетій президентської та парламентської кампаній в Україні, яка плавно перетече у президентську кампанію у США.
