Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.
Зауважимо, що точка зору авторів
|
Ірина Бондарук
Магістр географії, у 2014 році закінчила географічний факультет
Львівського національного університету імені Івана Франка
за спеціальністю «Економічна і соціальна географія»
***
Сучасний аналіз геополітичної ситуації в світі потребує глибокого знання політико-географічних особливостей світового устрою. Саме тому актуальними є фундаментальні дослідження політико-географічної організації сьогочасного світу.
|
|
…саме в столицях зосереджуються головні політичні чинники кожної держави…
Загальновідомо, що саме в столицях зосереджуються головні політичні чинники кожної держави, тому вивчення географії столиць є важливим у контексті політико-географічних та геополітичних досліджень Прийнято вважати, що столиця є головним містом держави, її адміністративно-політичним центром. У ній знаходяться найвищі органи державної влади та державного управління, судових, стратегічних військових установ, посольства країн, інші важливі державні об’єкти. Відповідно столичний регіон відіграє ключову роль у житті, організації та системі адміністративно-територіального поділу будь-якої держави.
Виявляється, що столиці держав розміщені на поверхні Землі не хаотично. Вони утворюють певні геопросторові скупчення або поєднання [2]. Ми визначаємо геопросторове поєднання столиць (ГПС), як відокремлене зосередження на обмеженій території столиць держав, які є сухопутними або морськими сусідами.
Аналіз розміщення столиць у глобальному масштабі показує, що у світі можна нарахувати всього 23 ГПС (Мал. 1). За частинами світу картина має наступний вигляд.
В Європі — одне поєднання, яке, своєю чергою, поділяється на 8 локальних угруповань (на карті-схемі показані головні столиці кожного угруповання Європейського ГПС), 10 поєднань столиць виявлено в Азії (Близькосхідне, Закавказьке, Закаспійське, Центральноазійське, Східноазійське, ГПС регіону Перської затоки, Південноазійське, Південно-Східноазійське, ГПС регіону острівної Азії, Шрі Ланки і Мальдів), 5 поєднань столиць виявляються в Америці (Північноамериканське, Північнолатиноамериканське, Центральнолатиноамериканське, Південнолатиноамериканське) і 5 поєднань столиць в Африці (Північноафриканське, Західноафриканське, ГПС регіону Червоного моря, Східноафриканське і Південноафриканське) та 2 поєднання в Австралії і Океанії (ГПС власне Австралії, а також Океанії з дванадцятьма столицями регіону).
У кожному ГПС можна виділити головну столицю, яка за своїм потенціалом здатна впливати на інші столиці цього поєднання.
Мал. 1. Геопросторові поєднання столиць держав світу [2]
Розміщення столиць та їх геопросторових поєднань обумовлено впливом низки чинників, найголовнішими з яких є наступні.
Природно-географічний чинник. Його вплив є очевидним, так як, з одного боку, геомісця з хорошими природними передумовами притягують людську діяльність загалом, і столичні функції зокрема, а з іншого — пустелі та великі гірські масиви роз'єднують людську діяльність.
Чинник розселення населення. Дія цього чинника полягає в тому, що спостерігається тенденція виникнення столиць у місцях підвищеної концентрації населення, щільності поселень держави та розвиненої системи розселення.
Транспортно-географічний чинник. Він проявляється в тому, що столичні функції тяжіють до геомісць зі зручним внутрішнім транспортним положенням та хорошим транспортним сполученням із зовнішнім світом.
|
|
Історико-географічний чинник. Його дія виявляється в певних історичних передумовах виникнення столиць, а також в інерційних суспільно-географічних властивостях державних столичних утворень.
Столиця України — Київ — належить до Європейського ГПС, а точніше — до його Східноєвропейської дуги столиць. Географічно найближчими до Києва є Близькосхідне та Закавказьке поєднання столиць.
В контексті глобального положення, можна казати, що Україна загалом, і її столиця зокрема, завжди перебували в центрі подій на Європейському континенті. Фактично, ми маємо один із найбільших у Євразії показник центральності, який сприяє розвитку ділових і партнерських відносин з іншими країнами.
Американський вчений Самюель Хантінгтон (у своїй праці «Зіткнення цивілізацій») відносить нашу державу до території з «лініями розлому», тобто так званими межами між цивілізаціями. Дійсно, територія України поділяється на греко-католицький захід, що належить до Західної цивілізації, та православний Схід, який є частиною православної цивілізації. Країни, через які проходять лінії розлому, вчений називає розірваними і вважає цілком можливим розпад таких країн з приєднанням їх частин до своїх цивілізаційних осередків. Саме тому таке положення є проблематичним, оскільки сучасна Україна опинилась у ролі розділеної периферії. Східна і південно-східна частини України зорієнтовані на Росію, а західна й центральна — на Європу.
|
|
Перебуваючи в такому стані, наша держава має досить обмежені можливості для реалізації своїх зовнішньополітичних інтересів, які залежать, насамперед, від характеру зв’язків між Заходом і Сходом. Таким чином, вона перетворюється в «буферну зону». Таке міжцивілізаційне положення України загострює конфлікт та призводить до внутрішнього розколу між Заходом і Сходом держави. Однак, геополітичне положення України в Центрально-Східній Європі визначає і її винятково важливу роль у розв'язанні ключових економічних і політичних проблем усього континенту. Геополітичні інтереси України розширюються, поглиблюється її співробітництво з незалежними державами, що входили раніше до складу колишнього СРСР, державами Центральної та Західної Європи, Сполученими Штатами Америки, Китаю тощо. Посилюються і військово-політичні контакти.
Достатньо близьке розташування Києва до інших угруповань Європейського ГПС та їх потенціал можуть також забезпечити і хороші перспективи розвитку України загалом. До таких слід віднести: подальшу інтеграцію та співпрацю по вісі угруповань; розвиток екстериторіальності, власної глобальної суб'єктності та конкурентоспроможності; перехід до культури активного споживання інновацій та ін.
Оскільки столиці держав світу тісно пов'язані з навколишнім суспільно-географічним середовищем і утворюють своєрідний геополітичний малюнок, то значний інтерес становить їх зв’язок з макрорегіоналізацією Землі на цивілізації. Ми проаналізували відповідності між знайденими геопросторовими поєднаннями столиць і цивілізаціями за Хантінгтоном [1]. Самюель Хантінгтон у своїй праці «Зіткнення цивілізацій» виділив у світі 9 (дев’ять) цивілізацій (Мал. 2). Він визначає цивілізацію як найвище культурне утворення, що поєднує людей на основі самоідентифікації та спільності таких елементів культури, як мова, релігія, звичаї тощо.
Мал. 2. Світові цивілізації С. Хантінгтона
Аналізуючи зв’язок геопросторових поєднань столиць з цивілізаціями (Табл. 1), можна дійти висновку, що точних взаємних відповідностей між ними немає. Однак цікаво, що спостерігається групове входження окремих геопросторових поєднань столиць до ареалів деяких цивілізацій. Отже, можна говорити про часткову відповідність цих двох територіальних структур. Також варто сказати, що найпоширенішими цивілізаціями у ГПС є ісламська та західна. А такі ГПС як Східноазійське, Південноазійське та Південно-Східноазійське характеризуються найбільшою варіабельністю цивілізацій всередині кожного поєднання.
Протягом останніх десятиліть спостерігається інтенсивний процес глобалізації, відповідно, зростає і взаємозалежність держав у різних аспектах, таких як: політичні; економічні; культурні; соціальні та інші. Така взаємозалежність може мати місце як всередині ГПС, так і між ними відповідно з різними геополітичними наслідками.
Таблиця 1
Відповідність між геопросторовими поєднаннями столиць і цивілізаціями за С. Хантінгтоном
|
|
Як ми вже зауважували, столиця є головним містом держави і, зазвичай, всі геополітичні процеси та рішення відбуваються саме у ній. Тому фактичне об’єднання столиць в організоване ГПС може здійснювати досить великий вплив на геополітику в цілому. Політико-географічне положення геопросторових поєднань столиць визначає їх зв’язки з іншими оточуючими поєднаннями, що може слугувати хорошою основою для різного роду геополітичних коаліцій, економічного співробітництва, соціального розвитку, організації транспортно-логістичної діяльності. Створення нових коаліцій за спільними інтересами за хорошої організації дасть змогу розширити вплив держав на політичній арені, та синергетично підвищити рівень їх розвитку загалом. І навпаки — відмінність в інтересах може значно ускладнити процес вироблення компромісів щодо актуальних питань співпраці та служити джерелом розвитку нових геополітичних і геоекономічних конфліктів. Тобто, самі ГПС є чинником, що формує сучасну геополітичну картину світу.
|
|
Нова геополітична архітектура XXI століття вирізняється складною системою світових зв'язків, які багато в чому спростовують геополітичні схеми минулого. Геополітичні центри — це держави чи регіони, що мають важливе стратегічне місцезнаходження та володіють відповідними ресурсами, але вимушені захищатись від зазіхань геостратегічних гравців, які прагнуть до перерозподілу цінностей. У кожному ГПС виділяються головні столиці, які відрізняються від інших столиць поєднання своїми зв’язками, економічними і соціальними характеристиками та рівнем розвитку. Якщо ж мова йде про головні центри геополітики на світовій арені, то такими, безумовно, є наступні держави з їх столицями: США, Індія, Китай, Росія, Японія, Великобританія, ФРН та Франція. Отже, найбільш значущими ГПС на сучасній геополітичній карті можна назвати Європейське і Східноазійське, оскільки до них входять декілька геополітичних центрів. Саме ці ГПС можуть скласти достойну конкуренцію Північноамериканському поєднанню із сучасним «центром сили» в ньому США (за А. Батлером та З. Бжезінським).
Інколи таке намагання в бажанні отримати автономію, владу, зміцнити своє становище на геополітичній карті призводить до виникнення конфліктів, які, в свою чергу, є головним чинником дестабілізації. Такі конфлікти можуть виникнути як всередині держав, так і між державами. В мережі ГПС найбільш конфліктними є Закаспійське (Ірак, Іран, Афганістан), Близькосхідне (Ізраїль, Ліван, Сирія), також зараз досить конфліктним регіоном загалом є Африканський континент і, відповідно, конфлікти у його Північноафриканському та Східноафриканському ГПС.
Загалом можна казати, що у кожному з поєднань є певні «гарячі точки». Найбільш благополучними регіонами на даному етапі слід вважати Північноамериканський, Австралії та Океанії, а донедавна і Європейський. Вивчення та знання ГПС може бути важливим для подальших наукових досліджень, так як надає змогу збагнути політичний вплив багатьох держав і їх угрупувань на інші угруповання, слугувати розвитку міжнародної співпраці для запобігання виникнення різних геополітичних конфліктів.
Література:
1. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. Москва: ООО «Издательство АСТ», 2003.
2. Грицевич В. С., Майданська І. Т. Геопросторові поєднання столиць держав світу / Геополітика і екогеодинаміка регіонів. Науковий журнал. Том 10. Вип. 2. — Сімферополь, Таврійський університет імені Володимира Вернадського, 2014. — С. 108-113.
