НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Олексій Волович

15 жовтня на сесії Генасамблеї ООН Україну обрано від Східної Європи непостійним членом Ради Безпеки ООН на період 2016-2017 років. «За» проголосували делегації 177 із 193 держав-членів ООН. 14 делегацій не голосували. Для обрання України до РБ ООН потрібно було 129 голосів. Окрім України, непостійне членство в Раді Безпеки ООН отримали також Японія, Єгипет, Сенегал та Уругвай.

Щороку Генасамблея обирає п`ять непостійних членів Ради Безпеки, термін повноважень яких становить два роки. Будучи однією із 51 держав-засновників ООН, за 70 років існування цієї глобальної міжнародної організації Україна вже тричі була непостійним членом Ради Безпеки — в 1948-1949, в 1984-1985 і в 2000-2001 роках.

Визнанням авторитету України на міжнародній арені під егідою ООН було рішення східноєвропейських держав висунути на посаду Голови Генеральної Асамблеї 1997-98 рр. кандидатуру міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка, який до цього багато років працював у системі ООН: 1965-1971 рр. — співробітник відділення ООН у Женеві; 1977-1980 рр. — директор Управління (Д-2) Секретаріату ООН; 1985-1992 рр. — Постійний представник України при ООН.

Довідка: До Ради Безпеки ООН входять 15 країн, п’ять з яких є постійними членами: США, РФ, КНР, Велика Британія і Франція. Відповідно до Статуту ООН, Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Якщо Генасамблея ухвалює рекомендаційні рішення, то резолюції Радбезу ООН мають імперативний характер. Усі держави-члени ООН відповідно до Статуту Організації зобов’язані неухильно виконувати рішення РБ ООН. Невиконання рішень РБ ООН тягне за собою введення санкцій і навіть виключення країн зі складу членів ООН. У деяких випадках Рада Безпеки може санкціонувати застосування сили з метою підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки. Рада Безпеки подає Генеральній Асамблеї рекомендації щодо призначення нового Генерального секретаря ООН і прийому нових членів до складу ООН. Рада Безпеки спільно з Генасамблеєю ООН обирають суддів Міжнародного суду.

Перемога України і поразка Росії

Протягом останніх місяців МЗС України і, зокрема, Місія (Постійне Представництво України) нашої держави в ООН докладали великих зусиль для того, аби забезпечити підтримку України під час голосування. Зустрічаючись з багатьма лідерами і представниками десятків країн, і особливо країн Східної Європи, президент України П. Порошенко намагався заручитись їх підтримкою у справі обрання України до Ради Безпеки ООН. Велике значення для підтримки України з боку переважної більшості країн світової спільноти мав виступ 28 вересня ц. р. з трибуни Генасамблеї ООН президента США Б. Обами, в якому він однозначно засудив анексію Росією Криму і її агресію на Сході України.

Як влучно зазначив український політолог Павло Нусс, «…голосування членів ООН за надання Україні статусу непостійного члена Ради Безпеки ООН можна розглядати як «світовий референдум» або глобальне соціологічне опитування країн світу, у бюлетені якого стояло всього два гіпотетичні питання: 1. Чи підтримуєте ви агресію РФ на Сході України і агресивну та деструктивну зовнішню політику президента РФ В. Путіна? 2. Чи підтримуєте ви створення глобальної проукраїнської коаліції на противагу російській агресії? І відповідь світу була очевидною».

Обрання України до РБ ООН свідчить про підтримку нашої країни світовим співтовариством

Обрання України до РБ ООН свідчить про підтримку нашої країни світовим співтовариством незважаючи на спротив Москви, яка з лютого 2014 року намагалася нав’язати усьому світові свої оцінки процесів, що відбуваються в Україні, називаючи українське керівництво «бандеровской хунтой, узурпировавшей власть в Киеве и изгнавшей законного президента». Таким чином, обрання України до РБ ООН є ще однією нищівною поразкою антиукраїнської політики Кремля і свідчить про те, що в російсько-українській конфронтації переважна більшість країн підтримує саме Україну, як жертву російської агресії. Вперше таку підтримку Україна здобула 27 березня 2014 року, коли Генасамблея ООН голосами 100 делегацій підтримала резолюцію під назвою «Територіальна цілісність України», яка засудила російську анексію Криму.

У своєму зверненні до народу з нагоди обрання України непостійним членом РБ ООН, П. Порошенко підкреслив, що голосування 15 жовтня ц. р. в Генасамблеї ООН показало глобальний рівень міжнародної підтримки України: «Цей переконливий результат є свідченням глибокої міжнародної солідарності з Україною в умовах триваючої зовнішньої агресії з боку постійного члена Ради Безпеки ООН — Росії. Нам це вдалося, дякуючи мужності та героїзму українського народу у боротьбі за свободу та незалежність. Кожен із 177 голосів, відданих сьогодні в Генеральній Асамблеї ООН в Нью-Йорку за Україну, — це голос на підтримку державного суверенітету, політичної незалежності та соборності України».

Україну поздоровляють

У середині жовтня ц. р. у ході візиту до Вашингтону міністр закордонних справ України П. Клімкін провів низку робочих зустрічей у Білому домі та Державному департаменті США. Зокрема він зустрівся з радником Президента США з питань національної безпеки Сьюзан Райс, першим заступником Державного секретаря США Тоні Блінкеном, помічником Держсекретаря з питань Європи та Євразії Вікторією Нуланд, координатором з питань міжнародної енергетики Держдепартаменту США Амосом Хокстіном, постійним представником США у Радбезі ООН Самантою Пауер та іншими високопоставленими особами. Всі згадані американські чиновники привітали Україну з обранням непостійним членом Ради Безпеки ООН.

Однією із перших Україну з тимчасовим членством у Раді Безпеки ООН привітала представник США у Радбезі ООН Саманта Пауер. За її словами, «…дуже сильний результат голосів показує, що міжнародне співтовариство висловило свою підтримку Україні». Усі акредитовані в Києві іноземні посольства привітали Україну. Глави іноземних держав, урядів і парламентів також надіслали свої офіційні поздоровлення українському керівництву.

Позиція Росії

У заяві МЗС РФ від 15 жовтня ц. р. з приводу обрання непостійних членів до Ради Безпеки ООН висловлювалося сподівання, що «…обрані держави активно сприятимуть закріпленню центральної ролі Організації в світових справах, підвищенню її ефективності і авторитету в реалізації порядку денного, виступатимуть за політико-дипломатичне врегулювання кризових ситуацій на основі суворого дотримання цілей і принципів Статуту ООН і міжнародного права». В заяві також зазначалося, що російська сторона готова до конструктивної співпраці з новообраними членами Ради Безпеки ООН.

Постійний представник Росії при ООН В. Чуркін назвав голосування по обранню України до Ради Безпеки «безальтернативним». За його словами, «в умовах безальтернативного голосування результат виявився очікуваним». В. Чуркін «спростував» заяву президента П. Порошенка про те, що Росія намагалася перешкодити обранню України непостійним членом РБ ООН.

Намагаючись применшити значення успіху України в її обранні до РБ ООН, заступник міністра закордонних справ Росії Г. Гатилов стверджував, що Україна була затверджена як безальтернативний кандидат від однієї із п'яти регіональних груп в ООН — східноєвропейської — ще до проведення виборів в Генасамблеї. Тому, на його думку, «…Києву не варто представляти цілком передбачуваний результат виборів як черговий тріумф на міжнародній арені». Але ж те, що Україна стала єдиним кандидатом у непостійні члени РБ ООН від Східної Європи само собою не прийшло, а стало результатом цілеспрямованих зусиль з боку керівництва нашої держави і зокрема МЗС України, а також доброї волі східноєвропейських держав.

Пан Г. Гатилов висловив побажання, щоб «…українські партнери використали своє перебування в Раді Безпеки не для того, аби політизувати дискусію щодо українського конфлікту, а для того, щоб шукати конструктивні шляхи для його розв’язання». Він також висловив сподівання, що «українці прислухаються до цього і поводитимуться відповідним чином у Раді Безпеки». Хотілося б сказати пану Г. Гатилову і його колегам, що слухняних і покірних Москві українців більше не буде. Не діждетесь! В Раді Безпеки ООН Україна відкриє дипломатичний фронт проти Росії.

Що дає Україні статус члена РБ ООН?

Статус члена Ради Безпеки ООН надає можливість Україні ініціювати скликання засідання Радбезу, брати участь у формуванні порядку денного засідань Радбезу, вносити проекти резолюцій. Представник України в РБ ООН зможе брати участь у закритих переговорах, на яких виробляються проекти резолюцій, рішень, заяв Ради Безпеки ООН. Як і всі інші члени Радбезу, у 2016-2017 роках протягом одного або двох місяців Україна головуватиме в РБ ООН. Під час головування у Радбезі представник України може виступати із «заявами голови», які зазвичай ухвалюються в разі відсутності заперечень з боку інших членів Радбезу.

Не всі резолюції РБ ООН можуть блокуватися накладанням вето з боку п’яти постійних країн-членів Радбезу. Переважна більшість резолюцій Ради Безпеки ООН вимагає кваліфікованої більшості для ухвалення, тобто дев’ятеро із п’ятнадцяти членів Радбезу. Тому, якщо непостійні члени зможуть домовлятися і узгоджувати свої позиції з того чи іншого питання порядку денного, то вони матимуть можливість не допустити ухвалення неприйнятних для них резолюцій, і просувати ті резолюції, які відповідатимуть їх спільним інтересам. Отже, якщо непостійні члени РБ ООН діятимуть солідарно, то вони зможуть досягти поставленої спільної мети. При цьому тексти резолюцій РБ ООН мають складатися таким чином, щоб не дати жодних підстав будь-якій країні із постійних членів Радбезу накласти на них вето.

…членство України в Раді Безпеки ООН дає можливість нам краще захищатись від різноманітних російських інсинуацій

Членство України у Раді Безпеки ООН надасть також більше можливостей інформувати світ про ситуацію в нашій державі та її політику на міжнародній арені. Українські дипломати отримають додаткову можливість нагадувати світовій спільноті про необхідність вжиття усіх можливих заходів з метою припинення російської агресії і повернення окупованих територій.

На думку політичного аналітика Інституту євроатлантичного співробітництва В. Горбача, «…членство України в Раді Безпеки ООН, де приймаються найважливіші безпекові рішення, в тому числі й ті, які стосуються України, дає можливість нам краще захищатись від різноманітних російських інсинуацій». В. Горбач вважає, що дворічна каденція України «…має бути використана для наступу на російську позицію там, де вона є брехливою і фальшивою». А такою російська позиція, особливо щодо України, на жаль, є дуже частою.

Завдання України в Раді Безпеки

Передусім, під час членства в РБ ООН Україна має використати всі можливості ООН для врегулювання військового конфлікту на Сході України. Наша країна має внести на розгляд Генеральної Асамблеї ООН резолюцію, яка дозволить чітко ідентифікувати Росію, як агресора, і знайти можливість надання Україні миротворчої допомоги. Президент П. Порошенко висловив переконання, що членство України в РБ ООН допоможе повернути мир у нашій країні, а також звільнити окуповані Росією українські території. Проте, на думку екс-міністра закордонних справ В. Огризка, домагатися ухвалення резолюцій РБ ООН з питань територіальної цілісності України та конфлікту з Росією буде вкрай важко, оскільки російський представник в Радбезі може завжди заблокувати будь яке рішення в інтересах України. За весь час існування ООН найчастіше правом вето користувався СРСР і його «правонаступниця» Росія: загалом 120 разів. США ветували рішення Ради Безпеки 76 разів, Велика Британія — 32, Франція — 18 і Китай — 5 разів.

Передусім, під час членства в РБ ООН Україна має використати всі можливості ООН для врегулювання військового конфлікту на Донбасі

Отже, при існуючій системі ветування в РБ ООН Україна може сподіватися лише на дискусії навколо питань, в яких вона зацікавлена. Зважаючи на це, Україна, за словами президента П. Порошенка, має приділити значну увагу саме реформуванню Ради Безпеки і протидії зловживанню правом вето з боку Росії. Для внесення змін до Статуту ООН і скасування право вето, необхідно ухвалити відповідну резолюцію за підтримки двох третин держав-членів Генеральної Асамблеї ООН, а також усіх п'яти постійних членів Радбезу ООН. Але напевно не лише РФ, а й решта країн «великої п’ятірки» не захочуть позбавляти себе права вето. Очевидно мова може йти лише про обмеження права вето стосовно тієї країни-постійного члена РБ ООН, яка, як сьогодні Росія, вдається до агресивних дій проти інших країн. З пропозиціями внести такі обмеження виступають також Франція і Мексика. На сьогодні близько 100 країн-членів ООН підтримують ці пропозиції і їх кількість неухильно зростає.

У 2016 році до складу непостійних членів Радбезу ООН вже в одинадцятий раз також увійде Японія, яка є одним із найбільших фінансових спонсорів ООН. Японія займає цілком проукраїнську позицію і є нашим природним союзником. Як відомо, ця країна має багаторічну територіальну суперечку з Росією за південні Курильські острови, через що мирний договір між Москвою і Токіо після закінчення Другої світової війни до цього часу залишається не підписаним. Останніми днями, після того як Москва оголосила про плани створити нову військову базу на Курилах, проблема Курильських островів знову загострилася. Японське керівництво має намір заявити офіційний протест після вивчення деталей російських планів щодо створення військової бази на Курильських островах. Таким чином, Україна і Японія мають спільну територіальну проблему з Росією, а відтак у них є підстави координувати свої відповідні дії у РБ ООН.

Японія, яка стабільно посідає 3-є місце у світі за розміром ВВП (у 2014 році — 4,7 трлн дол.) після США і КНР, має повне право стати постійним членом РБ ООН, але це неможливо без реформування ООН. Зважаючи на це, Японія може підтримати Україну у питанні реформування всесвітньої організації. Окрім Японії, на постійне місце в РБ ООН претендують також Бразилія, Індія, ФРН і ПАР.

Крім своїх національних інтересів, Україна має відстоювати у Радбезі також інтереси регіональної східноєвропейської групи, від якої її делеговано до Ради Безпеки ООН. Тому Україні необхідно постійно проводити консультації із східноєвропейськими партнерами і узгоджувати з ними свої можливі дії та ініціативи в РБ ООН. Відомо, що Росія за будь-яку ціну намагалася знайти альтернативу членству України в Раді Безпеки із числа східноєвропейських країн, але це їй так і не вдалося. Жодна з країн Східної Європи не виявила бажання скласти Україні конкуренцію і саме в цьому проявилася підтримка України в дуже складний для неї час. За це ми маємо віддячувати нашим східноєвропейським друзям і партнерам і безумовно допомагати їм у вирішенні їх проблем у Раді Безпеки ООН.

Перебуваючи в РБ ООН, Україна зобов’язана жорстко ставити питання про порушення прав людини в Криму, зокрема прав автохтонного кримськотатарського народу. Слід також ставити питання й про те, що Крим — це окупована Росією територія неядерної держави, яка є учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а сьогодні вона заводить туди ядерну зброю та її носії, що не може не непокоїти країни Чорноморського басейну. І не тільки ці країни.

Працюючи в Раді Безпеки ООН, Україна буде зобов’язана займатися не тільки своїми власними проблемами (анексованим Кримом і окупованим Донбасом), а й іншими військовими конфліктами та гуманітарними катастрофами далеко за межами України. Намагаючись вирішити в Раді Безпеки питання про направлення миротворчого контингенту на Донбас, Україна також має перейматися миротворчими операціями в різних країнах світу, тим більше, що практично, протягом усіх років незалежності Україна бере активну участь у миротворчих операціях. Так, на сьогодні близько 400 українських військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ несуть службу в 6 (шести) миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Лешті. Третина гелікоптерів, які використовує ООН у своїх миротворчих місіях, надані Україною.

Хто буде наступним Генсеком ООН?

У 2016 році має відбутися обрання нового Генерального секретаря ООН. Кандидат має бути схвалений Радою Безпеки перед тим, як кандидатура виноситиметься на розгляд Генеральної Асамблеї. За 70 років існування ООН жоден із восьми генеральних секретарів ООН не представляв держави Східної Європи. Крім того, всі вони були чоловіками. У кулуарах ООН усе частіше йдеться про те, що наступним Генеральним секретарем ООН має стати жінка. Зокрема й нинішній Генсек ООН Пан Гі Мун неодноразово заявляв, що наступним главою ООН має бути жінка.

На сьогодні список можливих претендентів включає: нинішнього адміністратора Програми Розвитку ООН і колишнього прем'єр-міністра Нової Зеландії Хелен Кларк; виконавчого директора ЮНЕСКО болгарку Ірину Бокову; президента Чилі Мішель Бачелет; президента Литви Далю Грибаускайте, а також прем'єр-міністра Данії Гелле Торнінг-Шмідт. На думку провідних українських дипломатів, щирий друг України президент Литви Даля Грибаускайте має досить великі шанси бути обраною на пост Генсека ООН. Якщо це відбудеться, то Україна на другому році перебування в РБ ООН отримає суттєву підтримку з боку нового Генсека. Але й українська делегація в РБ ООН має зробити все від неї залежне і можливе, щоб це сталося саме так.

Немає сумніву в тому, що Москва також використає увесь свій потужний ресурс, щоб не допустити обрання Д. Грибаускайте на пост Генерального секретаря ООН. Виступаючи 20-го жовтня ц. р. на засіданні РБ ООН щодо методів її роботи, представник РФ при ООН В. Чуркін закликав не нагнітати «ажіотаж навколо відбору та призначення нового Генерального секретаря ООН». За його словами, «…до закінчення терміну повноважень чинного керівника Секретаріату залишається ще більше року, проте деякі делегації вимагають запустити процес обрання вже зараз. Вважаємо, що в цьому немає ніякої практичної цінності, окрім «набору очок» для тих, хто просуває ці ініціативи».

Москва вже давно розпочала свою «підкилимну боротьбу» за прийнятну для неї кандидатуру майбутнього Генсека ООН

Як відомо, існує такий вислів: «…дипломат своїми словами приховує свої думки», а іноді й деякі «делишки» держави, яку він представляє. Можна не сумніватися в тому, що Москва вже давно розпочала свою «підкилимну боротьбу» за прийнятну для неї кандидатуру майбутнього Генсека ООН, від політичної позиції якого сьогодні може залежати дуже багато в ООН. Отже, боротьба за кандидатуру наступного Генсека ООН може стати одним із напрямків «основного удару» на «дипломатичному фронті» між проукраїнською і проросійською коаліціями в ООН.

* * *

Якщо заглянути на сайт Постійного представництва України при ООН, то можна побачити, що в ньому сьогодні працює 14 дипломатів, не рахуючи напевно ще стільки ж осіб технічного персоналу. На думку експертів «Борисфен Інтел» та багатьох українських дипломатів, необхідно передбачити радикальне кадрове посилення Місії України в ООН досвідченими дипломатичними кадрами, а також забезпечити її необхідними фінансовими ресурсами. Вважається, що й Посольство України в США також має посилити свою підтримку в діяльності Представництва України при ООН. Крім цього, на нашу думку, МЗС України має представити на розгляд керівництва держави, в тому числі і Верховної Ради, проект Стратегії діяльності Постійного представництва України при ООН у Раді Безпеки. Ця діяльність повинна регулярно і в повному обсязі висвітлюватися як на сайті Представництва, так і у відповідних ЗМІ, зокрема в журналі МЗС України «Зовнішні справи». Звісно, МЗС України має регулярно випускати прес-релізи про діяльність Представництва України в РБ ООН.

Обрання України до Ради Безпеки ООН — дуже важлива дипломатична подія для нашої країни, але це лише перший крок. Попереду дуже великий і складний обсяг роботи, який мають виконати українські дипломати в ООН і США. І тільки в кінці 2017-го року можна буде оцінити результати цієї роботи. Тому було б не зайвим після першого року діяльності Представника України в РБ ООН заслухати у Верховній Раді звіт керівника МЗС України про результати цієї діяльності.

Думаю, що небайдужі українці уважно спостерігатимуть за роботою представників України в Раді Безпеки ООН. Будемо сподіватися, що їх діяльність буде максимально ефективною для зміцнення міжнародного авторитету нашої держави, захисту її політичної незалежності, державного суверенітету та територіальної цілісності. Але ефективність діяльності українських дипломатів в ООН безпосередньо залежатиме від ефективності та позитивності політичних і соціально-економічних процесів в Україні, від згуртованості українського народу, який в умовах конфронтації з імперською Росією має відстояти своє невід’ємне право вільно обирати своє керівництво та визначати власне майбутнє.