Іван Січень, військовий та політичний експерт
9 травня ц. р. в Криму планується урочисте відкриття мостового переходу через Керченську протоку — т. зв. Кримського (або Керченського) мосту, що став одним із найбільших мегапроектів Росії останнього часу. У церемонії має взяти участь президент РФ В. Путін, який і відкриватиме міст. Введення в дію мостового переходу має стратегічне значення для Москви та декларується нею як завершення процесу «возз’єднання» Криму з Росією.
Саме це і визначило вибір Кремлем дати відкриття мосту 9 травня ц. р. — в День перемоги над гітлерівською Німеччиною, що має відверто символічний характер. За рахунок такого кроку режим В. Путіна намагається як принизити Україну, яку він традиційно звинувачує у «підтримці нацизму» та «проведенні націоналістичної політики», так і продемонструвати «перемогу» над нею, принаймні у кримському питанні.
На сьогодні подібні ідеї вже стали головним змістом переможних реляцій російських політиків та ЗМІ, які закріплюються у свідомості населення країни та сприяють зміцненню внутрішніх позицій російської влади. Незважаючи на рішучу перемогу В. Путіна на виборах у березні ц. р., дане питання знову набуває актуальності для правлячого режиму Росії.
Так, за результатами соціологічних досліджень Всеросійського центру вивчення громадської думки, вже в квітні ц. р. довіра населення країни до В. Путіна впала з 55,4 % — до 48,4 %. Тобто, президенту Російської Федерації довіряють менше половини російських громадян, в той час як після захоплення Криму Москвою в березні 2014 року даний показник становив близько 90 %.
За оцінками російських експертів, причиною цього стала низка ударів по репутації керівництва РФ та особисто В. Путіна відразу ж після його чергового переобрання президентом Росії. Найбільш резонансними з них стали: пожежа у торговельному центрі «Зимова вишня» в місті Кемерово 26 березня ц. р. у результаті чого загинуло понад 60 осіб (в основному — діти); введення США 6 квітня ц. р. нових персональних санкцій проти осіб з оточення президента РФ, що призвело до падіння фондового ринку РФ та курсу російського рубля; «сміттєва» криза у Підмосков’ї, що спричинила конфлікт між місцевою владою та Кремлем. Все це вже було розцінене у російському суспільстві як свідчення «токсичності» влади країни.
Втім, наведені проблеми мають більш глибоке підґрунтя і є проявом системної кризи всієї державної системи Росії, яка була створена режимом В. Путіна. Проявом такої кризи є також і ситуація довкола будівництва Кримського мосту, який почав руйнуватися прямо на очах, ще до його офіційного відкриття. Всупереч всім зусиллям Кремля приховати даний факт, він вже став предметом широкого обговорення у ЗМІ, насамперед самої Росії.
Так, згідно з повідомленнями користувачів мережі Twitter, наприкінці квітня ц. р. тріснула одна з центральних опор мостового переходу, а саме — 256-а з 595-ти, яка знаходиться практично посеред Керченської протоки. Тріщини відмічені в двох місцях, що робить її непридатною для використання. З огляду на це, проводяться роботи зі зведення довкола неї додаткового залізобетонного поясу, який фактично має стати новою опорою моста.
За ствердженням керівництва РФ, згадана проблема не має будь-якого важливого значення і є наслідком постачання одним із підрядників неякісного бетону. На теперішній час він вже відсторонений від робіт та суворо покараний. Все нібито добре, і міст буде введений в дію у визначені терміни. Разом з тим, реальний стан речей дозволяє зробити зовсім інші висновки не тільки локального, але і стратегічного рівнів.
По-перше — руйнація центральної опори Кримського мосту відразу ж після її зведення стала яскравим свідченням незадовільного технічного стану всього мостового переходу. Раніше аналогічна проблема виникла також і з сусідньою — 255-ю опорою, яка була збудована подібним же чином із використанням неякісного бетону. Хто може поручитись, що такий же неякісний бетон не постачався і для спорудження інших опор. Тим паче, що любі ствердження керівництва РФ про «відсутність» якихось проблем, як правило означають їх реальне існування, причому у найгіршому варіанті.
По-друге — в інтересах путінського режиму були свідомо знехтувані критично важливі будівельні норми зведення подібних споруд, які забезпечують безпеку їх експлуатації. Зокрема, в грудні минулого року був відмінений пункт Будівельних норм та правил, що допускає зведення аркових мостів лише на скальних породах. Тим самим було офіційно дозволено спорудження Кримського мосту на ненадійних напівтвердих пластичних глиняних пластах, які не витримують і не можуть витримати його вагу. Так, після встановлення центральної арки моста конструкція дала осадку нерівномірного характеру від 1 до 1,5 метрів за різними опорами. У свою чергу, це викликало неприпустимий перекіс всієї споруди. За поглядами спеціалістів, з початком експлуатації мосту, в особливості після пуску потягів, осадка опор набуватиме ще більшої глибини, що створить реальну загрозу обвалення мостового переходу.
По-третє — незадовільний технічний стан мосту потребуватиме проведення постійних ремонтних робіт, а отже і додаткових фінансових витрат. З урахуванням вже витрачених коштів на спорудження мостового переходу — близько 4 млрд дол. США, він створить справжню «чорну діру» у російському бюджеті. За рахунок цього збережеться і потужне джерело постійних доходів осіб з оточення В. Путіна, причетних до будівництва та експлуатації Кримського мосту. Насамперед це стосується відомого російського олігарха, особистого друга В. Путіна — А. Ротенберга, який є власником головної компанії-підрядника «Стройгазмонтаж».
По-четверте — як вже відмічалося вище, Кримський міст має стратегічне значення для Росії, що вимагає від його будівельників особливої відповідальності. Замість цього вони, включаючи самого А. Ротенберга, безсоромно наживаються на будівництві, що створює пряму загрозу інтересам Російської Федерації. Тим самим А. Ротенберг відверто підставив В. Путіна, що ставить під сумнів надійність та лояльність до нього всього його оточення. Дана проблема набуватиме подальшої гостроти по мірі введення США нових персональних санкцій проти друзів В. Путіна, як це було зроблено на початку квітня ц. р.
По-п’яте — введення в дію мостового переходу навіть у найкращому технічному стані зовсім не означатиме підвищення туристичної привабливості Криму як основи для покращання економічної ситуації на півострові та відновлення позитивної динаміки його розвитку. Більшість російських громадян вже давно відпочивають на курортах інших країн, що відрізняються від Криму як кращою якістю послуг, так і нижчими цінами. А після зняття заборони керівництва РФ на організоване відвідання російськими туристами Єгипту (була введена після теракту ісламських екстремістів проти російського пасажирського літака А321 рейсу Шарм-еш-Шейх — Санкт-Петербург 31 жовтня 2016 року), кримські курорти остаточно втратять свою популярність.
Втім, ситуація довкола Кримського мосту не є виключенням для Росії і стала лише черговим проявом «фейкової» політики Москви зі створення враження «успіхів» у досягненні її цілей, а також отримання можливостей розкрадання бюджетних коштів. Окрім будівництва мостового переходу через Керченську протоку, прикладами такого підходу стали також спорудження інфраструктурних комплексів для забезпечення саміту АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва) у Владивостоку у вересні 2012 року та Зимових олімпійських ігор в Сочі у лютому 2014 року. Більшість із об’єктів цих комплексів не тільки будувалися зі порушенням технічних норм та почали руйнуватися ще до їх здачі в експлуатацію, але і не були затребувані після завершення тих заходів, для яких вони зводилися.
Так, повністю подібним до мостового переходу через Керченську протоку став міст від Владивостоку до острова Русский (де саме і проводився саміт АТЕС), що називався російськими ЗМІ «грандіозною спорудою людства» та «шедевром конструкторської думки», яка «не має аналогів у світі». Дійсно не має. Блеф подібних стверджень набув очевидного характеру відразу ж після відкриття цього «шедевру», який обійшовся російському бюджету у суму 32,5 млрд рублів (1 млрд дол. США за тодішнім курсом). Зокрема, вже через місяць роботи ванти мосту провиснули на величину, яка відповідає 40–50 рокам його експлуатації. Тоді ж був викритий і факт масових зловживань при будівництві мостового переходу. Лише металоконструкцій було вкрадено на суму близько 100 млн рублів, що завдало суттєвих збитків надійності мосту. За оцінкою колишнього заступника глави «Росприроднадзора» О. Мітволя, на сьогоднішній день мостовий перехід знаходиться у такому стані, що його «…краще розібрати, ніж ремонтувати».
Аналогічна доля спіткала і нову автотрасу до мосту від аеропорту Владивосток, яка також споруджувалася для забезпечення саміту АТЕС. Саме по ній у вересні 2012 року мали проїхати делегації учасників саміту, в т. ч. близько двох десятків президентських кортежів. Загальна вартість будівництва становила 29 млрд рублів. Незважаючи на такі витрати, внаслідок зловживань та порушень технологій, траса була розмита першим же дощем. При цьому постраждало не тільки покриття автомобільної дороги (просіло та покрилося тріщинами), але і рухнула підпірна стіна на одній із її ділянок.
До речі, саміт АТЕС у Владивостоку у вересні 2012 року став найбільшим за витратами з державного бюджету Росії в обсязі близько 100 млрд рублів. В той же час, він так і залишився виключно піар-проектом без будь-яких конкретних результатів.
У свою чергу, головним змістом підготовки Зимових Олімпійських ігор у Сочі в лютому 2014 року була т. зв. «штурмовщина» при зведенні об’єктів її інфраструктури, а саме — виконання поставлених завдань у визначені терміни за будь-яку ціну. З одного боку це стало наслідком нестачі часу, а з іншого — знову ж таки прагненням Москви вразити світ імперською величчю Росії. Як і слід було очікувати, все це призвело до помилок у проектуванні об’єктів, а також масових порушень технологій будівельних робіт та недоробок, які зберігалися і після відкриття ігор.
Крім того, будівництво олімпійської інфраструктури супроводжувалось і низкою інших скандальних проблем, у т. ч. розкраданням коштів, виселенням місцевих жителів без будь-яких компенсацій, знищенням природних заповідників та забрудненням довколишнього середовища.
В цілому витрати на Олімпійські ігри в Сочі склали 1,5 трлн рублів (близько 51 млрд дол. США за тодішнім курсом), однак так же, як і витрати на саміт АТЕС у Владивостоку не виправдали себе. Після завершення Олімпіади, більшість із об’єктів, які були споруджені для неї, залишилися без вжитку і поступово приходять у занепад, а подекуди здичавіють та перетворюються на помийки.
|
Така ж доля спіткала і житлові райони Сочі, які зводилися до Олімпіади. За свідченням місцевих жителів, більшість із них перетворилася на «привиди» без газу, води, опалення та каналізації і, як наслідок, — без мешканців. При цьому вони відкрито розкрадаються тими ж місцевими жителями та прийшлими «гастролерами». Виноситься все, що можна винести, включаючи котли опалення, сантехніку та навіть покриття полів.
Будинки, споруджені на кошти олімпійського бюджету, планувалося продати та отримати доходи, які мали не тільки компенсувати, але й перевищити витрати на їх спорудження. Однак кримінальні справи, які були порушені проти організаторів незаконних кримінальних схем, не дали реалізувати ці плани. Як вважають неупереджені експерти, «…по суті у олімпійських об’єктів немає майбутнього. Після помпезної Олімпіади, десятки мільярдів витрачених коштів виявилися фактично викинутими на вітер».
Не менші обсяги коштів були викинуті на вітер і в ході ще однієї «будівлі століття» — космодрому «Восточный», який також здається в експлуатацію з масою недоробок на кожному етапі його введення в дію. При цьому, загальна сума вкрадених коштів, яка була виявлена слідчими органами Росії, склала понад 5 млрд рублів. Як після цього дивуватись, що перший успішний пуск ракети-носія «Союз-2.1а» був здійснений лише 1 лютого ц. р. після двох невдалих спроб.
Однак повернемося до Криму. Що тут вже казати про Кримський міст, якщо суттєвою проблемою для окупаційної влади півострова стало навіть утримання доріг на його території. Свідченням цього стали наслідки зсуву ґрунту на трасі Сімферополь–Севастополь в березні 2017 року, що вивело її з нормальної експлуатації на декілька місяців. Як відмічають жителів цього району, «…такої бездіяльності ніхто не бачив з часів СРСР».
Ось такою постає і вся нинішня Росія, яка є не більше ніж «Потемкинской деревней» путінського режиму або «колосом на глиняних ногах», хіба що з ядерною зброєю. Цікаво, чи наважиться В. Путін відкрити Кримський міст після всіх цих проблем. Скоріш за все наважиться, оскільки імперські амбіції Москви завжди переважали питання добробуту, безпеки та життя російських громадян.
