НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Наслідки для України

В серпні ц. р. на території Росії планується проведення антитерористичного навчання Шанхайської організації співробітництва (ШОС) «Мирна місія-2018». У навчанні вперше візьмуть участь військові підрозділи Індії та Пакистану. Водночас це стане і першим в історії випадком участі згаданих країн у спільних військових навчаннях, що матиме показовий характер в умовах збереження суттєвих проблем в індо-пакистанських відносинах. З часу індо-пакистанських війн з приводу спірного штату Кашмір у 1947–1949 роках та в 1965 році Індія та Пакистан знаходяться у стані перманентного збройного конфлікту, який набуває періодичного загострення. При цьому обидві країни мають ядерну зброю і демонструють готовність до її застосування.

Китай як нова динамічна наддержава світового рівня, що проводить послідовну та цілеспрямовану політику з досягнення своїх зовнішньополітичних цілей

За таких обставин згода Індії та Пакистану на участь у спільних військових навчаннях є проявом геополітичних змін у світі, які відбуваються в процесі формування нової двополярної моделі світового устрою на чолі зі США та КНР. Виходячи з сьогоднішніх реалій, в рамках побудови ними сфер свого геополітичного впливу основна боротьба сторін ведеться саме за країни т. зв. «третього світу» з економіками, що розвиваються. Насамперед це стосується країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Південно-Східної Азії, що набувають все більшого значення як потужні центри зосередження світової економічної діяльності.

В контексті наведених процесів найбільш активну позицію займає Китай як нова динамічна наддержава світового рівня, що проводить послідовну та цілеспрямовану політику з досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. Реалізація такої політики здійснюється Пекіном за широким спектром напрямів, з наданням пріоритетної уваги роботі у різного роду міжнародних структурах, які створюються КНР або відповідають китайським інтересам. Серед них особливе місце займають стратегічна китайська ініціатива «Пояс і шлях» та Шанхайська організація співробітництва.

«Пояс і шлях» використовується Китаєм для включення партнерів до своєї економічної системи, а ШОС — до контрольованого ним політико-безпекового простору

В цьому плані «Пояс і шлях» переважно використовується Китаєм для включення його партнерів до своєї економічної системи, а ШОС — до контрольованого ним політико-безпекового простору. По суті, саме через ШОС КНР створює противаги воєнно-політичному впливу США у світі. Незважаючи на спільне заснування ШОС Китаєм, Росією, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном та Таджикистаном у 2001 році, перевага потенціалу КНР у всіх сферах швидко дозволила Пекіну зайняти пануюче положення в цій організації. Так, на теперішній час Китай вносить найбільший вклад у фінансування заходів ШОС, що надає йому можливість визначати їх спрямованість.

Водночас високий рівень міжнародного авторитету Китаю та його військові і фінансово-економічні можливості обумовлюють привабливість ШОС також і для інших країн. Зокрема, в 2017 році до ШОС приєдналися Індія та Пакистан. Крім того, країнами-спостерігачами організації є Афганістан, Білорусь, Іран та Монголія, а її партнерами по діалогу — Азербайджан, Вірменія, Камбоджа, Непал, Туреччина та Шрі-Ланка.

У навчанні ШОС «Мирна місія-2018» в серпні ц. р. вперше візьмуть участь військові підрозділи Індії та Пакистану

Після вступу до ШОС Індія та Пакистан приєдналися також і до всіх внутрішніх договорів, угод та планів організації, в т. ч. Програми співробітництва держав-членів ШОС у боротьбі з тероризмом, екстремізмом та сепаратизмом на 2019–2021 роки та Плану співробітництва міністерств оборони ШОС на 2018–2019 роки, який передбачає зміцнення довіри сторін, спільну протидію новим викликам та загрозам, забезпечення миру і стабільності в регіоні. Згідно з цим планом і передбачається проведення навчання «Мирна місія-2018».

На цьому фоні протягом останнього часу відбувається погіршення відносин між США та Пакистаном. Так, на початку поточного року президент США Д. Трамп звинуватив керівництво Пакистану у потуранні діяльності терористичним організаціям на його території, а також порушеннях свободи релігії. На підставі таких стверджень 4 січня ц. р. Державний департамент США оголосив про «заморожування» фінансової допомоги Пакистану на суму близько 900 млн дол. США із «Фонду підтримки коаліції», яка виділяється Ісламабаду на боротьбу з тероризмом. Тим самим був наданий додатковий поштовх зближенню Пакистану з Китаєм та ШОС.

 

В цілому зазначені події та тенденції дозволяють зробити декілька геополітичних висновків стосовно розвитку процесів розподілу світу між Китаєм та США, а саме:

• використання механізмів ШОС дозволяє Китаю впевнено поширювати свій вплив на сусідні країни і регіони, насамперед АТР, Південно-Східну Азію та Центральну Азію;
• входження країн згаданих регіонів до сфери впливу КНР змушує їх підпорядковувати свою політику китайським інтересам, в т. ч. вносити корективи до неї в плані зниження рівня конфронтації зі своїми суперниками. В свою чергу це постає досить дієвим чинником підвищення рівня регіональної стабільності та безпеки;
• успішні дії КНР щодо поглиблення співробітництва з Індією, Пакистаном та іншими країнами «третього світу» (включаючи проведення спільних військових навчань та інших заходів у рамках ШОС) обумовлюють послаблення міжнародного впливу США та підривають їх позиції в регіоні, що напряму суперечить американським інтересам.

Посилення американо-китайських суперечностей може призвести до зниження уваги Вашингтону до розвитку подій довкола України

Наслідком цього об’єктивно постає посилення суперництва між США і Китаєм в АТР та Південно-Східній Азії, яке може набути характеру регіонального протистояння сторін. При цьому, як США, так і КНР підвищуватимуть військову активність в регіоні, а також вживатимуть заходи взаємного стримування та тиску у різних сферах.

У такій ситуації на боці КНР виступатиме Росія, яка традиційно намагається використовувати загострення американо-китайських відносин у своїх інтересах — для розпорошення зусиль США та відвернення їх уваги від України. З огляду на життєву важливість даних питань для режиму В. Путіна, він може піти також і на свідоме провокування напруженості в АТР та Південно-Східній Азії, включаючи надання допомоги терористичним організаціям та підбурювання керівництва КНДР до відновлення її ракетно-ядерної програми.

Виходячи з політико-економічних інтересів президента США Д. Трампа, який надає особливого значення відстоюванню американських інтересів перед КНР та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, посилення американо-китайських суперечностей зі згаданих питань може дійсно призвести до зниження уваги Вашингтону до розвитку подій довкола України. Більш того, не виключаються спроби Д. Трампа зміцнити позиції США у суперництві з КНР за рахунок досягнення певних компромісів з Росією, в т. ч. із українського питання. На теперішній час можливість подібних дій президента США стримується Конгресом країни, який демонструє жорстке ставлення до режиму В. Путіна. Разом з тим у випадку переходу США та КНР до відкритого протистояння позиція американського парламенту може набути негативних змін для України.