В попередніх публікаціях «Борисфену» з економічної тематики розглядався стан справ та перспективи економічного розвитку Європейського Союзу. В контексті порівняння становлять інтерес також і економічні тенденції в іншій групі країн з так званою «перехідною» економікою, а саме — Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР (група БРІКС). Протягом останніх років вони демонструють порівняно високі темпи економічного зростання (на рівні 3–8 %), що перевищує аналогічні показники провідних європейських країн — Франції та ФРН (в межах 0,2–0,8 %).
|
| БРІКС на карті світу http://iport.info/blogs/bolshoj-evrazijskij-soyuz-shosodkbbriks/ |
За оцінками провідних світових експертів, причина — в особливостях умов економічної діяльності країн БРІКС, зокрема — дешева робоча сила та порівняно невеликі соціальні видатки, що сприяє експорту продукції національного виробництва, а також дозволяє уникати значних дефіцитів державних бюджетів. Крім того, суттєвою перевагою зазначених країн (в першу чергу Росії) є їхнє володіння значними запасами природних ресурсів (у т. ч. енергоносіїв), що дозволяє забезпечувати власні потреби, мати зиск від їх експорту.
Та незважаючи на свої порівняно високі темпи економічного розвитку, країни групи БРІКС мають низку проблем, що не дозволяють в повній мірі реалізувати їхні економічні потенціали, а в деяких випадках знижують темпи економічного розвитку. Насамперед це стосується стагнації зовнішніх ринків згаданих країн, а також зменшення західних інвестицій внаслідок ускладнення економічної ситуації в США та Європейському союзі. До того ж таким окремим проблемним чинником є заходи керівництва КНР, що свідомо стримує зростання китайської економіки (через її «перегрів»), яка виступає в ролі одного з «локомотивів» економік країн БРІКС.
Необхідно зазначити, що кожна з країн БРІКС має свої характерні особливості, зокрема:
[1] Китай (посідає місце лідера в групі) — володіє однією з найбільш потужних економік у світі з високими темпами росту (близько 9 % у 2011 році та 8 % у 2012 році). Так, за оцінкою міжнародної консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers, за своїм економічним потенціалом КНР може випередити США вже протягом наступних чотирьох років. Зокрема, до
2017 року обсяг ВВП КНР становитиме 20 трлн. дол. США (за паритетною купівельною спроможністю), що перевищить відповідний показник США, а до 2030 року — близько 30,6 трлн. дол. США. При цьому, за даними Міністерства торгівлі КНР, у 2012 році Китай вже випередив США за обсягами зовнішньої торгівлі, досягши рівня 3,87 трлн. дол. США, в той час, як такий показник у Сполучених Штатах Америки становить 3,82 трлн. дол. США.
|
|
Реальне зростання ВВП (%) http://www.spa.msu.ru |
Зауважмо, що суттєвим проблемним чинником в економічному розвитку КНР є переважно експортна орієнтація економіки країни. А це робить її надмірно залежною від ситуації на зовнішніх ринках. Технологічне відставання від провідних західних країн та менш якісна китайська продукція, посилення кредитно-боргових проблем всередині Китаю (неспроможність підприємств та провінційних урядів розрахуватись за кредити, отримані від державних банківських установ), диспропорція економічного стану східних (приморських) та центральних і західних китайських провінцій — також вносять свої корективи в китайську економіку.
Маючи все це на увазі, керівництво КНР намагається не допустити погіршення економічної ситуації в країні, зосереджуючись на створенні умов для підвищення внутрішнього попиту на продукцію китайського виробництва, що компенсуватиме зниження обсягів її експорту. З цією метою передбачаються заходи з підвищення купівельної спроможності китайського населення (збільшення зарплат та соціальних видатків). Крім того, планується реструктуризація банківської сфери, що дозволить вирішити проблеми внутрішніх боргів.
Китай виконає роль рятівника Європи
А широкому залученню іноземних компаній до роботи в КНР (насамперед у високотехнологічній сфері) сприятиме, на погляд китайського керівництва, лібералізація китайської економіки, зокрема, послаблення державного контролю за її роботою. Важливе значення надається також посиленню енергетичної безпеки країни. Для цього Китай намагатиметься отримати більш широкий доступ до родовищ нафти та газу в інших регіонах світу (зокрема, в Африці та Центральній Азії), та впровадити нові технології видобутку сланцевих вуглеводнів на власній території.
Та навіть це, за оцінками західних експертів, протягом найближчих років не вбереже китайську економіку від певного «провалу». Так, уряд КНР вже знижує темпи економічного зростання країни (орієнтовно до 7 %) аби не допустити перевиробництва товарів.
Індія (утримується на другому місці в БРІКС за своїм економічним потенціалом) — зберігає відносно стабільну економіку з позитивною динамікою розвитку та високими інвестиційними можливостями. Так, за даними Міністерства фінансів Індії, у 2012 році зростання валового внутрішнього продукту країни становило 7,4 %, а загальні обсяги накопичених інвестицій досягли близько 30 % від ВВП. При цьому, згідно з прогнозами світових експертних установ, до 2030 року Індія може вийти на третє місце у світі (після КНР та США) за обсягом ВВП — на рівні приблизно 14 трлн. дол. США.
Все це дозволяє Індії успішно досягати своїх цілей у політичній, економічній та безпековій сферах, а також сприяє перетворенню індійської держави на привабливого партнера для інших країн.
|
|
Рівень інфляції (%) http://www.spa.msu.ru |
В той же час темпи економічного розвитку Індії гальмуються нездатністю уряду країни до проведення ефективних економічних реформ (висока бюрократичність системи державного управління та її надмірне втручання у роботу індійської економіки); неефективністю індійського законодавства в інвестиційній сфері; слабким розвитком транспортної інфраструктури; дефіцитом кваліфікованих кадрів; складнощами, пов’язаними з перерозподілом ресурсів між малопродуктивним сільським господарством та високотехнологічними галузями промисловості, а також суттєвим відставанням останніх від провідних західних країн.
Наведені вище обставини, а також негативний зовнішній вплив призводять до падіння темпів економічного розвитку Індії, які у 2013 році очікуються на рівні близько 5,7 %. Крім того, прогнозується погіршення зовнішньоторговельного балансу Індії та збільшення дефіциту державного бюджету через падіння попиту на індійські товари.
Намагаючись впоратись з проблемами, уряд Індії турбується про покращення інвестиційного клімату в країні та пор доступ до передових технологій шляхом реалізації спільних економічних проектів з провідними західним країнами (у т. ч. в енергетичній та військово-технічній сферах). Крім того, вживаються заходи з підвищення ролі Індії в економічному розвитку Євразійського регіону за рахунок участі країни у створенні так званого «Нового шовкового шляху», який має з’єднати Південно-Східну Азію, Центральну Азію, Близький Схід та Європу в рамках єдиної транспортної системи. Індійське керівництво дбає також і про економію бюджетних коштів.
Бразилія — зберігає позитивну динаміку у розвитку національної економіки, однак має ряд суттєвих проблем, пов’язаних з негативним зовнішнім впливом. Насамперед це стосується зниження обсягів імпорту бразильських товарів Аргентиною та КНР (через власні економічні проблеми), які є основними торгівельно-економічними партнерами Бразилії.
В результаті протягом останніх двох років темпи росту ВВП країни знизились з 2,7 % у 2011 році до близько 2 % у 2012 році. У такій ситуації уряд країни був змушений витрачати золотовалютні резерви країни на підтримку національної економіки, що допомогло уникнути ще більших економічних проблем.
|
| Динаміка зміни ВВП країн Брікс, 2010-2013 рр. (у% до попереднього року; 2012-2013 рр. - прогноз) http://www.spa.msu.ru |
Намагаючись стабілізувати економічні процеси в країні, керівництво Бразилії вживає заходи: з пом’якшення грошово-кредитної політики (зниження ставок на кредити); реалізації планів державних закупівель для підтримання національної промисловості; оптимізації фіскальної політики (зменшення податків для реальних виробників); залучення приватних коштів у модернізацію та розвиток транспортної інфраструктури (зокрема, автошляхів та аеропортів).
Увага надається збільшенню обсягів видобутку та переробки нафти в країні за рахунок освоєння нових нафтових родовищ та спорудження нафтопереробних заводів. Окрема увага уряду країни приділяється також підвищенню ефективності сільського господарства (є однією з провідних галузей бразильської економіки) шляхом більш раціонального використання земельних угідь та застосування нових технологій.
За оцінками міжнародних консалтингових установ, наведені вище заходи дадуть змогу Бразилії збільшити обсяги ВВП країни до близько 4 % вже у 2013 році та утримувати даний показник на такому рівні протягом наступних років.
ПАР — володіє значним економічним потенціалом, однак в досить скрутному становищі через негативний вплив як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Основною проблемою економіки ПАР стало зниження зовнішнього попиту на продукцію національного економічного комплексу, яка, в основному, має сировинний характер (головною статтею південноафриканського експорту є продукція чорної металургії). В результаті темпи росту ВВП країни впали з 3,1 % у 2011 році до 2,5 % у 2012 році; крім того відбулось збільшення дефіциту державного бюджету країни та державного боргу (до 50 % від ВВП). Суттєвими негативними чинниками в ПАР залишаються також неефективність державної системи управління економікою (надмірна кількість керуючих структур, корумпованість та непрозорість роботи владних органів); загострення суперечностей між різними політичними силами у парламенті та уряді країни; нестача кваліфікованих кадрів; слабкий розвиток транспортної та енергетичної інфраструктури.
|
| Характеристика країн групи БРІКС http://panslavist.ru |
В процесі вирішення наведених проблем уряд ПАР здійснює кроки з підтримання приватного бізнесу, широко залучає іноземні інвестиції, стимулює кредитно-фінансову сферу, а також розвиває національну транспортну інфраструктуру. Увага надається процесу формування «середнього класу», що має розширити обсяги внутрішнього споживання та торгівлі. Основні сподівання керівництва ПАР — на поступове відновлення світової економіки та, відповідно, збільшення попиту на продукцію національної економіки. Це підвищить темпи росту ВВП країни у 2013 році до 4 % та збереже даний показник на такому рівні протягом наступних років.
Росія, незважаючи на свій потенціал, за своїми економічними перспективами вважається аутсайдером групи БРІКС. У неї зберігається переважно сировинний (енергетичний) характер економіки, що робить її залежною від поточної кон’юнктури на світових ринках. Так, внаслідок скорочення обсягів імпорту російських енергоносіїв та інших видів сировинної продукції торгівельними партнерами Російської Федерації (насамперед ЄС та Китаєм), темпи росту ВВП Росії знизились з 4,3 % у 2011 році до 3,5 % у 2012 році, та прогнозуються на такому ж рівні протягом наступних років.
Тому для Росії вкрай негативне значення стратегічного характеру має активізація заходів ЄС зі зниження енергетичної залежності від Російської Федерації, надлишок газу на світовому ринку через масове застосування США та іншими країнами новітніх технологій видобутку сланцевих вуглеводнів, а також виснаження російських родовищ нафти та газу.
Додатковими чинниками деструктивного впливу на російську економіку можна вважати: відтік іноземних капіталів із Росії; значні обсяги зовнішньої заборгованості російських банків та корпорацій за державними гарантіями (наближаються до обсягів золотовалютних резервів РФ); збереження фактичного державного контролю над економікою країни за умов високого рівня корумпованості та бюрократії державних органів влади РФ; незадовільний стан російської виробничої та транспортної інфраструктури; погіршення структури трудових ресурсів (старіння населення) та нестача висококваліфікованих кадрів.
Намагаючись забезпечити сталий розвиток російської економіки, керівництво РФ задекларувало продовження курсу модернізаційних реформ в країні, які передбачають залучення передових іноземних технологій, а також скорочення сировинної складової у структурі російського експорту. Крім того, вживаються заходи щодо викорінення корупції, посилення контролю над державними видатками та боротьби зі зловживаннями в економічній галузі. Водночас окремим напрямом дій Російської Федерації залишається збереження російських позицій на європейському ринку енергоносіїв, а також розширення виходу на енергетичні ринки країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Наведені заходи Росії поки що не мають високої ефективності та не дозволяють російській економіці наблизитися до рівня передових економік світу.
В цілому наведені обставини дозволяють зробити висновок про відсутність у країни групи БРІКС суттєвих переваг перед країнами Європейського Союзу з точки зору їх економічного розвитку. Фактично отримані ними результати в плані відносної стабільності та порівняно високих темпів зростання національних економік були досягнуті здебільшого завдяки суттєвому обмеженню видатків на соціальну сферу. Сприятливим чинником для Росії стало збереження високих цін на нафту, як основи її експорту.
По суті, ЄС та БРІКС демонструють дві різні моделі економічного розвитку, перша з яких передбачає досягнення високих результатів за рахунок застосування передових технологій, а друга — експлуатацію робочої сили та природних ресурсів. З огляду на зазначене, досить некоректними є твердження деяких експертів (насамперед російських) щодо «переваги групи БРІКС над Європейським Союзом», з чого робиться висновок про ніби-то «занепад Західного світу» та, зокрема, «недоцільність європейської інтеграції України». В дійсності, як було показано вище, ситуація має зовсім інший характер, і її не можна не враховувати при визначенні економічної стратегії нашої держави.
[1] Зображення прапорів країн БРІКС http://www.mid.ru/brics.nsf
