НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Підсумки Форуму китайсько-африканського співробітництва

 

В рамках становлення Китаю як одного з провідних центрів сили зі своєю сферою впливу керівництво КНР проводить послідовну політику зі зміцнення китайського лідерства у т. зв. «третьому світі», який включає країни з економіками, що розвиваються. При цьому така політика позиціонується Пекіном як частина зусиль з реалізації стратегічної концепції побудови єдиного справедливого світу зі спільною долею для всього людства.

У наведеному контексті посилена увага КНР приділяється Африці, що пов’язано з особливостями континенту, а саме — наявністю на його території значних запасів неосвоєних природних ресурсів, потребами африканських країн у зовнішніх інвестиціях та сучасних технологіях, а також слабким розвитком їх виробничих потужностей, що відкриває широкі ринки для іноземних товарів.

Китай планує вкласти в африканську економіку до 60 млрд дол. США

Виходячи з цього, основним напрямом дій КНР у регіоні є реалізація спільних інвестиційних проектів з африканськими країнами у сферах розвитку видобувних і обробних галузей їх промисловості та сільського господарства, спорудження об’єктів транспортної, енергетичної, комунікаційної та іншої інфраструктури, а також торгівля. Так, згідно зі стратегічними планами Китаю, в цілому в африканську економіку планується вкласти до 60 млрд дол. США із державних та приватних фондів.

Кошти інвесторів вкладаються як в окремі проекти, так і у створення спеціальних економічних зон китайсько-африканського співробітництва, де базуються китайські підприємства. На сьогоднішній день такі зони вже існують у: Замбії (здійснюють видобуток та переробку міді, виробництво одягу, техніки та електроніки); Маврикії (виробництво текстилю та високотехнологічного обладнання); Ефіопії (виробництво електричного устаткування, будівельних матеріалів та сталі); Нігерії (виробництво будівельних матеріалів, харчових продуктів, комп’ютерів та медичних приладів, транспортного обладнання та текстилю); Єгипті (виробництво бензинового обладнання, електричних приладів, текстилю та автомобілів).

Крім того, КНР відіграє важливу роль у розбудові системи транспортного сполучення в Африці. Зокрема, з 2014 року реалізується проект спорудження залізничної мережі в Центральній Африці, яка має поєднати Південний Судан з Танзанією, Кенією, Угандою та Руандою, а також забезпечити вихід до Великих Африканських озер.

З однієї сторони все це сприяє економічному розвитку африканських країн, а з іншої — дозволяє КНР отримувати доступ до їх природних ресурсів та ринків. Так, Африка є другим за обсягом джерелом імпорту Китаєм сирої нафти після Близького Сходу з часткою 23 %. Найкрупнішими поставниками нафти до КНР є Ангола з часткою 11 % у загальному китайському імпорті, Конго — 2 % та Південний Судан — 2 %. Експортерами нафти до Китаю є також Алжир, Чад, Габон, Кенія, Ліберія, Нігерія та Уганда.

Поряд з цим КНР імпортує із Африки залізні руди, метали (насамперед мідь) та інші сировинні товари, а також харчову та сільськогосподарську продукцію. В свою чергу, Китай експортує до африканських країн широкий спектр машин і транспортного обладнання, засобів комунікації та електроніки. Тільки в минулому році обсяги двосторонньої торгівлі КНР з країнами регіону становили 170 млрд дол. США. Основними торговельними партнерами Китаю є Ангола, Південна Африка, Судан, Нігерія та Єгипет.

В 2017 році обсяги двосторонньої торгівлі КНР з африканськими країнами становили 170 млрд дол. США

Поглиблення торговельно-економічного співробітництва КНР з африканськими країнами супроводжується посиленням китайської військової присутності в регіоні. Насамперед це стосується участі Китаю у миротворчих операціях ООН, що має на меті зміцнення китайських позицій та захист інвестицій в Африці, а також демонстрацію ролі КНР як великої миролюбної держави, здатної захистити інтереси та безпеку своїх партнерів. Зокрема, китайські військовослужбовці залучались до проведення миротворчих операцій у Західній Сахарі, Сьєрра-Леоне, Судані, Малі та Кот-Д’Івуарі.

База ВМС НВАК в Джибуті призначена для захисту одного з основних маршрутів транспортування нафти та інших природних ресурсів до Китаю

В 2015 році Китай досяг домовленості з Джибуті (район Африканського Рогу) щодо спорудження військово-морської бази на території цієї країни. Вона є першою базою ВМС НВАК за межами КНР і призначена для захисту одного з основних маршрутів транспортування нафти та інших природних ресурсів із Африки та країн Близького Сходу до Китаю.

Водночас для просування китайських інтересів в Африці активно застосовуються методи «м’якої сили» у гуманітарній та політичній сферах. Так, в країнах регіону відкрита мережа «Інститутів Конфуція», де здійснюється підготовка місцевого персоналу китайських підприємств, викладається китайська мова, а також надається позитивна інформація про Китай, його культуру та внесок у розвиток Африки і світу. Поряд з цим студенти з африканських країн запрошуються на навчання до КНР.

У Кенії та ПАР базується низка державних ЗМІ Китаю, які розповсюджуються в країнах регіону. Крім того, в Африці діють Міжнародне Радіо КНР, Центральне телебачення Китаю та радіотелевізійне агентство China Daily Africa. Все це сприяє формуванню позитивного іміджу КНР в регіоні.

Окремою особливістю політики Пекіну в Африці є декларування рівноправності стосунків з країнами регіону, невтручання у їх внутрішні справи та готовність вкладати кошти у ризиковані економічні проекти, що відрізняє Китай від США та Європи. Крім того, активно застосовується практика обмінів візитами високого рівня та контактів по партійній, жіночій, молодіжній і іншим лініям. Розширюється також співробітництво КНР з Африканським союзом та іншими субрегіональними організаціями.

До арсеналу «м’якої сили» Пекіну входять також щорічні форуми китайсько-африканського співробітництва. Зокрема, 3–4 вересня ц. р. у Пекіні був проведений черговий — 7-й Форум, який проходив під гаслом «Співробітництво та взаємний виграш, спільне будівництво ще більш тісної китайсько-африканської спільноти єдиної долі». У рамках Форуму були організовані також і низка інших заходів, у т. ч. 7-а зустріч на рівні міністрів та 6-й конгрес підприємців Китаю і Африки.

Особливістю згаданих заходів стала найбільша кількість учасників з часу їх започаткування, загалом 3,2 тис. осіб. Зокрема, до складу делегацій входили 40 лідерів різних країн, десять глав урядів, голова Комісії Африканського союзу, а також 240 чиновників міністерського рівня.

3–4 вересня ц. р. у Пекіні пройшов Форум китайсько-африканського співробітництва

У ході Форуму Голова КНР Сі Цзіньпін від імені китайського уряду виклав концепцію формування китайсько-африканського співробітництва з єдиною долею та озвучив пропозиції Пекіну щодо її практичної реалізації. Пакет китайських ініціатив включає надання подальшої допомоги у розвитку промисловості, сільського господарства та інфраструктури африканських країн, а також спрощення взаємної торгівлі.

Передбачається державне стимулювання китайських інвестицій у промислові комплекси країн регіону, реалізація близько 60 програм аграрної підтримки, а також виділення 150 млн дол. США на надання гуманітарної (продовольчої) допомоги африканським країнам, постраждалим від стихійних лих. Крім того, Китай розширюватиме імпорт із Африки, в особливості несировинних товарів. Планується також започаткування спільної програми КНР та Африканського союзу в галузі інфраструктурного будівництва. У гуманітарній сфері Китай пропонує підготовку для африканських країн тисячі висококласних спеціалістів, надання 50 тис. державних стипендій і стільки ж квот на підвищення кваліфікації.

Пакет китайських ініціатив торкається також питань миру та безпеки. Китай прийняв рішення щодо заснування Китайсько-африканського фонду миру та безпеки, а також продовження надання допомоги Африканському союзу у безпековій сфері. Загалом визначені понад 50 проектів за напрямами миротворчої діяльності ООН та боротьби з тероризмом і піратством.

Голова КНР Сі Цзіньпін: Африка є історичним та природним продовженням «Поясу і шляху»

Окрема увага учасників Форуму приділялась питанню більш широкого залучення африканських країн до реалізації проектів китайської ініціативи «Пояс і шлях». За словами Голови КНР Сі Цзіньпіна, Африка є історичним та природним продовженням «Поясу і шляху», а також його важливим учасником. При цьому Китай не висуває жодних політичних умов для надання інвестицій країнам регіону в рамках «Поясу і шляху», не втручається у їх внутрішні справи та не нав’язує своїх вимог. Метою китайсько-африканського співробітництва у згаданій сфері є виключно вирішення проблем, які стримують розвиток Африки.

За результатами зустрічі лідерів КНР та африканських країн були прийняті «Пекінська декларація про зміцнення китайсько-африканського співтовариства єдиної долі» та «Пекінський план дій Форуму по китайсько-африканському співробітництву на 2019–2021 роки».

 

В цілому хід та підсумки Форуму підтвердили стратегічний характер політики Китаю на африканському напрямі та твердість намірів Пекіну щодо її реалізації. Разом з тим, посилення китайської присутності в Африці супроводжується загостренням конкуренції між Китаєм, Європою, Індією і Японією за вплив в регіоні та доступ до його ресурсів і ринків. Тим самим Африка постає ще однією ареною зіткнення інтересів провідних центрів сили у новому багатополярному світі.