15-16 листопада 2015 року в турецькому місті Анталья відбулася щорічна зустріч лідерів провідних світових країн (Аргентини, Австралії, Бразилії, Великобританії, ФРН, Індії, Індонезії, Італії, Канади, Китаю, Мексики, Росії, Саудівської Аравії, США, Туреччини, Франції, ПАР, Південної Кореї, Японії і ЄС) — 10-й саміт лідерів країн «Групи 20» (G20).
Вважається, що G20 — це, насамперед, економічний саміт (на частку країн-учасниць припадає 85 % загального обсягу економіки світу і дві третини населення земної кулі), на якому лідери країн обговорюють способи вирішення глобальних питань фінансової та економічної співпраці. У цьому ж році, на тлі посилення бойових дій міжнародної коаліції на чолі зі США проти ІД («Ісламської держави») в Сирії та Іраку, терактів у Туреччині, катастрофи російського А321 на Синайському півострові — на перший план вийшли питання боротьби з тероризмом та міграційної кризи в Європі. Ну а «кривава п'ятниця» у Франції (в Парижі) безпосередньо напередодні саміту тільки підтвердила актуальність, життєву важливість, а також необхідність обговорення і координації в першу чергу саме цих питань.
Тому в центрі уваги саміту були не стільки економічні, як політичні питання та питання безпеки. Хоча все ж таки формат G20 завжди був досить ефективним при обговоренні різноманітних проблем і пріоритетів, які у кожної з країн теж різняться.
Для Росії — на першому місці стоїть питання відміни санкцій Заходу. Тому вона вирішила виставити на перший план демонстрацію своєї військової сили, хоча згідно з останньою доповіддю МВФ (13.11.2015 р.) її економіка (поряд з турецькою, угорською та українською) в числі однієї з чотирьох найбільш крихких економік світу. У Бразилії проблеми пов'язуються зі значними дефіцитами бюджету та поточного рахунку. Індія, понад 30 % населення якої живе за межею бідності, безуспішно намагається дати собі раду з проблемою злиднів. Пріоритетне питання для Китаю і Японії — забезпечення зростання при реструктуризації економіки, для досягнення якого вони проводять політику конкурентної девальвації своїх валют. До старих проблем Європи — зайнятості населення, зниження економічного зростання — додалася нова і на сьогодні найсерйозніша — мігранти.
До Комюніке лідерів «Групи двадцяти», ухваленого за підсумками саміту, включене питання зміцнення відновлення світової економіки, підвищення потенціалу економічного зростання (до 2018 року загальний ВВП країн «Групи двадцяти» має підвищитися на додаткові 2 %), створення нових якісних робочих місць, зміцнення стійкості фінансових інститутів і підвищення стабільності фінансової системи, реформування глобальної фінансової архітектури і МВФ, а також запобіжні заходи щодо корпорацій, які намагаються ухилятися від сплати податків, питання міграційної кризи, зміни клімату тощо.
Питання боротьби з міжнародним тероризмом залишалися одними з головних на полях обговорень саміту і двосторонніх зустрічей глав держав і урядів. Адже ризики, які у світовій економіці створюються тероризмом, нестабільними державами, і подальші хвилі міграції сьогодні вже ніхто не відкидає.
«Група двадцяти» ухвалила спеціальну заяву щодо боротьби з тероризмом, в якій рішуче засуджує вчинені в Парижі 13 листопада і в Анкарі 10 жовтня ц. р. терористичні напади. Підкресливши свою одностайність у боротьбі з тероризмом і поширенням діяльності терористичних організацій, всі країни висловили чіткий намір протидіяти цій загрозі. Відповідними заходами в цьому напрямку сторонами вважаються наступні: обмін оперативною інформацією, перекриття каналів фінансування тероризму, у т. ч. зміцнення співпраці у сфері обміну інформацією і заморожування активів терористів, контроль кордонів та інші превентивні дії проти терористичних організацій.
Однак, висловивши одностайність у необхідності загального посилення боротьби з ІД та іншими терористичними організаціями, конкретних кроків щодо реалізації цієї стратегії не було оприлюднено.
Вочевидь, що через позицію Росії також не вдалося і виробити спільне бачення всіх сторін з сирійської проблеми.
Давно вже небувалу активність на полях саміту розгорнув президент РФ В. Путін. На відміну від минулорічного «холодного душу», влаштованого російському президентові в австралійському Брісбені, турецька Анталья прийняла його більш прихильно, але до теплоти Санкт-Петербурга-2013 було ще дуже далеко.
Так, окрім вже традиційної, неформальної зустрічі лідерів держав-учасників об'єднання БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР), у В. Путіна відбулися офіційні двосторонні зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном, з директором-розпорядником МВФ К. Лагард, з прем'єр-міністром Японії С. Абе, з канцлером Німеччини А. Меркель, з президентом Туреччини Р. Ердоганом, з прем'єр-міністром Італії М. Ренці, з прем'єр-міністром Великобританії Д. Кемероном, з Королем Саудівської Аравії Сальманом Бен Абдель Азізом Аль Саудом. Не залишилась непоміченою і 20-хвилинна окрема бесіда в кулуарах саміту В. Путіна і президента США Барака Обами.
Особливої уваги заслуговує те, що у всіх своїх ініціативах В. Путін не припиняв активно просувати ідею створення широкої антитерористичної коаліції, презентованої ним на вересневому засіданні Генасамблеї ООН. Було помітно, що ситуація в Сирії, міграційна криза в Європі і трагічні події в Парижі явно «зміцнили» позиції російського лідера і фактично дали йому можливість трохи зменшити гостроту «українського питання».
Так, в перший день саміту президенти США і РФ — Барак Обама і В. Путін — усамітнилися за столиком у фойє готелю і зосереджено про щось говорили понад півгодини, «близько нахилившись один до одного». «New York Post» вважає ці неформальні переговори, можливо, найголовнішою зустріччю саміту. «Два лідера, які конфліктували довгі роки, схоже, об'єдналися у своєму ставленні до боротьби з ІДІЛ і повернення Сирії під контроль», — пишеться у цьому виданні. У Білому домі зустріч також назвали «конструктивною». «Усі ключові країни зібралися гуртом і дійшли до спільної думки», — підсумував результати саміту президент США.
Об'єднатися з Росією і США для загального удару по терористах хоче і французький президент Франсуа Олланд. Він заявив про це на засіданні Національних зборів (після терактів Олланд скасував поїздку на саміт).
Про готовність Заходу піти на компроміс з Росією в ефірі BBC заявив і британський прем'єр Девід Кемерон, з яким у В. Путіна надто прохолодні відносини. Сам Путін у Туреччині сказав, що країни «змушені об'єднати зусилля в боротьбі з тероризмом».
Як вважає переважна більшість західних аналітиків та експертів, після саміту в Туреччині Путін зі світового вигнанця перетворився на міжнародного гравця. «Росію і США об'єднало посилення ІДІЛ», — підсумовують вони наслідки саміту з цього питання. «Можливо, Захід тепер ставитиметься до Росії як до партнера і, відповідно, може в якійсь мірі погодитися з російською моделлю врегулювання конфлікту в Україні», — припустив в інтерв'ю Російській службі BBC відомий політичний експерт Джеймс Шерр з Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House.
До речі, слід зауважити і російську «домашню заготовку» з питання реструктуризації російського кредиту Україні в 3 млрд дол. США, що надав В. Путін ще своєму другові Януковичу, і який не відомо куди подівся. Хоча, за оцінками експертів, зважаючи на жорстку позицію Києва, це швидше за все вимушений захід, аніж «широкий жест» Москви. До того ж приватні кредитори України, які нещодавно домовилися про умови реструктуризації боргу країни в рамках програми допомоги МВФ, навряд чи дозволять Києву прийняти цю пропозицію без часткового списання Росією частини боргу.
Всупереч сподіванням В. Путіна, «українське питання» не було зняте з порядку денного. Під час особистих зустрічей і президент США Б. Обама, і канцлер ФРН А. Меркель не забули нагадати «хазяїну Кремля» про необхідність виконання Росією «Мінських домовленостей», про виведення російських військ з Донбасу, припинення фінансування і підтримки сепаратистів. Крім того, «українське питання» учасники саміту згодом обговорили і в більш вузькому колі, вже без Путіна. Після чого було заявлено, що санкції проти Росії залишаться чинними до повного виконання нею «Мінських угод».
Таким чином, за оцінками провідних західних політологів і експертів, казати про те, що лідер Російської Федерації В. Путін вийшов з міжнародної ізоляції, передчасно.
Від усього цього залишилося двояке враження.
З одного боку, саміт G20 не став переломним у відносинах Заходу з російським президентом і продемонстрував незмінність позиції лідерів ключових світових держав у вирішенні конфлікту в Україні. З іншого — останні події в Європі та Парижі посилили прагнення Кремля якомога дорожче продати свою участь у боротьбі з ІД (як мінімум, за скасування санкцій та реалізацію російського сценарію врегулювання ситуації навколо України), а головне — створили передумови для їх обговорення.
«Якщо зараз наші партнери вважають, що настав час якось змінювати наші відносини, то ми будемо це вітати, — заявив В. Путін на своїй підсумковій прес-конференції. — Ми ніколи не відмовлялися від спільної роботи і двері не зачиняли».
Усім нам відома така фраза: «Обережно, двері зачиняються». Та чи не пролунає зворотне — «Обережно, двері ...відчиняються…» — час покаже. Ось тільки тоді якось дуже тривожно звучить: «Наступна зупинка...».
