Частина 8 «Розкол»
Частина 7 «Сепаратисти розпочинають і... програють»
Частина 6 «На піку загальнофлотського психозу»
Частина 5 «За крок до війни...»
Частина 4. «Севастополь – Крим – Росія»
Частина 3. «Як ділився Чорноморський флот «по-братерськи»
Частина 2. «Чорноморський флот на терезах політичного торгу
Частина 1. «Чорноморський флот Російської Федерації і національна безпека України
«...Найбільш напружена ситуація склалася навколо полку Національної гвардії України у Севастополі, що муляв очі сепаратистам. Намагаючись змусити керівництво України вивести полк з міста, вони вдавалися до усіляких заходів — починаючи від провокацій і закінчуючи нагнітанням негативної громадської думки стосовно українських військовослужбовців».
Так закінчилася попередня частина матеріалу «Крим 94»
Частина 9. У серпні дев'яносто четвертого
Але плани керівництва Криму мали набагато ширший, можна навіть сказати, геополітичний характер. Наприкінці липня 1994 року Верховна рада Криму оприлюднила тези «Концепції міжрегіональної політики республіки». Пропонувалося створити так зване економічне об'єднання «Південь-Схід» у складі Запорізької, Луганської, Донецької та Харківської областей. Зрозуміло, це об'єднання мало орієнтуватися на Росію, налагоджуючи тісні зв'язки з сусідніми російськими областями. Так кримський парламент намагався реалізувати установку Москви щодо федералізації України з подальшим поглинанням Росією її окремих регіонів.
***
 |
| 30 липня 1994 року, за ініціативи блоку РРК — ФНС, на майдані Нахімова в Севастополі провокується проведення так званого «народного віче» http://sevrus.narod.ru/ |
Ще агресивнішою була поведінка севастопольських відділень різноманітних проросійських організацій. Їх активно підтримувала міськрада Севастополя. 30 липня 1994 року, за ініціативи блоку РРК — ФНС, на майдані Нахімова в Севастополі провокується проведення так званого «народного віче».
Учасники «віче» підтримали ідею звернутися до Верховної ради Криму з вимогою активніше виводити автономію зі складу України. У зв'язку з цим був підготовлений проект рішення парламенту Криму, що включав наступні положення:
- «Севастополь є частиною Росії»;
- «Повноваження представника Президента України в Криму не визнаються»;
- «МВС, СБУ, прокуратура, суди, митна служба та засоби масової інформації будують свої відносини з кримськими властями за законами Російської Федерації»;
- «Державною мовою в Севастополі є російська»;
- «Забороняється викладання в навчальних закладах українською мовою»;
- «Державна символіка України замінюється символікою Росії»;
- «Військові формування України мають бути виведені з Севастополя».
 |
| Для пропагандистського забезпечення цього заходу до Севастополя були завезені спеціальні, надруковані в Росії, газети «Російська партія Шувайнікова» http://www.nr2.ru/ |
Для пропагандистського забезпечення цього заходу до Севастополя були завезені спеціальні, надруковані в Росії, газети «Російська партія Шувайнікова», а також «Республіка Крим». Тираж цих видань становив відповідно 3 і 5 тис. примірників.
***
У каламутній воді кримської політики все чіткіше вимальовувалися російські економічні інтереси. Так, незважаючи на мораторій Верховної ради Криму про приватизацію державної власності на території півострова, уряд АРК дозволив реєстрацію акціонерного товариства закритого типу «Ялта курорт», головними акціонерами якого стали… міністерство закордонних справ Росії, державний комітет РФ з телебачення і радіомовлення, а також міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Російської Федерації.
***
Готуючись до захисту російських інтересів, Чорноморський флот нарощував свої севастопольські угруповання. На початку серпня 1994 року командування ЧФ приступило до практичної реалізації планів передислокації до Севастополя танкового батальйону зі складу 126-ї дивізії берегової оборони. Планами передбачалося перевезення танків трейлерами з Сімферополя до Євпаторії, звідки вже на великих десантних кораблях морським шляхом — у Севастополь.
***
 |
|
Черговим кроком у справі відокремлення Криму від України стало відкриття Кримської міжбанківської валютної біржі http://www.kmvb.com.ua/ |
Черговим кроком у справі відокремлення Криму від України стала практична реалізація указів «президента» Криму «Про банки і банківську діяльність», а також «Про валютне регулювання в Республіці Крим», зокрема, відкриття Кримської міжбанківської валютної біржі. На перших торгах 3 серпня 1994 року було продано 738 млн. російських рублів. Сам же Ю. Мєшков поїхав з черговим візитом до російської столиці.
***
А відносини між урядом і парламентом Криму ставали все більш напруженими. 5 серпня у Сімферополі пройшло засідання кабінету міністрів Криму, присвячене винятково цьому питанню. У ході засідання наголошувалося, що постійна відсутність Ю. Мєшкова через його численні турне істотно послаблює взаємодію виконавчої і законодавчої влади. Зокрема, згадувалося, що ніхто не знає про мету його останнього візиту до Москви. А члени кримського парламенту поцікавилися причиною відсутності на засіданні міністра внутрішніх справ АРК генерала Кузнєцова.
***
 |
| На аеродром Саки перекидається підрозділ морської авіації Росії у складі фронтових бомбардувальників Су-24 http://flot.sevastopol.info/ |
Москва ж посилювала свою військову присутність у Криму. 6 серпня 1994 року на аеродром Саки перекидається підрозділ морської авіації Росії у складі фронтових бомбардувальників Су-24 нібито для підготовки пілотів авіанесучого крейсера «Адмірал Горшков» (Північний флот).
***
Та маючи підтримку Москви, кримський парламент все ще не наважувався на пряму конфронтацію з Україною. 7 серпня 1994 року, на вимогу керівництва України, депутати Верховної ради автономії скасували закон про подвійне громадянство для жителів Криму.
Замість цього знову було порушене питання про формування своєї міліції АРК, що надало б можливість кримській владі більш впевнено відстоювати свої позиції перед Києвом. Відповідно до ухваленого рішення, уряду Криму було доручено винайти додаткові кошти для фінансування міністерства внутрішніх справ республіки.
***
 |
| Завантаження КШМ Р-145БМ «Чайка» на великий десантний корабель http://www.arms-expo.ru/ |
В той же день до селища Новоозерне прибули перші 6 танків Т-64 з 126-ї дивізії берегової оборони ЧФ для подальшого перевезення у Севастополь. У складі підрозділу було також дві БМП-2, бойова машина зв'язку на базі БТР-80, а також вантажний автомобіль «Урал».
Після невеликої підготовки техніку почали вантажити на десантні кораблі Чорноморського флоту.
***
10 серпня 1994 року депутати кримського парламенту знову повернулися до питання подвійного громадянства для жителів півострова. На черговому засіданні Верховної ради було ухвалено постанову «Про законодавчу ініціативу ВР Криму до Верховної Ради України про внесення змін і доповнень до Конституції України з питання подвійного громадянства в Республіці Крим».
При цьому питання розглядалося більшістю депутатів кримського парламенту, а також керівництвом Криму винятково як можливість отримання російського громадянства етнічним російським населенням півострова. Як заявив глава Верховної ради Криму С. Цеков, парламентська більшість, яку представляє блок «Росія», не збирається відмовлятися від своєї основної мети — входження півострова до складу Російської Федерації.
***
16 серпня 1994 року у Севастополь було доставлено решту бойової техніки з 127-го окремого танкового батальйону 126-ї дивізії берегової оборони ЧФ. Всього перевезли 36 танків Т-64Б, 5 БМП-2 і 2 танкових тягача, які призначалися для посилення 810-ї бригади морської піхоти Чорноморського флоту. Крім того, у пункті базування Донузлав в готовності до негайної відправки в Севастополь знаходилося до 40 БМП-2 і кілька БТР-80.
***
Незважаючи на ці обставини, процес розподілу Чорноморського флоту не припинявся. 17 серпня 1994 року під час роботи експертних груп Росії і України були погоджені наступні параметри розподілу ЧФ: з 833 одиниць плавзасобів 669 мали відійти Росії, а 164 — Україні. Предметом обговорення експертів стали також питання про створення російської ВМБ у Криму та розмір орендної плати за її використання.
***
Спираючись на військову силу ЧФ і за підтримки командування флоту, керівництво місцевої влади Севастополя зробило черговий політичний крок щодо виведення міста з-під юрисдикції України, який, за задумом його організаторів, мав би вирішальне значення. 25 серпня 1994 року, в ході позачергової сесії севастопольської міськради, ухвалюється рішення про «російський федеральний статус» Севастополя. У зв'язку з цим пропонувалося негайно проголосити місто російським, зірвати українську символіку, підняти російські прапори, а також вимагати виведення з Севастополя підрозділів ВМС України, які були названі «окупаційними». Активну участь в обговоренні порушених питань брали офіцери Чорноморського флоту Росії. Зокрема, різким, антиукраїнським був виступ начальника військ берегової оборони ЧФ генерал-майора В.Романенка, який входив до складу групи «Росія».
За прикладом кримської влади, в рамках практичної реалізації своїх намірів, депутати севастопольської міськради намагалися взяти під свій контроль управління внутрішніх справ Севастополя. У ході сесії вони закликали міліціонерів не виконувати накази з Києва, а також зажадали підпорядкувати УВС Севастополя міській раді або ж міністерству внутрішніх справ Криму. Надійшла також пропозиція створити незалежну муніципальну міліцію міста. А депутати вимагали припинення чинності українських законів у Севастополі і надання чинності російському законодавству.
***
 |
| Сергій Цеков: Росіяни Криму будуть завжди разом із Росією ... http://russ-edin.org |
На постанову севастопольської міськради про російський статус Севастополя гаряче відгукнулися проросійські організації Криму, які розцінили її, як «ще одну перемогу у справі приєднання півострова до Росії». За словами заступника голови Верховної ради Криму В. Мажака, 79 % депутатів кримського парламенту схвалили позицію місцевої влади Севастополя.
Одночасно, на тлі загального підйому антиукраїнської істерії в Криму і Севастополі, Верховна рада автономії зробила ще одну спробу підпорядкувати собі органи внутрішніх справ півострова. З цією метою голова кримського парламенту С. Цеков направив телеграму Президентові України, висловивши «стурбованість з приводу загострення криміногенної ситуації в Криму». На його думку, причина цього — у перепідпорядкуванні Києву правоохоронних структур Криму. Тому він просив Президента України відновити міністерство внутрішніх справ Криму.
Крім того, парламентом Криму було ухвалено постанову «Про законодавчу ініціативу ВР Криму у Верховній Раді України про внесення змін і доповнень до ст. 131 Конституції України і Закон про громадянство України ». У цій постанові вищий законодавчий орган півострова запропонував Верховній Раді України вирішити питання про подвійне громадянство в Криму.
***
Початок кінця
Як не згуртовувала «президента» і парламент Криму ідея відриву півострова від України, але це не допомогло уникнути загострення конфлікту між ними. Відверто популістські обіцянки Ю. Мєшкова вже дратували навіть представників блоку «Росія» та інших проросійських організацій. Наприкінці серпня 1994 року координаційна рада Республіканського руху Криму виступила з різкою критикою на адресу виконавчої влади півострова і відмовилася надалі підтримувати її курс. На думку представників РДК, Ю. Мєшков і Е. Сабуров віддалилися від блоку «Росія» і займалися своєю політичною діяльністю, абсолютно не намагаючись виконувати передвиборчих обіцянок. Лунали навіть заклики відправити у відставку «президента» Криму і його «московський» уряд вже у вересні 1994 року.
 |
| Ю. Мєшков почав готувати референдум про довіру парламенту Криму http://novoross.info/ |
У відповідь Ю. Мєшков почав готувати референдум про довіру парламенту Криму, який, на його думку, перешкоджав економічним реформам на півострові. Попередньою датою волевиявлення називалося 10 вересня 1994 року. Разом з тим, не чекаючи на його результати, в адміністрації Ю. Мєшкова вже готувався указ про розпуск Верховної ради Криму. Як видно, обидві сторони намагалися випередити одна одну, гарячково шукаючи підтримки у «третіх сил», зокрема — комуністів. Шукали, але не знаходили її, що пояснювалося повною втратою авторитету місцевою владою.
30 серпня 1994 року в Євпаторії відбувся мітинг з приводу третьої річниці заборони комуністичної партії України. Спробував виступити і Ю. Мєшков, але був освистаний присутніми, які вимагали його відставки разом з Е. Сабуровим.
***
У таких умовах Москва все ще намагалася зміцнити свою політичну присутність на півострові. Наприкінці серпня 1994 року в Євпаторії на базі Російської партії була створена кримська регіональна організація Партії національної єдності (ПНЄ), яка ставила собі за мету «об'єднання слов'янських республік на основі російського націонал-соціалізму». Штаб ПНЄ знаходився у столиці Російської Федерації.
***
З початком вересня 1994 року Верховна рада Криму пішла у «рішучий наступ» на «президента» півострова, намагаючись законодавчо обмежити його повноваження. Зокрема, парламент автономії визнав недійсним указ Ю. Мєшкова «Про службу президента АРК з безпеки і міждержавних зв'язках».
На цьому тлі соціологічні служби Криму і далі фіксували різке падіння популярності «президента» Криму, що було пов'язано в першу чергу з падінням життєвого рівня на півострові, а також невиконанням Ю. Мєшковим своїх передвиборчих зобов'язань. Так, за даними кримського Центру гуманітарних досліджень, по закінченню 200 днів президентства рейтинг Ю. Мєшкова впав на 30 %.
***
 |
| «Чорноморський флот Росії повинен розширити присутність на Феодосію і Донузлав» http://sevastopolis.com/ |
В умовах очевидної кризи «російської ідеї Криму» Росія намагалася зберегти свій вплив хоча б у Севастополі, використовуючи для цього нещодавні рішення його міської ради. У цьому зв'язку провідна роль відводилася російській військовій присутності в місті — своєрідній головній «козирній карті» Москви. При цьому важливою була роль особистості начальника севастопольського гарнізону і, перш за все, його готовність у разі потреби застосувати збройну силу проти України. З цією метою 1 вересня 1994 року наказом командувача ЧФ на посаду начальника гарнізону Севастополя був призначений командувач береговими військами Чорноморського флоту генерал-майор з українським прізвищем В. Романенко, який вирізнявся своєю непримиренною антиукраїнською позицією
***
У зв'язку з відомими рішеннями севастопольської міськради, підвищена увага керівництва ЧФ приділялася можливим заходам силових структур України з припинення спроб сепаратистів порушити територіальну цілісність держави. Зокрема, 7 вересня вертольоти морської авіації Чорноморського флоту зробили декілька обльотів штабу ВМС України, де в той час проходили командно-штабні навчання з реагування на кризову ситуацію.
***
Ці зусилля Москви з готовністю підтримувала Верховна рада півострова, яка, всупереч внутрішнім протиріччям у стосунках з виконавчою владою, не припиняла активної антиукраїнської діяльності. 8 вересня 1994 року парламент Криму ухвалив рішення звернутися до органів державної влади Росії і України про надання російського статусу Севастополю.
***
У зв'язку із загостренням у відносинах з парламентом Криму Ю. Мєшков відбув до Москви, де він намагався знайти підтримку своїй позиції. Там він надав план врегулювання ситуації в автономії, яка, на його думку, дуже нагадувала Росію 1993 року.
***
Ситуація в Криму і справді нагадувала те, що відбувалося у Росії в 1993 році. В якості кроку у відповідь керівництво кримського парламенту реально спробувало усунути Ю. Мєшкова від влади.
На черговій сесії Верховної ради Криму 10 вересня 1994 року був прийнятий проект «Положень про приведення закону про президента Криму у відповідність до Конституції Кримської Автономії». Головною ідеєю цього документа було суттєве обмеження повноважень Ю. Мєшкова, який мав стати просто «вищою посадовою особою», а не главою автономії. Крім того, «президент» Криму втрачав право призначати голів виконавчої влади на місцях, а також проводити референдум про довіру Верховній раді Криму.
За словами голови кримського парламенту С. Цекова, кінцева мета всіх цих дій — перетворення Кримської Автономії в парламентську республіку. Він також виступив за те, щоб президент і глава виконавчої влади півострова обиралися парламентом Криму, перед яким вони повинні звітувати.
У рамках практичної реалізації своїх планів С. Цеков провів нараду з представниками 16 кримських партій, в ході якої було створено Громадську консультативну раду при голові Верховної Ради Криму. На думку більшості учасників наради, уряд Кримської Автономії продемонстрував повну неспроможність вирішувати проблеми півострова, тому він має піти у відставку.
***
У відповідь «президент» Криму Ю. Мєшков 11 вересня 1994 року видав Указ «Про припинення повноважень Верховної Ради Криму і місцевих рад», яким перебрав на себе всю повноту влади на півострові. Він також повідомив про плани своєї адміністрації підготувати проект нової Конституції Криму, яку передбачалося прийняти у квітні 1995 року на референдумі. Після цього протягом трьох місяців планувалося провести вибори «Народних зборів» Криму і сформувати на місцях органи самоврядування.
А для підкріплення своїх дій Ю. Мєшков, як колись матрос Железняк у 1917 році, за допомогою відданих йому міліцейських сил захопив будівлю парламенту, а також телебачення Криму. Крім того, для остраху своїх супротивників він розпорядився, щоб прокуратура Криму разом із Службою Безпеки і МВС перевірили факти «зрощування частини депутатського корпусу з кримінальними структурами». Звичайно, хто, як не «президент» Криму мав знати, де шукати ці «структури».
Все це він мотивував «посяганнями Верховної Ради автономії на його президентські повноваження, які вручив йому народ Криму».
Зрозуміло, що парламент автономії і не збирався виконувати укази Ю. Мєшкова. У той же день Верховна Рада Криму провела екстрене засідання в будівлі прокуратури півострова. Було прийнято спеціальне звернення до населення автономії. Зокрема, укази «президента» АРК про припинення повноважень парламенту Криму трактувалися як «спроба державного перевороту». У зв'язку із цією обставиною, Президія ВР Криму звернулася до Верховного суду автономії за оцінкою конституційності дій Ю. Мєшкова. Крім того, парламент зажадав від керівництва МВС Криму забезпечити виконання Конституції і законодавства республіки на території АРК, негайно допустити депутатів до роботи в їх адміністративний будинок, взяти під охорону об'єкти зв'язку, телебачення і радіомовлення, а також забезпечити нормальне функціонування засобів масової інформації. При цьому вся вина за стан справ на півострові була покладена на «президента» Криму.
Позицію парламенту АРК підтримав прокурор Криму В. Купцов. Він звинуватив Ю. Мєшкова у порушенні закону «Про президента», де не йшлося про його право розпускати Верховну Раду півострова, або ж припиняти його роботу.
***
 |
| Мєшков: «Мене ніщо не зупине від того, щоб захистити або принести користь народові» http://novoross.info/ |
Увечері, 11 вересня 1994, конфліктуючі сторони все ж зустрілися за столом переговорів. Представники Верховної Ради запропонували «президентові» розблокувати приміщення парламенту, після чого провести в ньому спільне засідання для пошуку шляхів виходу з кризи. «Президент» Криму відмовився від переговорів із депутатами. За словами С.Цекова, приймаючи до уваги поведінку Ю. Мєшкова, він свідомо провокував загострення обстановки в Криму.
***
Характерно, що в умовах конфлікту обидві сторони шукали підтримки від України, від якої вони намагалися відокремитися весь цей час. Як Ю. Мєшков, так С. Цеков звернулися до Президента України за допомогою у вирішенні своїх проблем у боротьбі за владу.
***
У зв'язку із загостренням обстановки на півострові, Президент України закликав обидві сторони знайти цивілізоване вирішення проблеми в рамках Конституції України та законодавства Криму.
У свою чергу, силовим структурам України в Криму було поставлено завдання: ні за яких обставин не застосовувати насильство, яке б загрожувало життю і здоров'ю громадян.
***
Ситуацію в Криму активно використовували комуністи для відновлення свого підірваного рейтингу. Коментуючи розвиток подій у звичному для себе ракурсі, республіканський комітет компартії Криму визначив, що мета мєшковських указів — «...спробувати усунути народ від управління державою, а також створити умови для безконтрольного розділу державної власності», що, на думку комуністів, «...обов'язково повинно було привести до різкої дестабілізації соціально-політичної та криміногенної обстановки в Криму». У зв'язку з цим комуністи зажадали відновлення в повному обсязі дії Конституції Криму, негайного ухвалення закону про місцеві органи влади, а також негайного проведення їх виборів.
***
Активно прагнули до влади й інші кримські організації проросійського характеру. В ході 2-го з'їзду Російської партії Криму (РПК) був сформований так званий «тіньовий уряд» АРК. При цьому, на думку лідера руху С. Шувайнікова, ситуація в Криму все більш набувала «революційних рис». У той же час політрада руху визнала небажаним участь РПК у повторних виборах у Верховну Раду України, оскільки це суперечило її головній цілі: набуття Кримом незалежності.
***
Не звертаючи уваги на протидію Верховної Ради Криму, Ю. Мєшков продовжував відстоювати свою позицію. Ігноруючи переговори з парламентом півострова, він намагався залучити на свій бік широкі маси кримчан. З цією метою 13 вересня 1994 біля будівлі ВР Криму був організований черговий мітинг на підтримку «президента» автономії.
Виступаючи біля стін парламенту, Ю. Мєшков в черговий раз звинуватив Верховну Раду Криму у спробі усунути його від влади, що, на думку «президента», загострило обстановку на півострові. Однак він сказав, що готовий до переговорів із законодавчою владою півострова. Але за умови відновлення тієї ситуації, яка зберігалася перед рішенням парламенту Криму обмежити його повноваження. У якості «відступної», Ю. Мєшков розпорядився розблокувати будівлю парламенту півострова.
***
У той же день президія Верховної Ради АРК прийняла постанову «Про створення комісії з розслідування подій 11–13 вересня 1994». Були заслухані виступи з питань «Про уряд Криму» і про «Внутрішню охорону будівлі Верховної Ради».
Депутати обговорили умови прийняття «нульового» варіанту усунення конституційної кризи в Криму, в результаті чого було прийнято рішення, в якому даний варіант розглядався тільки в плані можливого скасування «президентом» Криму Ю. Мєшкова своїх указів, без скасування постанов ВР автономії.
***
Враховуючи ці позиції сторін, які створювали реальні передумови до подальшого розвитку конфлікту, Президент України виступив із зверненням до керівництва автономії, закликавши негайно припинити боротьбу за владу. В іншому разі Київ обіцяв вжити відповідних заходів.
У стан підвищеної боєготовності були приведені підрозділи української міліції в Сімферополі та інших містах Криму, де вони розмістилися так, щоб уникнути зіткнення між прихильниками «президента» і парламенту півострова.
***
Через ситуацію в Криму командування Чорноморського флоту було повністю розгублене. У сформованих умовах гострого конфлікту між проросійськими силами Криму воно не наважувалося вибрати ту сторону, якій повинна надаватися підтримка. Схоже, що ситуація якось непередбачувано виходила з-під контролю. У кінцевому підсумку все це призвело до різкого падіння авторитету Ю. Мєшкова і Верховної ради автономії також на Чорноморському флоті. Як вважали на ЧФ, ні «президент» Криму, ні парламент автономії вже не в силах приєднати півострів до Росії. Зрештою, було вирішено оголосити про формальний нейтралітет флоту, про що і повідомив його прес-центр.
Але командування Чорноморського флоту Росії таки спробувало використовувати кримську ситуацію в своїх інтересах. У хаосі політичної плутанини була зроблена чергова спроба відірвати від України хоча б Севастополь. Для цього начальник військ берегової оборони ЧФ генерал-майор В. Романенко активно включився в процес підготовки позачергової сесії міськради Севастополя, на якій передбачалося обговорити практичні кроки підтвердження «російського статусу» міста. Під такими кроками малося на увазі припинення дії в Севастополі українських законів і введення російського законодавства, підпорядкування міськраді севастопольської міліції, а також заміна в місті української державної символіки на символіку російську.
При цьому, як сказав В. Романенко, частини морської піхоти ЧФ готові покласти на себе «функції підтримки порядку в Севастополі».
***
 |
| Є. Марчук: «ЧФ РФ у Криму при нейтралітеті — це абсурд» http://mignews.com.ua/ |
15 вересня о Крим з посередницькою місією прибув заступник прем'єр-міністра України Є. Марчук для участі у переговорах між «президентом» автономії Ю. Мєшкова та представниками парламенту Автономної Республіки. Метою цих переговорів було досягнення сторонами взаємоприйнятного компромісу за «нульовим варіантом».
***
Незважаючи на оголошений нейтралітет, командування ЧФ РФ украй дратівливо сприйняло вимогу політичного керівництва України до «президента» Криму Ю. Мєшкова і парламенту півострова узгодити всі законодавчі акти автономії з українським законодавством. При цьому конфронтація між гілками влади півострова була розцінена як «удар по єдності проросійських сил, які вели боротьбу за вихід Криму зі складу України, а також за збереження єдиного російського Чорноморського флоту».
Одночасно почалася підготовка до чергових масштабних навчань флоту, запланованих на другу половину вересня1994 року.
***
16 вересня сесія Верховної Ради Криму схвалила рішення уряду «Про створення комісії ВР для розслідування антиконституційних дій, які відбувалися з 11 по 13 вересня 1994». Комісія під керівництвом заступника голови ВР АРК В.Межака отримала широкі повноваження для опитування громадян, що мали відношення до вказаних подій. Іншою постановою ЗС АРК був визнаний недійсним указ «президента» Криму Ю. Мєшкова «Про призначення керівників державної виконавчої влади в районах і містах Криму». Верховна Рада Криму також висловила недовіру Кабінету міністрів автономії і зажадала його відставки. За словами С. Цекова, нинішній уряд півострова не вирішив жодної проблеми, яка стояла перед Кримом.
Власні постанови про недійсність указів Ю. Мєшкова приймалися і на більш низькому рівні, зокрема, місцевими радами Феодосії і Красноперекопська.
***
У відповідь Ю. Мєшков заявив, що готовий захищати свій уряд, оскільки його відставка «завдасть непоправного удару по економіці півострова». При цьому, надаючи вагу своїй позиції, він повідомив про те, що підтримує постійний контакт з Президентом України.
11 вересня 1994 проти Ю. Мєшкова виступили навіть його найближчі прихильники з сімферопольської організації Республіканської партії Криму, яку він очолював до свого обрання «президентом». Вони звинуватили Ю. Мєшкова у невиконанні його передвиборчих обіцянок і відході від програми партії.
***
 |
| Проти Ю. Мєшкова за традицією виступав і Меджліс кримських татар http://lenta-ua.net/ |
Проти Ю. Мєшкова за традицією виступав і Меджліс кримських татар. У своєму зверненні він розкритикував політичний курс «президента» і Верховної Ради Криму, які поставили під удар громадянське взаєморозуміння на півострові. Причинами кризи татари назвали: надмірне захоплення «президента» і Верховної Ради Криму політичними питаннями взаємин Криму з Україною; повне ігнорування економічних проблем півострова; невідповідність законодавства автономії законам України, а також прагнення кримських влади порушити територіальну цілісність України.
***
18 вересня спеціальний представник Президента України в Криму Є. Марчук зустрівся в Сімферополі з «президентом» автономії Ю. Мєшкова і головою Верховної ради АРК С. Цековим. Представникам кримської влади було ще раз запропоновано вирішити проблеми мирним, конституційним шляхом. Однак ті не бажали відступати від своїх принципів.
Більшість депутатів кримського парламенту і далі наполягали на проведенні розслідування антиконституційних дій Ю. Мєшкова в період 11–13 вересня 1994 року. У свою чергу, «президент» Криму категорично заперечував проти цього і відмовлявся відправляти у відставку свій уряд на чолі з Є. Сабуровим. При цьому, з метою збереження влади в своїх руках, він пропонував створити так званий «технічний уряд» з представників позапартійних фахівців, яких не потрібно було затверджувати Верховною Радою Криму. За рахунок цього Ю. Мєшков намагався затримати призначення постійного уряду як мінімум до весни наступного року.
