Чи потрібна Європі стратегічна автономія?
Сергій Польовик
Нещодавно французький президент Еммануель Макрон повідомив про намір відвідати у травні наступного року Москву, куди його російський колега запрошує на святкування Дня перемоги. Незалежні європейські аналітики давно відзначають таку приязність Е. Макрона до Росії. А його заява про участь у московському параді зайвий раз свідчить про домінування власних інтересів лідера ядерної країни над принципами демократії, над дотриманням умов колективної безпеки в Європі і солідарності в рамках НАТО.
Аналітики вказують, що плани президента Франції були оприлюднені після його безапеляційної заяви на саміті Альянсу у Лондоні щодо «смерті мозку НАТО». Німецька Handelsblatt підкреслює, що тим самим Е. Макрон змусив засумніватися у відданості Франції європейським цінностям, у її спільних з іншими країнами блоку, в тому числі з Німеччиною, поглядах на безпеку.
Розглядаючи ці дві заяви Е. Макрона, аналітики звертають увагу, що тут спостерігається посилення активності контраверсійних дій Франції, вірогідно погоджених з Москвою та Вашингтоном. Причина — набути геополітичних переваг в регіональному європейському та глобальному вимірах. Очевидно, таку позицію Франція обрала після того, як Великобританія вирішила вийти з ЄС, що змінює конфігурацію європейської безпеки, тактику спільних дій і обсяг зобов’язань країн в рамках блоку НАТО.
|
| Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан |
Щоправда, коментарі зовнішньополітичного відомства Франції на гострі заяви президента Е. Макрона були досить виважені. Намагаючись пом’якшити негативне сприйняття їх Лондоном і якимсь чином вирівняти ситуацію, міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан змушений був наголосити, що його країна бере на себе певні зобов’язання перед НАТО. Так, виступаючи перед студентами та викладачами Карлового університету в Празі через тиждень після згаданої заяви Е. Макрона, Ж.-І. Ле Дріан підтвердив відданість Франції принципам європейської оборонної політики та політики безпеки. І запевнив, що без НАТО не може бути сильної європейської оборони. Тому довготривалі європейські взаємні зобов’язання щодо спільної оборони залишаються необхідною передумовою у справі забезпечення міцності Північноатлантичного альянсу і активізації зусиль європейських країни на користь «новоствореного союзу з новим балансом».
Урядові Франції, зазначає видання, протягом останніх кількох тижнів дорікали, що оприлюднення заяв Е. Макрона могло мати далекоглядну політичну мету. Висувалися припущення, що за цим криється намагання Франції дистанціюватися від НАТО і, можливо, протиставити європейську оборонну політику та інтереси Альянсу в Європі. Німецькі експерти, зазначає видання, відразу наголосили, що це загрожує безпеці континенту.
Ж.-І. Ле Дріан заявив, що Франція не ставить під сумнів необхідності існування Альянсу і вважає за доцільне зберігати вплив НАТО для контролю ситуації в Європі і забезпечення її оборони від Прибалтики до Чорного моря.
|
|
…На погляд міністра закордонних справ Франції, війна повертається до Європи. Спочатку це спостерігалося в Грузії, згодом — в Україні…
Що ж до Росії, то на погляд міністра закордонних справ Франції, війна повертається до Європи. Спочатку це спостерігалося в Грузії, згодом — в Україні. «Після жахливих драм, які ми пережили у 20-му столітті, ми не приймемо цього», — пообіцяв він і додав, — «ми не хочемо погодитися зі статус-кво стосовно Росії, агресивні дії якої протягом останнього десятиліття розхитували наше стратегічне середовище».
Ж.-І. Ле-Дріан також окреслив основні принципи безпекової доктрини Франції. На його погляд, вже минули ті часи, коли Європа у питанні гарантування власної безпеки могла покладатися лише на когось конкретно. Цими словами він практично дослівно повторив канцлера Німеччини Ангелу Меркель. І такий стан справ, зазначає видання, пов’язаний не лише з перемогою на виборах президента США Дональда Трампа та його особистою прагматичною позицією щодо внеску європейських країн у спільну справу забезпечення безпеки. Європі потрібна стратегічна автономія, що точно відповідає вимогам щодо більш справедливого розподілу навантаження в рамках НАТО, тобто, саме так, як це вимагають США.
Франція вкрай занепокоєна крахом більшості угод, укладених між США та Росією щодо роззброєння та скорочення озброєнь, оскільки ця ерозія безпосередньо загрожує європейській безпеці. Ж.-І. Ле Дріан застерігає: «Європа опинилася перед загрозою стати театром безмежної гонки ядерних та звичайних озброєнь. Існує загроза, якої не спостерігалося після подій у Берліні та з часів кубинської кризи. У той час світ опинився на межі нової війни через ізоляцію Східного Берліна та розміщення радянської ракетної бази у Карибському басейні».
|
|
З іншого боку, вважає міністр закордонних справ Франції, потрібна нова ініціатива, яка повинна була б знову взяти на озброєння стару ідею. А саме, прагнення до колективної європейської безпеки у 90-х роках минулого століття. У Німеччині ця політика тісно пов'язана з прізвищем тодішнього міністра закордонних справ Ганса-Дітріха Геншера. У виданні зазначається, що колишня формула НАТО — «стримування та діалог» — відповідає за своєю суттю нинішній пропозиції Е. Макрона щодо «європейської архітектури безпеки та довіри».
Ж.-І. Ле-Дріан закликав ЄС у наступному році «знову поставити на порядок денний на черговій конференції Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) розгляд Гельсінських принципів». І застерігає, що якщо у практиці міждержавних стосунків знову пануватиме «логіка сфер впливу, то суверенітет держав перебуватиме під загрозою». Ж.-І. Ле-Дріан вважає, що якщо «хоча б один кордон у Європі змінять із застосуванням сили, то непорушність усіх інших наших кордонів буде зруйновано». Зрозуміло, що мав на увазі французький міністр: російські політичні тези в Європі та анексію Росією українського Криму.
|
|
Європа повинна сама давати собі раду зі всіма стратегічними, військовими, ядерними питаннями, від яких залежить її безпека. Така реакція європейців щодо забезпечення безпеки та обмеження озброєнь, вважає Ж.-І. Ле-Дріан, може відчутно активізувати блок НАТО. Йдеться не менше, ніж про створення рамок застосування законів та прозорості, які мають запобігти військовій ескалації в Європі. Він пообіцяв, що Франція гарантуватиме безпеку Європи: «Наші союзники можуть розраховувати на Францію, на її прихильність, на її збройні сили».
У Handelsblatt зазначається, що промова Ж.-І. Ле-Дріана мала заспокоїти тих у Німеччині і у Східній Європі, у кого виник сумнів стосовно надійних відносин Франції з НАТО. Однак Франція також визначає порядок денний Альянсу, що має як політичний, так і воєнний зміст.
Такі заяви можуть мати несподівано негативний геополітичний ефект. Висловлювання імпульсивного президента Франції, з одного боку, прийнятні для президента США, який вимагає більшої самостійності від членів НАТО та суттєвіших грошових внесків до загального бюджету оборони. (В очах Д. Трампа авторитет Е. Макрона виріс, що дає йому змогу розраховувати на підтримку як одноосібного лідера в Європі. А з плановим відходом з посади канцлера Німеччини А. Меркель Франція зможе ще й перехопити у Німеччини стратегічну ініціативу і стати очільником європейського континенту).
|
|
З іншого боку, таке загравання з президентом США ледь не зруйнувало європейську солідарність і колективну позицію в рамках НАТО. З огляду на ситуацію, що складається на європейському континенті і у світі, ні США, ні ЄС не готові до докорінних змін в архітектурі взаємостосунків та зменшення дієвості чинних у Європі безпекових інструментів.
Що ж до Росії, то її роль у процесі руйнації засад європейської безпеки та стабільності очевидна. У своїй стратегії вона враховує меркантильні і особистісні мотиви лідерів європейських держав-членів НАТО, а також використовує такі фактори, як майбутні президентські вибори у США, вихід з ЄС Великобританії, активність на континенті Китаю і деструктивні вчинки керівництва європейських країн, що перебувають під впливом Кремля.
