Зміни у внутрішньополітичній ситуації цих країн безпосередньо позначаються на національних інтересах України
Роман Кот
Польща, Угорщина, Словаччина та Чехія, які складають неформальне об’єднання «Вишеградської четвірки» (V4), попри всю неоднозначність відносин з Україною, залишаються її стратегічним найближчим тилом у протистоянні з Росією. А Польща ще й одним з найбільших торгових партнерів. Отже, зміни у внутрішньополітичній ситуації цих країн безпосередньо позначаються на національних інтересах України.
Ще на початку 2019 року у не надто впливовій, але важливій для України з точки зору енергетичної безпеки Словаччині було обрано нового президента. Ним стала антикорупційна активістка Зузана Чапутова. Як і в Україні, такий результат був зумовлений у значній мірі протестним голосуванням. За всієї відносності президентського впливу на зовнішню політику Братислави це стало для керівників обох країн ще одним додатковим стимулом для налагодження позитивних особистих відносин, що і продемонстрували перші контакти, а саме візит З. Чапутової у Київ 16 вересня ц. р. Це був лише перший етап політичних трансформацій у країнах V4.
| 16 вересня ц. р. президент Словацької Республіки Зузана Чапутова здійснила офіційний візит до України |
| Парламентські вибори у Польщі відбулися 13 жовтня ц. р. |
Не менш важливими є наслідки парламентських виборів у Польщі, які відбулися 13 жовтня ц. р. На виборах до Сейму правляча партія «Право і справедливість» (ПіС) набрала 43,8 % голосів, що істотно перевершує результат попередніх виборів 2015 року — 37,6 %. У «Громадянської коаліції» — 27,2 %, у «Об'єднані ліві» — 12,5 %, «Польської коаліції» — 8,6 %, «Конфедерації» — 6,8 %. Такий показник дозволяє ПіС завести у Сейм 235 своїх депутатів із 460 та гарантувати собі монобільшість.
Разом з тим, «Право і справедливість» втратила свою більшість у Сенаті. Якщо у 2015 році у неї був 61 сенатор зі 100, то за підсумками цих виборів — 48. Ще 43 представлятимуть «Громадянську коаліцію», Польську селянську партію — 3, Союз демократичних лівих сил — 2. Окрім того, 3 сенаторів є незалежними кандидатами, близькими до «Громадянської платформи», і ще 1 незалежний сенатор є близьким до ПіС.
З одного боку те, що «Право і справедливість» здобула чергову перемогу та ще більше зміцнила свої позиції, цементує наявну зовнішньополітичну модель поведінки Варшави. З іншого боку, в ситуації домінування монобільшості високо імовірним видається посилення впливу правого крила ПіС з його апелюванням до польського націоналізму, що загрожує поновленням «історичних» конфліктів не тільки з Україною, а й стосовно репарацій — з Німеччиною.
Якщо у відносинах з Україною такий підхід, накладаючись на страх посилення Росії на польських кордонах, має обмежений вплив на двосторонні відносини, а надто за умов збереження гнучкого курсу нашої держави на залагодження цих розбіжностей, то щодо ФРН ситуація більш складна. Посилення націоналістичної риторики у Польщі, накладаючись на більш широкий спектр протиріч в рамках Євросоюзу, може призвести до подальшої ізоляції її в рамках ЄС.
| 13 жовтня ц. р. в Угорщині пройшли місцеві вибори |
Дещо інші процеси спостерігаються в Угорщині. На місцевих виборах, які відбулися того ж таки 13 жовтня ц. р., очолювана прем’єром Віктором Орбаном і домінуюча в угорській політиці партія «Фідес» отримала доволі неоднозначний показник. За результатами виборів «Фідес» змогла наростити вплив в обласних радах, здобувши більшість в усіх 19-ти, тоді як на попередніх місцевих виборах у 2014 році ця партія спромоглася отримати таку більшість лише у 17-ти. Разом з тим, попри потужний адмінресурс та тотальне домінування у ЗМІ, правляча партія втратила ряд посад міських голів: у 2014 році під контролем «Фідес» було 20 із 23 великих міст, цього ж року — лише 13. Найбільш важливими серед них є Мішкольц, Печ, Дунауйварош та Будапешт. Причому кейс столиці країни є найбільш показовим, де діючий мер Іштван Тарлош програв єдиному кандидату від опозиційних партій «Моментум», «Демократична коаліція», Угорська соціалістична партія, «Діалог за Угорщину» і «Політика може бути іншою» Гергею Корачоню.
Отже, позиції «Фідес», залишаючись міцними в малих містах та сільській місцевості, традиційно більш прихильних до угорського націоналізму і більш чутливих до т. зв. «травми Тріанона», значно похитнулися серед міського, у більшості своїй ліберально налаштованого населення.
Своєю чергою, опозиційні партії, схоже, зробили висновки зі свого фіаско на парламентських виборах у квітні 2018 року і продемонстрували якщо не готовність об’єднуватися, то принаймні узгоджувати кандидатури на найбільш перспективних напрямках.
|
Вибори до Національної асамблеї Угорщини відбулися 8 квітня 2018 року. За їх підсумками блок правлячої «Фідес» та Християнсько-демократичної партії Угорщини отримав 49,27 % голосів і 133 зі 199 мандатів, праворадикальна партія «Йоббік» — 19,06 % та 26 мандатів, блок Угорської соціалістичної партії та «Діалогу для Угорщини» — 11,91 % і 30 мандатів, «Демократична коаліція» — 5,38 % та 9 мандатів, «Політика може бути іншою» — 7,06 % і 8 мандатів. |
Якщо у місцевих радах вони і надалі зможуть координувати свої позиції, то є шанс, що просування свого порядку денного вимагатиме від керівництва країни більшої уваги до внутрішньополітичних питань, на противагу зовнішній політиці.
Наступні парламентські вибори в Угорщині заплановані лише на 2022 рік і сподіватися на переформатування угорської політики в короткостроковій перспективі не випадає. Але якщо керівництво «Фідес», роблячи оргвисновки за підсумками виборів, намагатиметься робити ставку на свій «ядерний» електорат, то слід очікувати посилення націоналістичної риторики Угорщини стосовно своїх сусідів, в тому числі й щодо України.
В такому випадку чергове напруження відносин з нашою державою уникнути не вдасться, не залежно від того, надаватиме чи не надаватиме вона для цього реальних приводів. Але як і у випадку з Варшавою, подібна поведінка небезпечна через подальшу ізоляцію Будапешта в середині Євросоюзу, зокрема, не тільки позбавленням права голосу в Раді ЄС, а й економічними обмеженнями. Втім, це залежатиме від того, чи спроможуться лідери ЄС на активні дії.
