Варто привітати Польщу з початком видобутку так званого «сланцевого» газу.
Минуло майже 4 роки з того моменту, коли у Польщі розпочалися роботи, за підсумками яких тепер від 0,8 до 3,0 трильйонів кубометрів цього нетрадиційного газу включені в запаси держави. Можна вважати, що за таких, загалом високих темпів освоєння, за 1,5–2 роки обсяги видобутку досягнуть промислових значень і таким чином збільшиться енергетична незалежність Польщі.
Цим, зокрема, офіційна Варшава демонструє світові свою послідовність і солідність, зокрема, в плані унезалежнення від Росії. Зростає також і її роль в Євросоюзі.
Українські фахівці і політики повинні прискіпливо спостерігати і вивчати польський досвід, щоб запровадити цей позитив у своїй державі. А негатив – брати до уваги і виправляти. Важливо, що поляки готові поділитися цією інформацією. Лиш би ми нею зацікавилися.
Насамперед це стосується Західної України, де має розроблятися Олеське родовище. Однак, не варто забувати і про Схід України, де, за оцінками, також є значні запаси.
Саме польський досвід гарантування екологічної безпеки при гідророзриві пластів є дуже важливим для місцевого населення, оскільки польські поклади більш подібні до наших, ніж поклади США, де також успішно видобувають сланцевий газ.
Зауважу, що не слід «ламати через коліно» місцеві органи самоврядування, зокрема, в Івано-Франківській області, як це випливає з недавньої заяви Міністра енергетики і вугільної промисловості України Е. Ставицького. Краще, посилаючись на позитивний закордонний досвід, намагатись переконувати місцевих громадян, а не примушувати їх до згоди бездоказово. У такий спосіб у тамтешнього населення не буде додаткових підстав не поважати владу. Отож тут доцільніше не шкодувати часу і знайти порозуміння, аніж остаточно, на багато років втратити довіру українців.
При цьому необхідно бути готовим до колосального спротиву російської сторони, зокрема, через її агентуру серед місцевого населення, керівництва держави, в політичних партіях тощо. Бо для Кремля скорочення споживання його газу, чи нарощення видобутку Україною власного практично означає провал його зовнішньої політики, оскільки руйнується остання можливість впливати на офіційний Київ несправедливим російським газовим імпортом.
Поляки це давно усвідомили і не сидять склавши руки. Тепер, у лавах ЄС, їм набагато легше це робити. А нам слід брати з них приклад.
