Майбутні парламентські вибори у ФРН як визначальний чинник німецької та європейської політики на українському напрямі.

Чого чекати Україні?

У найближчій перспективі одним із головних чинників впливу на позиції Європейського Союзу та окремих європейських країн стосовно збройної агресії Росії проти України можуть стати загальні парламентські вибори у ФРН, які заплановані на 2017 рік. За результатами виборів новою правлячою коаліцією у німецькому Бундестазі (парламенті) буде обраний і новий Федеральний канцлер Німеччини.

Фактично, переможці цих виборів визначатимуть подальшу політику Німеччини з «українського питання». З огляду на провідну роль ФРН у Європейському Союзі, саме від Німеччини і залежатиме подальше відношення Європейського Союзу до України та Росії, в т. ч. у плані надання допомоги і підтримки суверенній Українській Державі та продовження тиску на Російську Федерацію.

На сьогоднішній день головними «гравцями» на політичному полі ФРН, які беруть участь у передвиборній боротьбі, є парламентські партії (блоки) зі складу правлячої коаліції (партійний союз діючого Федерального канцлера Німеччини А. Меркель — ХДС/ХСС та Соціал-демократична партія Німеччини), а також поміркованої («Зелені») та більш непримиримої («Ліві») опозиції. Крім того, протягом останнього часу на фоні ускладнення ситуації в ФРН у результаті економічних проблем в ЄС та «міграційної кризи» в Європі, набуває все більшої популярності радикальна опозиційна партія правопопулістської та євроскептичної спрямованості «Альтернатива для Німеччини» (АДН).

При цьому провладні та опозиційні партії ФРН (насамперед, ХДС та АДН) демонструють принципово різне ставлення до усього комплексу проблем, які стосуються агресії Росії проти України, що саме і визначає ключове значення майбутніх парламентських виборів у Німеччині для національних інтересів та безпеки України.

Так, незважаючи на економічні втрати ФРН в результаті «санкційної війни» з Росією, а також тиск з боку опозиції та власних політичних партнерів, А. Меркель та очолювані нею політичні сили продовжують проведення послідовної політики з підтримки України та стримування Російської Федерації. Дане питання є однією з основних складових частин політичної програми ХДС/ХСС, яка реально втілюється на практиці.

Зокрема, у вересні 2015 року партійним союзом ХДС/ХСС був прийнятий концептуальний політичний документ «Стратегія з підтримки України». Головною ідеєю документу стало віднесення ситуації в Україні та довкола неї до життєвоважливих інтересів ФРН і, в цілому, Європейського Союзу. Суттю зазначеної концепції є визнання України історичною складовою європейського та євроатлантичного просторів, а не сферою геополітичного впливу Москви.

У даному контексті основним змістом політики ФРН стосовно України були визначені підтримка європейської інтеграції та економічного розвитку Української Держави, а також процесу внутрішніх реформ у країні. Водночас спроби Росії перешкодити зазначеним процесам, у т. ч. шляхом окупації та анексії українського Криму, а також російської агресії на Донбасі, були визнані принциповими викликами безпеці як для ФРН, так і для усього Європейського Союзу.

При цьому Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель та очолюваний нею партійний союз ХДС/ХСС не тільки декларують політику підтримки України і стримування Росії, але й реалізують її на практиці. Свідченням зазначеного є послідовні кроки (дії) Німеччини щодо застосування санкцій проти Росії та консолідації позицій країн ЄС з даного питання, провідна роль ФРН у роботі «Нормандської четвірки», а також надання Берліном фінансово-економічної допомоги Україні в рамках різного роду урядових програм.

На відміну від діючого керівництва ФРН, більшість опозиційних сил Німеччини займають проросійські позиції, використовуючи при цьому популістські тези щодо «втрат німецького бізнесу від санкцій проти Росії» та «неможливості вирішення проблем європейської безпеки без участі Російської Федерації». Основним апологетом подібних ідей є партія правопопулістської та євроскептичної спрямованості «Альтернатива для Німеччини», яка фактично напряму підтримується режимом В. Путіна.

Суть політичної програми АДН була висловлена віце-головою партії А.Гауландом на початку 2016 року у самий розпал зусиль А. Меркель з відновлення миру на Донбасі. За словами А. Гауланда, «Альтернатива для Німеччини» виступала й надалі виступатиме проти будь-яких антиросійських санкцій, включаючи й ті, що були введені Європейським Союзом проти Росії після анексії нею українського Криму. При цьому він «обґрунтував» свою позицію «... незаконністю передачі М. Хрущовим Україні Кримського півострова, який був завойований Великою Катериною для Росії і нині повинен належати Російській Федерації», говорячи практично словами Путіна та його апологетів. На основі такого підходу А. Гауланд висловився за «... необхідність вирішення кримського питання виключно з Росією».

Відверто проросійські та антиукраїнські позиції демонструються АДН і під час публічних партійних заходів (акцій), в ході яких виставляються не тільки російські прапори, але й символіка самопроголошених республік на Сході України — так званих ДНР і ЛНР. У тій чи іншій мірі, аналогічні погляди демонструють й інші опозиційні партії ФРН.

Виходячи з позицій провідних політичних сил ФРН, за результатами загальних парламентських виборів в країні у 2017 році, можливі такі три варіанти подальшої політики і практики Німеччини стосовно збройної агресії Росії проти України:

у випадку збереження більшості партіями нинішньої правлячої коаліції у Бундестазі ФРН — А. Меркель та її партійний союз продовжать дії з підтримки України та стримування Російської Федерації в рамках міжнародних політико-економічних санкцій. Разом з тим, навіть у такій, найкращій для України ситуації, А. Меркель буде змушена враховувати інтереси представників великого бізнесу Німеччини, опозиції та навіть власних партійних союзників, які вимагають скасування санкцій проти Росії та відновлення повномасштабного співробітництва між ФРН та Російською Федерацією;
у разі виникнення паритету між провладними та опозиційними партіями ФРН — ці політичні сили будуть змушені шукати певних компромісів у плані створення нової правлячої коаліції у німецькому парламенті. Одним із таких компромісів може стати зміна спрямованості політики Німеччини у відношенні України та Росії на користь Москви в інтересах проросійських сил у німецькому політичному істеблішменті. Незважаючи на це, з огляду на стратегічні інтереси ФРН, Німеччина продовжуватиме підтримку України та тиск на Росію, хоча й більш низького рівня;
у ситуації повної зміни розкладу політичних сил у ФРН, а саме: програшу правлячої коаліції на чолі з А. Меркель та перемоги сил опозиції — ставлення Німеччини до збройної агресії Росії проти України може набути досить суттєвих змін. Звичайно, навіть у такому випадку керівництво ФРН, найімовірніше, не піде на пряме визнання «російської приналежності Криму» та не заперечуватиме провідну роль Москви у провокуванні збройного протистояння на Донбасі. Однак, врегулювання конфлікту довкола України може бути досить швидко переведено із площини політико-економічних санкцій проти Росії у прямий тиск на Україну з метою примусити її прийняти російські умови припинення збройного протистояння у Донецькій та Луганській областях.

Фактичною «репетицією» загальних парламентських виборів у ФРН в 2017 році стали місцеві вибори у трьох німецьких землях (областях — суб’єктах федерації) 13 березня ц. р., а саме: Рейнланд-Пфальц, Баден-Вюртемберг та Саксонія-Ангальт. Вибори в цих землях мали особливе значення, як показове відображення загальних громадських настроїв у німецькому суспільстві. Зокрема, на їх території проживає майже 13 млн виборців, що становить близько 20 % німецького електорату.

За оцінками німецьких політичних експертів, «... результати голосування стали великим кроком назад для тих політичних сил, які підтримують Федерального канцлера А. Меркель». Так, очолюваний нею Християнсько-демократичний союз отримав найбільшу кількість голосів лише у Саксонії-Ангальт — близько 30 %. У свою чергу, у Рейнланд-Пфальці перемогу отримала ситуативний союзник ХДС у Бундестазі — Соціал-демократична партія Німеччини, а у Баден-Вюртемберзі — помірковано опозиційні «Зелені».

Однак, найбільш негативним наслідком для діючого керівництва ФРН (та, відповідно, України) став успіх «Альтернативи для Німеччини», яка набрала досить значну кількість голосів для входження до місцевих парламентів (ландтагів) у всіх згаданих вище трьох німецьких землях, де проводилися вибори. Тим самим, АДН збільшила своє представництво до 8 із 16 земельних парламентів Німеччини. Черговим кроком входження німецьких євроскептиків та праворадикалів до політичного істеблішменту ФРН може стати наступна серія місцевих виборів у вересні ц. р. у Макленбурзі-Передній Померанії та Берліні, що має статус суб’єкта федерації.

Навіть не дочекавшись результатів майбутніх виборів до Бундестагу ФРН, партія «Альтернатива для Німеччини» вже зарезервувала за собою місця у німецькому парламенті через квоти земельних ландтагів. У свою чергу, це надасть АДН певні важелі впливу на зовнішню політику ФРН, у т. ч. щодо України та Росії.

В той же час, на думку більшості європейських політологів, зміцнення позицій євроскептичних та праворадикальних сил у місцевих парламентах ФРН та вищому законодавчому органі Німеччини — Бундестазі не призведе до радикальних змін німецької політики як у зовнішній, так і у внутрішній сферах. Як вважають у Берліні, жодна з німецьких партій, включаючи опозицію, не піде на створення повноцінної та довготривалої коаліції з партією «Альтернатива для Німеччини».

Причиною цього є суто популістський (праворадикальний та євроскептичний) характер партії АДН, яка використовує виключно тимчасові труднощі ФРН для підвищення свого рейтингу та, на відміну від нинішніх парламентських партій, не має глибокої політичної і соціальної бази. Більш того, за оцінками ряду німецьких експертів, АДН вже пройшла пік своєї популярності та починає втрачати її в міру поступового зниження напруженості пристрастей довкола «міграційної кризи» в Європі.

Зокрема, врегулюванню даної проблеми сприяє встановлення перемир’я в Сирії, а також часткове виведення російських військ з сирійської території. Крім того, важливе значення може мати практична реалізація угоди між Європейським Союзом та Анкарою, яка була укладена за ініціативою Федерального канцлера Німеччини А. Меркель, і передбачає повернення біженців з європейських країн до Туреччини з одночасною компенсацією їй Євросоюзом витрат на їх утримання та облаштування.

Все це вже призвело до зростання рейтингів А. Меркель та її політичних союзників. Згідно з прогнозами німецьких соціологів, за результатами загальних парламентських виборів у Німеччині в 2017 році, правляча коаліція ФРН збереже більшість у Бундестазі, що надаватиме А. Меркель реальні шанси зберегти за собою посаду глави німецького уряду. Підтвердженням цього є оцінка експертів одного із найбільш авторитетних журналів у світі — Forbes, який назвав А. Меркель «найвпливовішою жінкою у світі». У цій номінації вона випередила навіть Хілларі Клінтон, яка реально претендує на посаду наступного президента США.

Разом з тим, для отримання гарантованої перемоги на майбутніх парламентських виборах, А. Меркель та її політичним силам необхідні дієві і вражаючі успіхи у вирішенні ключових проблем, що стосуються інтересів ФРН. Як відмічалося вище, зусилля А. Меркель вже дозволили досягти певних позитивних результатів у врегулюванні «міграційної кризи» в Європі. Однак, досі фактично без вирішення залишається ситуація довкола України, що також має вкрай важливе значення для Німеччини, особливо для німецького бізнесу.

Фактично, саме це і є головною причиною активізації дій керівництва ФРН на українському напрямі, яке відбувається протягом останнього часу. В той же час, такі дії Берліну мають досить неоднозначний характер для України і не завжди відповідають її власним (національним) інтересам.

Так, з одного боку, Німеччина посилює тиск на Росію з метою примушення її до виконання Мінських домовленостей, а з іншої — фактично наполягає на реалізації Україною своїх зобов’язань щодо внесення змін до Конституції держави в плані децентралізації української влади, а також вирішення питання виборів на Донбасі ще до виведення російських військ з окупованих українських територій та передачі під контроль Україні її східного кордону.

Разом з тим, такий підхід ФРН стримує Росію, що має позитивне значення як для України, так і Європейського Союзу. У той же час, подібна позиція Німеччини не тільки не дозволяє забезпечити швидке припинення збройного протистояння на Донбасі, але й навпаки — переводить його у стан затяжного («замороженого») конфліктуза прикладом Нагірного Карабаху, Абхазії, Південної Осетії та Придністров’я.

Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель вже увійшла в Історію. Однак, у разі збереження нею дійсно твердої, рішучої та непримиримої позиції стосовно режиму В. Путіна, вона постане й залишиться в історичній пам’яті першим та по суті єдиним німецьким лідером, якому вдалося стримати неоімперські амбіції Москви.