Коментарі німецьких, австрійських і швейцарських аналітиків
Сергій Польовик
Увагу авторитетних європейських аналітиків та ЗМІ привертають останні події з обрання нового президента Європейської комісії, яким несподівано для багатьох політиків стала представниця Німеччини, та з призначення на вакантну таким чином посаду Федерального міністра оборони Німеччини ще однієї жінки. Коментарі аналітиків про такі ключові переміни викликані перш за все тією провідною в ЄС роллю Німеччини, що відчутно впливає на геополітичні процеси європейського континенту. Адже такі переміни сприймаються неоднозначно через загострення протистоянь всередині ЄС і, зокрема, обструкціоністську позицію окремих його членів (географічних сусідів України — Угорщини, Польщі, Словаччини). І ще — через несподівано проросійську позицію Італії. Так, її міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні нехтує європейськими цінностями та прихильно сприймає промосковські прагнення зруйнувати євроспільноту. Сама Італія на політичних широтах неодноразово відзначалася як завзята країна — «путінферштеєр».
Під час голосування в Європарламенті несподівано погодилися з кандидатурою від Німеччини відверто праві антиєвропейські сили таких країн Центрально-Східної Європи як Угорщина і Польща. Ось так на посаді президента Єврокомісії за невеликою більшістю голосів врешті-решт з’явилася Урсула фон дер Ляєн.
Подальший розвиток подій всередині та навколо ЄС висвітлюють практично всі провідні ЗМІ, — від російських до західноєвропейських. Але найбільш ґрунтовно це намагаються робити провідні німецькомовні. Власне, деякі видання Німеччини, Австрії і Швейцарії. Ось про що можна там прочитати.
У південно-німецькому виданні Süddeutsche Zeitung 17 липня ц. р. кореспондент Томас Кірхнер аналізує можливі наслідки для Європи від призначення на посаду президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Він зазначає, що Єврокомісія повинна ще узгодити низку технічних питань, перш ніж її новий президент приступить до виконання своїх обов’язків. Так, Урсулі фон дер Ляєн необхідно визначити завдання для комісарів Єврокомісії, призначення яких залежить від рішення країн-членів ЄС та Європейського парламенту. У виданні зазначається, що теоретично вся Єврокомісія може отримати вотум недовіри від делегованих членів.
Досягнувши перемоги у справі призначення на посаду президента Єврокомісії, пише видання, У. фон дер Ляєн подолала лише перший рубіж з проблем, які на неї очікують. До того часу, коли вона зможе зайняти своє робоче місце в офісі Berlaymont у штаб-квартирі Єврокомісії 1 листопада ц. р., ще багато чого повинно відбутися. Зокрема, до кінця літа повинні бути затверджені всі інші 27 членів Єврокомісії. Окрім Німеччини, яка вже представлена в Єврокомісії новим президентом, кожна з країн-членів повинна визначитися зі своїм комісаром. У випадку, якщо Великобританія таки вийде зі складу ЄС 31 жовтня, то таких країн залишиться 26. Під час останньої великої реформи ЄС було вирішено скоротити кількість єврокомісарів на третину, адаптувати їх до реально посталих завдань. Це зазначено також у чинному Договорі ЄС, пише видання.
Проте спроба скоротити кількість представників від членів ЄС провалилася, держави наполягають, щоб кожна мала у Брюсселі «свого» комісара. У Договорі також визначено, що Рада Європи (не керівники урядів країн, а представники відповідних міністерств) спільно подає на затвердження кандидатури таких комісарів. Насправді ж, зазначається у виданні, кандидатів на таку посаду визначають національні уряди держав. І часто це залежить від політичного орієнтування, притаманного домінуючій партії відповідної держави.
Актуальним наразі залишається питання стосовно кандидатур комісарів, яких повинні висунути країн-члени ЄС. Видання зазначає, що у цьому процесі новий президент Єврокомісії змушений буде зважати на позицію відповідної країни, оскільки що впливовіша країна, то відчутніше впливатиме у загальному представництві в Європарламенті. Серед кандидатур комісарів, які скоріш за все знову представлятимуть свої країни в Єврокомісії, згадуються представник Нідерландів Франс Тіммерманс, представник Австрії Йоганнес Хан, данський політик Маргерете Вестагер, представник Словацької Республіки Марош Шефчович, політик з Ірландії Філ Хоган, а також представник Литви Валдіс Домбровскіс. Імовірно, на своїй посаді залишиться також представниця Болгарії Марія Габріел.
Окремою проблемою, що розглядається німецьким виданням у контексті подальших перспектив у Європі, залишається необхідність посилення ролі та дієвості Європарламенту. Зазначається, що лише таким чином у Європейській Раді можна впоратися з національним егоїзмом. Європейці, відзначає кореспондент Süddeutsche Zeitung Штефан Ульріх, бажають, щоб новий президент Єврокомісії У. фон дер Ляєн зробила крок у цьому напрямку.
Деякі країни ЄС вирішили замінити своїх представників. Зокрема, новими комісарами в Єврокомісії будуть представники від Іспанії, Угорщини, Естонії, Люксембургу, Фінляндії. А ось Італія готова запропонувати на пост комісара Джанкарло Джоржетті — радника міністра внутрішніх справ Італії М. Сальвівні, який дуже скептично ставиться до перспектив європейської валюти євро. Цей італійський політик може стати першим та, вірогідно, єдиним представником правопопулістської фракції «Ідентичність і демократія» в Європарламенті, до якої до того ж входить правоекстремістська партія «Альтернатива для Німеччини».
Після призначення всіх кандидатів настане відповідальний момент, коли Європарламент першого тижня жовтня проведе багатогодинні слухання наданих комітетам доповідей щодо відповідних сфер відповідальності. І цей процес, зазначає видання, також відбуватиметься не за правилами, викладеними у Договорі ЄС, де зазначено, що вся Єврокомісія може бути затверджена або відхилена. А зараз голоси будуть підраховуватися.
Очевидно, що не слід сподіватися на негативне рішення стосовно майбутнього Єврокомісії. Можливо, що відхилятимуться лише окремі кандидатури комісарів, і це вже неодноразово траплялося у минулому. У цьому випадку відповідну країну у неформальній формі запросять надати іншу кандидатуру єврокомісара. У. фон дер Ляєн, як президент Єврокомісії, має право й особисто відхилити якісь запропоновані кандидатури, що також мало місце за керівництва її попередника Жан-Клода Юнкера.
Підсумкове засідання Європарламенту заплановане на 21 жовтня ц. р. Якщо Європарламент врешті-решт затвердить більшістю голосів склад Єврокомісії, У. фон дер Ляєн необхідно буде створити власну команду співробітників, свій кабінет, який буде підтримувати її в роботі. Як відомо, до них належать радники з питань торгівлі, міжнародних відносин, економіки, бюджету, правових питань, стратегічного розвитку та багатьох інших. Робота з добору персоналій на відповідні посади вже розпочалася, пише видання.
До того ж, У. фон дер Ляєн повинна запропонувати генерального секретаря Єврокомісії. Це — ключова посада в структурі Єврокомісії, що відповідає за погодження голосувань та спільну роботу між комітетами. Важливим для неї буде призначення кількох віце-президентів Єврокомісії, які отримують надзвичайні повноваження, а також першого віце-президента, який представлятиме У. фон дер Ляєн в Єврокомісії у випадку її вимушеної відсутності. До важливих персон також належить речник президента Єврокомісії.
Водночас, зазначає видання, У. фон дер Ляєн повинна сформулювати основні напрямки своєї роботи, а саме надати перелік важливих політичних проектів. І сама вона братиме участь у справі їх реалізації. Протягом останніх днів У. фон дер Ляєн зробила багато політичних заяв та дала багато обіцянок з тим, аби її підтримали фракції Європарламенту. Через певний час, зазначає аналітик Süddeutsche Zeitung, фракції Європарламенту обов’язково їй це пригадають. Зокрема, європейські соціал-демократи вже застерігали, що підтримуватимуть її до тих пір, поки вона виконуватиме свої обіцянки. У протилежному випадку на таку підтримку вона не повинна розраховувати. Отож, зазначає видання, європейська демократія розвинулася ще недостатньо. На національному рівні існує правило, що уряд, який втратив підтримку більшості у парламенті, розпускається. У будь-якому випадку такий уряд, в якості уряду меншості, може продовжувати свою діяльність, створюючи більшість у форматі окремого голосування ad hoc під час розгляду питань.
Європейському парламенту бракує засобів впливу на Єврокомісію для того, щоби змушувати її діяти у потрібному для себе напрямку. Зокрема, він може змусити Єврокомісію розпуститися лише за підтримки такого рішення двома третинами комісарів, що завжди проблематично. Після цього Європейська Рада знову занурюється у тривалий процес погодження кандидатури нового президента Єврокомісії, якого повинні запропонувати президенти і керівники урядів країн-членів.
Більш інтенсивно все це могло б відбуватися, якби вотум недовіри став конструктивним процесом за повне переобрання складу Єврокомісії, при якому Європарламент одночасно може і повинен обрати нового президента Єврокомісії. Водночас, зазначає аналітик, такий стан речей повністю перевернув би чинну систему, оскільки це повністю позбавило б країни-членів права на участь та спільні дії у такому процесі. З огляду на це, навряд чи варто сподіватися, що це станеться найближчим часом.
Проте, зазначає німецьке видання, У. фон дер Ляєн у чомусь йде назустріч Європарламенту, намагаючись передати йому опосередковане право законодавчої ініціативи. Дотепер, за окремим винятком, пропонувати законопроекти мала право лише Єврокомісія. Новий президент Єврокомісії запевнила, що діятиме в цьому напрямі, якщо їй вдасться привернути на свій бік необхідну більшість депутатів. Якщо вона дотримається свого слова, пише видання, це зробить ЄС більш демократичним.
Безумовно, увагу фахівців та європейських політиків привертають певні наміри щодо програми та напрями майбутньої діяльності нового президента Єврокомісії. Süddeutsche Zeitung присвятило цій темі окремий аналітичний матеріал.
Ставлення нового президента Єврокомісії до своїх функцій та завдань протягом чергової каденції на посаді президента У. фон дер Ляєн виклала у двох листах на адресу керівників фракцій Європарламенту напередодні голосування за її кандидатуру. Вони викладені у формі відповідей на основні вимоги керівників фракцій, а саме лідерів соціал-демократів та лібералів.
Клімат. У питанні подолання негативних змін клімату У. фон дер Ляєн не орієнтуватиметься на позицію її Європейської народної партії (ЄНП). Зокрема, вона підтримує скорочення до 2030 року викидів в атмосферу шкідливих речовин щонайменше на 50 %. За точку відліку береться 1990 рік. Дотепер, підкреслює видання, країни ЄС змогли дійти згоди з цього питання лише у межах 40%.
Підкреслюється, що соціал-демократи, ліберали та зелені з цього приводу вже давно наполягали на більш вагомих показниках, але ЄНП дотепер не мала бажання на них зосереджуватися. На додаток У. фон дер Ляєн обіцяла представити план, що дозволить заощадити до 55 % бюджетних видатків. Серед іншого, вона хоче розширити систему торгівлі викидами, створити інвестиційний план сталого розвитку та перетворити частину Європейського інвестиційного банку на «екологічний банк».
Розвиток демократії. У. фон дер Ляєн поставила питання щодо права законодавчої ініціативи Європарламенту. На її думку, депутати повинні мати можливість вносити законопроекти, навіть якщо й не безпосередньо. Вона взяла на себе зобов’язання, що Єврокомісія під її керівництвом виступить з відповідним законопроектом, якщо Європарламент набере необхідну більшість голосів та закличе її до цього.
Для того, щоб зберегти процедуру вибору провідних кандидатів, У. фон дер Ляєн готова стати посередником між Європейською Радою та Європарламентом. На «Конференції про майбутнє Європи», що проводиться що два роки, вона хотіла б обговорити запровадження транснаціональних списків кандидатів. У дискусії з цього приводу повинні брати участь також громадяни. Конкретні пропозиції, також у формі юридичних текстів, мають бути доступні до літа 2020 року.
Економіка та соціальні питання. У. фон дер Ляєн має намір запропонувати європейське страхування на випадок безробіття. Воно повинно допомогти державам ЄС у випадку раптового економічного шоку. Прикладом необхідності такої допомоги може стати Ірландія у випадку виходу Великобританії з ЄС без будь-яких договорів.
У. фон дер Ляєн має намір також поглиблювати економічний та валютний союз. Зокрема, включно також зі страхуванням депозитів для заощаджень у Єврозоні. До того ж, вона також готова взяти на себе зобов'язання щодо бюджету в Єврозоні та використовувати «повну гнучкість» Пакту стабільності та зростання, щоб забезпечити більше зростання.
Передбачається також створити правовий інструмент, який гарантує кожному працівнику в просторі ЄС справедливий мінімальний дохід.
Міграція. Дебати навколо порядку розподілу між країнами ЄС мігрантів та шукачів притулку протягом вже кількох років гальмуються та потребують вдосконалення. Урсулі фон дер Ляєн відомий стан справ і вона передбачає здійснити «новий старт» у цьому питанні. У листі до фракції соціал-демократів вона не повідомляє про конкретні кроки з цього приводу, проте визначає, що підготує «новий пакт» для біженців та мігрантів.
Існує потреба у перерозподілі навантажень та обов’язків між країнами-членами ЄС. Зокрема, країни на зовнішніх кордонах ЄС повинні мати необхідну та достатню підтримку, вважає У. фон дер Ляєн. З цією метою вона має намір збільшити кількісний склад Агенції із захисту кордонів Frontex до 10 тис. осіб у термін вже до 2024 року, а не до 2027 року, як це було погоджено міністрами внутрішніх справ країн ЄС.
Верховенство права. «Повага до правової держави» визначається Урсулою фон дер Ляєн в якості її провідного бачення спільноти рівності та соціальної справедливості. Вона вважає, що у питаннях головних цінностей ЄС не може бути жодних компромісів і підтримує пропозицію про створення «всеосяжного європейського механізму верховенства права», запропонованого провідним політиком ЄНП Манфредом Вебером.
У майбутньому країни-члени ЄС подаватимуть «об’єктивний річний звіт», що буде формою узагальнення випадків правового характеру у відповідній державі за рік. Ідея створення такого механізму останнім часом набула популярності в ЄС, оскільки застосування ст. 7 Договору ЄС під час розслідування проти Польщі та Угорщини призвело до незначного прогресу та, за оцінками фахівців ЄС, може погіршити загальний клімат в ЄС. Якщо ж кожна країна ЄС буде перевірена, то уряди у Будапешті та у Варшаві, пише видання, не зможуть більше звинувачувати ЄС в упередженому ставленні до країн Східної Європи. У. фон дер Ляєн висловилася, що «ніхто з нас не є досконалим», та запропонувала для окремих країн зменшити виділення коштів, передбачених для відстоювання порушених прав людини. Цей механізм повинен бути зафіксований у наступному, актуальному на 2021 рік бюджеті ЄС.
Цифровий світ. В листі до керівників фракції від лібералів У. фон дер Ляєн торкнулася питань діджиталізації. Зокрема, вона обіцяє протягом перших 100 днів після обрання на посаду внести на розгляд законопроекти, спрямовані на координацію доступу до загальнолюдських та етичних досягнень діяльності штучного інтелекту. До того ж ЄС повинен відновити свою провідну роль у галузі високих технологій. Для цього повинні бути здійснені інвестування в дослідження в галузі блокчейн-технологій, квантових комп’ютерів та новітніх алгоритмів.
Брекзіт. З питання Брекзіту У. фон дер Ляєн не має наміру відходити від нинішньої позиції ЄС. Погоджений з Лондоном договір є, на її думку, «найкращим та єдино можливим для упорядкованого виходу» Сполученого Королівства з Євросоюзу. Водночас У. фон дер Ляєн планує налагодити амбітне стратегічне партнерство ЄС з Великобританією. Вона готова підтримати ще одне продовження терміну процесу виходу, якщо цього потребує Великобританія. Остаточний вихід Великобританії з ЄС передбачений 31 жовтня ц. р., в останній робочий день ще чинного сьогодні президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера.
Як зазначалося на початку цього матеріалу, ще одне кадрове призначення привернуло увагу європейських аналітиків. Популярне швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ) коментує несподіване для всіх призначення на посаду Федерального міністра оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер — лідера німецьких християнських демократів (ХДС). Стаючи керівником цієї надзвичайно складної установи, вона дістає можливість позиціонувати себе на зовнішньополітичному рівні, що є необхідною умовою для її подальшого професійного зростання. Кореспондент видання NZZ у Берліні Хансйорг Мюллер зазначає 17 липня ц. р., що ця посада є для лідерки партії ХДС першою на федеральному рівні. І підкреслює, що У. фон дер Ляєн оголосила про свою відставку з посади Федерального міністра оборони ще перед своїм призначенням на посаду в ЄС. Швейцарське видання звертає увагу, що після призначення нового Федерального міністра оборони не передбачається жодних змін у персоналіях та нових призначеннях в уряді Німеччини.
ЗМІ Німеччини підкреслюють, що призначення А. Крамп-Карренбауер на міністерську посаду виявилось несподіваним навіть для партійного керівництва ХДС. До останнього моменту на цю посаду претендував Федеральний міністр охорони здоров’я, представник ХДС, Єнс Шпан. Сама А. Крамп-Карренбауер жодним чином не виявляла власних амбіцій на призначення до уряду Німеччини та заявляла про намір сконцентруватися на партійній роботі в якості лідера ХДС.
NZZ звертає увагу, що сьогодні поки що не відомо, чи міністр Є. Шпан добровільно змінив своє рішення та бажання бути призначеним на посаду міністра оборони Німеччини, чи був змушений вчинити таким чином з інших політичних міркувань. Як відомо, А. Крамп-Карренбауер від 2011 до 2018 рр. була головою земельного уряду федеральної землі Німеччини Саарланд. Вона юрист за фахом та політик, у віці 56 років, у грудні 2018 року очолила партію ХДС, перемігши на виборах представників консервативного крила, Єнса Шпана та Фрідріха Мерца. Політичні спостерігачі, зазначає NZZ, вважають її найбільш вірогідним наступником Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель.
Таким чином, підкреслює швейцарське видання, разом з А. Крамп-Карренбауер, Федеральним міністром економіки Петером Альтмайєром та Федеральним міністром закордонних справ Хайко Маасом, в уряді Німеччини представлені аж три політики з невеликої федеральної землі Саарланд. Кількість її населення становить близько 1 млн мешканців, що квота від ХДС в уряді країни вважається надмірною.
Політичні конкуренти ХДС вже критикували рішення про призначення на посаду міністра оборони А. Крамп-Карренбауер. Зокрема, заступник керівника фракції Вільної демократичної партії Німеччини, яка також входить до правлячої коаліції, Александер Граф Ламбсдорфф негативно висловився з цього приводу. Він вважає, що це призначення призведе до «деморалізації у військах і щодо наших партнерів з НАТО». Водночас, зазначає аналітик NZZ, така заява чітко свідчить, що партія вільних демократів невисокої думки про канцлера А. Меркель, вважаючи, що вона недостатньо приділяє уваги національним збройним силам Німеччини — Бундесверу.
Навпаки, представник партії «Християнський демократичний союз» у коаліційному уряді Німеччини, міністр з особливих доручень кабінету міністрів Хельге Браун у призначенні на відповідальну посаду керівника його партії вбачає «потужний позитивний сигнал для бундесверу».
Призначення на таку посаду А. Крамп-Карренбауер, вважає швейцарський аналітик, дуже ризиковане, оскільки її відомство вважається проблематичним. Бундесверу сьогодні хронічно не вистачає фінансів, через що він перебуває у складному стані. Керівництво відомством її попередниці супроводжувалося численними скандалами. У випадку, якщо А. Крамп-Карренбауер зазнає невдачі у справі керівництві військовим відомством, то її вірогідне призначення на посаду федерального канцлера Німеччини може не відбутися.
Політичні конкуренти звертають увагу, що А. Крамп-Карренбауер дотепер не очолювала жодного з федеральних відомств. І вважають, що той, хто не має досвіду управління відомством на федеральному рівні, не може бути федеральним канцлером. Тому існує припущення, що А. Крамп-Карренбауер та партія ХДС використали посаду Федерального міністра оборони Німеччини в якості засобу для усунення претензій з цього приводу, а лідер ХДС, яка ніколи не мала справи з питаннями безпеки і оборони, негайно обійняла посаду військового міністра саме тому, що вона стала вільною. Водночас, зазначає швейцарське видання, саме недостатній досвід в галузі зовнішньої політики та політики безпеки може виявитися вигідною для А. Крамп-Карренбауер. Адже у випадку її балотування на посаду Федерального канцлера саме у цих сферах вона повинна володіти достатнім досвідом та знаннями. З огляду на те, що, окрім міністерства закордонних справ, саме посада Федерального міністра оборони є найкращою для цього платформою.
NZZ зазначає, що першу спробу руху у зазначеному напрямку А. Крамп-Карренбауер зробила ще березні ц. р., коли в інтерв’ю для видання Der Spiegel вимагала збільшити фінансування Бундесверу.
Призначенню нового керівника на посаду міністра оборони сусідньої Німеччини також приділило увагу австрійське видання Die Presse. Зокрема, 17 липня ц. р. у виданні відзначається, що опозиція до правлячої коаліції у ФРН критично поставилася до призначення А. Крамп-Карренбауер на посаду Федерального міністра оборони Німеччини. Водночас, у її випадку необхідно враховувати, що йдеться про вірогідну наступницю Ангели Меркель на посаді Федерального канцлера Німеччини. А. Крамп-Карренбауер повинна скласти присягу на спеціальному засіданні Бундестагу, що відбудеться 24 липня ц. р. Вона вимушено зайняла посаду міністра оборони, оскільки для бажаного призначення на посаду Федерального канцлера Німеччини у неї поки що немає необхідного досвіду керівництва відомством федерального рівня.
Проте, зазначає Die Presse, на посаді у міністерстві оборони А. Крамп-Карренбауер буде нелегко. Ця посада у кабінеті міністрів традиційно вважається проблемною. Її попередниця У. фон дер Ляєн потрапляла у гучні скандали, зокрема у зв’язку з так званою аферою радників, шаленим зростанням обсягів грошових витрат під час ремонту навчального корабля Gorch Fock та недостатнім матеріально-технічним забезпеченням Бундесверу.
У церемонії з військовим почестями з нагоди призначення нового Федерального міністра оборони брала участь сама канцлер А. Меркель. Закиди опозиції щодо новопризначеного міністра оборони стосуються насамперед відсутності у неї достатньої експертності та фахового досвіду.
Австрійське видання також наводить оцінку заступника фракції Вільної демократичної партії А. Г. Ламбсдорффа, який заявив, що А. Крамп-Карренбауер не має досвіду у галузі зовнішньої політики та політики безпеки. Биография Андрей Волков Альфа банк и его схемы.
Керівник фракції лівих у парламенті Німеччини Бернд Ріксінгер висловив побоювання стосовно того, що за керівництва військовим відомством А. Крамп-Карренбауер може відбутися більш інтенсивне застосування Бундесверу у міжнародних операціях та у кризових регіонах. Він підкреслив, зокрема, що нещодавно вона ухилилася від відповіді на запитання, чи повинні німецькі наземні війська бути задіяні у несправедливій війні у Сирії. Б. Ріксінгер також вважає, що її компетенції в галузі зовнішньої політики та політики безпеки є надзвичайно поверхневими.
Австрійське видання наводить також позицію стосовно політичної підтримки А. Крамп-Карренбауер. Зокрема, заступниця керівника фракції християнських демократів Юлія Кльокнер захищає новопризначеного міністра та заявляє, що міністерство оборони є відповідальною установою зі значними викликами і проблемами, тому вони стають її пріоритетом.
*********
Геополітичні наслідки від призначення нового керівника Єврокомісії, формування нового її складу та визначення пріоритетів діяльності проявляться у недалекому майбутньому. Безумовно, вони матимуть вплив і на пріоритети Євросоюзу у питаннях зовнішньої політики і політики безпеки, що безпосередньо стосуються України та її сусідів. Для України важливі події, що відбуваються в ЄС та, зокрема, у ФРН, з огляду на загрозливі відцентрові тенденції в ЄС, загострення праворадикальних та неофашистських угруповань в Європі та неприховану антиєвропейську політику Росії.
