НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Цілі, сценарій, учасники та особливості проведення навчань

 

Іван Січень

 

1. Роль та місце СКШН «Центр-2019» у загальній системі стратегічних командно-штабних навчань збройних сил Росії

Головним підсумком оперативної та бойової підготовки збройних сил Росії за рік є стратегічні командно-штабні навчання (СКШН) типу «Захід», «Кавказ», «Центр» та «Схід», які по черзі проводяться на базі кожного з чотирьох військових округів ЗС РФ.

В основу сценаріїв навчань покладено моделювання різних варіантів війн і збройних конфліктів між Росією та її противниками, основними з яких вважаються:

• США/НАТО — на Північно-Західному (Балтійському) та Південно-Західному (Чорноморському) напрямках;
• Китай, США та Японія — на Східному (Сибірському і Тихоокеанському) напрямку;
• ісламські екстремісти — на Центральному (Центрально-Азійському) напрямку.

Виходячи з цього, в ході СКШН вирішуються завдання проведення оперативно-стратегічних операцій наступальної та оборонної спрямованості на одному зі згаданих напрямків та дій з їх підтримки і забезпечення — на інших. З 2014 року плани таких операцій на Південно-Західному напрямку включають також і військові дії проти України.

Окрім відпрацювання суто військових питань, проведення стратегічних командно-штабних навчань ЗС РФ спрямовано також і на досягнення низки воєнно-політичних цілей. Основними з них є залякування (шантаж) суперників Росії, а також зміцнення зв’язків з її союзниками і партнерами.

 

2. Особливості СКШН «Центр-2019»

Згідно зі встановленим циклом стратегічних командно-штабних навчань збройних сил Росії, у 2019 році у Центральному військовому окрузі (ЦВО) ЗС РФ відбулось СКШН «Центр-2019». Офіційний сценарій навчання передбачав проведення збройними силами Росії та її союзників комплексної оперативно-стратегічної операції з відбиття нападу ісламських екстремістів та забезпечення безпеки на Центрально-Азійському напрямку.

За легендою СКШН, під впливом витоків радикального ісламізму з країн Близького Сходу та Південно-Східної Азії поблизу південного кордону Росії виникла квазідержава з екстремістською та експансіоністською ідеологією. Додатковими чинниками напруженості в регіоні та викликами для Росії стали повзуча ісламізація країн Центральної Азії, а також проведення Заходом антиросійської політики. Ескалація напруженості призвела до виникнення конфлікту, а саме — вторгнення ісламських екстремістів на територію Росії та її союзників.

Відповідно до цього в рамках навчання протиборчими сторонами виступали: «північні» — Росія і її партнери та «південні» — ісламісти. Для відбиття нападу противника «північними» були розгорнуті декілька угруповань військ, які включали:

• у першому ешелоні — на території країн Центральної Азії, зокрема:
  • в Казахстані — окремі підрозділи 2-ї та 41-ї загальновійськових армій та збройних сил Казахстану;
  • в Таджикистані — підрозділи 201-ї військової бази ЗС РФ та збройних сил Таджикистану;
  • в Киргизстані — підрозділи 999-ї авіаційної бази ЗС РФ та збройних сил Киргизстану;
• у другому ешелоні — на території Росії, в т. ч.:
  • на Поволзькому напрямку (в Оренбурзькій області) — підрозділи 2-ї загальновійськової армії ЦВО;
  • на Сибірському напрямку (в Новосибірській області) — підрозділи 41-ї загальновійськової армії ЦВО;
  • на Каспійському напрямку (в Дагестані) — визначені сили Південного військового округу (ПдВО) та Каспійської флотилії ВМФ РФ.

Зазначеними силами напад ісламістів був відбитий, після чого вони були повністю розгромлені шляхом активних наступальних дій.

Угруповання військ для проведення навчань «Центр-2019»

Такий акцент навчань певним чином відрізнявся від спрямованості попередніх СКШН типу «Центр», які, по суті, проводилися у тиловому військовому окрузі Росії. Так, у минулі роки боротьба з ісламським екстремізмом була лише складовою частиною таких навчань. В основному ж відпрацьовувались питання перекидання сил округу для посилення угруповань військ на інших напрямках.

Причиною згаданих змін у характері навчань «Центр» є зростання рівня загроз для Росії з боку ісламського екстремізму, що, насамперед, стосується посилення його витоків з Афганістану до Центральної Азії і суміжних з нею російських регіонів. Даний факт був визнаний директором ФСБ РФ О. Бортніковим під час засідання Ради керівників органів безпеки та спецслужб СНД в травні 2019 року у Душанбе. За його оцінкою, безпекова обстановка на Центрально-Азійському напрямку може набути критичного загострення вже до 2020 року. В свою чергу, це потребує відповідної підготовки Центрального військового округу ЗС Росії та, загалом, всієї країни.

 

Разом з тим, виходячи зі складу учасників СКШН, масштабів навчання та характеру навчально-бойових завдань, воно мало більш широкі цілі як суто військового, так і воєнно-політичного характеру, серед яких:

• демонстрація сили перед противниками Росії. Так, на єдиному оперативному фоні зі СКШН була проведена низка інших навчань, в т. ч. з відпрацюванням питань дій проти США і НАТО. При цьому до навчань залучалися також і компоненти стратегічних ядерних сил Росії;
• показ єдності позицій Росії та її союзників і партнерів по Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) та Шанхайській організації співробітництва (ШОС). Тим самим ОДКБ і ШОС фактично протиставлялися Москвою США та НАТО;
• збереження впливу Росії на країни Центральної Азії під виглядом надання їм допомоги у протидії ісламському екстремізму. За рахунок цього Росії вже вдалося активізувати співробітництво з ними у військовій та військово-технічній сферах, в т. ч. у формах проведення спільних військових навчань, посилення російської військової присутності на їх території, а також збільшення обсягів постачання російської військової техніки;
• перевірка можливостей та відпрацювання питань застосування сили проти країн Центральної Азії у випадку їх спроб вийти зі сфери впливу Російської Федерації.

 

На цьому фоні досить показовий характер мала участь у СКШН «Центр-2019» Китаю, який направив до Росії бригадну тактичну групу та вертолітний підрозділ. За рахунок цього Пекін демонструє зміцнення взаємодії з Росією у військовій сфері в умовах посилення суперечностей між КНР і США як двома провідними центрами сили. читайте на сайте Водночас Китай продовжує освоєння російського театру воєнних дій та вивчення бойових можливостей російських збройних сил, що становить інтерес для КНР на випадок ймовірного конфлікту з Росією.

 

3. Характер та основні етапи СКШН «Центр-2019»

Згідно з офіційним повідомленням міністерства оборони Росії, СКШН «Центр-2019» проводились в період 16–21 вересня ц. р. під керівництвом начальника Генерального штабу ЗС РФ — першого заступника міністра оборони В. Герасимова.

Всього у навчаннях взяли участь понад 130 тис. військовослужбовців, понад 20 тис. одиниць озброєння та військової техніки (в т. ч. 250 танків, 450 бойових машин піхоти та бронетранспортерів, 200 артилерійських та ракетних систем), 600 літальних апаратів, а також 35 кораблів та суден забезпечення.

До навчань залучались органи військового управління та війська (сили) Центрального військового округу, частина органів військового управління та військ (сил) Південного та Східного військових округів, а також сили Повітряно-десантних військ, Дальньої (Стратегічної) та Військово-транспортної авіації, Каспійської флотилії ВМФ РФ.

Крім того, до участі у навчанні були запрошені військові підрозділи збройних сил Таджикистану, Казахстану та Киргизстану (як союзників Росії по ОДКБ), а також Узбекистану, Китаю, Індії та Пакистану (як російських партнерів по ШОС). Загалом від іноземних країн у навчанні брали участь 2250 військовослужбовців.

Головні епізоди навчання відпрацьовувались на декількох полігонах, зокрема:

• на території Росії — «Тоцкий», «Донгуз», «Соль-Илецк» (Оренбурзька область), «Чебаркульский» (Челябінська обл.), «Юригинский» (Кемеровська обл.), «Алейский» (Алтайський край), «Свердловский» (Свердловська обл.), «Рощинский» (Самарська обл.), «Сафакулево» (Курганська обл.), «Ашулук» (Астраханська обл.), «Аданак» (Республіка Дагестан);
• на території Казахстану — «Сары Шаган» (Карагандинська обл.), «Шыгыс» (Східно-Казахстанська обл.), «Терис-Ащыбулак» та «Айша-биби» (Жамбильська обл.);
• на території Таджикистану — «Ляур», «Момирак» та «Самбули».

Для спостереження за навчаннями були запрошені представники з понад 70 країн світу.

 

В ході СКШН відпрацьовувався комплекс заходів політичного, економічного та військового характеру, які здійснювались на різних етапах навчання.

 

Підготовчий етап

Орієнтовно тривав з травня до початку вересня 2019 року та включав такі основні заходи:

• проведення переговорів з партнерами Росії щодо залучення їх до навчання на основі спільних інтересів. В травні–червні 2019 року відбулась низка зустрічей представників воєнно-політичного керівництва РФ та країн-партнерів Росії, в т. ч.:
  • міністра оборони РФ С. Шойгу з президентом Таджикистану Е. Рахмоном та главою оборонного відомства республіки Ш. Мірзо. Обговорювались питання зміцнення регіональної безпеки в умовах посилення загроз витоків ісламського екстремізму з Афганістану;
  • міністра оборони РФ С. Шойгу та міністра оборони Казахстану Н. Ермекбаєва. Розглядались перспективи подальшого розвитку взаємодії військових відомств двох країни як на двосторонньому рівні, так і у форматі ОДКБ на Центрально-Азійському напрямку;
  • міністра оборони РФ С. Шойгу та заступника голови Центральної воєнної ради Китайської Народної Республіки Чжан Юся у рамках 24-го засідання російсько-китайської змішаної міжурядової комісії по військовому та військово-технічному співробітництву. Головна увага сторін приділялась питанням посилення взаємодії між двома країнами у згаданих вище сферах, а також спільної протидії «гегемоністській» політиці США;

• відпрацювання мобілізаційних заходів. В серпні ц. р. у збройних силах Росії були проведені мобілізаційні навчання за участю військових частин, військкоматів та органів місцевого самоврядування. В ході навчань були призвані з запасу близько 1,5 тис. резервістів терміном до двох місяців. За рахунок цього було сформовано декілька підрозділів територіальної оборони.

Крім того, були перевірені та частково відпрацьовані мобілізаційні плани цивільних відомств, які відповідають за переведення країни на умови військового часу, в т. ч. Мінкомзв’язку, Мінфіну, Мінпромторгу, Держрезерву, Центрального банку Росії та ін.;

• налагодження взаємодії російських військ зі збройними силами її союзників і партнерів. Напередодні СКШН «Центр-2019» була проведена низка спільних навчать та тренувань збройних сил Росії та країн Центральної Азії, в т. ч.:
  • тренування підрозділів 55-ї окремої мотострілецької (гірської) бригади 41-ї армії ЦВО спільно з єгерськими підрозділами ЗС Казахстану. На полігоні «Терис-Ащыбулак» у Жамбильській області Республіки Казахстан відпрацьовувалися питання виявлення та ліквідації бази умовного бандформування;
  • спільні навчання підрозділів Узбекистану та Киргизстану на полігоні «Гурумсарай» у Наманганській області Республіки Узбекистан. Вирішувалися завдання по збереженню миру та забезпеченню безпеки в регіоні;

Заходи підготовчого етапу навчань «Центр-2019»

 

• перевірка готовності учасників навчання до виконання поставлених завдань. У період 24–28 червня 2019 року, за рішенням верховного головнокомандувача ЗС РФ В. Путіна була проведена раптова перевірка військ Центрального військового округу.

Головною метою перевірки було визначення готовності органів управління та військ до протидії військовим загрозам Росії на Центрально-Азійському напрямку.

В рамках заходу були приведені у вищу ступінь бойової готовності органи військового управління та сили ЦВО у повному складі, а також частина військ та сил Південного та Східного військових округів, низка з’єднань центрального підпорядкування, Повітряно-десантних військ та Дальньої (Стратегічної) і Військово-транспортної авіації.

Війська, які підлягали перевірці, залучались до проведення понад 50 навчань різних масштабів на 35 полігонах. Відпрацьовувалися питання посилення охорони важливих державних та військових об’єктів, протиповітряної оборони, попередження терористичних загроз, ліквідації незаконних збройних формувань.

Підсумки згаданих заходів були підведені в ході робочих поїздок до ЦВО міністра оборони Росії С. Шойгу та його заступника Ю. Євкурова в липні–серпні 2019 року. Керівники міноборони РФ заслухали доповідь командування ЦВО щодо готовності військ до проведення навчань, відвідали низку з’єднань округу та військових полігонів. Окремо перевірялася 201-а військова база ЗС РФ на території Таджикистану.

Крім того, С. Шойгу ознайомився з ходом виконання державного оборонного замовлення провідними підприємствами оборонно-промислового комплексу Уральського регіону. При цьому основна увага була зосереджена на роботі акціонерного товариства «Научно-производственная корпорация «Уралвагонзавод» (головне підприємство знаходиться у м. Нижній Тагіл Свердловської області), що є найкрупнішими виробником бронетехніки в Росії. Зокрема, міністру оборони РФ був представлений новий високозахищений робототехнічний комплекс важкого класу на базі танку Т-72Б3. Комплекс становить собою безікепажну машину, призначену для прориву оборони противника у першому ешелоні;

 

• безпосередня підготовка до початку СКШН. Була розпочата ще в рамках раптової перевірки військ ЦВО і включала такі елементи:

– розгортання скритої системи управління та зв’язку військового часу. Силами 91-ї бригади управління та зв’язку (бруіз) 2-ї армії та 35-ї бруіз 41-ї армії, а також підрозділів зв’язку з’єднань і частин ЦВО та російських військових баз в Таджикистані і Киргизстані, була розгорнута мережа польових мобільних пунктів управління (ПМПУ). Кожен із ПМПУ включав командно-штабні машини нового покоління — цифрові рухомі радіостанції «Редут 2УС» та Р-160-05, а також комплекти зв’язку «Переселенец».

Захист та маскування ПМПУ забезпечувалися за рахунок інженерного обладнання місць їх дислокації, здійснення аерозольних завіс для протидії лазерним системам націлювання противника, а також застосування комплексів РЕБ для придушення систем управління ворожих БПЛА та ускладнення ведення радіоелектронної розвідки;

– виведення військ в райони проведення навчань. Зокрема, на полігон «Донгуз» в Оренбурзькій області РФ були перекинуті підрозділи зі складу з’єднань та частин 2-ї загальновійськової армії ЦВО, в т. ч. 15-ї окремої мотострілецької (миротворчої) бригади (Самарська обл.), 92-ї ракетної бригади (Оренбурзька обл.), 385-ї артилерійської бригади (Оренбурзька обл.), 297-ї зенітної ракетної бригади (Пензенська обл.) та 39-го інженерно-саперного полку (Удмуртія), а також 90-ї танкової дивізії (Челябінська обл.) окружного підпорядкування.

У свою чергу, підрозділи зі складу 41-ї загальновійськової армії ЦВО, в т. ч. 35-ї окремої мотострілецької бригади (м. Алейск), 119-ї ракетної бригади (с. Єланський), 120-ї артилерійської бригади (м. Юрга) та 61-ї зенітної ракетної бригади (м. Бійськ), були перекинуті на полігон «Алейский» в Алтайському краї;

Виведення військ у райони проведення навчань «Центр-2019»

Ще одне угруповання військ у складі підрозділів ЗС Росії та Казахстану було сформовано на полігоні міжвідомчого навчального центру «Шыгыс» Республіки Казахстан (знаходиться на сході країни). З російської сторони до нього увійшли підрозділи 30-ї окремої мотострілецької бригади (Самарська обл.) зі складу 2-ї армії, а також 55-ї окремої мотострілецької (гірської) бригади (м. Кизил) і 119-ї ракетної бригади зі складу 41-ї армії ЦВО. З казахстанської — органи військового управління ЗС Казахстану.

Перекид військ здійснювався своїм ходом із застосуванням штатної техніки, а також залізничним транспортом.

Крім того, на аеродромах «Соль-Илецк» та «Оренбург-2» в Оренбурзькій області було зосереджено близько 130 транспортно-бойових та ударних вертольотів армійської авіації зі складу 14-ї армії ВПС та ППО (оперативно підпорядковується ЦВО), 4-ї армії ВПС та ППО (оперативно підпорядковується ПдВО) та збройних сил Китаю. Згадана техніка включала російські вертольоти Мі-8 різних модифікацій, Мі-26, Мі-24, Мі-35, Мі-28Н та Ка-52, а також китайські вертольоти Z-10 та Мі-171. Перебазування вертольотів здійснювалось своїм ходом на значну відстань (до 2 тис. км) з проміжними посадками і з застосуванням додаткових паливних баків.

Водночас на територіях Алтайського краю та Оренбурзької, Челябінської, Кемеровської і Курганської областей було обладнано 12 передових аеродромів, призначених для розосередження авіаційної техніки та її виведення із-під ударів противника, перекиду матеріально-технічних засобів та евакуації поранених.

Окрема увага приділялась створенню угруповання засобів ППО для прикриття військ від повітряних ударів противника. Зокрема, на аеродромах 764-го винищувального авіаційного полку (м. Перм), 712-го винищувального полку (с. Канськ, Красноярський край) та на оперативному аеродромі «Оренбург-2», було організовано бойове чергування 20 екіпажів літаків МіГ-31, Су-27 та Су-35С (були перекинуті зі Східного військового округу).

Поряд з цим були виведені у визначені позиційні райони п’ять дивізіонів зенітних ракетних комплексів С-300 та С-400 зі складу 170-го зенітного ракетного полку (м. Абакан, Республіка Хакасія) 41-ї дивізії ППО та 511-го зенітного ракетного полку (м. Енгельс) 76-ї дивізії ППО 14-ї армії ВПС та ППО. На бойові позиції виводились також два дивізіони зенітних ракетних гарматних комплексів «Панцирь-С» зі складу 590-го зенітного ракетного полку (м. Новосибірськ) 41-ї дивізії ППО.

До участі у навчанні залучалось також міжвидове угруповання військ (сил) Південного військового округу, яке було створене в Дагестані і включало морську (корабельну), повітряну та берегову складові. Зокрема, корабельна складова включала ракетні кораблі проектів 11661к та 21631 «Дагестан» і «Град Свияжск», озброєні високоточними ракетними комплексами «Калибр», малі артилерійські кораблі», базові та рейдові тральщики, протидиверсійні катери типу «Грачонок» та «Раптор», десантні катери типу «Дюгонь» і «Серна», а також суда допоміжного флоту. У взаємодії з ними виконували завдання кораблі ВМС Казахстану.

В цей же період часу на бойове патрулювання були виведені рухомі ґрунтові ракетні комплекси «Ярс» зі складу 39-ї ракетної дивізії (м. Новосибірськ) 33-ї ракетної армії Ракетних військ стратегічного призначення. Патрулювання здійснювалось по визначеним маршрутам у Новосибірській області. До виконання завдань залучались також інженерні підрозділи, вертолітний полк, бригада спеціального призначення та курсанти Новосибірського вищого військового командного училища, які забезпечували обладнання позицій ракетних комплексів, а також їх охорону та протидію диверсантам;

– налагодження системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) учасників СКШН. На початку вересня 2019 року у Центральному військовому окрузі було проведено спеціальне навчання, в ході якого відпрацьовувався весь комплекс МТЗ у різних бойових ситуаціях. Основними елементами навчання стали: наведення мостів та переправ через водні перешкоди; обладнання польового аеродрому; відновлення пошкоджених залізничної колії та злітно-посадочної смуги; евакуація поранених; відновлення військової техніки, ураженої на полі бою.

Центральним епізодом навчання стало зведення переправи через ріку Волга у ситуації умовного знищення стаціонарних мостів противником. Для відновлення можливості перекиду військ та військових вантажів силами 43-ї окремої залізничної бригади (м. Єкатеринбург) був побудований новий наплавний залізнично-автомобільний міст довжиною три кілометри, а також наведені чотири поромні переправи. Крім того, по дну ріки був проведений трубопровід для перекачки паливо-мастильних матеріалів потужністю до 1,5 тис. куб. метрів на добу. Протягом доби через міст було переправлено п’ять залізничних потягів, близько 100 одиниць бронетехніки та понад 300 автомобілів.

Водночас на полігоні «Донгуз» вирішувались завдання підготовки польового аеродрому для зльоту та посадки літаків військово-транспортної авіації, передислокації льотної частини на запасний аеродром, а також евакуації польового госпіталю. У свою чергу, на полігоні «Соль-Илецк» відпрацьовувались питання вивезення з полю бою та ремонту бойової техніки. Окремим пунктом навчань стала швидкісна заправка пальним бойових броньованих машин, а саме — 150 одиниць за 15 хвилин із застосуванням паливозаправників АТЗ-12.

Кожен із епізодів навчання супроводжувався діями з відбиття атак диверсійних груп умовного противника як власними силами підрозділів МТЗ, так і з залученням військової поліції. В районах залізничних магістралей застосовувався спеціальний потяг «Байкал», який має на озброєнні стрілецькузброю, станкові та ручні гранатомети, гармати і зенітні засоби.

 

Активний етап

Тривав з 16 по 21 вересня ц. р. та включав дві основні фази, а саме:

• перша фаза — відбиття повномасштабного терористичного нападу противника. Основні завдання за даним напрямом включали:

– забезпечення протиповітряної оборони своїх військ та території. Практичні питання ППО зі здійсненням реальних ракетних пусків відпрацьовувалися на полігоні «Ашулук». Для імітації повітряного нальоту противника залучалися винищувачі та бомбардувальники, ударні безпілотні літальні апарати, а також мішені крилатих та балістичних ракет. Під час атак застосовувалися активні та пасивні радіоперешкоди.

Незважаючи на складну радіоелектронну обстановку, повітряні цілі противника були оперативно виявлені радіотехнічними підрозділами ППО із застосуванням сучасних радіолокаційних станцій «Небо-М», «Каста» та «Подлет». Інформація щодо повітряних цілей передавалася на командні пункти, де вони розподілялися між засобами ураження, а саме — зенітними ракетними комплексами та винищувальною авіацією. Загалом було виявлено та перехоплено понад 80 повітряних цілей;

– ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження (ЗМУ). Навчання з радіохімічного та біологічного захисту проводились на полігоні «Донгуз» за участю підрозділів 2-го полку РХБЗ зі складу 2-ї армії ЦВО. Виконувався широкий спектр завдань з розвідки, обеззараження ділянки, де була застосована ЗМУ, евакуації потерпілих, спеціальної обробки особового складу та техніки, надання екстреної медичної допомоги населенню. Загалом до навчання залучалися понад 800 військовослужбовців, 250 одиниць озброєння, військової та спеціальної техніки (в т. ч. вертоліт Мі-8АМТШ зі спеціальною апаратурою для ведення РХБЗ-розвідки), а також сучасні багатофункціональні мобільні лабораторії, машини радіаційної та хімічної розвідки РХМ-6, пошукові машини РПМ-2 та робототехнічні комплекси;

– протидиверсійний захист військових та цивільних об’єктів. Для цього залучалися як спеціальні підрозділи збройних сил та інших силових структур, так і війська територіальної оборони. Зокрема, на міжвідомчому полігоні «Чебаркульский» у Челябінській області було проведено навчання по охороні та обороні військових об’єктів. У розігруванні епізоду взяли участь військовослужбовці, призвані із запасу та доставлені до Челябінської області літаками військово-транспортної авіації.

За задумом навчання, мобільний комплекс радіоелектронної боротьби «Силок-01», який прикривав склади з озброєнням, виявив безпілотний апарат противника та визначив його координати і маршрут польоту. На основі цих даних БПЛА був знищений силами охорони об’єкту із застосуванням стрілецької зброї;

– проведення розвідувально-пошукових та пошукових дій. Зокрема, згадане завдання вирішувалося розвідниками 201-ї російської військової бази в Таджикистані у передгір’ї Паміру. Розвідувальні групи були висаджені з вертольотів на високогірні площадках хребта Каршітау, де були відпрацьовані пошукові дії з виявлення незаконних збройних формувань. При цьому застосовувались сучасні портативні радіолокаційні станції «Соболятник», які дозволяють визначати місцезнаходження та переміщення людей з озброєнням.

Крім того, була створена багаторівнева система повітряної розвідки, яка включала угруповання безпілотних літальних апаратів «Орлан-10», «Груша», «Тахион» та «Форпост», комплекси розвідки, управління та зв’язку «Стрелец», а також комплекси оптико-електронної розвідки «Ирония». Все це забезпечило можливість ведення безперервної розвідки за різними напрямами і у різних сферах в інтересах виявлення та гарантованого знищення сил і засобів противників;

– організації оборонних дій. Виходячи з інформації, здобутої розвідкою, були сплановані та проведені заходи з відбиття нападу ісламських екстремістів. Такі заходи включали блокування та ліквідацію збройних формувань противника у польових, гірських та лісних районах, а також на підступах до населених пунктів.

Крім того, силами Каспійської флотилії було проведено навчання по охороні морських комунікацій та районів морської економічної діяльності, обороні узбережжя та попередження висадки збройних формувань противника. Для цього залучалися кораблі та морська піхота Каспійської флотилії, а також підрозділи Сухопутних військ РФ;

– підтримання миру в зоні умовного збройного конфлікту, а також створення буферних зон між протиборчими сторонами. Відпрацювання цих питань здійснювалось підрозділами 15-ї окремої мотострілецької (миротворчої) бригади зі складу 2-ї армії ЦВО на полігоні «Донгуз».

 

• друга фаза — завершення розгрому противника шляхом проведення наступальних дій. В рамках даної фази відпрацьовувались такі основні питання:

– нанесення масованого вогневого удару по передових та тилових об’єктах противника. Ураження передових об’єктів противника здійснювалось класичними методами із застосуванням літаків тактичної авіації, ударних вертольотів, ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню.

У свою чергу, нанесення ударів по тилових базах екстремістів здійснювалось літаками Дальньої (Стратегічної) авіації та оперативно-тактичними ракетними комплексами. Зокрема, з полігону «Шыгыс» із застосуванням ОТРК «Искандер-М» був нанесений ракетний удар по умовних базах ісламських екстремістів на полігоні «Сары-Шаган». Пуски здійснювалися на дальність у декілька сотень кілометрів;

– проведення наступальної операції силами Сухопутних військ РФ при підтримці армійської та тактичної авіації. Елементи такої операції відпрацьовувались на чотирьох основних полігонах за участі посилених батальйонних тактичних груп. Кожна з них включала близько 100 одиниць танків, бойових машин піхоти та самохідних артилерійських установок. В ході навчань вирішувались завдання висування військ у вихідні райони, форсування водних перешкод, прориву оборони противника, а також оточення та знищення його угруповань.

Згідно з задумом навчання, на головному напрямку наступу «північних» діяла 90-а танкова дивізія при підтримці батальйону важких реактивних вогнеметів «Солнцепек» (ТОС-1А), який був сформований у ЦВО літом 2019 року (вперше у збройних силах Росії);

– висадка повітряного десанту. Згідно з задумом СКШН, з метою підтримки та розвитку успіху наступальних дій наземних угруповань військ були висаджені тактичний та оперативний повітряні десанти.

Тактичний десант здійснювався посадочним способом силами 31-ї десантно-штурмової бригади ПДВ РФ (дислокується у м. Ульяновськ на території ЦВО). Особовий склад та техніка перекидалися вертольотами армійської авіації Мі-26 та Мі-8АМТШ. До району дій десанту були доставлені батареї гаубиць Д-30, автомобілі «Нива Котенок» та «Эскадрон», оснащені 120-мм мінометами «Сани», автоматичними гранатометами АГС-17 та крупнокаліберними кулеметами «Корд», а також автомобілі УАЗ «Пикап», оснащені кулеметами «Печенег».

Оперативний десант проводився парашутним способом силами одного з полків 98-ї повітряно-десантної дивізії (м. Іваново) ПДВ ЗС РФ. На полігоні «Донгуз» було одночасно десантовано 1,5 тис. військовослужбовців, що стало найбільш масштабним із подібних заходів з часу розпаду СРСР. Десантні підрозділи висаджувалися на дві паралельні площадки приземлення з висоти 600 та 900 метрів. Для висадки десанту залучалися 80 літаків Іл-76, які діяли з чотирьох аеродромів в Іваново, Рязані, Ульяновську та Енгельсі.

Десантування особового складу здійснювалось разом із бойовою технікою, яка висаджувалась парашутним та посадочним способом. Загалом було висаджено близько 200 одиниць бойових машин десанту (БМД), артилерійських систем та різного роду автомобілів. При цьому, внаслідок неполадок з парашутними підвісками були розбиті одразу дві БМД (що знову ж таки стало першим із таких випадків в історії висадки повітряних десантів, починаючи від СРСР);

– висадка морського десанту. Проводилась силами полку морської піхоти Каспійської флотилії при підтримці армійської авіації 4-ї армії ВПС та ППО Південного військового округу. Навчально-бойові завдання відпрацьовувались на полігоні «Турали» на каспійському узбережжі Дагестану.

На початковому етапі десантної операції бойові плавці провели розвідку прибережної смуги на предмет наявності там вибухових пристроїв, після чого підрозділи гідрографічної служби встановили створи на узбережжі на фронті висадки десанту.

Висадка першого ешелону морської піхоти здійснювалася з вертольотів із завданнями захоплення прибережної лінії, проведення інженерної розвідки та створення проходів у мінних загородженнях в напрямку висадки основних сил. В цей час основні сили десанту разом із бронетехнікою здійснили перехід на десантних катерах типу «Дюгонь» і «Серна» із пунктів посадки особового складу та завантаження техніки на рубіж висадки.

Форсування прибережної морської ділянки здійснювалося бронетранспортерами на плаву після їх виходу з апарелів катерів. З виходом на узбережжя, зайняте противником, ударний підрозділ морської піхоти за підтримки корабельних вогневих засобів, артилерійських батарей та ударних вертольотів, відпрацював питання захоплення плацдарму.

На завершальному етапі батальйонні тактичні групи морської піхоти здійснили прорив глибоко ешелонованої оборони противника та оволоділи рубежем федеральної автотраси Каспійськ — Манаскент.

 

4. Заходи оперативної та бойової підготовки ЗС Росії та її союзників і партнерів, пов’язані з СКШН «Центр-2019»

На фоні СКШН «Центр-2019» була проведена низка інших військових навчань, в т. ч.:

– національні

• двостороннє КШН у Південному військовому окрузі Росії за участю підрозділів 8-ї, 49-ї та 58-ї загальновійськових армій, 4-ї армії ВПС та ППО, а також Чорноморського флоту Росії. Навчання проводилось на початку вересня 2019 року на 12 полігонах ПдВО, в т. ч. у Ростовській, Волгоградській та Астраханській областях, Ставропольському та Краснодарському краях, Північній Осетії, в окупованому Криму, а також в акваторіях Чорного та Каспійського морів. Відпрацьовувались питання, характерні для СКШН типу «Кавказ», а саме — дій військ ПдВО в рамках військового конфлікту між Росією та США/НАТО в Чорноморському регіоні;
• міжвидове тактичне навчання сил Об’єднаного стратегічного командування «Північ» по обороні Норильського промислового району. Навчання відбулось на початку вересня 2019 року за участю підрозділів морської піхоти Північного флоту РФ, тактичної групи Повітряно-десантних військ, а також засобів 45-ї армії ВПС та ППО та Дальньої (Стратегічної) авіації. Крім того, до навчань залучались підрозділи ВМФ та МНС, які виконували завдання антитерористичної спрямованості;

– міжнародні

• російсько-єгипетсько-білоруські навчання «Захисник дружби-2019». Були проведені в серпні ц. р. на полігоні (площадці приземлення) «Новики» у районі м. Рязань за участю підрозділів повітряно-десантних військ Росії, Єгипту та Білорусі. Відпрацьовувались питання висадки повітряного десанту, захоплення та утримання аеродрому. У навчанні брали участь близько 1 тис. військовослужбовців;
• російсько-білоруське навчання «Щит союзу». Проводилось у вересні ц. р. (фактично одночасно з навчанням «Центр-2019») на полігоні «Мулино» в Нижегородській області Росії. До навчання залучалися підрозділи 1-ї танкової армії, 6-ї армії ВПС та ППО зі складу Західного військового округу ЗС РФ, а також збройних сил Білорусі. Загалом — 12 тис. російських та 4 тис. білоруських військовослужбовців, 950 одиниць бойової техніки (в т. ч. понад 230 танків, 240 одиниць ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню), 70 літаків та вертольотів. Згідно з офіційним повідомленням, вирішувалися завдання антитерористичної спрямованості. Разом з тим, реально відпрацьовувалися питання проведення оборонної та наступальної армійської операції силами регіонального угруповання військ Росії і Білорусі;

• російсько-монгольське навчання «Селенга-2019». Навчання відбулось у серпні ц. р. на полігоні «Мунт Хэт» в Республіці Бурятія за участю підрозділів 36-ї загальновійськової армії Східного військового округу ЗС РФ та збройних сил Монголії. Вирішувалися завдання реагування на локальні конфлікти;
• спільне навчання військ протиповітряної оборони країн-членів СНД «Бойова співдружність-2019». Основні заходи проводились на початку вересня ц. р. на полігоні «Ашулук» (Астраханська обл.).

 

5. Висновки

В цілому аналіз стратегічного командно-штабного навчання збройних сил Росії «Центр-2019» дозволяє зробити такі висновки:

по-перше, Росія продовжує використовувати свої збройні сили як один із основних інструментів реалізації її неоімперської політики. При цьому Москва відкрито демонструє військову силу і відверто залякує як своїх противників, так і, по суті, — партнерів, яких вона намагається утримати в сфері свого впливу;

по-друге, поряд зі США та НАТО, новим противником Росії постають витоки ісламського екстремізму з Близького та Середнього Сходу, насамперед, з Афганістану через Центральну Азію. З огляду на радикальний характер ісламського екстремізму та фактичну відсутність дієвих чинників, які можуть забезпечити його ефективне стримування, згадана загроза є більш небезпечною для Москви, ніж тиск з боку Заходу;

по-третє, політика та дії Кремля знаходять підтримку низки країн, які ідуть на поглиблення співробітництва з нею, в т. ч. у військовій сфері. Разом з тим, таке співробітництво здебільшого має корисливу сутність. Так, більшість з партнерів Росії мають на меті виключно використання її потенціалу для вирішення власних безпекових проблем. На цьому фоні окреме місце займає Китай, який розглядає військову співпрацю з Росією як засіб стримування США та отримання додаткових можливостей для проведення експансії на російському напрямі;

по-четверте, заходи Москви з демонстрації військової сили дійсно дозволили їй створити імідж Росії як «потужної світової держави». В тому числі, здатної диктувати свою волю США та ЄС, не кажучи вже про колишні радянські республіки. В той же час, виникнення нових «фронтів» у Росії розпорошує її зусилля та змушує витрачати все більші кошти на протидію противникам;

по-п’яте, проблеми Росії з її новими противниками об’єктивно можуть бути використані Україною у своїх інтересах. А саме — зайняття більш жорстких позицій на переговорах з Москвою по всім проблемним питанням у двосторонніх відносинах. Насамперед — щодо Донбасу та Криму. При цьому Україна зможе розмовляти з Кремлем як мінімум на рівних, а не шукати шляхи для поступок.