Воєнний стан тривалістю 30 днів на території 10 областей України було запроваджено у відповідь на захоплення Росією українських військових катерів «Бердянськ», «Нікополь» та буксира «Яни Капу» російським спецназом 25 листопада ц. р. Час дав можливість усвідомити реалії воєнного стану та оцінити його позитивні і негативні наслідки
Запровадження воєнного стану в 10 областях України не підтримують 40,5 % громадян, ще 24,5 % радше його не підтримують. Чітко підтримують запровадження воєнного стану зараз лише 24,9 %, ще 13,9 % радше підтримують, ніж не підтримують. Про це свідчить опитування, що проведене Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка й Центру «Соціальний моніторинг» з 1 до 10 грудня.
Теза про те, що воєнний стан запроваджується для відтермінування виборів вже дуже не переконлива, оскільки основні позитивні надбання від нього не пов'язані з безпосередньо перенесенням виборів, тим більш тільки президентська політична сила зацікавлена в більш тривалому виборчому періоді, що виснажує інших конкурентів. 56,6 % громадян вважали на початку грудня, що Президент Петро Порошенко хотів таким чином відкласти наступні президентські вибори. Лише 22,2 % вважають, що він дбав про безпеку країни, можна сказати, що ці 22 % і є основним політичним надбанням президентської команди в середині країни, бо це більше, ніж рейтинг Президента і його політичної сили.
Сильні сторони
- Стабілізована внутрішньополітична ситуація для об’єднавчого церковного собору, що об'єктивно знизило «градус протистояння» і створило позитивний фон для успішної роботи українських спецслужб.
- Дії на випередження потенційного посилення військової агресії.
- Міжнародна реакція на підтримку України, що, безумовно, є великим досягненням і перемогою.
- Активізація патріотичних громадян та актуалізація питання війни в суспільстві, що створює гарний фон для реформ чи активних дій.
Слабкі сторони
- Невдала комунікація з громадськістю і слабка інформаційна робота щодо особливостей, мети і завдань впровадження воєнного стану; це повний провал президентської команди і недолуге виконання на місцях.
- Ситуативне об'єднання противників президента і посилення його критики додало складнощів в управлінні і дезорієнтувало громадськість.
- Не використані в повній мірі можливості суттєвого посилення обороноздатності та сприяння безпеці і обороні, що викликало розчарування серед активних, дієвих громадян певною «фейковістью» процесів, бо все відбувається без рішучих відчутних практичних дій в наступних напрямках:
- Система територіальної оборони, по суті, досі відсутня. Бригади територіальної оборони, що формуються в областях, почали активні збори та тренування, і це, безперечно, добре. Але ці бригади є радше резервними (що теж добре і потрібно) і до задач територіальної оборони відношення мають тільки назвою. Вони не мають нормальної взаємодії з місцевою владою, але це потенційно можна було б вирішити в умовах воєнного стану і створити єдину систему управління і оборони в разі посилення агресії з боку Росії, з комплексним, продуманим залученням місцевої влади, силових структур і громадськості. Наразі така система тільки декларується.
- Цивільна оборона з 2002 року відсутня в Україні як поняття, і ситуація в цьому напрямку ще гірша, ніж з територіальною обороною. Відповідальність покладається на громади і централізовано жодні системні заходи не вживаються. Воєнний стан жодним чином цьому не зарадив.
- Медичне забезпечення практично не готується до потенційного швидкого збільшення хворих і поранених та до ускладнення епідеміологічної ситуації.
- Система матеріально-технічного забезпечення під умови війни не формується, не реформується Держрезерв, місцева влада формує резерви «важко» навіть на папері, розмови про воєнну економіку навіть і не розпочинаються.
- Застереження у сфері туризму і інвестицій щодо України чи загальне занепокоєння населення — дрібниці, порівняно з зазначеним вище.
Остаточні висновки можна буде зробити після закінчення дії воєнного стану, імовірно 26 грудня 2018 року. компанія Мурка
