Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.
Зауважимо, що точка зору авторів
|
Олексій Волович
Україна і держави Перської затоки: співпраця в енергетичній сфері. Частина 1
Україна і держави Перської затоки: співпраця в енергетичній сфері. Частина 2
Україна і держави Перської затоки: співпраця в енергетичній сфері. Частина 3
Перспективи співпраці в ядерній і альтернативній енергетиці.
Володіючи найбільшими у світі запасами нафти і газу, країни Перської затоки все ж усвідомлюють, що традиційні енергоносії з часом вичерпуються. До речі, якщо рівень споживання нафти і надалі зберігатиметься в межах 8–10 % на рік, то до 2030 року у них майже не залишиться нафти для експорту. І це їх спонукає розвивати ядерну і альтернативну (поновлювану) енергетики.
Нині окремі країни Перської затоки, зокрема, ОАЕ і КСА, вважаються лідерами у справі розвитку альтернативної енергетики. Так, Саудівська Аравія впродовж наступних двох десятиліть планує отримати 54 МВт| енергії завдяки установкам поновлюваної енергетики. (Для порівняння: потенціал інфраструктури поновлюваної енергетики у США, населення яких в 10 разів перевищує населення КСА, нині складає 50 МВт).
Розвиваючи альтернативну енергетику, країни Перської затоки головну увагу приділяють будівництву сонячних і вітрових електростанцій. Розглядається також можливість використання геотермічних електростанцій і переробки побутових відходів і сміття на біопаливо. До слова, саудівські і еміратські| компанії виділяють кошти для будівництва сонячних і вітряних електростанцій не лише в КСА і ОАЭ, але і в інших країнах.
Про значні досягнення країн Перської затоки у галузі альтернативної енергетики свідчить факт місцезнаходження в Абу-Дабі штаб-квартири Міжнародної агенції з поновлюваної енергії (IRENA), створеної в 2009 р. рішенням 75 держав світу у Бонні. В середині січня 2013 р. в Абу-Дабі відбулося третє засідання IRENA, в якому взяли участь делегації зі 100 держав, включаючи Україну. Серед інших основних питань на засіданні обговорювалося прийняття Робочої програми діяльності IRENA на 2013 рік, а також «дорожня карта» поновлюваної енергетики до 2030 року. У ці ж дні в Абу-Дабі проходив VI Всесвітній саміт з поновлюваної енергетики World Future Energy Summit (WFES).
Ядерна енергетика. Нині Іран — єдина країна Перської затоки, що має діючу АЕС. В найближчі 20 років Іран має намір побудувати ще 19 АЕС. Сьогодні група українських фахівців-ядерників працює на Бушерській АЕС. Решта країн, окрім Оману, АЕС будуватимуть найближчим часом. Саудівська Аравія планує до 2030 р. побудувати 17 ядерних реакторів вартістю 100 млрд. дол., які розміщуватимуться на чотирьох АЕС. І перші дві електростанції заплановано побудувати протягом наступних 10 років. До 2020 року ОАЕ планують витратити 20 млрд. дол. на будівництво чотирьох АЕС. У 2011 р. в ОАЕ відкрився Інститут інфраструктури ядерної енергетики Затоки (GNEII) — вищий навчальний заклад, де ведеться підготовка фізиків-ядерників для країн РСАДПЗ.
Сонячна енергія є основним джерелом поновлюваної енергії в країнах Перської затоки, де коефіцієнт інсоляції за день складає 5,2 кВт/м². Кожен квадратний кілометр тамтешньої території отримує за рік сонячну енергію, еквівалентну 1,5 млн. брл. сирої нафти. При встановленні фотоелектричних панелей на території в 1,7 км2 Аравійського півострова вироблятиметься енергія, що еквівалентна 25 млн. тонам нафти.
Саудівська Аравія намагатиметься до 2032 року забезпечити третину своїх потреб в електричній енергії за рахунок альтернативної енергетики, виробленої переважно сонячними електростанціями. Перша в країні установка з використання сонячної енергії потужністю 25 МВт почала працювати в Саудівській Аравії у 2012 р. Електростанція надаватиме електроенергію одному з університетів в Ер-Ріяді. Наступну сонячну електростанцію потужністю 100 МВт і вартістю 640 млн. дол. заплановано побудувати у Мецці. У її будівництві братимуть участь до 20 іноземних консорціумів, що складаються зі 100 компаній. Міжнародна екологічна організація Green Prophet вважає, що вже впродовж найближчих двадцяти років Саудівська Аравія може стати експортером енергії, виробленої сонячними електростанціями.
До 2020 року ОАЕ планують виробляти 7 % своєї електроенергії за допомогою поновлюваних джерел. Нині в Еміратах завершується будівництво сонячної електростанції Shams 1, потужність якої складе 100 МВт. В еміраті Дубай будується сонячна електростанція потужністю 1 ГВт. Арабські Емірати мають намір збільшити потужність сонячних електростанцій з 67 гігават у 2012 році до 53 терават у 2021 році. Протягом наступних 6 років Катар має намір довести виробництво електроенергії на сонячних електростанціях до 10% в загальному балансі електроенергії. Введення в дію сонячної електростанції потужністю 1.800 МВт заплановано на 2018 рік. Електроенергія цієї електростанції використовуватиметься для опріснення води.
Вітроелектростанціям в зоні Перської затоки надають менше уваги, оскільки потужних вітрів тут практично не буває. Але тим не менш, деякі країни субрегіону зацікавлені у розвитку і цього виду альтернативної енергетики. Нині в Ірані вітроелектростанції виробляють 300 млн. кВт/г електроенергії. До 2015 р. планується підвищити потенціал виробництва енергії вітру до 40 ГВт. У 2013 році в іранському Манджилі завершиться будівництво вітроелектростанції потужністю 180 млн. кВт/г. Керівництво Саудівської Аравії визначило 5 районів на території країни, де найближчими роками планується побудувати вітроелектростанції. У лютому 2013 р. в КСА оголошено тендер на будівництво двох вітроелектростанцій потужністю 650 МВт і 1,05 ГВт. На розвиток поновлюваної енергетики Ірак планує в найближчі 3 роки виділити 1,6 млрд. дол., значну частину з яких передбачається витратити на будівництво вітроелектростанцій. Перша вітроелектростанція в Кувейті, яка була введена в дію у березні 2012 р., може виробляти 500 кВт/г. У 2011 році в ОАЭ розпочалося будівництво такої електростанції потужністю 30 МВт. Перебуваючи 25–26 листопада 2012 р. в ОАЕ з офіційним візитом, Президент В. Янукович запропонував побудувати в ОАЕ «під ключ» сонячні і вітроелектростанції|. Наразі, еміратська сторона розглядає пропозиції Президента України на експертному рівні.
Морські газогідрати сьогодні визнані фахівцями найперспективнішим альтернативним паливом. За прогнозами спеціалістів, кількості метану в газогідратах може вистачити для всього людства щонайменше на тисячу років. Над їх розвідкою і освоєнням активно працюють у Франції, Німеччині, США, Канаді, Росії, Індії та Японії. Виявляють інтерес до газогідратів також і деякі країни Перської затоки. Так, у грудні 2012 року Іран офіційно оголосив про відкриття в його територіальних водах в Оманській затоці величезних покладів газогідратів, енергетичний потенціал яких дорівнює усім доведеним іранським запасам нафти і газу.
Висновки і рекомендації:
1. Нова геополітична ситуація, яка формується в Близькосхідному регіоні внаслідок «арабських революцій», потребуватиме перегляду близькосхідної політики України. Оскільки усі країни Перської затоки займають певні позиції щодо «арабських революцій», інколи прямо протилежні, Україна має виважено формувати свою позицію, виходячи з наступних принципів: внутрішні драматичні трансформації в Тунісі, Лівії, Єгипті, Ємені, Сирії та деяких інших арабських країнах є виключно внутрішньою справою народів цих країн. В цій ситуації позарегіональні країни і міжнародні організації мають передусім сприяти діалогу і порозумінню між сторонами конфлікту, не надаючи переваги жодній зі сторін. Жодна країна чи міжнародна організація не має права визначати легітимність чи не легітимність президентів суверенних країн, оскільки це є невід’ємним правом народів цих країн.
2. Зважаючи, з одного боку, на складні відносини між деякими країнами Перської затоки і, з іншого боку, на певні проблеми у відносинах цих країн з позарегіональними країнами, важливо визначити оптимальний формат співпраці з усіма країнами субрегіону, незалежно від відносин між ними, і відносин цих країн з зовнішнім світом. В процесі розбудови двосторонніх відносин України з країнами Перської затоки слід уникати, по можливості, таких ситуацій, коли посилення співпраці України з одними країнами може призвести до загострення відносин з іншими.
3. В процесі розробки довгострокових планів економічної та науково-технічної співпраці України з державами басейну Перської затоки потрібно мати на увазі, що в цьому субрегіоні розпочався етап глибоких трансформаційних зрушень, модернізаційних процесів, за яких загострюється конкурентна боротьба за ринки між провідними економічними державами світу. Відтак, для збереження і зміцнення економічних позицій в цьому близькосхідному субрегіоні, Україні необхідно змінити структуру експорту товарів і послуг, переорієнтувавшись на експорт високоякісної та високотехнологічної продукції, нарощувати експорт науково-технічних, інжинірингових послуг, передусім — у галузі енергетики.
4. На енергетичному ринку країн Перської затоки Україні випадає конкурувати з провідними європейськими і азійськими країнами, що вимагає планомірної діяльності і координації зусиль між Кабінетом міністрів України і окремими державними і приватними нафтогазовими компаніями. Співпраця України з державами Перської затоки може забезпечити Україні широкі можливості для взаємовигідного співробітництва та втілення масштабних економічних проектів. Насамперед, Україна могла б взяти активну участь у будівництві об'єктів енергетичної інфраструктури в країнах Перської затоки.
5. Використовуючи геостратегічне розташування, унікальні можливості України у якості країни-транзитера енергоресурсів зі Сходу до Європи, уряд України має опрацювати комплекс заходів політичного, економічного та науково-технологічного характеру, спрямованих на практичне постачання близькосхідних вуглеводнів в Україну. Особливу роль має відіграти всебічне опрацювання шляхів постачання до України іракської нафти та іранського газу. Нинішня нестабільна ситуація у цих країнах та навколо них, особливо щодо ядерної програми Ірану, не повинна гальмувати роботу над проектами енерготранспортних коридорів з субрегіону Перської затоки до України.
6. За умови активних дій відповідних українських міністерств і відомств енергетичні і фінансові ресурси субрегіону Перської затоки через 5–10 років можуть відіграти ключову роль у вирішенні Україною завдань з диверсифікації постачання енергоносіїв та зі створення надійної системи енергетичної безпеки. Передусім це обумовлено тим, що протягом найближчих трьох десятиліть зона Перської затоки і надалі відіграватиме домінуючу роль на світовому ринку нафти і газу.
7. |Візити Президента України В. Януковича, Прем’єр-міністра М. Азарова і екс-міністра закордонних справ України К. Грищенка у 2012 році до ОАЕ, Катару та Іраку надали нового потужного імпульсу подальшому поглибленню політичного діалогу і активізували співпрацю з цими країнами в різних галузях, і передусім — в енергетичній. Ці візити свідчать, що лише за умови підтримання регулярного політичного діалогу з країнами Перської затоки на найвищому рівні можна досягти позитивних результатів. На разі необхідно обов’язково провести діалог на найвищому рівні з керівництвом Ірану, Кувейту та Саудівської Аравії.
8. Виходячи з того, що частка нафти в енергетичному балансі України, як і в інших країна світу, постійно зменшується через нарощування споживання природного газу, оптимальними потенційними його постачальниками для України з субрегіону Перської затоки є Катар та Іран. Природний газ цих двох країн може постачатися до України як у вигляді скрапленого, так і по майбутнім газопроводам, будівництво яких планується обома країнами до Туреччини і далі в Європу.
9. Традиційно в країнах Перської затоки хазяйнують потужні транснаціональні нафтогазові компанії і консорціуми, у яких є не лише сучасні технології, але й значні капітали. За невеликим винятком, українські нафтогазові компанії таких капіталів не мають, але, як правило, у них є кваліфікований персонал і цілком пристойні сучасні технології. Таким чином, щоб закріпитися на енергетичному ринку країн Перської затоки, українським компаніям бажано вступати в консорціуми з компаніями провідних країн Європи, США, Росії, Китаю, Японії, Південної Кореї, Індії та інших країн.
10. Світова фінансова криза практично не зачепила банківську систему арабських країн Перської затоки, які ще й отримали значну вигоду завдяки посиленню своїх позицій як безпечного зберігача депозитів з усього світу. Таким чином арабські країни Перської затоки залишаються одним з найбільших у світі резервуарів вільних капіталів і, відповідно, потенційними інвесторами в економіку України, передусім в енергетичну галузь. Для України вигідніше залучати інвестиції з країн Перської затоки з метою видобутку власних енергоносіїв, модернізації власної енергетичної інфраструктури, зокрема НПЗ, ГТС, будівництва СПГ- і нафтових терміналів, виробництва необхідного обладнання і устаткування для нафто- і газопроводів, ніж імпортувати енергоносії з цих країн.
11. В процесі розвитку співпраці України з державами Перської затоки в енергетичній галузі слід повніше використовувати ті унікальні економічні можливості, які є в українському агропромисловому комплексі. Тобто, в процесі укладання двосторонніх міждержавних угод на поставки української сільськогосподарської продукції в країни Перської затоки слід, по можливості, висувати умову про залучення арабських інвестицій у розвиток не лише агропромислового комплексу, а й енергетичної галузі України.
12. Надзвичайно важливою і перспективною може бути співпраця України з державами Перської затоки у галузі розробки і застосування технологій видобутку метану з газогідратів на морських шельфах, що, зокрема, зафіксовано у Меморандумі між Україною і Катаром від 8.05.2012 р. На наш погляд, бажано якомога швидше вжити заходів для реалізації цього положення Меморандуму, а також розглянути питання про співпрацю з Іраном у справі спільного освоєння газогідратів в Оманській затоці і в Чорному морі. В Україні, як і в усьому світі, технології видобутку метану з газогідратів лише розробляються, і для цього необхідні значні інвестиції, які є у розпорядженні країн Перської затоки.
13. Вийти на ринок альтернативної енергетики в країнах Перської затоки Україна могла б, перш за все, співпрацюючи з потужними транснаціональними компаніями, які реалізують або мають намір реалізувати енергетичні проекти як в країнах Перської затоки, так і в Україні (ExxonMobil, Royal Dutch Shell, Siemens/KWU, Westinghouse, Chevron, Millennium Energy, General Electric, Total, AREVA, Samsung та інші).
14. Більшість підписаних двосторонніх документів між Україною та провідними країнами Перської затоки (Іраком, Іраном, ОАЕ, КСА, Катаром) мають переважно декларативний характер і не завершуються укладанням контрактів. Серед причин відсутності переходу від намірів до реальних дій можна назвати наступні: відсутність регулярної і постійної взаємодії з партнерами; нестабільний фінансовий стан більшості українських державних і приватних компаній; часта зміна керівників відповідних українських міністерств і компаній і, як результат, відсутність спадковості у їх діяльності; нездатність переважної більшості українських компаній працювати в специфічних умовах арабських країн; відсутність постійної і достатньої фінансової, інформаційної і дипломатичної підтримки українських компаній з боку держави.
15. В процесі просування національних інтересів України на Близькому Сході, включаючи зону Перської затоки, слід враховувати особливості близькосхідного регіону — політичні, соціальні, економічні, культурні, ментальні і цивілізаційні, — що потребує розробки Концепції зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України в цьому регіоні до 2030 року. Близькосхідна політика України не повинна залежати від політичних уподобань, рівня освіти, компетенції та ерудиції українських державних службовців різних рівнів.
16. Просування національних інтересів України на Близькому Сході і в зоні Перської затоки вимагає проведення активної інформаційно-аналітичної роботи, спрямованої на роз'яснення основних засад внутрішньої і зовнішньої політики нашої держави, формування прихильного ставлення до України в парламентських, урядових і неурядових колах цього регіону. Проте, на даний час в країнах Близького Сходу і Перської затоки практично відсутні українські постійно і ефективно діючі культурні та інформаційні центри, кореспондентські пункти державних українських ЗМІ. Можливості інформаційної діяльності посольств України через брак кадрів і коштів вкрай обмежені. Інформацію про Україну, не завжди при цьому об’єктивну, близькосхідні ЗМІ отримують переважно від російських і західних інформаційних агенцій.
Для створення необхідної інформаційної продукції з метою її постійного поширення на Близькому Сході слід започаткувати відповідний інформаційно-аналітичний центр в Україні, який би працював у тісному контакті з МЗС, РНБОУ, СБУ, профільними комітетами Верховної Ради, Адміністрацією Президента України, ТПП України, НІСД та науково-дослідними інститутами НАНУ з завданнями:
- формувати позитивний імідж України на Близькому Сході;
- інформативно супроводжувати політичні та економічні інтереси України на Близькому Сході;
- інформативно супроводжувати важливі візити високого рівня;
- постійно взаємодіяти з провідними інформаційними близькосхідними
- агенціями і найвпливовішими ЗМІ;
- поширювати інформацію про економічний потенціал України, зокрема, про її можливості у сфері енергетики, про діяльність відповідних українських державних і приватних структур і компаній;
- нейтралізувати інформаційні диверсії проти України і її національних інтересів.
