21 травня 2013 року Наглядова рада Ісламської Республіки Іран затвердила остаточний список з 8 кандидатів у президенти.
Намагаючись провести вибори максимально безконфліктно і запобігти обиранню «незручного президента», Наглядова рада затвердила тих кандидатів, які повністю лояльні до Верховного лідера ІРІ. Зокрема, не допустила до виборів колишнього президента ІРІ Алі Акбара Хашемі-Рафсанджані, досить популярного серед реформаторів керівника адміністрації президента Махмуда Ахмадінежада, його близького друга і родича Есфандіяра Рахіма Машаї.
Двоє з допущених до виборів зняли свої кандидатури за власним бажанням:
10 червня — колишній голова Меджлісу Голям Алі Хаддад-Адель.
11 червня — колишній перший віце-президент ІРІ Мохаммад Реза Ареф, який зняв свою кандидатуру на користь представника крила реформаторів Хасана Роухані.
14 червня 2013 року в Ісламській Республіці Іран на 11-тих президентських виборах обирали 7-го президента країни.
За оприлюдненими штабом МВС попередніми підрахунками, на виборах з великим відривом від інших кандидатів лідирує екс-секретар Вищої ради національної безпеки Хассан Роухані, який представляє інтереси поміркованих та реформаторських кіл Ірану.
Роухані набирає близько 51,24 % голосів, за ним з великим відривом йде чинний мер Тегерану Мохаммад Бакер Калібаф (у нього близько 16,6 % голосів). Замикає першу трійку Сайєд Джалілі (у ставленика Духовного лідера Алі Хаменеї приблизно 13,1 % голосів).
Всього до виборчих урн прийшло до 50 мільйонів осіб. Явка склала приблизно 75 %.
Наразі опрацьовано лише до 8,3 млн. бюлетенів.
Зараз ще передчасно передрікати перемогу Роухані, але якщо відрив від кандидатів збережеться в схожих пропорціях (що ймовірно), то за будь-якого розкладу сил Хассан Роухані залишиться лідером, навіть якщо і буде другий тур голосування. Це в тому випадку, якщо він не набере 50% + 1 голос.
Портрет лідера
 |
|
Хасан Роухані
ISNA |
Хасан Роухані народився 12 листопада 1948 року в Сорхе, що неподалік від міста Семнан.
Початкову релігійну освіту здобув у семінарії міста Семнан в 1960 році. В 1961 році переїхав до міста Кум для продовження релігійної освіти. Має звання шиїтського моджтахида (особа, яку необхідно наслідувати).
Член Ради експертів з 1999 року, член Наглядової ради з 1991 року, Секретар Вищої ради національної безпеки з 1989 по 2005 роки, голова Центру стратегічних досліджень з 1992 року.
В 1969 році поступив на юридичний факультет Тегеранського університету і закінчив його у 1972 році, захистивши ступінь бакалавра права. Потім Роухані вивчав право у в Каледонському університеті (Глазго). Під час навчання в університеті по черзі захищає ступінь магістра і доктора права.
З 1965 року почав займатися політичною діяльністю в групі аятоли А.Хомейні. Зазнав гоніння і неодноразово заарештовувався шахським режимом. Активний учасник Ісламської революції в Ірані.
Неодноразово обирався в Меджліс ІРІ, загалом 5 скликань (20 років парламентської діяльності!): голова комітету з питань оборони (1 і 2 скликання), заступник спікера Меджлісу ІРІ, голова комітету з питань зовнішньої політики (4 і 5 скликання).
У роки ірансько-іракської війни обіймав низку відповідальних посад у збройних силах Ірану:
— 1982-1988 — член Вищої ради оборони;
— 1986-1988 — член Вищої ради підтримки війни, очолював Виконавчий комітет;
— 1983-1985 — заступник Командувача ЗС ІРІ;
— 1985-1988 — начальник Оперативного центру «Хатем аль-Анбія»;
— 1986-1991 — Командувач ППО ЗС ІРІ;
— 1988-1989 — заступник Верховного головнокомандувача ЗС ІРІ.
— 1989-1997 — Радник з питань безпеки президента Хашемі-Рафсанджані, а з 2000 по 2005 роки — президента Хатамі.
Має високі урядові нагороди.
В Ірані Хасана Роухані називають «Шейхом дипломатії».
З жовтня 2003 по жовтень 2007 року очолював групу з переговорів щодо іранської ядерної програми.
Кандидат у президенти від політичної релігійної організації «Спілка духовенства, що бореться». Дотримується центристської позиції, вважається гнучким політиком, намагається знайти компроміси із Заходом. Підтримується вищим духовенством. Обіцяє у разі його обрання, розробити «Хартію громадянських свобод». Напередодні виборів заявив: «Моя мета — відновлення економіки, забезпечення моральності і взаємодія з іншим світом. Я хочу сформувати уряд мудрості і надії».
Роухані дуже розумна і раціональна людина, має великий досвід переговорів з Заходом. Він відповідав за діалог щодо ядерної програми і вів переговори про постачання іранського газу на європейський ринок. Зокрема, він пропонував пакетне рішення: в обмін на припинення ядерної програми Захід мав надати Ірану гарантії безпеки та довгостроковий контракт на постачання газу. Однак за усього цього Роухані позбавлений харизми і важелів впливу на урядові структури, і його шанси на перемогу безпосередньо залежать від того, наскільки активно його буде підтримувати Алі Акбар Хашемі-Рафсанджані.
Хашемі-Рафсанджані та його заступник Хасан Роухані в період керівництва операцією «Karbala-5» під час ірансько-іракської війни, 8 лютого 1987 року.
 |
| Хашемі-Рафсанджані та його заступник Хасан Роухані в період керівництва операцією «Karbala-5» під час ірансько-іракської війни, 8 лютого 1987 року. |
Роухані активно виступає за продовження переговорів з ядерної проблеми Ірану і переконаний, що в цій справі можна покладатися на європейських лідерів, тому що тільки вони можуть запобігти агресії з боку США. В аналогічний спосіб, тобто збільшуючи протиріччя між Брюсселем і Вашингтоном, він має намір домагатися скасування міжнародних санкцій проти Ірану.
Кажучи про зовнішню політику в цілому, кандидат закликає до «конструктивної взаємодії» з усім світом, і саме так має намір вирішити існуючі в Ірані проблеми і домагатися розвитку своєї країни.
У внутрішній політиці виступає за «поліфронтальність» і вважає, що заворушення в суспільстві після президентських виборів 2009 року викликані тим, що всю владу в державі зосередив у своїх руках саме фронт консерваторів.
Себе Роухані позиціонує поміркованим, збалансованим політиком, який заслуговує на довіру як в Ірані, так і за його межами.
Перемога Роухані на виборах буде означати історичне виокремлення восьми років правління консерваторів, що призвело до міжнародної ізоляції країни та економічної кризи.
Можна сподіватися, що Роухані проведе низку реформ у соціальній сфері, в сфері прав людини і розпочне процес конституційних змін з метою забезпечити гарантії рівних прав для жінок і національних меншин, що проживають в Ірані.
