У сучасній системі світових геополітичних координат і надалі домінує аргумент сили та прагматизм, переважає суб’єктивне прагнення отримати фінансовий зиск

Сергій Польовик

Деякі з останніх подій у Європі та й у світі тим чи іншим чином позначаються на Україні. Так, Данія таки надала дозвіл Росії на прокладання газопроводу «Північний потік-2» через свої територіальні води. Інакше кажучи, перешкоду у справі реалізації наміру збудувати газогін до Європи в обхід України та традиційних шляхів транспортування газу до кінцевих європейських споживачів росіяни таки подолали. Україна ж, звичайно, втрачає значні надходження до державного бюджету в якості оплати за транзит російського газу.

Опір європейських країн будівництву «Північного потоку-2» тривав кілька років і в основному внаслідок розв’язаної Росією війни проти України. Це були міжнародні економічні санкції стосовно Росії та європейських компаній, афільованих з нею в рамках згаданого проекту. Одним з визначальних стримуючих чинників було застереження щодо можливого хімічного забруднення навколишнього середовища внаслідок будівельних робіт на шельфі Балтійського і Північного морів. Застереження також стосувалося відомого району у морській акваторії поблизу узбережжя Данії, де радянські війська по закінченні Другої світової війни затопили хімічні боєприпаси, зокрема авіаційні бомби та артилерійські міни та снаряди. Так, у період з 1947 по 1948 рік у морі, на сході від острова Борнхольм у радіусі трьох морських миль на 55º07′ –55º26′ північної широти та 15º25′–15º55′ східної довготи, затоплено арсенал хімічної зброї — бойові отруйні речовини, зокрема, адамсит, дифенілхлорарсин та гірчичний газ.

Утилізацію радянські військові здійснювали у спосіб затоплення боєприпасів у морі. Встановлено, що частину арсеналу з кораблів скинуто ще на шляху до визначеного району. Деяку частину дерев’яних корпусів винесло течіями та припливами за межі зазначеної області. Відомі випадки, коли елементи боєприпасів виносило на берег Борнхольму чи південного узбережжя Швеції. Отож розташування всього цього арсеналу не можна вважати точним. Адже було багато випадків, коли рибалки знаходили такі боєприпаси поза районом утилізації. Морські течії, у випадку потрапляння хімічних речовин у воду, неминуче зносили б їх у східному напрямку, тобто, до морського узбережжя Німеччини, Польщі, Литви, Латвії та тієї ж Росії…

Зони ризику знаходження хімічних боєприпасів в Балтійському морі

Невідомо також про справжній стан авіабомб, мін та снарядів, на корпуси яких впливало і впливає агресивне морське середовище, та як вони можуть «відреагувати» на вірогідні пошкодження під час будівництва газогону чи його експлуатації. Фахівці аналітичного центру DaVinci AG вважають, що будівництву «Північного потоку-2» слід протидіяти через загрозу забруднення Балтійського моря. Бо вплив на навколишнє середовище може бути незворотнім, що унеможливить використання акваторії для рибальства та рекреаційних робіт.

До речі, європейські ЗМІ замовчують про обставини, що передували наданню дозволу на будівництво Росією «Північного потоку-2», та про загрозу можливого хімічного зараження морської акваторії європейських країн.

Водночас українські аналітики зазначають, що ставлення президента США Д. Трампа до України погіршилося, зокрема, після скандалу, пов’язаного з його вимогою до новообраного українського президента провести розслідування щодо Дж. Байдена. Ще й вказують, що можливий імпічмент Д. Трампу почав позначатися на реальній політиці Білого дому, а також на те, що Сполучені Штати Америки майже раптово перестали тиснути на союзників Росії стосовно будівництва «Північного потоку-2».

…В умовах війни, що триває вже шість років, та відсутності реальних перспектив її завершення, європейська спільнота віддала перевагу власному добробуту та короткотерміновій вигоді від дешевого російського газу…

До певного часу США погрожували запроваджувати додаткові санкції щодо держав і будівельних компаній, що співпрацюють з Росією в рамках проекту чи мають намір масштабно постачати морем з американського континенту до Європи скраплений газ. І це суттєво стримувало європейських партнерів «Газпрому». Але сталося так, що після відомого скандалу з розслідуванням Конгресу США проти Д. Трампа, скраплений газ зі США більше не фігурує в якості альтернативи російському газу в Європі. Отож комплекс чинників навколо планів і намірів Росії побудувати невигідний для економіки України газопровід дещо «стриножував» московські наміри. Але, як бачимо, лише до певного часу. Незабаром зіграло свою роль те, що називають прагматизмом та економічним егоїзмом європейських держав на чолі з їх лідерами Ангелою Меркель та Еммануелем Макроном, іншими керівниками держав ЄС, які підпали під економічний вплив Москви. Тобто, фінансові інтереси та намір отримувати надприбутки, активно стимульовані Москвою, здолали європейську солідарність у справі стримування Росії у війні проти України та руйнування тією ж Росією абсолютно всіх норм міжнародного права і системи міжнародної безпеки. В умовах війни, що триває вже шість років, та відсутності реальних перспектив її завершення, європейська спільнота віддала перевагу власному добробуту та короткотерміновій вигоді від дешевого російського газу. Ніхто наразі і не намагається осмислити загрози внаслідок дій Росії як щодо своїх країн, так і щодо мирного співіснування в Європі та у світі.

Водночас, увагу міжнародних спостерігачів привернула заява Д. Трампа, в якій оприлюднюється категоричний намір вийти з Паризької кліматичної угоди. Глобальне значення та геополітичні наслідки від таких дій США зараз оцінити ще складно, але вони будуть однозначно негативними для всього світового співтовариства.

4 листопада ц. р. США офіційно поінформували ООН щодо їхнього виходу з Паризької кліматичної угоди

На такий крок США, на відміну від демонстративного замовчування ситуації з «Північним потоком-2», відреагувала європейська преса. Зокрема, німецька Süddeutsche Zeitung у матеріалі від 5 листопада повідомляє, що США напередодні офіційно поінформували Організацію Об’єднаних Націй (ООН) щодо їхнього виходу з Паризької кліматичної угоди.

Як відомо, попередній президент США Б. Обама підписав цей документ і 4 листопада 2016 року Паризька угода стала чинною.

Президент США Д. Трамп, зазначає видання, останнім часом не мав сумнівів щодо виходу з кліматичної угоди. Нещодавно у Пітсбургу він заявив, що не буде завдавати шкоди американському народові заради того, щоб збагатити інші держави: «Моїм завданням є представляти громадян Пітсбургу, а не Парижу». Відкритим залишалося лише питання, чи вихід з договору буде негайним, чи це станеться протягом кількох тижнів.

Власне, вихід США з договору буде дієвим лише по закінченні наступного року. Німецькі аналітики зазначають, що у випадку більш пізнього виходу з угоди, США могли би взяти участь у 26-й Всесвітній конференції ООН з питань зміни клімату, що відбудеться наступного року в шотландському Глазго. Зокрема, йтиметься про майбутні цілі міжнародної спільноти в галузі клімату та, власне, про майбутнє Паризької угоди. Проте, ця конференція відбудеться буквально наступного дня після чергових президентських виборів у США.

Привертає увагу реакція американських політиків на намір Д. Трампа. «Виходом з Паризької угоди уряд США демонструє, що він не переймається ані наукою, ані економікою», — заявив керівник вашингтонського Інституту світових ресурсів (World Resources Institute) Ендрю Стір.

Державний секретар США Майк Помпео, який формально відповідає за політику в галузі клімату, розчарований тим, що його держава виступає за «прагматичну та реалістичну модель». Водночас, США як і раніше будуть входити до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату. Таким чином, США не самоізолюються повністю від всіх каналів переговорів щодо клімату.

Видання Süddeutsche Zeitung зазначає, що у США спостерігається невдоволення Демократичної партії тим, що Д. Трамп скасував участь США у Паризькій кліматичній угоді. Провідні демократи ще у 2017 році назвали оголошений тоді урядом США вихід з угоди «шокуючим». Зміна клімату є «екзистенціальною загрозою нашого часу» і загрожує здоров'ю та добробуту всіх людей», — заявила спікер Палати представників, демократ Ненсі Пелосі. За її словами, президент Д. Трамп зраджує майбутнє всіх дітей. Очільник демократів у Сенаті США Чак Шумер заявив про «драматичну регресію», що негативно впливатиме на довкілля, економіку та національну безпеку протягом десятиліть.

25-та Всесвітня конференція ООН з питань зміни клімату запланована до проведення у Мадриді в Іспанії

Швейцарська Neue Zürcher Zeitung також приділяє увагу намірові Д. Трампа вивести США з Паризької кліматичної угоди. Зокрема, видання підкреслює, що проведенню 25-ї Всесвітньої конференції ООН з питань зміни клімату, запланованої з 2 до 12 грудня ц. р., постійно загрожує зрив. Попередньо конференція була запланована до проведення у Бразилії, але ця країна у грудні минулого року відмовилася її приймати. На черзі в якості країни-господарки була визначена Чилі. Але після того, як Чилі також відмовилася від проведення конференції у зв’язку з гострими соціальними протестами у країні, свою допомогу запропонував уряд Іспанії і для проведення чергової кліматичної конференції ООН було визначено столицю країни Мадрид.

Всесвітня конференція з питань зміни клімату вважається одним з важливих самітів Організації Об'єднаних Націй, що відвідується десятками тисяч фахівців і політиків. Йдеться про імплементацію Паризької кліматичної угоди, завдяки якій світове співтовариство намагається обмежити невідворотне підвищення температури Землі у значеннях не вище двох градусів. Серед іншого, зазначає видання, цього року йтиметься про те, за якими правилами держави можуть уникати забруднення навколишнього середовища.

Тим часом понад 11 тис. вчених із 153 країн світу попередили у спільній заяві про виникнення глобальної «надзвичайної ситуації у кліматі». Якщо поведінка людини, яка призводить до викидів парникових газів чи інших факторів, що сприяють зміні клімату, принципово та рішуче не зміниться, йдеться у заяві вчених, то «страждань людини» вже не можна буде уникнути.

«…З наявних даних видно, що ми опинилися напередодні кліматичної катастрофи», — Томас Ньюсом з університету Сіднея в Австралії

Один із співавторів заяви вчених, Томас Ньюсом з університету Сіднея в Австралії, заявив, що «вчені мають моральний обов'язок попереджати людство про будь-яку катастрофічну загрозу» і що «…з наявних даних видно, що ми опинилися напередодні кліматичної катастрофи».

У статті в журналі BioScience дослідники закликають зосередити зусилля та здійснити кардинальні зміни у шести напрямах, зокрема:

перейти до використання відновлюваних джерел енергії;
зменшити викиди таких шкідливих речовин, як метан і сажа;
краще захистити такі екосистеми, як ліси та болота;
більше споживати їжі рослинної та менше продуктів тваринного походження;
кардинально змінити світову економіку;
стримувати зростання населення у світі.

Таким чином, у сучасній системі світових геополітичних координат і надалі домінує аргумент сили та прагматизм, переважає суб’єктивне прагнення отримати фінансовий зиск. Світові лідери основних країн-суб’єктів сучасної геополітики не зважають на необхідність дбати про спільні цінності та про збереження довкілля, забезпечення колективної безпеки.

Роль України, як і решти країн Європи, що не визначають сучасні світові економічні та геополітичні тренди, досить скромна. Вона має можливість лише споглядати за характером розвитку ситуації і змушена очікувати на те, коли нагальні проблеми усуватимуться більш впливовими, потужними суб’єктами. При цьому система колективної безпеки вже не вважається провідними країнами Європи першочерговою справою.