Сергій Польовик
Увагу аналітиків у галузі геополітики, зокрема, в Україні, привернула інформація про заяву австрійського керівництва щодо підготовки до головування Австрії у Раді Європи, що за планом розпочнеться 1 липня ц. р.
Австрійське видання Die Presse на початку цього місяця привернуло увагу до заяви Федерального канцлера Австрії Себастьяна Курца, який оголосив про намір його країни, разом з іншими партнерами по ЄС, перекрити потік нелегальних біженців, які перетинають кордони Євросоюзу. Він при цьому підкреслив, що ця мета є пріоритетною під час головування Австрії в ЄС. Способи її досягнення канцлер Австрії бачить у спорудженні так званих Центрів з приймання біженців поза межами країн-членів ЄС. І ця заява, що озвучена нещодавно у Брюсселі, з’явилася після погодження позиції у Федеральному уряді Австрії.
Про подробиці поки що не повідомляється. У канцелярії Федерального канцлера, повідомляє видання, від коментарів з цього приводу поки що ухиляються. Повідомляється лише, що у теперішній час ведуться переговори на експертному рівні з іншими країнами-членами ЄС, зокрема, Данією. Голова уряду Данії Ларс Люкке Расмуссен кілька днів тому розповів, що він пропонує розмістити нелегалів, яким відмовлено у перебуванні в ЄС, у «не дуже привабливому місці». Сходе на те, що данські плани стосовно реалізації таких намірів вже розроблені достатньо ретельно. Правознавці ЄС підкреслюють, що для реалізації таких намірів Євросоюзу необхідно дотриматися відповідних правових норм.
|
|
…Голова уряду Данії Ларс Люкке Расмуссен пропонує розмістити нелегалів, яким відмовлено у перебуванні в ЄС, у «не дуже привабливому місці»…
На погляд європейського правознавця Вальтера Обвексера, єдиний можливий спосіб реалізувати згадані плани полягає у тому, що Євросоюз, на підставі окремого договору, повинен спорудити у надійних третіх країнах-нечленах ЄС центри для розміщення нелегальних мігрантів. На місцях, у відповідності до європейського законодавства щодо прав біженців, буде проведено перевірку, чи у кожного з мігрантів є право на перебування в ЄС. Вивчення подробиць та розслідування у центрах прийому біженців повинні здійснюватися під керівництвом працівників ЄС. Без позитивного рішення у цій точці перетину у майбутньому жоден мігрант не повинен мати права в’їжджати на територію ЄС. Ті з мігрантів, яким вдалося раніше перетнути кордони ЄС, будуть переміщені у згадані центри прийому.
Європейські аналітики підкреслюють також, що питання створення таких центрів пов’язується з визначенням власне надійної країни-нечлена ЄС, яка висловить готовність підписати відповідний договір з ЄС та збудувати у себе осередки для біженців. Адже зрештою, ті з них, яким буде відмовлено у перетині кордонів ЄС, залишаться у центрі прийому на території країни-нечлена ЄС, і вирішення подальшої їхньої долі (щодо розміщення, забезпечення чи депортації) стане справою саме цієї країни.
Ще однією проблемою, яку зазначили фахівці ЄС у контексті зупинення потоків нелегальних мігрантів на євро кордонах, є поки що абсолютно невизначений принцип, за яким будуть розподілятися між країнами ЄС біженці та мігранти, які отримають дозвіл на перетин кордонів ЄС. Правознавець ЄС В. Обвексер вважає, що необхідний юридичний документ, за яким регулюватиметься згадана проблема. Адже чинним на сьогодні Законом ЄС про притулок для біженців передбачається, що за кожного біженця відповідає та країна, європейські кордони якої він перетнув вперше, виходячи з принципу «фізичного перетину кордону».
Однак погодити між собою справедливу систему розподілу квот між країнами, що приймають біженців, члени ЄС «чомусь» не можуть вже протягом багатьох місяців. Єврокомісія також поки не коментує стан таких справ. У штаб-квартирі ЄС у Брюсселі неконкретно заявили, що викладення пропозицій з цього приводу є прерогативою країн-членів ЄС. Зазначається також, що під час роботи чергового саміту ЄС, призначеного на 28–29 червня ц. р., глави країн та керівники урядів повинні, зокрема, обговорити реформу європейської системи прихистку мігрантів.
Нагадаємо, що питання захисту кордонів ЄС від нелегальних мігрантів порушувалося свого часу неодноразово, періодично загострюючись у залежності від змін міжнародної політичної обстановки.
Головним чином, ще від початку 90-х років такі спалахи незаконної міграції мали місце у напрямку до Європи з незаможних країн Африки, Азії та Близького Сходу, що стимулювалися діяльністю незаконних іноземних центрів, які спеціалізувалися на торгівлі людьми, експорту наркотиків та організації незаконної міграції. Як правило, це були центри у Москві та в інших містах Росії.
В Україні незаконні потоки мігрантів у попередні роки проходили, як правило, через портові міста Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь, звідкіля нелегали прямували на Захід через сухопутні кордони України у Закарпатті та Буковині.
|
Довідково. За інформацією з джерел у прикордонній службі України, існувала ціла індустрія оформлення паспортів громадянина Росії, що відбувалася у Москві. Незаконні мігранти за грошову винагороду отримували на руки фальшиві паспорти громадян РФ та доправлялися з маршрутником до українського Закарпаття. У подальшому маршрутник, як правило, зникав, а мігранти потрапляли до органів прикордонного контролю або гуртувалися на пунктах переходу, або у місцях незаконного переходу кордону по «зеленому кордону». Вивчення способів появи таких «росіян», які не знали російської мови, показало, що тоді функціонувала індустрія заробляння грошей на необізнаних іноземцях та на перекиданні агентурних одиниць Росії під прикриттям та в якості нелегальних мігрантів. Випадки вже тоді, на початку 90-х років минулого століття були масові за характером та викликали серйозну стурбованість ЄС. Тоді, як відомо, до складу ЄС ще не входили геополітичні сусіди України — Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія та Болгарія. Тому питання щодо подальшої долі незаконних мігрантів не поставало перед Україною так гостро, як це може статися незабаром. Фінансові видатки на утримання, харчування, встановлення особи країни походження, дипломатичне спілкування щодо екстрадиції, перевезення нелегалів до країни походження лягали на плечі України, але не були такими гострими, якими можуть стати зараз. |
У ЄС інших сусідів на сході, крім України, немає. Отож така роль «прокладки» на східному фланзі ЄС, очевидно, готується для нас. Умови участі в можливих переговорах, прийнятних для України умов договору з ЄС є предметом компетенції державного рівня. Очевидно, що проведення таких переговорів та підписання відповідного договору з ЄС, якщо питання стоятиме таким чином, повинно відбутися після широкого громадського обговорення та всебічної оцінки українських фахівців з міжнародного права, компетентних органів, місцевих та територіальних громад.
Зауважмо, що внаслідок російської політики гібридних воєн та активізації міграційних рухів до Європи в якості одного з чинників зламу архітектури європейської безпеки, проблема незаконної міграції (переважно мусульманських переселенців) стала відчутно загострюватися. Фахівці зазначають надзвичайно цілеспрямовану орієнтацію міграційних потоків у Європі у період їх максимальної інтенсивності в 2015–2017 рр., коли кінцевим пунктом багатьох маршрутів визначалися Німеччина, Франція, Великобританія. Тобто, основні країни ЄС, від яких залежить рівень стабільності та безпеки в ЄС, координованість його зовнішньої політики.
|
|
Відзначено і прямий зв'язок між інтенсифікацією міграційних потоків до Європи та кількістю терористичних атак з максимальною кількістю жертв у містах Європи, фактами демонстративного порушення громадського порядку та злочинів, зокрема, публічного зґвалтування німецьких громадянок представниками мусульманських країн у новорічні свята у січні 2016 року у Кьольні тощо. Мета терактів — намагання викликати хаос на побутовому рівні, викликати незадоволення у широкого загалу європейських країн діями влади, її спроможністю контролювати міграційні процеси та криміногенну обстановку. Як наслідок — викликати невдоволення політикою правлячих партій в європейських країнах та збурення народних мас, що має призвести до повалення чинних демократичних режимів та до зміни соціально-політичного фону в головних країнах Євросоюзу. Кінцевою метою, очевидно, ставилася дискредитація ЄС, розвал єдиної європейської спільноти держав.
У теперішній ситуації перед ЄС постала проблема з обліком, контролюванням переселенців, які вже перебувають на території країн ЄС. А також з відсутністю механізму дієвого запобігання новим припливам біженців. Вочевидь, не випадково на саміт ЄС наприкінці червня ц. р. виноситься питання щодо реформування європейського законодавства, яким регулюється політика ЄС стосовно біженців. Очевидно, що станом на сьогодні ЄС не має не лише механізмів дієвого регулювання процесів незаконної міграції, але й для їх запобігання, у першу чергу зважаючи на гібридні прояви недружньої політики Росії.
|
Довідково. Всесвітній день біженців відзначається 20 червня. Його встановлено згідно з рішенням 55-ї сесії Генасамблеї ООН від 4 грудня 2000 року, відзначається з 2001 року водночас з Африканським днем біженця. На сьогодні кількість таких людей сягає рекордних показників за всю історію спостережень ООН — на кінець 2017 року УВКБ зареєструвало 71,4 млн біженців та внутрішніх переселенців. Лідерами щодо переселенців стали Центральноафриканська Республіка, Демократична Республіка Конго, Ірак, М'янма, Південний Судан та Сирія. До цього списку потрапила й Україна. Згідно з даними Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення ВПО станом на травень 2018 року кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні становить 1 мільйон 502 тисячі 19 осіб. |
Останнім часом до союзників Росії щодо ЄС можна долучити й чинного президента США Дональда Трампа, який абсолютно зневажливо ставиться до європейських партнерів та до проблем європейської безпеки й майбуття континенту. Не відомо поки що, чи така політика Трампа погоджена з Путіним, але вона однозначно сприяє досягненню стратегічної мети російського президента щодо розвалу Євросоюзу та НАТО, руйнації існуючих механізмів цивілізованого співіснування в Європі та у світі.
|
|
…Оприлюднений австрійським керівництвом намір щодо вирішення проблеми ЄС із біженцями за рахунок неназваної поки що сусідньої з ЄС країни може означати, що роль такого рятівника країн Євросоюзу пропонуватиметься Україні. Доцільно зважити, що перемовини з цього приводу вже якось відбувалися з представниками України і не є чимсь новим чи несподіваним. Геополітичне положення України зумовлює характер стосунків та проблем із сусідами по Європі та вимагає своєчасного їх вирішення. Раніше Україні не пропонували взяти на себе відповідальність за будівництво центрів для нелегальних мігрантів, хоча така перспектива обговорювалася на державному рівні в якості ідеї. Звісно, країна-нечлен ЄС, яка згодиться взяти на себе відповідальність за будівництво центрів для нелегалів та за вирішення їх подальшої долі, повинна сподіватися на відповідні компенсації від ЄС. Для України ж це може означати значне додаткове навантаження на центральний та місцеві бюджети, інфраструктуру, соціальні стандарти тощо. Очевидно, що й компенсатори повинні бути адекватними, а роль України у цьому випадку — особлива, як партнера ЄС, що розраховуватиме на конкретні преференції у майбутньому.
Доцільно вже зараз визначатися чи погоджуватися на таку пропозицію бути країною-приймачем потоків нелегалів зі всієї Європи, розробляти систему заходів забезпечення соціальної безпеки та стабільності. Та чи не стане таке погодження автоматичною забороною чи перешкодою для України щодо вступу до ЄС? Адже ми станемо країною, що має відповідні зобов’язання країни-нечлена ЄС!
Як бачимо, особливості геополітичного положення України мають як свої переваги, так і недоліки. І в цьому випадку ми отримаємо відчутні проблеми від геополітичного сусідства з ЄС та непросту перспективу подальшого співіснування. Вирішення таких непростих завдань буде залежати від того, на скільки готові професійно спрацювати фахівці українського уряду.
