Головним політичним кроком В. Путіна напередодні президентських виборів в Росії стало його послання Федеральним зборам РФ 1 березня ц. р. У цьому зв’язку очевидною метою виступу президента Росії було зміцнення його передвиборчих позицій в умовах посилення невдоволення російського населення владою країни. Причиною такої ситуації є загострення соціально-економічних проблем в Росії під дією західних санкцій, що призводить до зростання протестних настроїв у російському суспільстві. Наслідком цього стало поширення акцій протестів в країні та падіння іміджу керівництва РФ, у т. ч. особисто президента російської держави.
Зокрема, за даними соціологічних досліджень, в лютому поточного року рейтинг В. Путіна впав до історичного мінімуму 69,5 % з майже 90 % після нападу на Україну в лютому 2014 року. Звичайно, при існуючій системі державної влади в РФ, він гарантовано виграє вибори навіть за умов падіння його рейтингу аж до абсолютного нуля. Разом з тим, висока ймовірність перспектив подальшого погіршення ситуації в Росії, що буде супроводжуватись і подальшим поширенням соціальних хвилювань, вимагає максимальної легітимізації такої перемоги. Саме на це і було розраховано послання В. Путіна Федеральним зборам РФ, яке мало відверто популістський характер із широким застосуванням підтасовки фактів, нічим не підкріплених обіцянок і навіть відкритої та всім зрозумілої брехні.
Так, виступ президента РФ включав традиційний для нього набір пафосних стверджень щодо: історичного та поворотного моменту часу, в якому знаходиться Росія; здатності країни до оновлення та руху у майбутнє; подолання економічних і соціальних викликів та переходу до стабільного розвитку у всіх сферах; зайняття Росією місця однієї з провідних держав з потужним економічним та військовим потенціалом.
Виходячи з цього В. Путін визначив перелік першочергових завдань, які стоять перед Росією, а саме: досягнення технологічного прориву та ліквідація відставання Росії від інших країн; підвищення життєвого рівня населення; покращання якості медичного обслуговування і освіти; розвиток міської та транспортної інфраструктури; закріплення країни у п’ятірці найкрупніших економік світу та збільшення обсягу ВВП на душу населення в 1,5 рази протягом наступних десяти років. Одним словом, стандартний «джентльменський набір» чергових президентських обіцянок перед черговими президентськими виборами незмінного лідера російської нації на кшталт певних режимів-паріїв, де за влада береться пожиттєво.
При цьому в якості джерел отримання коштів та ресурсів для вирішення згаданих завдань були названі: підвищення продуктивності праці темпами не нижче 5 % за рік; збільшення обсягів залучення інвестицій; розвиток малого бізнесу; розширення масштабів несировинного експорту, в т. ч. продукції машинобудування, сільськогосподарських товарів та послуг (включаючи освіту, медицину, туризм і транспорт).
В той же час, як завжди, президент РФ жодним словом не обмовився про те, як ці завдання можуть бути виконані на практиці. Хоча, об’єктивно кажучи, він і не міг цього зробити. Нереальність практичного вирішення економічних проблем Росії без зміни її зовнішньої політики, насамперед припинення протистояння із Заходом, вже не тільки неодноразово доводилась незалежними експертами, але і була визнана представниками російського уряду.
Тим не менш, судячи з усього, В. Путін не збирається відмовлятись від своїх неоімперських планів. Так, основною частиною послання президента РФ стала демонстрація зростання військового потенціалу Росії та готовності його застосування проти противників Росії. При цьому основними з них були традиційно названі США та НАТО, які обвинувачувалися у всебічних утисках Росії та порушенні її безпеки. В першу чергу у наведеному контексті були відмічені вихід США із Договору про протиракетну оборону, прийняття Сполученими Штатами нової Ядерної доктрини антиросійської спрямованості, а також застосування США та ЄС санкцій проти Російської Федерації.
За словами В. Путіна, у відповідь на це Росія була змушена наростити свої військові можливості за рахунок прийняття на озброєння значної кількості нових видів військової техніки (в т. ч. 80 нових міжконтинентальних балістичних ракет, 102 балістичних ракет для підводних човнів, трьох ракетних підводних крейсерів стратегічного призначення «Борей» тощо). Крім того, за ствердженням президента РФ, був створений комплекс надсучасних озброєнь, які «не мають аналогів у світі» та дозволяють «повністю нівелювати спроби США отримати військову перевагу над Російською Федерацією».
Серед таких озброєнь називалися розробка нового ракетного комплексу з важкою МБР «Сармат» (нібито вже проходить практичні випробування); перспективного ракетного комплексу стратегічного призначення «Авангард» з принципово новим плануючим крилатим блоком (нібито здатний здійснювати польоти у щільних шарах атмосфери на гіперзвуковій швидкості); малогабаритної надпотужної ядерної енергетичної установки, яка може розміщуватись в корпусі крилатої ракети повітряного базування Х-101 (нібито дозволяє у десятки разів збільшувати дальність польоту та вже була випробувана на полігоні); безпілотних підводних апаратів нового покоління (нібито здатних рухатись на великій глибині та на міжконтинентальну дальність зі швидкістю в декілька разів більше, ніж у інших підводних човнів, сучасних торпед та швидкісних надводних кораблів); бойових лазерних комплексів (нібито вже надходять у війська); гіперзвукового ракетно-авіаційного комплексу «Кинжал» (нібито вже поставлений на бойове чергування у Південному військовому окрузі ЗС РФ).
По суті, виступ В. Путіна з військової тематики мав найбільш гострий характер з часу його промови на Мюнхенській конференції з міжнародної безпеки в лютому 2007 року, яка фактично поклала початок новій «холодній» війні. Тим самим був розпочатий і вихід протистояння між Росією та США і Європою на якісно новий рівень. Фактично режим В. Путіна пішов на чергове «підвищення ставок», що має як внутрішні, так і зовнішні цілі.
Так, у внутрішні сфері основною з таких цілей знову ж таки є підвищення рейтингу В. Путіна напередодні президентських виборів в країні. При цьому була зроблена ставка на агресивний, антизахідний та великодержавний менталітет значної частини російського суспільства, яка позитивно сприймає ідеї «військових переваг» Росії над США і НАТО. Тим більше, що такі «переваги» можуть бути ефективно продемонстровані ЗМІ і мають віртуальний характер, на відміну від економічних проблем країни, які відчуває на собі кожний пересічний громадянин.
В свою чергу, у зовнішній сфері демонстрація В. Путіним «військової потужності РФ» стала відповіддю на відмову Заходу від «перезавантаження» відносин з нею, на що сподівається Москва починаючи з 2014 року. Суттю такої відповіді є залякування США та Європи ракетно-ядерною зброєю Росії, що повністю повторює політику колишнього Радянського Союзу. До речі, у своєму посланні В. Путін ще раз висловив ностальгію по СРСР, який був названий ним «Росією». Тим самим були підтверджені претензії Москви на весь пострадянський простір.
Разом з тим, як і «досягнення» Росії у соціально-економічній сфері, більшість з її «військових переваг», які були озвучені В. Путіним, стали блефом, притаманним сучасній політиці Кремля. Зокрема, це стосується «унікальних» нових озброєнь, які «не мають аналогів у світі», але ж вони і не можуть їх мати, оскільки не існують в реальності чи просто суперечать законам фізики. Саме такими озброєннями є ракета «Сармат» (під час виступу реально демонструвався відеоролик запуску ракети «Сатана» у 2007 році), підводні човни, здатні «в декілька разів перевищувати швидкість надводних кораблів» та «ядерні рушійні енергетичні установки» на крилатих ракетах.
В цілому наведені обставини малюють сумну та небезпечну картину щодо ситуації в Росії. По суті, послання В. Путіна Федеральним зборам РФ показало як повну деградацію його правлячого режиму, що перейшов до відвертої брехні заради збереження своєї влади, так і таку ж деградацію російського суспільства, на яке саме і спрямована така брехня.
Наслідком цього може бути лише подальший занепад Російської Федерації за прикладом гітлерівської Німеччини та Радянського Союзу. Так, напередодні падіння Третього рейху навесні 1945 року, безумний Адольф Гітлер також намагався налякати світ «абсолютною зброєю помсти», яка нібито була у нього. Хто б сумнівався у тому, що якби вона була б у нього дійсно, він би її неминуче застосував.
Під час Карибської кризи навесні 1962 року подібний же блеф використовував і лідер тодішнього СРСР Микита Хрущов, який намагався залякати США кількістю та бойовими можливостями ядерних ракет, які нібито були на той час у Радянського Союзу.
Що в цьому плані можна очікувати від В. Путіна, який опинився в такому ж самому положенні? Це важко навіть уявити. Людина, яка вже перебуває поза об’єктивним сприйняттям реальності, володіє «ядерною кнопкою» і відкрито перед усім світом погрожує натиснути її. У своєму виступі президент РФ зробив окремий наголос та Воєнній доктрині Росії, яка допускає можливість застосування ракетно-ядерної зброї навіть проти без’ядерних країн. За словами В. Путіна, «ні в кого у цьому не повинно бути жодних сумнівів».
Звичайно, подібні заяви президента РФ не могли не викликати занепокоєння та негативної реакції провідних західних країн. Так, виступ В. Путіна став предметом спеціальних переговорів між президентом США Д. Трампом, президентом Франції Е. Макроном та канцлером Німеччини А. Меркель. При цьому була висловлена суттєва стурбованість політикою Російської Федерації.
Втім, В. Путін так і не зміг залякати ні США, ні НАТО. Коментуючи послання президента РФ, речниця Міністерства оборони США Д. Вайт висловила абсолютну готовність Сполучених Штатів Америки захистити свою безпеку за будь-яких умов. Водночас був висловлений сумнів щодо наявності у Росії тих видів зброї, про яку говорив її президент.
Більш того, відразу ж після виступу В. Путіна, 2 березня ц. р. президент США Д. Трамп підписав розпорядження про продовження ще на один рік санкцій проти Росії, які були введені за анексією нею Криму. Згідно з наказом, дії Росії в Україні, включаючи спробу анексію Криму та агресію на Донбасі, продовжують підривати демократичні процеси та інститути в Україні; загрожують її миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності, а також сприяють незаконному привласненню активів української держави.
До речі, у своєму виступі В. Путін жодним чином не загадав українського питання, що саме і стало першопричиною всіх тих проблем, з якими зітнулася Росія. По суті, це засвідчує фактичне визнання ним факту, що питання України вже грає не на підвищення його авторитету, а реально підриває його.
Крім того, на відміну від попередніх років, була приділена мінімальна увага перспективам побудови Євразійського Союзу, який має стратегічне значення для Росії в плані створення противаги ЄС. Тим самим була визнана також і практична безперспективність реалізації таких намірів Москви через відсутність у неї ресурсів для цього.
В цілому, всупереч спробам В. Путіна показати значення Росії як провідної та впливової держави світу, він реально показав остаточний перехід її до табору країн-паріїв, здатної лише до погроз застосування військової сили. Хоча навіть і така можливість постає все більшим блефом Кремля, хоча однозначно несе загрозу міжнародному миру та безпеці.
