Розвиток та збереження єдності наперекір усім проблемам

Саміти НАТО, що зазвичай проводяться раз на два роки, вважаються визначальними подіями. Такою ж була і зустріч глав держав-членів НАТО 11–12 липня ц. р. у Брюсселі, яку можна вважати черговим важливим етапом у реалізації рішень Уельського саміту (вересень 2014 року) щодо принципової зміни стратегії Альянсу та фактичного відновлення «холодної» війни між Росією та Заходом. Суть таких змін — у поверненні НАТО до виконання завдань з захисту країн-членів організації від загроз зі східного, тобто російського напрямку. Зокрема, в рамках реалізації зазначених планів здійснюються послідовні кроки з нарощування військової присутності Альянсу в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії, розвитку інфраструктури НАТО, а також підготовки військ до відбиття можливого нападу з боку Росії.

Це, до речі, було основною темою саміту НАТО у Варшаві ще в липні 2016 року, своє продовження вона дістала на цьогорічній зустрічі. Разом з тим, ця зустріч все ж мала свою особливість: вона відбувалася в умовах, коли відносини між США та Європою в зв’язку з протекціоністською політикою Д. Трампа ускладнились, а розбіжності у поглядах на так зв. російське питання між європейськими країнами посилились.

Головним же підсумком саміту можна вважати демонстрацію лідерами країн-членів НАТО єдності своїх позицій з основних питань, які стосуються стратегії та головних напрямів діяльності організації. Так, була підтверджена непорушність ключового принципу НАТО щодо колективної оборони, який закріплений у 5-й статті Північноатлантичного договору. Згідно з цим принципом, напад на одну з країн-членів НАТО вважається нападом на весь Альянс.

Було також задекларовано і спільне ставлення членів НАТО до Росії як до країни, що сповідує агресивну зовнішню політику, включно з погрозами та застосуванням сили для досягнення своїх політичних цілей і киданням виклику Альянсу, та підриває євроатлантичну безпеку, міжнародний порядок.


Зустріч глав держав-членів НАТО відбулася 11–12 липня ц. р. у Брюсселі

Зважаючи на це, були ухвалені рішення щодо подальших кроків зі зміцнення НАТО та стримування Росії. Зокрема, передбачається:

створення двох нових командних структур НАТО у м. Норфолк (штат Вірджинія, США) та м. Ульм (ФРН), призначених для управління заходами з перекидання американських військ з континентальної частини США до Європи та їх логістики у випадку виникнення військового конфлікту;
введення в дію плану підвищення бойової готовності військ НАТО. До 2020 року у складі сил Альянсу буде 30 мотопіхотних батальйонів, 30 авіаційних ескадрилій та 30 бойових кораблів, готових до бойового застосування у стислі терміни;
посилення військової присутності Альянсу у Балтійському та Чорноморському регіонах. Так, міністри оборони Естонії, Литви та Данії підписали угоду, за якою створюється командування багатонаціональної дивізії «Північ», що входитиме до складу об’єднаного армійського корпусу НАТО швидкого розгортання «Північний Схід» (штаб — м. Щецин, Польща). Штаб дивізії матиме дві складові і дислокуватись вони будуть у Литві (оперативний компонент) та Данії (тиловий компонент). Складатиметься дивізія з чотирьох бригад, розгорнутих на базі багатонаціональних тактичних груп Альянсу в країнах Балтії та Польщі. Крім того, конкретизовано плани розгортання об’єднаної дивізії «Південний Схід» (управління — м. Бухарест, Румунія).

Ухвалені на саміті НАТО рішення щодо подальших кроків зі зміцнення Альянсу

Також підтверджена готовність до виконання країнами-членами НАТО рішень Уельського саміту щодо збільшення своїх оборонних видатків до 2 % від ВВП. На сьогоднішній день це рішення вже виконали 8 країн Альянсу.

Оборонні витрати країн-членів НАТО у % від ВВП

Окрему увагу учасники саміту приділили Україні. Так, лідери країн-членів НАТО підтвердили її право на вступ до складу Північноатлантичного союзу, засвідчили незмінність своїх позицій щодо підтримки нашої держави у її протистоянні з Росією, а також продемонстрували рішучість намірів з подальшого сприяння діям України у реформуванні національних структур безпеки і оборони у рамках Комплексної програми допомоги. (Більш детально всі ці питання розглядаються у щотижневому випуску аналітичного центру «Борисфен Інтел» «Європейський тиждень України»).

Разом з тим, саміт НАТО для президента США Д. Трампа послужив нагодою для відстоювання американських інтересів методами прагматичного реалізму у рамках реалізації його політики «Америка понад усе!» Так, він критикував членів НАТО за невиконання ними своїх зобов’язань щодо збільшення оборонних видатків, а також за їх фінансову заборгованість перед Альянсом.

Д. Трамп у притаманній йому емоційно-нестримній манері звинуватив країни ЄС, у т. ч. ФРН у їх підтримці російського проекту «Північний потік-2» та витрачанні значних коштів на придбання російського газу, що фактично сприяє економічному зміцненню Росії. При цьому він дорікнув Німеччині, що вона «повністю підконтрольна Росії». Досить резонансними були також спроби Д. Трампа тиснути на інші країни-члени НАТО погрозами виходу США зі складу Північноатлантичного союзу.

З точки зору США, такі звинувачення на адресу європейських країн цілком обґрунтовані і віддзеркалюють намагання Д. Трампа домогтися справедливого розподілу відповідальності учасників Альянсу за євроатлантичну безпеку, в т. ч. і в плані фінансових витрат.

Досить об’єктивно президент США сприймає проект «Північний потік-2»: газопровід суперечить енергетичній стратегії ЄС, надаючи Росії додаткових важелів впливу на Європу. Д. Трамп вважає, що це відповідає інтересам лише окремих політико-бізнесових кіл європейських країн, і не більше.

Разом з тим, така позиція Д. Трампа та форми її оприлюднення дійсно ускладнюють стосунки між США та європейськими країнами. Тим більше, що США зацікавлені у блокуванні проекту «Північний потік-2», який створить конкуренцію американським планам щодо виходу на європейський газовий ринок.

Втім, наведені проблеми не ускладнять відносини країн у рамках НАТО, що загалом демонструють підсумки саміту Альянсу, а також зустрічі Д. Трампа та Федерального канцлера Німеччини А. Меркель — зокрема.

На рішення саміту НАТО цілком прогнозовано і негативно зреагувала Росія, яка вже сприйняла їх як «загрозу своїй безпеці» та «черговий крок Північноатлантичного союзу з дестабілізації обстановки у світі». І у відповідь провела комплекс заходів з демонстрації сили, що свідчить про її розуміння реальних процесів зі зміцнення НАТО, до яких їй необхідно ставитися серйозно.

Зокрема, 12 липня ц. р. на полігоні в районі м. Рязань пройшла активна фаза тактичного полкового навчання 217-го парашутно-десантного полку (м. Іваново) зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії ПДВ ЗС РФ. Вперше в історії нової Росії масово десантувалися понад 1,5 тис. військовослужбовців та понад 50 одиниць бойової техніки. Частина екіпажів під час десантування знаходилася всередині бойових машин БМД-4М та БТР-МДМ. Для перекидання сил та засобів частини до місця проведення навчань на відстань близько 1 тис. км залучались три полки військово-транспортної авіації, оснащених літаками Ан-124 («Руслан»), Ан-22 («Антей»), Іл-76 та Ан-26, які діяли під прикриттям винищувачів-перехоплювачів МіГ-31БМ та винищувачів Су-27 (загалом залучалось близько 70 літаків). Згідно з повідомленням російських ЗМІ, проведення навчання санкціонував особисто президент В. Путін.


Тактичні полкові навчання ПДВ ЗС РФ в районі м. Рязань

В той же час, засоби масової інформації Росії не припиняють активну інформаційну кампанію, нав’язуючи громадськості думку про «глибокий розкол між США та НАТО», «наближення Альянсу до розпаду» та навіть про «досягнення згоди між Д. Трампом та В. Путіним щодо розподілу світу». На жаль, подібні оцінки підхоплюються і окремими українськими політиками та «експертами», які намагаються применшити роль та значення НАТО як глобальної сили у світі, а також скомпрометувати євроатлантичні перспективи України.