Москва продовжує збільшувати ставки

У своїх попередніх публікаціях ми вже аналізували причини, що викликали інцидент в Керченській протоці 25 листопада ц. р., та застерігали про можливі наслідки. Разом з тим, подальші події, які розгорнулися довкола нього, свідчить про більш глибокий характер політичних, економічних та військових аспектів, пов’язаних з новим актом агресії Росії проти України.

Тут слід більш уважно розглянути, до чого призводять дії Москви зі збільшення ставок як у її конфлікті з Україною, так і у геополітичному протистоянні із Заходом. Тим більше, що така політика безпосередньо позначається на інтересах та безпеці нашої держави.

…Відвертий напад Росії на Україну надав нашій державі законне право на відбиття агресії та відновлення територіальної цілісності країни, що повністю відповідає міжнародному праву та статуту ООН…

Отже, зважаючи на аналіз всього комплексу подій, які сталися після інциденту, можна зробити наступні узагальнення:

по-перше, відкрите застосування росіянами зброї у Керченській протоці безпосередньо спровокувало конфлікт з Україною, у якому Росія виступає якості країни-агресора. Відтепер її керівництво вже не зможе заперечувати цей факт, як це робилося нещодавно;
по-друге, внаслідок інциденту Росія вже остаточно не зможе розраховувати на будь-яку підтримку своїх позицій у Європі та США. З огляду на спільні цивілізаційні цінності, жодна з впливових політичних сил у країнах Західного світу не стане на бік агресора;
по-третє, відвертий напад Росії на Україну надав нашій державі законне право на відбиття агресії та відновлення територіальної цілісності країни, що повністю відповідає міжнародному праву та статуту ООН. Водночас наші партнери та союзники мають законне право надавати Україні допомогу, зокрема військову;
по-четверте, США та ЄС, зважаючи на агресивні дії росіян у Керченській протоці, мають беззаперечні підстави для продовження та посилення санкцій проти Росії.

На вищому політичному рівні США і НАТО засудили дії Росії і підтримали Україну

У такому контексті найбільш показовим стало фактичне відновлення повноцінного співробітництва між Україною та НАТО, яке раніше Росія блокувала за допомогою керівництва Угорщини. Так, 26 листопада ц. р. відбулося екстрене засідання Комісії НАТО-Україна на рівні постійних представників. Згодом, 4 грудня ц. р. міністра закордонних справ України запросили на саміт глав МЗС країн-членів НАТО. А 13 грудня ц. р. має відбутися зустріч генерального секретаря НАТО та президента України.

Під час згаданих заходів представники Північноатлантичного союзу засудили дії Росії і підтримали Україну. Водночас досягнуто згоди про поглиблення взаємодії між Україною та НАТО за низкою нових напрямів з посилення протидії спільним загрозам, що надходять з боку Російської Федерації. При цьому, всупереч своїм заявам про незмінність ставлення до питання співпраці України та НАТО, офіційний Будапешт утримався від створення перешкод всім таким крокам.

Крім того, на вищому політичному рівні США і НАТО продемонстрували, що мають наміри конкретизувати та збільшити обсяги військової допомоги Україні. І, найголовніше, США та ЄС, пообіцявши продовжити санкції проти Росії, розпочали розробляти комплекс нових обмежувальних механізмів. За заявами представників адміністрації США та керівництва ЄС, такі механізми будуть набагато ефективнішими, аніж ті, що вже запроваджені проти Російської Федерації за анексію Криму і невиконання Мінських домовленостей.

За даними французьких правоохоронних органів, РФ безпосередньо причетна до масових заворушень у Франції

В цілому все це помітно ускладнило ситуацію довкола Росії із реальною загрозою критичного загострення соціально-економічних проблем цієї країни. Однак, керівництво РФ не відмовилось від реалізації своїх геополітичних цілей. І навіть більше, у відповідь на зростаючий тиск з боку Заходу, режим В. Путіна намагається розширенням масштабів своїх дій послабити НАТО і ЄС та дестабілізувати обстановку у провідних європейських країнах. У такий спосіб Москва ще й намагається підвищити свою спроможність у протистоянні з Заходом, змінити його політику на російському та українському напрямах.

Так, за даними французьких правоохоронних органів, РФ безпосередньо причетна до масових заворушень, які відбуваються у Франції під проводом праворадикального руху «жовті жилети» (формально рух не має чітких організаційних структур та очолюється, очевидно, підставними особами). Сьогодні французька поліція, розслідуючи ці події, вже виявила і довела факти провокаційних дій Росії у мережі Інтернет та з підтримки різного штибу безладів за участю лівих, націоналістичних та євроскептичних сил. Таких як праворадикальна партія «Національне об’єднання» на чолі з М. Ле Пен, яка була основним суперником чинного президента Франції Е. Макрона на президентських виборах у 2017 році. Як тоді, так і зараз, основними гаслами цієї партії у сфері зовнішньої політики були і залишаються гасла про вихід Франції з ЄС та НАТО, а також відновлення повноцінного співробітництва з Росією. Саме ці гасла і стали основою політичних вимог руху «жовті жилети» до уряду Франції. Окрім, звичайно, суто популістських сентенцій щодо підвищення рівня життя в країні.

По суті, розвиток тамтешніх подій повністю відповідає класичному сценарію з організації заколоту в країні за участю внутрішніх та зовнішніх сил, який опрацьований на практиці ще під час так званої «Арабської весни», а саме — масових соціальних заворушень у країнах Північної Африки та Близького Сходу на початку 2010-х років. Зокрема, такий сценарій включає організацію антиурядовими силами локальних акцій протесту на підґрунті економічних проблем та певних резонансних приводів, які згодом переростають у широкомасштабні безлади вже під гаслами політичними. При цьому будь-які урядові поступки використовуються для подальшого посилення атак саме на уряд.

Розвиток подій у Франції повністю відповідає класичному сценарію, опрацьованому на практиці ще під час «Арабської весни»

Саме це зараз і спостерігається у Франції. Так, підставою для початку акцій протесту стало підвищення цін на автопальне, що цілком природно викликало у населення невдоволення і було використано праворадикальними силами. Після того, як уряд Франції погодився пригальмувати зростання цін на енергоносії, антиурядові сили висунули нові вимоги соціально-економічного характеру, зокрема щодо зниження податків та підвищення зарплат. При цьому вимоги підкріплювалися безладами, що змусило уряд застосувати силу для забезпечення в країні порядку.

Зрештою, як і в усіх інших подібних випадках, силові дії уряду Франції стали каталізатором у справі розширення масштабів акцій протесту та переходу праворадикальних рухів від економічних гасел до політичних вимог, а також до блокування урядових установ, транспортних комунікацій та інших критично важливих об’єктів. Зокрема із залученням підготовлених російськомовних бойовиків, про що свідчать відеоматеріали.

Зважаючи на досвід аналогічних подій у інших країнах, очевидно, що далі опозиція вимагатиме відставки президента та уряду, розпуску парламенту Франції і, відповідно, проведення дострокових виборів. Зокрема, три ліві партії, а саме — Соціалістична партія, Комуністична партія та партія «Нескорена Франція» вже підготували проект резолюції французького парламенту про вотум недовіри уряду країни.

В 1920–1930-х рр. Москва активно організовувала соціалістичні революції в країнах Європи

Все це в повній мірі відповідає цілям Кремля з «нейтралізації» Заходу. На сьогодні деяких з таких цілей режиму В. Путіна вдалося досягти. Зокрема, через рішення Великобританії, яке в значній мірі інспірувала Москва, про вихід зі складу ЄС, Росії вже вдалося похитнути єдність Європейського Союзу, в т. ч. створити прецедент для інших членів організації. Крім того, підірвано позиції Федерального канцлера ФРН А. Меркель, як основного ініціатора та рушійної сили політики ЄС зі стримування агресії Росії. До речі, в цьому плані досить показовий характер мають висновки німецьких спеціалістів щодо навмисних пошкоджень електронного обладнання літака А. Меркель, які виявилися під час її польоту на саміт G20 в Аргентині наприкінці листопада ц. р.

А тепер прямий удар завдається по Франції, як по ще одному члену провідної трійки ЄС, що дотримується такої ж жорсткої політики стосовно Росії. До речі, навіть якщо Москві та її прихильникам у Франції і не вдасться усунути тамтешню чинну владу, все ж слід визнати, що згадані дії праворадикальних сил вже завдали суттєвих збитків французькій економіці. Так, через акції протесту та блокування її учасниками автомобільних шляхів французькі торговельні підприємства втратили 15–50 % виручки, а Федерація автоперевізників Франції — близько 500 млн євро. В цілому ж, за оцінками експертів, в останньому кварталі спостерігатиметься зниження темпів росту ВВП країни на 0,2 %. Безумовно, це послабить Францію, як одного із лідерів ЄС.

Згодом схожі сценарії Росія намагатиметься застосувати в інших країнах Європейського Союзу. Тим паче, що у неї вже є такий досвід. Так, в період 1920–1930-х років Москва активно організовувала соціалістичні революції в Німеччині та країнах Східної Європи, а у 1960–1970-х роках — прокомуністичні та антивоєнні акції в країнах Західної Європи. А з 2014 року керівництво РФ почало масово втручатися у ситуацію в США та країнах НАТО і ЄС, в т. ч. намагаючись вплинути на виборчі процеси чи спровокувати масові заворушення та заколоти. Прикладом цього можуть служити, зокрема, події у США, ФРН, Чорногорії, Македонії та інших країнах, про що вже неодноразово повідомлялося у наших матеріалах.

На цьому фоні очевидною є причетність Москви до подій у Франції через «українську складову» акцій протесту. Найбільшого резонансу у ЗМІ дістав випадок, коли кілька учасників антиурядових виступів в Парижі розгорнули прапор так званої «ДНР». Як згодом показало журналістське розслідування, одним із «демонстрантів» був член «Національного об’єднання» Ф. Сорлін, який раніше керував «Асоціацією Франція — Європа — Росія». Водночас він був керівником аналітичного центру Katehon, до якого входив відомий російський ідеолог «русского мира» О. Дугін. Таким же був і інший прихильник т. зв. «ДНР» у Франції — К. Моро, автор книги «Україна. Чому Франція себе обманює». Він же ж був «міжнародним спостерігачем» на «виборах» у самопроголошеній республіці. І ще: кому, як не Москві, було потрібне демонстративне пошкодження таблички на будівлі Культурно-інформаційного центру при Посольстві України у Франції?!

…Критичність ситуації змушує режим В. Путіна збільшувати ставки у конфлікті з Україною та протистоянні із Заходом…

Незважаючи на те, що такими діями відверто компрометується керівництво РФ, воно таки вдалося до них, як сповідуючи свої стратегічні цілі, так і виходячи з особливостей свого менталітету. У першому випадку — з метою демонстрації нібито негативного ставлення французького суспільства до України та його підтримки самопроголошених республік на Донбасі. А в іншому — це просто примітивна помста Україні за Керченську протоку та все те, що згодом сталося з Росією.

А взагалі, як інцидент в Керченській протоці, так і події у Франції ще раз підтверджують критичність ситуації, в якій опинився режим В. Путіна. Це змушує його збільшувати ставки у конфлікті з Україною та протистоянні із Заходом. При цьому Москва крок за кроком переходить до більш жорстких та агресивних дій, які вже на межі відкритої конфронтації між Росією та її супротивниками, в т. ч. із застосуванням військової сили.