В російсько-українських стосунках проблемне питання щодо перебування на українській території російського Чорноморського флоту навіть після підписання так званих «Харківських угод» так і не вдалося зняти з порядку денного. Навпаки, вони ускладнюються в процесі європейської інтеграції України. Як правило, через позицію Росії, яка фактично уникає конструктивності у вирішенні згаданих проблем, переймаючись винятково власними інтересами у політичній, військовій та економічній сферах.
Ратифікація в диму!
ТРК «Росія», квітень 2010 р.: «Російський Чорноморський флот залишиться на території України в Криму як мінімум до 2042 року. Парламенти двох країн - Верховна Рада і Державна дума — схвалили досягнуті президентами двох країн минулого тижня в Харкові домовленості. У нижній палаті російського парламенту обговорення було діловим і вельми спокійним, а от українські парламентарії, схоже, запам'ятають сьогоднішній день надовго — голосування в Раді пройшло в атмосфері, яка нагадувала заворушення на футбольному матчі». Джерело http://www.youtube.com/watch?v=IVQNoujBKYU
|
|
Історія флоту РФ на українській території Чорного моря. Джерело http://mapax.ru/question/61 |
Наприклад, основна політична мета Російської Федерації щодо продовження терміну базування Чорноморського флоту в Криму — утримувати Україну у сфері свого впливу для реалізації своїх претензій на територію Кримського півострова.
Так, російська військова присутність на кримській території фактично приєднує Україну до протистояння Росії зі США та НАТО. Як наслідок, фактично Україна втрачає можливість повернутися на шлях євроатлантичної інтеграції, а також у неї з’являються додаткові проблеми у відносинах з країнами Європейського союзу (адже більшість європейських країн одночасно є членами як НАТО, так і ЄС).
|
|
Базування з'єднань і частин Чорноморського флоту. Джерело http://www.tipologic.narod.ru/doc_carta_balt_flot.htm |
Крім того, всупереч українсько-російським угодам щодо неучасті ЧФ РФ у політичних процесах Автономної Республіки Крим та в цілому в Україні, керівництво Чорноморського флоту Росії активно підтримує проросійські організації на кримському півострові. Наприклад, в типографії газети Чорноморського флоту «Флаг Родины» фактично безкоштовно друкуються видання таких організацій, як: «Русичи», «Русская община Севастополя», «Русский Севастополь», «Русский Крым», «Отечество» тощо. А підрозділи Чорноморського флоту з психологічної боротьби, за допомогою штатних ЗМІ, активно просувають антиукраїнську і антизахідну ідеологію серед населення Кримського півострова. Це створює підгрунтя для діяльності в Криму відверто антиукраїнських рухів, в т. ч. партії «Русское единство», казачьего братства «Единство», організації «Суть времени».
|
| Бойові кораблі Чорноморського флоту в Криму. Джерело http://informacia.ru/zagranica/3/87-news.html |
З військової точки зору дислокація ЧФ РФ в Криму вигідна Російській Федерації через стратегічне розташування півострова посеред Чорного моря. Адже Чорноморський флот РФ може використовувати свої ударні компоненти проти країн-супротивників з НАТО (Туреччини, Румунії та Болгарії), а також блокувати чорноморські протоки. Бойове застосування Росією ЧФ РФ з української території фактично дає їй змогу прилучити Україну до свого протистояння зі США та НАТО. А у випадку збройного конфлікту між РФ та Заходом бойові дії розгортатимуться на українській території.
Така тема актуальна для України під час заходів з демонстрації сили Росії Сполученим Штатам та НАТО, коли до цього залучається Чорноморський флот РФ. Зокрема, з 2009–2010 років бойові кораблі Чорноморського флоту Росії систематично виходили до Середземного моря. Особливо з початком загострення ситуації в Сирії у 2012 році.
|
|
Похід кораблів ВМФ РФ. Грудня 2012 р. Джерело http://www.itar-tass.com/g65/3429.html |
Сили та засоби ЧФ РФ (підрозділи морської піхоти, вертольоти, літаки та бойові кораблі на приморських напрямках) також брали чи беруть активну участь у збройних конфліктах на Кавказі, в т. ч.: у грузино-абхазькому конфлікті у 1992–1993 роках; контртерористичних операціях проти ісламських екстремістів в Чечні у 1994–1996 та 1999–2000 роках; в інших республіках Північного Кавказу протягом останніх десяти років; російсько-грузинському конфлікті у 2008 році.
Все це безпосередньо загрожує національним інтересам та безпеці України. У вигляді диверсійно-терористичних актів ісламських екстремістів проти особового складу та об’єктів ЧФ РФ в Криму, що можуть бути спрямовані також і проти особового складу та об’єктів ВМС України, а також безпосередньо чи опосередковано зачепити цивільне населення і інфраструктуру Кримського півострова. З цим погоджується і командування Чорноморського флоту Росії, яке не припиняє систематичні тренування і навчання контртерористичної спрямованості.
На випадок військового конфлікту між Росією та США і НАТО, об’єкти ЧФ РФ в Криму обов’язково підпадають під вогневе ураження (ракетно-бомбові удари) супротивника Росії. Такий удар матиме катастрофічні наслідки для Севастополя, де дислокуються ці об’єкти. Крім того, через розосередження сил флоту у загрозливий період, а також логістичне постачання територією України, фактично бойові дії охоплять весь Кримський півострів. Навіть якщо такий сценарій і гіпотетичний, він реально передбачається військовими планами росіян.
|
| Бойовий склад ЧФ і ВМС України. Джерело http://www.blueenot.ru/?selectednews=1357 |
Присутність ЧФ РФ на українській території і без збройних конфліктів зберігає низку потенційних та реальних загроз безпеці України. Зокрема, мається на увазі: розвідувальні підрозділи та представники російських спецслужб у складі Чорноморського флоту, що можуть діяти також проти України; зберігання значної кількості застарілих боєприпасів на складах Чорноморського флоту Росії, що підвищує небезпеку їх вибухів (як це систематично відбувається на інших російських складах озброєння); неможливість контролю компетентними органами України переміщення, збереження та застосування озброєння і боєприпасів ЧФ РФ, що створює загрозу їх незаконних витоків; безконтрольний рух військового транспорту та техніки Чорноморського флоту РФ територією Криму, коли підвищується небезпека інцидентів на автошляхах через неможливість їхнього запобігання органами ДАІ України.
 |
|
Ракетний корабель на повітряній подушці "Бора" Черноморського Флоту. Джерело http://flot.sevastopol.info |
Крім того, посилення угруповання ЧФ РФ в Криму, переозброєння новими зброєю та військовою технікою, а також активізацію оперативної і бойової підготовки флоту та заходів з демонстрації сили чорноморські країни сприймають як загрозу своїй безпеці з боку також і України. А так як вони у складі НАТО та ЄС, то фактично виникає передумова для негативного сприйняття України як Північноатлантичним альянсом, так і Європейським Союзом. Аналогічно це стосується і США, які мають власні інтереси в Чорноморському регіоні.
Окрему загрозу становить участь Чорноморського флоту РФ у заходах силового тиску Росії на Україну, як крайнього засобу реалізації російських планів щодо української держави. За оцінками російських експертів (в т. ч. поширюваних офіційними ЗМІ РФ, зокрема агентством ІНТЕРФАКС) причиною такого застосування Росією військової сили проти може бути відновлення Україною курсу на вступ до НАТО чи вимоги української сторони вивести з Криму Чорноморський флот. При цьому ЧФ РФ відверто визначається передовим загоном російських збройних сил на території України. Фактично, схожа ситуація в 1993–
1994 роках ледве не призвела до збройного конфлікту на півострові, коли командування Чорноморського флоту активно підтримало кримських сепаратистів.
 |
|
Головна бухта Севастополя з кораблями ЧФ РФ і ВМС України. Лжерело http://www.blackseanews.net/read/27015 |
В економічному плані мається на увазі наступне. Росія, зберігаючи Чорноморський флот в Криму, перешкоджає розвиткові цивільних (комерційних) портових можливостей Севастополя, який з часом може перетворитись на провідний транспортно-транзитний центр півдня України. Таку можливість надають унікальні, найкращі на всьому Чорному морі фізико-географічні умови севастопольських бухт, що зацікавлює як українських, так і західних інвесторів (в т. ч. зі США та країн Європейського Союзу).
Можливості Севастополя конкурують з планами Росії щодо побудови масштабного портово-термінального комплексу на азовському та чорноморському узбережжях, завдяки яким РФ перебере на себе основні транспортно-вантажні потоки в Чорноморському регіоні. Так, блокуючи розвиток Севастополя, Росія протягом останніх років нарощувала транзитні можливості порту Новоросійськ, зокрема, створювала нафтовий та нафтохімічний термінали, споруджувала новий пункт перевантаження зерна потужністю до 5 млн. тонн.
Був також створений ще один портовий вузол на Таманському півострові — два нових порти, в т. ч. порт «Тамань», для перевалки продуктів нафтохімії загальною потужністю близько 45 млн. тонн за рік, порту «Кубань» для перевалки сухих вантажів загальною потужністю 30–35 млн. тонн за рік (у перспективі — до 70–80 млн. тонн за рік).
Реалізація цих проектів вже дала змогу Росії переорієнтувати транзит аміачних продуктів з українського порту Одеса на російський порт Тамань, а також зірвати плани України зі спорудження вугільного терміналу у порту Севастополя. Останнє має стратегічно важливе значення як для України, так і для Росії — з огляду на активізацію заходів європейських країн та Туреччини щодо переходу з російського газу на альтернативні види енергоносіїв, зокрема вугілля.
Через стратегічні інтереси Москви в галузі енергетики, а також власні інтереси російських олігархічних кіл в транспортно-транзитній галузі фактично не залишається місця для перебазування Чорноморського флоту РФ на кавказькому узбережжі Росії. По суті це відкрито визнається як центральною владою Російської Федерації, так і керівництвом Краснодарського краю РФ, який включає Новоросійськ та Таманський півострів.
Облаштування нових місць для базування ЧФ РФ на чорноморському узбережжі Росії потребує значних фінансових видатків, що, зрозуміло, також не відповідає інтересам російської сторони. Так, за інформацією російського журналу «Морской сборник», лише на спорудження захисної дамби пункту базування ЧФ РФ в районі міста Новоросійськ необхідно витратити близько 2 млрд. дол. США.
Схожа ситуація і у судоремонтній галузі Чорноморського флоту. Всупереч всім сподіванням севастопольської громадськості на реалізацію можливостей «Харківських угод», Росія не тільки не розширила використання судноремонтних потужностей ЧФ для ремонту та обслуговування кораблів Чорноморського флоту, а й навпаки, їх скоротила. Так, ремонт кораблів ЧФ РФ практично повністю перенесений з севастопольських до російських підприємств. Відмовляються росіяни ремонтувати свої плавзасоби і в інших країнах (зокрема Болгарії, де ремонтувалися великі десантні кораблі ЧФ РФ). Отож персонал судноремонтних заводів в Севастополі скорочується, що неминуче позначиться на соціально-економічній ситуації міста.
І насамкінець, що вже стало загальновідомим фактом, — Росія не тільки не знизила ціну на газ для України в обмін на продовження терміну перебування ЧФ РФ в Криму, а навпаки — збільшує її. Сьогодні ціна на газ найбільші в Європі та світі загалом.
«Прописка» Чорноморського флоту в обмін на газ
Канал «ТВЦ», 22 квітня 2010 г.: «Росія готова обнулити вивізне мито для України. Таку заяву зробив Володимир Путін. За словами прем'єра, таким чином, Київ отримає 30-відсоткову знижку на газ.»
Хоча, як показує досвід, економічні проблеми від перебування Чорноморського флоту Росії на території України не обмежуються лише подібними «глобальними» питаннями. Вони передбачають більш «дрібні» аспекти. Зокрема, це стосується: нецільового (комерційного) використання російською стороною об’єктів та земельних ділянок колишнього Чорноморського флоту СРСР, отриманих в оренду від України; привласнення причального фонду, який мав бути переданий Україні, згідно з відповідними домовленостями (на сьогодні близько 40 причалів); відмови Росії від передачі Україні гідротехнічних засобів обладнання на узбережжі Чорного та Азовського морів; випадків контрабанди пального та продовольчих товарів через кордон між Україною та Росією.
Всі ці проблеми — очевидні, і не можуть не усвідомлюватися Росією. З огляду на це, для обґрунтування «необхідності» продовження термінів базування Чорноморського флоту РФ на українській території, росіяни активно просувають міф щодо «визначальної ролі ЧФ РФ» як «гаранта безпеки України». Одночасно свідомо замовчуючи про повну несхожість загроз національній безпеці Росії та України і фактичну неспроможність Чорноморського флоту РФ гарантувати безпеку не тільки Україні, але й Російській Федерації.
Масштабні навчання Чорноморського флоту в Криму.
Для знищення умовного противника використовуються, як кажуть військові, всі наявні сили і засоби, навіть дуель — зустрічний бій двох кораблів.Насправді, основними супротивниками Росії традиційно вважаються західні країни, в той же час як європейська інтеграція визначена головною метою зовнішньої політики України. Зрозуміло, що це фактично розводить Україну та Росію по різні боки безпекового простору.
 |
| Пуск протиракети другого покоління Standard Missile-3 (SM-3) Block IB системи ПРО Aegis морського базування (Іджіс) з корабля ВМС США Lake Erie. Джерело http://www.newsru.com/world/27jun2012/aegis.html |
Але навіть у випадку переходу України на російський безпековий бік Чорноморський флот РФ аж ніяк не зможе гарантувати безпеку нашої держави. Так, чисельний склад реального бойового угруповання кораблів Чорноморського флоту РФ, що взагалі можуть вийти в море (один ракетний крейсер, два сторожові кораблі, три – чотири великі десантні кораблі, один – два малі протичовнові кораблі та два – три ракетні кораблі і катери) — просто не можна порівнювати з угрупованням бойових кораблів США та НАТО в Чорноморсько-Середземноморському регіонах (не менше двох авіаносних та двох вертолітно-десантних груп, двох – трьох атомних підводних човнів, десяти – п’ятнадцяти крейсерів та есмінців з керованим ракетним озброєнням, а також п’яти – шести кораблів ПРО з системами «Іджіс». Разом — до 30–40 бойових кораблів).
Загалом, наведені вище факти дають змогу зробити декілька принципових узагальнень та висновків.
Присутність Чорноморського флоту Росії на українській території є одним із основних російських засобів політичного тиску на Україну та обмеження її незалежності і суверенітету, що також залишається інструментом реалізації російських територіальних претензій щодо Севастополя та Криму.
Розташування ЧФ РФ в Криму створює як прямі, так і опосередковані ризики та виклики національній безпеці України у воєнній сфері. Це насамперед стосується залучення Чорноморським флотом РФ України до протистояння між Росією та США і НАТО, а також можливості застосування ЧФ РФ, як передового загону силових дій Російської Федерації, проти нашої держави.
Дислокація Чорноморського флоту РФ на Кримському півострові, перешкоджаючи розвиткові цивільних (комерційних) портових можливостей Севастополя, завдає економіці Севастополя, Криму та України значно більших економічних збитків, ніж дає прибутків.
Всі щойно згадані факти є головними проблемами, які супроводжують відносини між Україною та Росією щодо перебування Чорноморського флоту РФ на українській території.
Тому найважливішим в усуненні таких проблем вважається:
- чітка та однозначна відмова Російської Федерації від будь-яких форм залучення ЧФ РФ до політичної діяльності в Криму, в т. ч. припинення підтримки проросійських організацій АРК, утримання представників командування Чорноморського флоту від публічних політичних заяв та оцінок, відмежування ЧФ РФ від заходів російських політиків та політичних сил в Криму;
- надання Росією чітких юридичних гарантій, в т. ч. у міжнародних організаціях (ООН та ОБСЄ), щодо невтручання Чорноморського флоту Російської Федерації у внутрішню ситуацію в Криму та Україні;
- недопущення безконтрольних дій Росії та території України та з української території, в т. ч.: переозброєння флоту, ввезення та вивезення боєприпасів і озброєнь; входу російських кораблів в українські територіальні води та виходу з них; переміщень автотранспорту та бойової техніки ЧФ територією Криму;
- припинення практики нецільового використання об’єктів ЧФ РФ, передача Україні тих об’єктів флоту, використання яких припиняється; повернення українській стороні об’єктів гідротехнічного забезпечення Чорного та Азовського морів.
|
| Бойовий склад ВМС України. Джерело http://ru.wikipedia.org |
Однак, як демонструють переговорні процеси між Україною та Росією, російська сторона фактично відмовляється від компромісів у відносинах з Україною щодо ЧФ РФ та під різними приводами переговори затягує, вимагаючи для себе односторонніх преференцій. При цьому широко використовує недосконалість чинної договірної бази щодо умов перебування ЧФ РФ на українській території.
Зокрема, черговим таким кроком стала відмова Росії щодо сплати податків військовими підрозділами, організаціями та підприємствами Чорноморського флоту РФ, що дислокуються в Криму. А у відповідній ноті Міністерства закордонних справ РФ містяться відверті погрози розпочати «торгівельну війну» країнами-членами Митного союзу, якщо Україна стягуватиме такі податки. Росія фактично демонструє свою зневагу як в цілому до України, так і жителів Криму та Севастополя — зокрема, незважаючи на всі свої обіцянки щодо захисту інтересів останніх.
Через власні амбіції Росія по суті торпедує всі способи нормального вирішення проблем перебування Чорноморського флоту РФ на території України, що у підсумку матиме негативні наслідки для самої Російської Федерації.
Враховуючи свою неспроможність реально запобігти бойовим діям ЧФ РФ з власної території, Українській державі необхідно чітко окреслити свою позицію та на міжнародному рівні офіційно оприлюднити свою непричетність до дій та вчинків російської сторони.
Наведені факти демонструють, як дислокація Чорноморського флоту РФ на українській території створює одну з основних загроз національній безпеці України. Це підтверджують також події 1993–1994 років, які могли призвести до збройного конфлікту в Криму на кшталт Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, Нагірного Карабаху чи Таджикистану. Нехтування такими фактами обов’язково виллється у масштабну трагедію, наслідкам якої запобігти буде практично неможливо.
