КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(20.06.-26.06.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Основною резонансною подією у розвитку ситуації довкола України стали позитивні результати референдуму у Великобританії 23 червня ц. р. щодо виходу країни зі складу Європейського Союзу. Зазначене стало найбільшим викликом єдності ЄС з часу створення організації і буде мати вкрай негативі наслідки воєнно-політичного та економічного характеру, як для Європи та Сполученого Королівства, так і для нашої Держави.
Так, вихід Великобританії з ЄС може стати «спусковим гачком» ланцюгової реакції аналогічних демаршів і з боку ряду інших європейських країн (за останніми оцінками, таких країн набирається до шести), що створить передумови глибокої політичної та економічної кризи в Європейському Союзі. З огляду на одночасне членство більшості країн ЄС у НАТО, слід очікувати і певного послаблення єдності Північноатлантичного союзу. Тим самим може бути підірвана також і основна складова забезпечення військової безпеки Європи.
Проблеми Європейського Союзу, пов’язані з виходом Великобританії зі складу організації, обов’язково будуть використані режимом В. Путіна у власних підступних цілях, насамперед в інтересах подальшого послаблення єдності ЄС та НАТО, створення передумов для скасування санкцій проти Росії, зміцнення російських позицій в Європі, а також блокування процесів європейської і євроатлантичної інтеграції України та інших країн колишнього СРСР.
По суті, ситуація довкола Великобританії та Європейського Союзу «розв’язала руки» Москві для реалізації її стратегічних цілей у відношенні України. Об’єктивним наслідком наведеної ситуації довкола Великобританії та ЄС вже стало посилення антиукраїнських дій Російської Федерації, в т. ч. активізація збройного протистояння на Донбасі, враховуючи відсутність адекватної реакції з боку ЄС та НАТО.
ІІ. Особливості розвитку ситуації у зонах конфліктів на території України та довкола нашої Держави
2.1. Схід України (зона АТО)
Після певного періоду зниження інтенсивності бойових дій на Сході України, з середини минулого тижня російсько-терористичні війська активізували ведення вогню по позиціях сил АТО та мирних населених пунктах практично на всіх напрямках. Середня кількість обстрілів зросла з 20-30 до понад 60 за добу із застосуванням як стрілецької зброї, так і мінометів, артилерії та бронетанкової техніки. Як і раніше, найбільш активним обстрілам піддавались позиції підрозділів АТО в районах Авдіївки, Широкіно, Мар’їнки, Красногорівки, Майорська та Зайцево. Крім того, відновились спроби прориву лінії оборони Збройних Сил України диверсійно-розвідувальними групами противника.
Водночас, 22 червня ц. р. у підконтрольному Україні селищі Водяне Донецької області була обстріляна група спостерігачів Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. Вогонь був відкритий з території, підконтрольній терористичній організації «ДНР», незважаючи на узгодження візиту зі Спільним центром контролю і координації. З урахуванням цього, причинами обстрілу спостерігачів ОБСЄ може бути як вихід частини бойовиків із-під контролю російського військового командування, так і цілеспрямовані дії Росії по залякуванню представників ОБСЄ та для доказу «неможливості» розгортання Поліцейської місії ОБСЄ на Сході України. Більшість експертів схиляються саме до цієї версії.
На цьому фоні президент РФ В. Путін та міністр закордонних справ Росії С. Лавров виступили з фактичним ультиматумом до України. За їх словами, бойові дії на Донбасі будуть тривати до моменту політичного врегулювання конфлікту. Як і раніше, головними умовами такого «врегулювання» були названі визнання Україною самопроголошених республік та проведення виборів у «ДНР» і «ЛНР» до виведення російських військ з їх території та передачі Києву контролю над східним кордоном.
Власний ультиматум з питання виборів на окупованих територіях був висунутий Україні також і з боку самопроголошеного лідера «ДНР» О. Захарченко. За його словами, якщо Україна не прийме закон про місцеві вибори на Донбасі до 14 липня ц. р., вони будуть проведені за власним «законодавством ДНР».
2.2. Кримський півострів
Незважаючи на оптимістичні заяви представників окупаційної влади Криму щодо «позитивного розвитку» туристичної галузі півострова, ситуація в цій сфері залишається вкрай складною. За даними соціологічних досліджень, кількість росіян, які планують відпочити в Криму, становить лише 4 %, що на 1 % менше, ніж у 2015 році. При цьому, власники готелів вже відмічають зниження кількості бронювань номерів для відпочинку на липень-серпень цього року у порівнянні з минулим роком.
Головною причиною наведеної тенденції є падіння платоспроможності російських громадян, що змушує їх економити на туристичних поїздках. Крім того, суттєвою проблемою залишається сполучення Кримського півострова з Росією. При цьому відмічається зниження інтересу росіян до Криму, а також послаблення ейфорії з приводу «повернення» півострова до складу Російської Федерації.
В умовах загострення економічних проблем в Криму, керівництво РФ та місцеві органи окупаційної влади намагаються забезпечити «стабільність» на півострові шляхом посилення репресивного режиму в регіоні, насамперед у відношенні кримських татар. Факти та наслідки таких дій Росії були наведені уповноваженим Президента України у справах кримськотатарського народу М. Джемільовим 23 червня ц. р. у спеціальній доповіді в Парламентській асамблеї Ради Європи.
За його словами: з початку окупації Криму півострів залишили 50-60 тис. осіб, з яких — половина кримські татари; протягом останнього часу проведено близько 250 обшуків кримськотатарських помешкань під приводом пошуку забороненої літератури; загалом, до списку такої літератури внесено понад 3 тис. різних видань, а за володіння ними можна отримати до 10 років; піддаються арештам не тільки члени Меджлісу, але й звичайні громадяни з числа кримських татар.
ІІІ. Інші важливі чинники розвитку обстановки довкола України, що зачіпають її національні інтереси і безпеку
Російська Федерація. На фоні продовження збройних провокацій на Донбасі, а також спроб примушення України до виконання російських умов «врегулювання» конфлікту в регіоні, Росія продовжує активні дії з нарощування угруповання своїй військ поблизу українських кордонів, а також демонстрації військової сили на Західному стратегічному напрямку.
Згідно з рішенням воєнно-політичного керівництва Росії, у складі 49-ї загальновійськової армії ЗС РФ (штаб м. Ставрополь) Південного військового округу Російської Федерації планується розгортання новоствореної 150-ї Ідрицько-Берлінської ордена Кутузова ІІ ступеня мотострілецької дивізії. Основні підрозділи нового з’єднання будуть розміщені в Ростовській області РФ у військових містечках на полігонах Кузьмінський, Кадамовський і Міллерово. За рахунок цього загальна чисельність угруповання ЗС РФ на східному кордоні України буде доведена до майже 100 тис. військовослужбовців.
Водночас, у західних районах Росії тривали активні заходи оперативної та бойової підготовки Збройних сил Російської Федерації. Зокрема, на минулому тижні були проведені масштабні навчання з передислокації літаків бойової авіації ВПС РФ на передові аеродроми у Воронізькій та Тверській областях. Загалом у навчаннях брали участь понад 50 літаків та вертольотів, у т. ч. фронтові бомбардувальники Су-34 та винищувачі Су-27 і МіГ-29СМТ.
У свою чергу, у Південному ВО ЗС РФ були проведені навчання 136-ї окремої мотострілецької бригади, яка дислокується у Дагестані. Загалом до навчання було залучено близько 500 військовослужбовців та 150 одиниць бойової техніки.
За оцінками військової розвідки Канади, нарощування Росією угруповання своїх військ на Західному напрямку є свідченням підготовки Москви до масштабної військової агресії проти України та Європи.
ІV. Україна та її союзники і партнери
США. 21-22 червня ц. р. відбувся візит помічника державного секретаря США В. Нуланд до України та Росії. Обговорювались проблеми виконання Мінських домовленостей, зокрема щодо припинення вогню та проведення виборів у самопроголошених республіках.
Разом з тим, стосунки між США та Росією зберігають досить складний характер. 21 червня ц. р. група американських депутатів від обох партій винесла на розгляд Сенату проект резолюції із засудженням військових провокацій Росії проти кораблів та літаків США у Балтійському та Охотському морях. При цьому відмічається небезпечність таких дій Москви, які можуть призвести до збройних інцидентів.
Обговорення проблем у відносинах між США та Росією було продовжено у Комітеті з іноземних справ Сенату США 22 червня ц. р. За заявою нового посла США в Україні М. Йованович (номінована на посаді Президентом США Б. Обамою в червні ц. р.), Вашингтон готовий розширити двосторонні стосунки з Україною, включаючи підтримку військових реформ в Україні та захист її суверенітету і територіальної цілісності.
У свою чергу, за оцінкою старшого наукового співробітника Атлантичної Ради Я. Бжезинського, Росія становить більшу загрозу для США та Європи, ніж ісламські екстремісти. З огляду на це, він закликав американських сенаторів прийняти рішення щодо надання летальної зброї Україні та Грузії.
ООН. Поряд з західними країнами та міжнародними організаціями, поширення проросійських настроїв відбувається також і в Організації Об’єднаних Націй. Після скандальної заяви Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна щодо «важливої ролі Росії у врегулюванні конфлікту на Донбасі», черговим проявом даної тенденції стало інтерв’ю співдовідача ООН з питань позасудових страт К. Гайнса німецькому виданню DW 22 червня ц. р. зі звинуваченнями силових структур України у «порушеннях прав людини на Донбасі». За словами К. Гайнса, «…такі порушення здійснюються, як офіційними силовими органами, так і добровольчими підрозділами, однак повністю замовчуються Україною».
Європейський Союз. 21 червня ц. р. посли країн-членів Європейського Союзу дійшли попередньої згоди щодо продовження санкцій проти Росії до кінця поточного року у зв’язку з невиконанням Москвою Мінських домовленостей. Разом з тим, прийняття остаточного рішення з даного питання, що планувалося 24 червня ц. р. у ході зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС, було фактично заблоковано Францією, Італією, Нідерландами та Швецією.
Рада Європи. На цьому фоні відмічається збереження тенденції посилення проросійських настроїв в Європі, а також зниження гостроти сприйняття факту збройної агресії режиму В. Путіна проти України.
Зокрема, свідченням зазначеного стала відсутність у щорічній доповіді Генерального секретаря Ради Європи з прав людини (оприлюднена 20 червня ц. р.) жодної згадки щодо дій російських окупантів та їх прибічників в Криму та на Донбасі, в т. ч. фактів викрадення, необґрунтованих арештів і тортур мирних громадян. Зазначене об’єктивно «грає на руку» Москві, яка намагається покращити свій імідж перед світовою спільнотою.
Негативні для України тенденції відмічаються також і у Парламентській асамблеї Ради Європи. Ряд депутатів ПАРЄ (зокрема від Франції) виступають за скасування політичних санкцій проти Росії та повернення російської делегації до роботи в організації. 22 червня ц. р. дане питання обговорювалось в ПАРЄ у рамках дебатів на тему «Підтвердження ролі асамблеї як панєвропейського форуму для міжпарламентського діалогу та співробітництва». Більшість членів ПАРЄ відхилили можливість відновлення права голосу Росії в організації у зв’язку з невиконанням Москвою Мінських домовленостей. Разом з тим, дебати показали збільшення кількості депутатів, які фактично виступають на стороні Російської Федерації. Так, 24 червня ц. р. Бюро ПАРЕ виступило із закликом щодо зняття санкцій з Росії та відновлення з нею діалогу.
НАТО. На відміну від ЄС, керівництво Північноатлантичного союзу зберігає жорстку позицію у відношенні Росії. 20 червня ц. р. в інтерв’ю німецькому виданню Süddeutsche Zeitung Генеральний секретар Альянсу Є. Столтенберг звинуватив Росію у порушенні «Основоположного акту НАТО-Росія», який передбачає спільне підтримання стабільності в Європі, а також повагу суверенітету та територіальної цілісності всіх країн.
Крім того, Є. Столтенберг відмітив активізацію провокаційних дій Москви, а також посилення мілітаризації Росії, в т. ч. нарощування угруповань російських військ у західних районах країни та систематичне проведення масштабних військових навчань за участю понад 100 тисяч військовослужбовців. За словами Є. Столтенберга, все це вимагає відповідної реакції НАТО, включаючи розгортання додаткових військових підрозділів Альянсу в країнах Центрально-Східної Європи як гарантії їх безпеки. В той же час, Є. Столтенберг не виключив можливості діалогу з Москвою, у т. ч. в рамках відновлення роботи Ради Росія-НАТО.
Австрія. Прихильність до Росії продовжує демонструвати і керівництво окремих країн Європейського Союзу. Так, 21 червня ц. р. на фоні обговорення російського питання послами країн-членів ЄС, міністр закордонних справ Австрії С. Курц виступив за необхідність пошуку точок дотику з Москвою та поступового зняття санкцій з Росії по мірі виконання нею положень Мінських домовленостей. При цьому він висловив сподівання щодо можливості узгодження Європейським Союзом такої позиції у середньостроковій перспективі.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події, що матимуть найбільш важливе значення для України
Європейський Союз. У найближчій перспективі основним чинником, що визначатиме розвиток ситуації довкола України, залишатимуться наслідки референдуму у Великобританії щодо виходу країни з ЄС. Зокрема, слід очікувати гострої дискусії у Європейському Союзі з даного питання, яка буде супроводжуватись активізацією дій євроскептичних, лівих, націоналістичних та проросійських сил у європейських країнах. За таких обставин у ході саміту Європейського Союзу 28-29 червня ц. р. може бути повністю заблоковано питання продовження санкцій ЄС проти Росії, а також введення безвізового режиму між Європейським Союзом та Україною.
Водночас не виключається можливість проведення повторного референдуму у Великобританії з питання її членства в ЄС. Відповідна петиція за підписами більш ніж 555 тис. британських громадян передана до парламенту країни.
НАТО. На фоні проблем в ЄС вкрай важливе значення для України зберігатиме підтримка нашої Держави з боку НАТО. У цьому зв’язку ключовою подією стане саміт Північноатлантичного союзу 8-9 липня ц. р. у Варшаві. Фактично, наступний тиждень стане останнім етапом підготовки даного заходу, в рамках якого планується прийняття рішень щодо подальших шляхів реагування на загрози з боку Російської Федерації.
Одним із напрямів такої реакції має стати ухвалення комплексного плану допомоги Україні зі сторони Північноатлантичного союзу. У наведеному контексті принципово новою формою співробітництва між Україною та НАТО може стати відкриття у Києві «Центру протидії гібридним війнам», які залишаються основною формою дій Москви з реалізації її геополітичних цілей.
З урахуванням масштабних спільних навчань України та НАТО, які проводяться на українській території (зокрема, на Яворівському полігоні), а також підготовки українських військових підрозділів за участю інструкторів Альянсу, реалізація наведених планів по суті поставить Україну в один ряд з іншими членами Північноатлантичного союзу з числа країн Центрально-Східної Європи.
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
Схід України. У плані пошуку шляхів врегулювання конфлікту на Донбасі, 29 червня ц. р. передбачається проведення чергового засідання Тристоронньої контактної групи у Мінську. Крім того, до саміту НАТО у Варшаві не виключається можливість зустрічі «Нормандської четвірки» на вищому рівні.
Найбільш важливими питаннями порядку денного залишатимуться принципи організації виборів у самопроголошених республіках, можливість розгортання озброєної Поліцейської місії ОБСЄ в зоні конфлікту, порядок обміну полоненими, а також плани відведення військ та озброєнь від лінії зіткнення сторін.
З огляду на згадані вище «ультиматуми» Україні з боку Росії та лідерів терористів «ДНР»/«ЛНР», напередодні засідання слід очікувати відчутної активізації Москвою силового протистояння на Донбасі, що матиме на меті здійснення тиску на Україну та перекладання на неї відповідальності за порушення Мінських домовленостей.
Водночас, на противагу українській ініціативі щодо розгортання озброєної Поліцейської місії ОБСЄ на східному кордоні України в зоні конфлікту, Росія може офіційно виступити з власною пропозицією стосовно розміщення російських миротворчих сил на лінії зіткнень сторін. За рахунок цього Москва намагатиметься закріпити свою військову присутність на українській території, а також не допустити повернення самопроголошених республік під контроль України (тобто діяти за прикладом Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії).
5.3. Інші події, що матимуть вплив на інтереси України
Російська Федерація. За оцінками американських експертів, незважаючи на зусилля режиму В. Путіна щодо утримання стабільності в Росії, загострення проблем російської економіки під дією західних санкцій обумовлює поступове посилення політичної напруженості в країні. Свідченням цього називається збільшенні кількості акцій протестів в РФ на 40 % з початку поточного року, що ретельно приховується російською владою.
Серед причин такої тенденції, насамперед, відмічається зниження реального рівня доходів російського населення, які набувають подальшого скорочення. Так, протягом останніх двох років доходи громадян РФ впали на близько 10 % (нижче ніж в Сербії, Румунії та Польщі). При цьому лише в травні ц. р. зазначений показник складав 5,7 %.
За даними соціологічних досліджень, на сьогоднішній день вже 86 % населення Росії визнають перехід країни до стану глибокої економічної кризи. З урахуванням зазначеного робиться висновок про високу ймовірність виникнення масових акцій протестів в РФ у випадку фальсифікації владою результатів чергових парламентських виборів.
ОЧЕС. 1 липня ц. р. у Сочі планується проведення наради міністрів закордонних справ країн-членів Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Планується обговорення питань поглиблення регіонального співробітництва в економічній, фінансовій та транспортній сферах. Разом з тим, з високою ймовірністю нарада буде використана Росією для демонстрації «прориву міжнародної ізоляції», покращання свого іміджу у світі та регіоні, а також нав’язування причорноморським країнам своєї позиції стосовно Криму та Донбасу.
