НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ядерне протистояння у світі і Україна

 

Віктор Гвоздь

Незважаючи на те, що США та Росія готові до певних змін своїх позицій в бік покращення, у військовій сфері вони фактично знаходяться у стані протистояння. І навіть більше, останнім часом таке протистояння починає виходити на новий рівень. Це стосується насамперед активного розширення масштабів їх підготовки до можливої ракетно-ядерної війни. До того ж набуває нового вигляду і взаємний ядерний шантаж. Такий процес розпочався після того, як відносини між Заходом та Росією загострилися внаслідок російської агресії проти України, коли обидві сторони, по суті, пішли шляхом ескалації «холодної війни» між США/НАТО і СРСР у 1950–1980-х роках: від нарощування угруповань звичайних сил на Європейському театрі військових дій — до посилення їх ракетно-ядерних потенціалів стратегічного та тактичного рівнів.

Зараз США/НАТО і Росія завершують перший етап розгортання на основних операційних напрямках передових ешелонів своїх військ, а також тилової інфраструктури, що досить детально розглядалося в наших попередніх публікаціях. Водночас відбувається реалізація планів з вдосконалення ракетно-ядерних сил сторін та опрацювання методів їх бойового застосування, як це передбачено відповідними концептуальними документами.

 

Так, у Воєнній доктрині Росії, яку ухвалено в грудні 2014 року після поновлення її протистояння з НАТО, особливе місце приділяється підтриманню необхідного рівня свого ядерного потенціалу для стримування супротивників. Насамперед, серед них вказується на НАТО, яке наближає свою військову інфраструктуру до кордонів Росії. Також маються на увазі США, які розгортають систему стратегічної протиракетної оборони, порушують існуюче співвідношення сил в ракетно-ядерній сфері, реалізують концепцію «глобального удару» та мають намір розмістити зброю в космосі.

При цьому Росія залишає за собою право застосувати ядерну зброю у відповідь на ядерний напад на неї чи її союзників, а також у разі агресії проти себе із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу буде поставлене її існування як держави.

Стратегічні ядерні сили Росії

На основі Воєнної доктрини було ухвалена або уточнена низка планів з модернізації всіх трьох компонентів Стратегічних ядерних сил (СЯС) Росії, включно з Ракетними військами стратегічного призначення (РВСП), Морськими стратегічними силами (МСС) ВМФ та Дальньою (стратегічною) авіацією. Зокрема, основними із них стали державні програми озброєння, розраховані на 2011–2020 роки та 2018-2025 роки.

Згідно з цими програмами, до 2026 року планується переоснастити всі з’єднання Ракетних військ стратегічного призначення на нові ракетні комплекси «Ярс» з роздільними головними частинами (РГЧ) у мобільному та шахтному варіантах. За станом на середину березня 2019 року на озброєння РВСП було взято 109 таких ракетних комплексів. Загалом їх кількість передбачається довести до 400 одиниць.

Незважаючи на нестачу фінансів, вживаються послідовні заходи з модернізації та оновлення ударних засобів Морських стратегічних сил ВМФ РФ. Так, в 2014-2018 роках до складу МСС увійшли три нові ракетні підводні крейсери стратегічного призначення (РПКСП) проекту 955. Було також закладено ще п’ять аналогічних РПКСП проекту 955А. РПКСП згаданих проектів оснащуються новими твердопаливними балістичними ракетами Р-30 «Булава» з РГЧ по 16 одиниць на кожному з носіїв. Як наслідок, Росія зможе утримувати у розгорнутому стані до 128 балістичних ракет згаданого типу.

Крім того, відбувається переоснащення шести наявних на озброєнні РПКСП проекту 667БДРМ «Дельфін» (Delta IV) на нові балістичні ракети з РГЧ Р-29РМУ2 «Синева» (SS-23) та їх модифікації Р-29РМУ2.1 «Лайнер». В цілому, станом на березень 2019 року на озброєння МСС ВМФ було прийнято 108 нових балістичних ракет різних типів.

В залежності від темпів прийняття на озброєння нових РПКСП проекту 955А будуть виводитись із бойового складу останні три застарілі підводні човни проекту 667БДР «Кальмар» (Delta III, оснащені 48 /16х3/ ПУ ракет Р-29.

Поряд з цим, останнім часом розпочалася серійна модернізація стратегічних ракетоносців-бомбардувальників Ту-95МС та Ту-160М, а також дальніх ракетоносців-бомбардувальників Ту-160М. У 2017 році на основі наявного заділу було збудовано перший із нових літаків Ту-160М. Передбачалося також відновлення їх серійного виробництва у варіанті Ту-160М2, однак через брак коштів такі плани відкладені.

І це ще не все. Перспективні плани Росії включають розробку та взяття на озброєння: нового ракетного комплексу з важкою ракетою «Сармат»; ракетного комплексу «Авангард» з плануючим крилатим блоком; малогабаритну ядерну енергетичну установку, яка може встановлюватись в корпусі крилатої ракети Х-101; безпілотний підводний апарат нового покоління, здатний рухатися на значній глибині, з надвеликою швидкістю та на міжконтинентальну відстань.

 

Своєю чергою, на початку 2018 року в США оприлюднили нову Ядерну доктрину («Огляд ядерного потенціалу»), яка визначила основні напрями заходів Сполучених Штатів Америки зі стратегічного стримування своїх супротивників. В першу чергу, серед них зазначаються Росія та Китай, які модернізують та нарощують свої стратегічні ядерні озброєння, а також Північна Корея та Іран, що розробляють ракетно-ядерну зброю.

Зважаючи з це, американській ядерній зброї відводиться вирішальна роль у стримуванні ядерного нападу та запобіганні широкомасштабної війни проти Сполучених Штатів Америки із застосуванням звичайної зброї. Робиться також висновок щодо необхідності вдосконалення всіх компонентів американської ядерної тріади з метою приведення її у відповідність до нових загроз безпеці США.

Заходи з модернізації компонентів ядерної тріади США

Разом з цим, на відміну від Росії, США дотримуються більш прагматичної позиції, виходячи з критерію оптимального співвідношення вартості та ефективності заходів з модернізації свого ядерного потенціалу. Так, на переконання американських експертів, вже наявні у США Стратегічні ядерні сили за будь-яких умов спроможні знищити будь-якого супротивника. При цьому, за своїми технічними показниками американські засоби СЯС переважають аналогічні системи всіх інших країн, що не викликає нагальної необхідності створювати нові стратегічні озброєння.

Зважаючи на такий стан справ, основними напрямами дій США у ракетно-ядерній сфері є підтримання бойової готовності розгорнутих МБР «Minuteman IIІ» наземного базування, зокрема, у спосіб обладнання їх новими двигунами. Також ведуться роботи зі збереження у бойовому складі наявного парку стратегічних бомбардувальників В-52Н, В-1В та В-2А; з підвищення влучності ураження цілей; з оснащення МБР ядерними боєголовками малої потужності або звичайними боєзарядами; з продовження терміну служби та підвищення надійності наявних ядерних боєголовок великої потужності.

В той же час, на перспективу розробляється та ведеться підготовка до виробництва нових систем та засобів СЯС, в т. ч.: МБР «Minuteman IV» (планується створити до 2029 року); підводні атомні човни з балістичними ракетами на борту класу «Columbia» з більшою водотоннажністю, аніж ПЧАРБ класу «Ohio» (початок виробництва планується в 2021 році, а взяття на озброєння — у 2031 році); важкі бомбардувальники типу В-21 (заплановано створити до 2025 року).

У США вже працюють над створенням перспективних зразків військової техніки, зокрема, гіперзвукових та високоточних ракет. Не виключається також можливість розміщення Сполученими Штатами ядерної зброї в космосі. Зокрема, в серпні ц. р. у складі МО США створено окреме Космічне командування.

 

Втім, ані Росія, ані США не обмежуються лише вдосконаленням своєї ракетно-ядерної зброї. Ще з 2007–2008 років, після переходу В. Путіна до політики суперництва із Заходом, Росія, а за нею і США повернулися до прямого використання своїх стратегічних ядерних сил як інструменту взаємного стримування, тиску та шантажу. При цьому були поновлені завдання СЯС, характерні для періоду «холодної війни». Зокрема, мається на увазі: постійне бойове чергування з націлюванням МБР на конкретні об’єкти супротивника (його припинили під час «перебудови» в СРСР); демонстративні польоти літаків стратегічної авіації з імітацією пусків крилатих ракет; проведення масштабних військових навчань з опрацюванням питань ракетно-ядерної війни між США та Росією. Всі такі заходи особливо активізувалися з 2014 року.

Так, з 2015–2016 років Росія та США відновили практику одночасного/симетричного проведення стратегічних командно-штабних навчань своїх СЯС, які зазвичай відбуваються щороку у жовтні.

Росія такі навчання, як правило, проводила в рамках або на єдиному оперативному фоні зі СКШН типу «Захід», «Кавказ», «Центр» та «Схід». З 2018 року вони набули статусу окремих СКШН під назвою «Гром». Своєю чергою, СКШН СЯС США завжди мали окремий статус та відбувались під назвою «Global Thunder» («Глобальний грім»). В цьому плані найбільш показовими за характером були СКШН СЯС Росії та США, які проходили у жовтні 2019 року.

СКШН ЗС РФ «Гром-2019»

Зокрема, на фоні опрацювання всього комплексу питань з бойового застосування СЯС Росії, особливістю СКШН «Гром-2019» стали пуски 16 балістичних та крилатих ракет стратегічного та оперативно-тактичного призначення. Різними компонентами СЯС були запущені: МБР «Ярс»; міжконтинентальні балістичні ракети морського базування РСМ-50 та «Синева»; стратегічні крилаті ракети повітряного базування Х-101. Крім того, запускались балістичні ракети оперативно-тактичних комплексів «Искандер-М» та крилаті ракети морського базування «Калибр». Пуски такої кількості ракет під час одних навчань не відбувались з часів СРСР.

Весь комплекс питань з бойового застосування національних СЯС опрацьовувався також і під час СКШН ЗС США «Global Thunder 2019». При цьому його особливістю стали дії стратегічної авіації США у Балтійському та в Чорноморському регіонах.

Так, одним із епізодів навчань були умовні ракетні удари по північно-західних районах Росії з повітряного простору Польщі силами шести стратегічних бомбардувальників ВПС США. Рубіж пуску ракет становив 1,2–1,5 тис. км від міст Санкт-Петербург і Москва. Два В-52Н піднялися з британської авіабази «Ферфорд», ще два В-52Н з двома В-2А здійнялися з авіабази «Еллсфорт» в американському штаті Південна Дакота та виконали безпосадочний переліт до місця умовного застосування бортової зброї. До опрацювання таких завдань у східній частині Європейського ТВД літаки В-2А залучались вперше.

Також, в рамках навчання два літаки В-52Н з авіабази «Ферфорд» вперше здійснили політ над Чорним морем і імітували пуски ракет по російських військових об’єктах в Криму та на Північному Кавказі. Вони наблизилися до Криму та Сочі (в т. ч. сочинської резиденції В. Путіна) на відстань 50 км.

СКШН ЗС США «Global Thunder 2019»

По суті, це стало відповіддю на систематичні провокаційні польоти літаків Дальньої (стратегічної) авіації Росії в напрямку США (з наближенням до американських військових баз на Алясці та в Каліфорнії), європейських країн НАТО (вздовж узбережжя північних морів) та в Балтійському і Чорноморському регіонах.

 

Водночас, Росія та США і НАТО розширюють географію місць передового базування своєї стратегічної авіації, а також районів бойового патрулювання мобільних ґрунтових ракетних комплексів.

Останніми роками Росія відновила аеродроми передового базування Дальньої (стратегічної) авіації в Арктиці. Крім того, її літаки дістали змогу користуватися аеродромами/базами у Білорусі («Орша»); Казахстані; Єгипті («Каїр»), Ірані («Хамадан»), Венесуелі («Лібертадор»), Нікарагуа, В’єтнамі та Індонезії («Біак»). Це дало змогу збільшити дальність польотів стратегічних бомбардувальників та час їх перебування у повітряному просторі.

Розглядається також питання щодо можливості поширення районів бойового патрулювання російських мобільних комплексів «Ярс» на територію Білорусі.

Зі свого боку США вживають заходів з модернізації авіаційної інфраструктури на території країн Центрально-Східної Європи та Балтії, що має розширити можливості дій їх стратегічної авіації.

І, нарешті, Росія, за прикладом США, відновила застосування літаків Дальньої (стратегічної) авіації в зонах локальних конфліктів. Вперше з часів війни в Афганістані таким прикладом стали дії російської стратегічної авіації проти Грузії в 2008 році та повстанців у Сирії в 2015–2017 роках.

Всі ці аспекти стосуються також і тактичних ядерних сил Росії та США. Однак, це предмет окремих досліджень.

 

…Україна знову опинилася на перетині глобальних світових проблем, а саме — в центрі тепер уже ядерного протистояння між Росією та США…

Активізація протистояння між Росією та США у ракетно-ядерній сфері провокує у світі порушення системи стратегічної стабільності. Про це свідчить припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. Під загрозою також продовження Договору про подальше скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ).

Всі ці проблеми стають особливо тривожними через виникнення нових ядерних країн, які не тільки не мають відношення до вищезгаданих договорів, але й взагалі відмовляються від будь-яких зобов’язань, що стосуються їх озброєнь. До того ж ядерний шантаж та погрози застосувати ядерну зброю, які дозволяють собі окремі країни без огляду на наслідки таких дій, знижують критичний поріг можливості виникнення ядерного апокаліпсису.

Що ж до України, то вона знову опинилася на перетині глобальних світових проблем, а саме — в центрі тепер уже ядерного протистояння між Росією та США. З одного боку, це знову робить з неї заручницю конфлікту російсько-американських інтересів, а з іншого — відводить їй і нову роль, і надає іншого значення в системі міжнародних відносин.