Болгарія між Росією та Заходом
Роман Кот
Динаміка розвитку подій у басейні Чорного моря свідчить, що через агресивність Російської Федерації у цьому регіоні стає досить небезпечно. Після двох актів агресії — незаконної анексії Криму та обмеження судноплавства у Керченській протоці — наступним таким етапом найбільш імовірно будуть деструктивні дії росіян у північно-західному секторі Чорноморського басейну, зокрема щодо взяття під контроль острова Зміїний та обмеження доступу до Одеси, Чорноморська та інших українських портів. Такими своїми кроками Росія не лише намагається економічно придушити Україну. Такі кроки також слід розглядати в рамках російської стратегії щодо утвердження РФ як військово-політичного гегемона на Чорному морі. А тому ситуацію у регіоні більше не можна розглядати як справу суто причорноморських країн. Вона стосується в цілому і НАТО.
З 2014 року Альянс справді значно наростив свою присутність у регіоні, збільшив кількість військових навчань, та й, зрештою, підготував логістику для можливих більш активних дій у випадку ескалації.
Як йдеться у заяві Комісії Україна-НАТО за підсумками засідання у Києві 31 жовтня, Чорноморський регіон має стратегічне значення для Альянсу та його партнерів. Згідно з рішенням міністрів закордонних справ Альянсу у квітні ц. р., країни-члени НАТО збільшили свою практичну підтримку України, включно зі співпрацею з її військово-морським флотом, портовими візитами, навчаннями та обміном інформацією. І запевнили, що надалі підтримуватимуть зусилля України щодо посилення її стійкості до гібридних загроз з боку Росії.
|
|
…Поведінка Болгарії подекуди ставить під загрозу ефективність зусиль НАТО, а то й нагадує тихий саботаж зусиль Альянсу в регіоні…
Слід нагадати, що з числа причорноморських країн до НАТО входять Румунія, Болгарія та Туреччина. Остання завжди вирізнялася своєю позицією в силу цілої низки причин, таких як власні геополітичні амбіції, потужні економічні зв’язки з Росією та й, зрештою, наявність багатьох протиріч у стосунках з іншими країнами-членами Альянсу. Це змушує одразу визначати Туреччині другорядну роль у вибудовуванні системи безпеки у Чорному морі. Детальніше про особливості позиціонування Туреччини на міжнародній арені — в матеріалі В. Гвоздя «Чорноморсько-Близькосхідний тигр».
Що ж до Румунії, то ця країна була і залишається в регіоні надійним форпостом Альянсу. Особливості зовнішньополітичного позиціонування Бухареста — це тема окрема. А ось стосовно Болгарії виникає ціла низка запитань. Адже її поведінка подекуди ставить під загрозу ефективність зусиль НАТО, а то й нагадує тихий саботаж зусиль Альянсу в регіоні.
|
|
Попри те, що Болгарія ще у 2017 році задекларувала наміри до 2024 року підвищити рівень оборонних видатків до 2 % ВВП, прогрес у цьому напрямі поки що малопомітний. Так, в бюджеті 2019 року оборонні витрати країни склали лише 1,43 % ВВП. Також нагадаємо, що саме позиція Болгарії в 2017 році стала головною перешкодою для формування в Чорному морі спільних військово-морських сил НАТО за участі Румунії, Туреччини та Болгарії. В таких умовах множаться приклади неоднозначних рішень болгарського керівництва. Яскравий приклад — нещодавній дозвіл Болгарії на використання своєї території Росією для перекидання до Сербії на авіабазу «Батайніца» дивізіону ЗРК С-400 та батареї ЗРПК «Панцирь-С» для участі у другому етапі військових навчань «Славянский щит-2019», що відбулися 24–28 жовтня ц. р. (перший етап пройшов в Астраханській обл. РФ у вересні ц. р.). Як зазначає російське міністерство оборони, це перший приклад використання таких комплексів під час навчань на території іншої країни.
На шпагаті
Частково такі дії болгарського керівництва пояснюються економічною залежністю країни від Росії. В цілому Болгарія з моменту вступу до Євросоюзу у 2007 році переорієнтувала свій експорт на європейські країни, але досі зберігається її критична залежність від РФ в імпорті енергоносіїв, зокрема природного газу. За підсумками 2018 року товарообіг між Росією та Болгарією склав 3,47 млрд дол. США, в основному за рахунок експорту російського газу (83,19 % всього експорту). Втім, про це — згодом. Тобто, РФ для Болгарії є першою країною за обсягом імпорту, і лише восьмою за обсягами болгарського експорту. Це лише одна зі складових російського впливу.
| Основні торговельні партнери Болгарії | |
Не менш критичним є проникнення російського бізнесу в болгарську економіку. Під впливом орієнтованих на РФ капіталів знаходяться ключові елементи секторів країни — енергетичного, медійного, банківського і телекомунікаційного. Так, «Газпром» поки що є єдиним постачальником до Болгарії природного газу. «Лукойл» контролює єдиний в Болгарії нафтопереробний завод у м. Бургас і понад половину її паливного ринку. На фінальній стадії перебуває укладення угоди з «Росатомом» щодо будівництва АЕС «Белене». За даними аналітичного центру New Direction, станом на кінець 2018 року на території Болгарії було зареєстровано 4 652 компанії з російським капіталом.
Російський вплив у болгарському політикумі базується не лише на економіці, а й на старих зв’язках, що вибудувані ще до розпаду соцтабору, а також додатково закріплені в 1990-х роках, в тому числі через діяльність організованих злочинних мереж. В болгарському політикумі найбільш близькими до РФ вважаються: ультраправа партія «Атака»; частково «Рух за права і свободи», який відстоює права турецької меншини в Болгарії; а також Болгарська соціалістична партія, яка наразі в парламенті країни є головною опозиційною політсилою.
Спроба удару по позиціях Москви
|
|
З початку осені ц. р. по російських агентах впливу на території Болгарії було завдано одразу кілька відчутних ударів. 28 жовтня Софія оголосила персоною нон-грата одного зі співробітників посольства РФ. Спеціалізована прокуратура Болгарії встановила, що розпочинаючи з середини вересня 2018 року російський дипломат у ранзі першого секретаря посольства у Софії збирав інформацію, яка є державною таємницею, для подальшої передачі у Москву. Зокрема, він проводив регулярні конспіративні зустрічі з громадянами Болгарії, в тому числі з високопосадовцями, які мають доступ до державної таємниці, що стосується Болгарії, Євросоюзу і НАТО. За отриману інформацію він пропонував грошову винагороду. І навіть більше, через день після згаданого інциденту, 30 жовтня, Болгарія відмовила у візі новому військовому аташе російського посольства в Софії. МЗС Болгарії ухвалило це рішення через «негативну думку» одного з органів, що беруть участь в узгодженні довгострокових віз для дипломатів.
Незадовго до цього, 10 вересня, Агенція національної безпеки Болгарії спільно зі Спеціалізованою прокуратурою викрили більш потужну російську мережу, що діяла на базі «Національного руху «Русофіли». Були затримані голова «Русофілів», у минулому двічі депутата Народних зборів (парламенту) Болгарії від Соціалістичної партії Ніколай Малінов, секретар руху Юрій Борисов та ще низка осіб.
| У вересні ц. р. в Болгарії викрили потужну російську мережу, що діяла на базі «Національного руху «Русофіли» |
Того ж дня болгарська прокуратура повідомила, що заборонила приїжджати до Болгарії строком на 10 років генерал-лейтенанту (обіймав посаду начальника інформаційно-аналітичного управління) СЗР Росії в запасі, колишньому очільнику Російського інституту стратегічних досліджень Леоніду Решетнікову. Окрім того, заборонили приїжджати до Болгарії протягом 10 років російському мільярдеру, голові ради директорів групи компаній «Царьград» Костянтину Малофєєву. Нагадаємо, що у період активних бойових дій на Донбасі цей К. Малофєєв виконував роль одного з ключових фінансистів Л/ДНР. Зараз він перебуває під санкціями ЄС та США.
Н. Малінову, який з 2010 року працював на Російський інститут стратегічних досліджень, інкримінують відмивання коштів та шпигунство на користь Росії, зокрема, передачу «таємних відомостей російським організаціям, які намагаються цілеспрямовано вплинути на національну політику Болгарії». За інформацією слідчих, Н. Малінов намагався створювати в країні «умови для того, щоб Болгарія відвернулася від країн Заходу і почала орієнтуватися на Росію». https://ladyx.ch У прокуратурі заявляють, що він з 2010 року щонайменше 30 разів зустрічався з Л. Решетніковим і К. Малофєєвим. Хоча Н. Малінов і вийшов з-під арешту під заставу у розмірі близько 28 тис. доларів, йому таки заборонили виїжджати з країни.
Як бачимо, і про роботу Н. Малінова, і про роботу російської розвідки під дипломатичним прикриттям болгарським правоохоронним органам було відомо давно. Однак, ці кейси оприлюднили лише тепер. Болгарські експерти переважно пов’язують ці інциденти зі спробами вплинути на громадську думку напередодні місцевих виборів, які відбулися 27 жовтня. На наш погляд, це не у повній мірі відповідає дійсності, адже під час передвиборних кампаній такого типу увага виборців переважно концентрується на внутрішніх, суто локальних проблемах. Такі заходи, ймовірно, пов’язані з більш значущими подіями регіонального значення.
Газова голка
Як ми зазначали вище, Болгарія досі майже повністю залежить від постачання російського газу, який транспортується по українській газотранспортній системі і румунській території. За даними російського «Газпрому», у 2017 році Софія імпортувала 3,33 млрд куб. метрів газу з РФ, при загальному споживанні 3,47 млрд куб. метрів. Решта покривається власним видобутком. Зважаючи на ризики припинення постачання газу через нашу територію, це закономірно веде до намагання Болгарії диверсифікувати шляхи газового транзиту. Протягом жовтня такі намагання вийшли на фінішну пряму.
19 вересня відбувся візит до Софії міністра промисловості і торгівлі РФ Дениса Мантурова, під час якого було оголошено про початок будівництва відгалуження газопроводу «Турецький потік» через територію Болгарії, яке дістало назву «Балканський потік».
|
Довідково:
В рамках будівництва «Балканського потоку» 21 жовтня введено в експлуатацію метричну станцію «Странджа» і 11-кілометровий газопровід, який з'єднує турецько-болгарський кордон і газотранспортну систему Болгарії. Таким чином Софія, окрім зниження залежності від транзиту через Україну та Румунію, розраховує посилити позиції на Балканах за рахунок свого транзитного потенціалу. |
Інший напрямок диверсифікації — постачання газу з азербайджанського родовища «Шах-Деніз ІІ». Так, 10 жовтня грецький міністр навколишнього середовища та енергетики Костіс Чацідакіс та міністр енергетики Болгарії Теменужка Петкова підписали угоду про спорудження газового інтерконектора «Греція-Болгарія» (IGB) завдовжки 182 км, що фінансується за рахунок кредиту на 110 млн євро, отриманого у Європейському інвестиційному банку. Болгарія сподівається, що цей газопровід із щорічною потужністю 3 млрд куб. метрів почне функціонувати наприкінці 2020 року, після з'єднання з Трансадріатичним газопроводом (TAP). IGB на 50 % належить державній енергетичній компанії Болгарії BEH EAD. Решту акцій тримають грецька DEPA та італійська Edison. Після 2020 року Болгарія планує забезпечувати азербайджанським газом до 30 % своїх потреб.
| Проект газового інтерконектора «Греція-Болгарія» (IGB) для постачання азербайджанського газу |
Таким чином заходи болгарського керівництва щодо диверсифікації шляхів постачання газу носять половинчастий характер. У середньостроковій перспективі Софія зменшить свою залежність від українського та румунського транзиту, але і надалі залежатиме від російського газу.
|
|
Не виключено, що активізація болгарських спецслужб на російському напрямі пов’язана саме з намаганнями зірвати, або принаймні відкласти реалізацію «Балканського потоку». Разом з тим, очевидно, що це завдання вимагає більш комплексних та масштабних заходів.
Характерною у зв’язку з цим є реакція прем’єр-міністра Болгарії Бойко Борисова. 11 вересня він закликав не пов’язувати справу про затримання голови руху «Русофіли» Н. Малінова з відносинами з Росією. «Цей шпигунський скандал намагаються поставити в площину наших відносин з Росією… Не бачу жодних підстав пов'язувати одне з іншим. Коли відбувається щось, з чим ми не згодні, то МЗС реагує. Кожен має право розвивати свою діяльність в рамках неурядових організацій. Хтось підтримує релігію, хтось культуру, хто любить Росію, хтось Америку», — заявив прем'єр-міністр.
|
|
Болгарське керівництво намагається використати у своїх інтересах як переваги членства країни в Євросоюзі та НАТО, так і здобутки від продовження економічного співробітництва з Росією. Своєю чергою такий курс Софії знижує ефективність політики Заходу в Чорноморському регіоні та сприяє російській експансії на Південно-Західному напрямку.
Якщо ж Москва вдасться до більш активних заходів задля досягнення своїх цілей в регіоні, в т. ч. із застосуванням військової сили, наведені кроки Болгарії виллються в додаткові проблеми для України та НАТО у справі протистояння російській агресії.
Погіршення ситуації в Чорноморському регіоні, в т. ч. через подвійні позиції окремих причорноморських країн, вимагає посилення співробітництва України з НАТО та Євросоюзом, а також консолідації їх зусиль для відстоювання спільних інтересів. Водночас цілком доречним буде активізувати дипломатичні контакти Києва та Софії, зокрема після укладання нового контракту на транзит російського газу через територію України.
