Поряд з країнами європейського вибору – Україною, Молдовою та Грузією, учасниками програми ЄС «Східне партнерство» є також і Білорусь та Вірменія, які традиційно орієнтуються на Росію. При цьому, незважаючи на обрані пріоритети та збереження залежності від Російської Федерації, протягом останнього часу як Білорусь, так і Вірменія демонструють стійкі тенденції до зближення з ЄС.
З одного боку причинами зазначеного є реальні переваги європейської інтеграції, які були продемонстровані іншими країнами (в т. ч. колишнього СРСР), та значно більший потенціал ЄС як торгівельно-економічного партнера і фінансового донора, а з іншого — негативні аспекти політики Росії у відношенні її партнерів, які включають послідовне позбавлення їх політичного та економічного суверенітету, а також підпорядкування виключно російським цілям та геополітичним інтересам.
Крім того, додатковим чинником зниження привабливості Росії для інших країн є погіршення стану російської економіки, що посилює проблеми у діяльності Митного союзу (МС) та інших інтеграційних структур СНД, які вже довели свою неефективність. Зокрема, свідченням цього є скорочення обсягів взаємної торгівлі країн-членів МС на близько 10 %, яке відбулось з початку цього року, а також постійні проблеми у відносинах між учасниками організації.
Динаміка зовнішнього валового боргу Республіки Білорусь http://dengi.onliner.by/ |
У наведеній ситуації за рахунок поглиблення відносин з ЄС Білорусь та Вірменія намагаються отримати сприятливі можливості для вирішення своїх економічних проблем, а також створити противаги тиску з боку Російської Федерації. Дане питання набуває особливої актуальності для керівництва Білорусі, що пов’язано з перманентним поглибленням кризових процесів в білоруській економіці на фоні наближення президентських виборів в країні у 2015 році. Зокрема, на сьогодні сукупний зовнішній борг Білорусі становить 34,5 млрд. дол. США (або 53 % від ВВП країни), з яких у цьому році необхідно виплатити понад 4 млрд. дол. США. Для того, щоб підтримувати мінімальний рівень споживання та віддавати накопичений борг, Білорусі необхідно щорічно витрачати близько 1 млрд. дол. США.
За таких умов з метою відновлення стосунків з Європейським Союзом, які зазналі стагнації в результаті порушень прав людини в країні (арешти лідерів опозиції), з початку цього року білоруське керівництво активізувало контакти з керівництвом ЄС, в т. ч. по дипломатичній лінії через Нідерланди, Бельгію, Австрію, Францію, ФРН та інші країни. Крім того, урядом Білорусі були здійснені спроби налагодження більш тісних відносин з окремими європейськими країнами, зокрема Литвою та Латвією.
«Європейський діалог про модернізацію з Білоруссю» (ЕДМ), що почався в березні 2012-го, розглядається в першу чергу як процес обміну досвідом і формулювання бачення майбутнього Білорусі http://naviny.by/ |
Поряд з цим, показовий характер мала також ініціатива Білорусі щодо започаткування спільного з ЄС проекту «Партнерство для модернізації». Згідно з зазначеною ініціативою, передбачається поглиблення співробітництва сторін у політичній, економічній, безпековій та гуманітарній сферах, подібного російсько-європейського формату, започаткованого у 2010 році.
4 липня шведський пілот, що вилетів на невеликому літаку з території Литви, скинув на місто Iвенець (70 кілометрів від Мінська) кілька сотень плюшевих ведмедиків, обвішаних демократичними гаслами. Білоруські військові назвали скандал з «десантом плюшевих ведмедиків» провокацією іноземних спецслужб http://www.ntv.ru/ |
Водночас Білорусь пішла на ряд поступок ЄС як у зовнішній, так і внутрішній сферах. Так, в квітні цього року Міністерство закордонних справ Білорусі відновило акредитацію тимчасово повіреного у справах Швеції в Мінську. Дипломатичні відносини між двома країнами були розірвані в серпні 2012 року після порушення шведським цивільним літаком білоруського повітряного простору та розповсюдження ним агітаційних матеріалів проти діючої влади Білорусі (так званого «плюшевого» скандалу).
Крім того, наприкінці липня ц. р. керівництво Білорусі звільнило ще одного політичного в’язня, а саме — екс-кандидата у президенти країни В. Некляєва, який був засуджений на два роки позбавлення волі за участь в акції протесту проти підсумків президентських виборів у 2011 році. Раніше аналогічне рішення було прийнято стосовно журналістки І. Халіп — дружини іншого екс-кандидата в президенти А. Саннікова, який перебуває в еміграції.
ЄС призупинив заборону на в'їзд для глави МЗС Білорусі Володимира Макея http://newsradio.com.ua/ |
Наведені вище кроки білоруської сторони викликають позитивну реакцію та підтримку Європейського Союзу. Зокрема Європейська комісія відмінила санкції до Міністра закордонних справ Білорусі В. Макея з метою надання йому можливості взяти участь у саміті «Східного партнерства» ЄС у листопаді ц. р. Розглядається також можливість зняття санкцій щодо інших представників білоруської влади, а також підготовки плану сприяння демократичним перетворенням у Білорусі.
В свою чергу в рамках реалізації власних інтересів на пострадянському просторі керівництво Російської Федерації намагається не допустити зближення Білорусі з Європейським Союзом, використовуючи для цього свої можливості тиску на неї. Насамперед, це стосується ролі Росії як головного кредитора та фінансового донора білоруської економіки.
Так, на сьогоднішній день на долю Російської Федерації припадає 31,5 % усього обсягу білоруського зовнішнього боргу. Між тим, Білорусь сподівається на отримання нових кредитів від Росії для модернізації її підприємств та спорудження атомних електростанцій за російським проектом. Поряд з цим, Росія фактично контролює кредитну діяльність ЄврАзЕС, що надає їй можливість впливу і на це джерело отримання коштів Білоруссю.
Компанію «Белтрансгаз», 100% акцій якої належать «Газпрому», перейменують на «Газпром трансгаз Білорусь» http://www.vestifinance.ru/ |
Крім того, незважаючи на зусилля білоруської сторони щодо диверсифікації джерел отримання енергоносіїв, Росія фактично зберегла монополію на постачання нафти і газу до Білорусі, а також придбала у власність газотранспортну систему країни в особі білоруської державної компанії «Белтрансгаз». Все це дозволяє Москві здійснювати тиск на Мінськ також і за рахунок маніпулювання обсягами поставок вуглеводнів до Білорусі та цінами на них. Зокрема, на фоні спроб Білорусі зблизитись з ЄС, на почату серпня ц. р. Росія в черговий раз скоротила обсяги поставок нафти білоруським споживачам.
Водночас Росія здійснює тиск на Білорусь також і на інших економічних напрямах, які мають стратегічне значення для білоруської сторони. Так, на початку липня ц. р. російська компанія «Уралкалій» розірвала угоду з білоруським підприємством «Білоруськалій» (провідне підприємство білоруської хімічної промисловості) стосовно спільного експорту мінеральних добрив, що підірвало позиції Білорусі на цьому сегменті світового ринку.
Міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив, що Москва шукає в Білорусі відповідний аеродром для російської бази ВПС http://inosmi.ru/ |
Окрім фінансово-економічних чинників, окремим засобом дій Росії зі збереження Білорусі в орбіті свого геополітичного впливу є включення білоруської сторони до системи забезпечення російських військових інтересів на Західному стратегічному напрямку як на двосторонній основі, так і в рамках ОДКБ. Зокрема, це стосується створення об’єднаних угруповань військ та систем ППО Росії та Білорусі, а також проведення, за ініціативою Росії, спільних військових навчань антинатовської спрямованості. Водночас, під тиском російської сторони, Росія та Білорусь повернулись до розгляду питання розміщення російської авіаційної бази на білоруській території.
Разом з тим, незважаючи на стратегічний характер відносин між двома країнами, Росія посилює проведення інформаційних заходів з широкомасштабної дискредитації керівництва Білорусі. Зокрема, в європейському контексті — як «останнього диктаторського режиму в Європі», який «не може мати нічого спільного з Європейським Союзом».
Карта Нагірно-Карабахської Республіки та Республіки Вірменія http://nagornykarabakh.livejournal.com/ |
На фоні складних та суперечливих процесів в СНД набуває активізації також і європейська складова зовнішньої політики Вірменії, яка знаходиться в найбільш важкому положенні серед інших країн колишнього СРСР. Насамперед, причиною вірменських проблем є неврегульованість конфлікту між Вірменією та Азербайджаном з приводу Нагірного Карабаху, що призводить до збереження загрози розширення масштабів збройного протистояння сторін та його переростання у повномасштабну війну на Південному Кавказі, а також продовження блокади Вірменії зі сторони Азербайджану та Туреччини.
Все це обумовлює домінуючу залежність Вірменії від Росії як у безпековій, так і в економічній сферах, що, в свою чергу, надає Москві потужні важелі тиску на Єреван, в т. ч. в плані встановлення контролю над вірменською економікою, а також використання території країни для посилення російської військової присутності в регіоні.
Російський «Газпром» може стати єдиним власником вірменської компанії «АрмРосгазпром» http://www.trend.az/ |
Зокрема, прикладом застосування таких важелів тиску стало підвищення Росією ціни на газ для Вірменії з 316 до 374 дол. США за одну тис. куб. м у 2013 році. При цьому, умовою збереження попередніх знижок вартості газу Росія висунула вимогу передачі їй у повну власність державної вірменської газової компанії АрмРосГазпром. Наслідком зазначеного стало підвищення у Вірменії цін на паливо та супутні йому товари і послуги (в т. ч. вартості проїзду у громадському транспорті), що призвело до загострення соціально-політичної ситуації в країні, включаючи страйки та масові акції протестів населення. Поряд з цим, Москва має можливості впливу на Єреван також і через інші галузі вірменської економіки, які знаходяться у власності Росії, зокрема залізничний транспорт та системи мобільного зв’язку.
102-а база ЗС РФ у Гюмрі, Вірменія. 988 зенітно-ракетний полк. С-300В1 http://forum.openarmenia.com/ |
Крім того, під приводом «захисту Вірменії від можливої агресії з боку Азербайджану» Росія здійснює послідовні заходи з посилення 102-ї бази ЗС РФ на вірменській території за рахунок сучасних систем ППО, ударних ракетних комплексів та інших видів озброєння і військової техніки.
За таких обставин підписання Угоди про асоціацію з ЄС розглядається Вірменією як певний альтернативний засіб забезпечення своєї військової безпеки та створення умов для розвитку економіки країни незалежно від Росії, за рахунок зближення з ЄС. Так, шляхом асоціації з Європейським Союзом Вірменія сподівається знизити загрозу можливих силових дій з боку Азербайджану, який також активно розвиває співробітництво з ЄС і навряд чи піде на конфлікт з асоційованим членом організації.
В свою чергу, укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом сприятиме збільшенню обсягів торгівлі Вірменії з Туреччиною та Грузією (які вже підписали або планують укласти аналогічні угоди з Брюсселем), а через них — і з іншими європейськими країнами. Згідно з оцінками експертів, зазначене призведе до зростання доходів вірменської економіки на 146 млн. євро за рік (2,3 % ВВП країни), в т. ч. збільшення експорту на 15,2 % та імпорту на 8,2 %.
«Вірменія вільна у прийнятті добровільного рішення», запевнив комісар ЄС з питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле, відповідаючи на питання про те, чому Вірменія повинна віддати перевагу Угоді про асоціацію з ЄС, а не членству в ініційованому Росією Митному союзі http://gdb.rferl.org/ |
В рамках практичної реалізації наведених вище планів 24 липня ц. р. Європейський Союз та Вірменія завершили підготовчі переговори щодо Угоди про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, яка є складовою частиною Угоди про асоціацію сторін. За заявою комісара ЄС з питань Політики європейського розширення та сусідства Ш. Фюле, зазначені угоди будуть підписані вже в ході саміту «Східного партнерства» ЄС в листопаді ц. р. у Вільнюсі. Разом з тим, зближення Вірменії з Європейським Союзом вимагає від Єревану реальних зрушень на шляху здійснення демократичних реформ в країні.
Як пише «Газета.ру» з посиланням на неназване джерело «Ведомостей», контракти укладено на три батальйони (94 одиниці) танків Т-90С, приблизно на три батальйони (близько 100 одиниць) бойових машин піхоти БМП-3, один дивізіон (18 одиниць) самохідних артилерійських установок «Мста-С», один дивізіон (18 пускових установок) реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) «Смерч», один дивізіон (18 одиниць) самохідних артилерійських гармат «Вена» та одну батарею (6 одиниць) важких вогнеметних систем ТОС-1А «Солнцепёк» (нова модифікація «Буратіно»). Якщо дані про конфігурацію техніки, яка поставляється в Азербайджан, вірні, то передбачається озброєння не менше одного загальновійськового з'єднання (розміром від посиленої бригади до дивізії) http://topwar.ru/ |
В той же час, як у випадках з іншими країнами, процес європейської інтеграції Вірменії викликає активну протидію з боку Російської Федерації. В цьому плані основними напрямами тиску Москви на Єреван є підвищення цін на енергоносії та штучне загострення ситуації довкола Нагірного Карабаху. Зокрема, незважаючи на союзницькі відносини між Росією та Вірменією (в т. ч. входження обох країн до складу ОДКБ), в червні ц. р. Москвою був зроблений відверто демонстративний антивірменський жест — надання Азербайджану важкого наступального озброєння на загальну суму близько 1 млрд. дол. США. Фактично зазначене стало відповіддю Росії на плани Вірменії стосовно підписання угод з Європейським Союзом.
На цьому фоні Росією та підконтрольними їй політичними силами Вірменії проводиться активна інформаційна кампанія з дискредитації кроків Єревану в європейському напрямі шляхом демонстрації їх «негативних наслідків для країни». Насамперед, серед таких наслідків називаються «можливість втрати Вірменією контролю над Нагірним Карабахом, який вона буде змушена передати Азербайджану на вимогу ЄС».
Крім того, поширюються погрози стосовно припинення Росією надання економічних преференцій Вірменії (включаючи введення більш жорсткого режиму в’їзду та працевлаштування вірменських трудових резервів на території РФ), а також припинення поставок зброї вірменській стороні за пільговими цінами. На противагу цьому просуваються ідеї щодо «доцільності та вигідності для Вірменії інтеграції до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану».
В цілому наведені обставини дозволяють зробити висновок про виникнення стійкої тенденції поширення проєвропейських настроїв в країнах СНД, включаючи найближчих союзників Росії — Білорусі та Вірменії, на противагу євразійським зусиллям Російської Федерації. Все це очевидно засвідчує слабкість та нежиттєздатність інтеграційних ініціатив Росії на пострадянському просторі, а також підриває стратегічні цілі Москви щодо встановлення її переважаючого впливу на території колишнього СРСР.
В свою чергу, це призводить до підвищення агресивності дій Москви з досягнення її геополітичних цілей, а також радикалізації позиції Росії, яка продовжує вживати всіх можливих заходів тиску на країни СНД, не виключаючи можливості провокування збройних конфліктів на їх території.