Роман Кот
4 листопада ц. р. у одній з київських лікарень померла херсонська активістка, радниця мера Херсона Катерина Гандзюк. 31 липня в Херсоні її було облито кислотою, внаслідок чого К. Гандзюк отримала опіки 40 % тіла.
Ці події є продовженням стійкої тенденції. За даними правозахисних організацій, від початку 2017 року на представників «третього сектору» було скоєно щонайменше 55 нападів, понад 40 з яких за останні 12 місяців.
Насильство проти активістів є проявом спроби регіональних еліт зберегти свій вплив на місцях. Разом з тим, трапляються поодинокі випадки, коли громадські активісти є інструментом переділу сфер впливу та виступають на боці однієї владної групи проти іншої.
Після госпіталізації активістка перенесла 11 операцій. Подія викликала широкий резонанс, в день смерті К. Гандзюк у найбільших містах України пройшли масові мітинги. Зокрема, в Києві — під будівлею міністерства внутрішніх справ.
З огляду на суспільний резонанс, справа Гандзюк знаходиться на особистому контролі керівництва держави. 5 листопада національна поліція передала кримінальне провадження в СБУ. За підозрою у нападі на активістку затримано 5 осіб. Всі вони є учасниками бойових дій на сході України в складі добровольчих формувань.
Також в українських ЗМІ з’явилася інформація, що організатор нападу на Катерину Гандзюк отримав гроші для передачі виконавцям від помічника народного депутата України. Зазначається, що слідство підозрює його в передачі грошей можливому організатору нападу.
5 листопада 73 громадські організації зажадали відставки генпрокурора України, міністра внутрішніх справ, а також керівництва херсонської поліції через неефективність розслідування нападу на Гандзюк.
6 листопада Верховна Рада заслухала звіт міністра внутрішніх справ, голови СБУ та генпрокурора про хід цього розслідування. Протестуючи проти намірів Верховної Ради втручатися у роботу правоохоронних органів, генпрокурор Ю. Луценко заявив, що подає у відставку. Щоправда її не прийняв президент і Ю. Луценко залишатиметься на посаді надалі.
Для того, щоб вгамувати суспільне обурення, цього ж дня парламент створив тимчасову слідчу комісію, яка повинна буде контролювати розслідування справи Гандзюк та інших активістів. Діяльність подібних комісій не врегульовано українським законодавством, тому вірогідність, що її робота буде ефективною, низька і її створення є суто політичним кроком.
Окрім справи Гандзюк, найбільший резонанс мала атака на громадського активіста, голову одеського осередку партії «Сила людей» Олега Михайлика.
22 вересня ц. р. у результаті нападу він отримав вогнепальне поранення та був госпіталізований у важкому стані.
27 вересня декілька сотень людей зібралися під будівлею Адміністрації Президента України з вимогою відзвітувати про хід розслідувань. Після акції у окремих справах спостерігається прогрес, але до відповідальності притягуються переважно виконавці, а не замовники нападів.
Подальше загострення ситуації буде використане опозиційними силами під час президентської та парламентської виборчих кампаній, а також, у поєднанні із комплексом проблем соціально-економічного характеру, може призвести до внутрішньополітичної дестабілізації країни.
