Відповідь на агресію Росії чи політичний хід в передвиборчій боротьбі за найвпливовішу в Україні посаду?
Від самого початку появи інформації про можливість введення воєнного стану в Україні, як в середині країни, так і за її межами розгорілася дискусія щодо того, що є основним мотивом для його запровадження:
- Необхідність протидії російській агресії, адже РФ сконцентрувала на кордонах України значні військові сили, здатні здійснювати сухопутні наступальні операції?
- Наближення президентських виборів в Україні, оскільки введення воєнного стану може бути використане в ході підготовки до виборів, що дозволить діючому Президенту України апелювати до необхідності захисту країни, а не до економічних досягнень та реформ, які не повністю виправдали очікування населення?
Процедура схвалення Указу Президента України про воєнний стан продемонструвала, що в Верховній Раді України не має довіри до Президента Петра Порошенка і що не всі політичні сили готові співпрацювати з ним, навіть якщо він обґрунтовує свої дії загрозою російського вторгнення.
Верховна Рада довго не погоджувався на умови Президента і зрештою домоглася від нього значних поступок:
- замість всієї території України воєнний стан буде введений лише в 10 областях, що межують з Росією, невизнаною Придністровською Молдавською Республікою та тими, які мають вихід до моря;
- також воєнний стан буде введено на 30 днів замість запланованих 60 і буде застосований в повному обсязі лише у випадку, якщо Росія розпочне наземну наступальну операцію на території України.
Все більше стає очевидним домінування фактору майбутніх виборів Президента України і українського парламенту при прийнятті тих чи інших рішень представниками політичних сил у законодавчій та виконавчій гілках влади.
Така ситуація створює передумови і можливості для зовнішніх геополітичних гравців суттєво впливати на процеси в Україні.
За станом на цей час, незалежно від мотивацій політичних гравців, можна з впевненістю сказати, що жодна зі сторін не набула додаткових переваг на старті виборчої кампанії, якщо не вважати перевагою те, що інформаційна хвиля щодо воєнного стану перекрила деякі скандальні моменти бюджетного процесу та невизначеність з отриманням Томосу для української церкви.
Зрештою, введення воєнного стану в обмеженому форматі дає гарну можливість провести штабні навчання як щодо переходу на роботу в умовах повноцінного воєнного стану обласних адміністрацій та інших органів влади, так і залучення підрозділів територіальної оборони, що перебувають на стадії формування.
Варто відзначити високу стресостійкість українського суспільства та його високу мобілізаційну готовність, для якої все ж ще потрібно розгорнути відповідну інфраструктуру.