НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Порівняльний аналіз відносин Китаю з Україною, Білоруссю, Казахстаном та Росією в контексті ініціативи «Пояс і шлях»

 

Роман Кот

Глобальною метою ініціативи «Пояс і шлях» завжди проголошувалося налагодження логістичних маршрутів до ринків збуту китайських товарів у країнах ЄС. У цьому контексті для керівництва КНР особлива увага мала б приділятися країнам-транзитерам, через які, власне, і пролягають маршрути до Європи.  Своєю чергою, країни-транзитери повинні  бути зацікавлені у налагодженні такої співпраці, сподіваючись, як мінімум, на багатомільярдні інвестиції у інфраструктуру. Аргументи ж щодо небезпеки сповзання у боргову яму руйнуються позитивним досвідом таких реципієнтів китайських інвестицій, як Малайзія та М’янма.  Де у цій схемі Україна і чи є вона там взагалі — спробуємо зараз з’ясувати. Для наочності ж порівняємо, на якому етапі знаходяться такі країни, як Білорусь та Казахстан, які співставні з Україною за транзитним значенням для Китаю. Окрім того, з’ясуємо, як співпрацюють Китай та Росія і що є системоутворюючим фактором у відносинах КНР з країнами пострадянського простору. Початком відліку візьмемо 2014 рік, коли сталися тектонічні зміни у Центрально-Східній Європі, а також повноцінно почала реалізовуватися ініціатива «Пояс і шлях». 

 

Казахстан

Завдячуючи географічній близькості до Китаю, і прагнучи збалансувати свої стосунки з Росією, порівняно, наприклад,  з Білоруссю чи Україною, Казахстан спромігся налагодити досить продуктивні відносини зі своїм східним сусідом. Особливо активно співпраця двох держав розвивається з середини 2000-х, зокрема,після перегляду Казахстаном нафтогазових контрактів із західними корпораціями в умовах зростання світових цін на нафту і погіршення відносин з країнами Заходу. Додатковим аргументом для підтримки відносин на високому рівні є членство обох держав у ШОС та зацікавленість у підтримці стабільності Центральної Азії.

З моменту приходу до влади в Китайській Народній Республіці нового її керівника  - Сі Цзіньпіна, та запуску ініціативи «Пояс і шлях» ці двосторонні  контакти  розвиваються по наростаючій. Президент Н. Назарбаєв регулярно відвідує  Пекін з візитами, зокрема,  брав участь у всіх форумах «Поясу і шляху», які організовує КНР.

Китайські інвестиції в Казахстан в 2014-2018 рр. у секторах економіки. Джерело: ChinaGlobalInvestmentTracker

Зі свого боку Сі Цзіньпін тричі гостював у Казахстані. Символічно, що під час свого першого візиту саме  до м. Назарбаєв в Університеті Астани (тепер — місто Нур-Султан) у вересні 2013 року  озвучив ідею створення «Поясу і шляху». У травні 2015 р. він став першим лідером іноземної держави, який відвідав Казахстан після президентських виборів 26 квітня 2015 р. Під час же третього візиту 7-10 червня 2017 р. було підписано 12 документів, серед яких такі важливі, як Угода про звільнення від оподаткування окремих видів доходу фонду «Шовковий Шлях»;  Меморандум між Міністерством фінансів Республіки Казахстан і Державною податковою адміністрацією КНР з податкових питань;  Меморандум про зміцнення співпраці в галузі транспортної інфраструктури.

З огляду на це, не дивно, що сьогодні Казахстан є першим торговим партнером Китаю у Центральній Азії, і другим – в СНД. Своєю чергою, КНР є другим торговим партнером Казахстану в світі (після Росії). За 2018 рік товарообіг двох країн склав 11,65 млрд дол. США.

Окрім того, за даними China Global Investment Tracker, протягом 2014-218 рр. китайські компанії різних форм власності інвестували в Казахстан 10,44 млрд дол.. США. В тому числі, у транспортну інфраструктуру — 2,97 млрд, у сільське господарство — 2,42 млрд, в енергетику — 970 млн, металургію — 1,91 млрд.

Як наслідок, у сфері інфраструктури, за даними посольства КНР в Казахстані, Є пряме сполучення між 6-ма містами Китаю і Казахстану, 5 постійних контрольно-пропускних пунктів, 5 транскордонних нафтогазопроводів, 2 транскордонні залізничні гілки та 1 міжнародний центр прикордонного співробітництва. У 2017 році число транзитних товарних рейсів з Китаю в Європу, які виконувалися через територію Казахстану, перевищило 1800, що складає понад 60% від загального обсягу транзитних перевезень через Казахстан. Це забезпечило казахстанській стороні дохід від таких перевезень в розмірі 3 млрд дол США. Крім того, завдяки китайсько-казахстанській транзитній логістичній базі в Ляньюньгані,  Нур-Султан вперше за всю історію дістав можливість вийти  до Тихого океану.

 

Білорусь

Зважаючи на стратегічне положення Білорусі, як кінцевої ланки «Поясу і шляху» між Російською територією та Євросоюзом, Китайське керівництво приділяє їй особливу увагу.

За даними МЗС Білорусі, з моменту оформлення «Поясу і шляху» президент країни О. Лукашенко здійснював візити до Китаю чотири рази — в 2015, 2016 і 2017 та  2018 рр. Зокрема, під час такого візиту 28-29 вересня 2016 р. глави КНР та Білорусі досягли домовленості про встановлення нового особливого рівня двосторонніх відносин: довірчого всебічного стратегічного партнерства і взаємовигідного співробітництва. Своєю чергою,  Білорусь відвідали голова КНР Сі Цзіньпін — у 2015 р., Голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Чжан Децзян — у 2017 р.

Політичний діалог Білорусі та КНР особливо активізувався у минулому році. Так, головною 2018 р. в двосторонніх відносинах з Китаєм стала зустріч 10 червня  на саміті ШОС в Циндао О. Лукашенка з Сі Цзіньпіном, а також візити в Білорусь заступника Голови КНР Ван Цішаня і Члена Постійного комітету Політбюро ЦК КПК Чжао Лецзі.

Китайські інвестиції в Білорусь за секторами економіки в 2014-2018 рр. China Global Investment Tracker

Важливим механізмом реалізації двосторонніх домовленостей став Білорусько-Китайський міжурядовий комітет зі співголовуванням Члена Політбюро ЦК КПК, Члена Секретаріату ЦК КПК, Секретаря Політико-юридичної комісії ЦК КПК Го Шенкуня і заступника Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь М. Снопкова. Останнє за часом його засідання відбулося у листопаді 2018 р. в Пекіні.

Як наслідок, з 2014 по 2018 рр. китайські компанії інвестували в Білорусь 1,73 млрд дол США. Зокрема, 850 млрд — у сільське господарство, 300 млрд — в транспортну інфраструктуру, 340 млрд — в енергетику, 140 млн в логістику та 100 млн в нерухомість.

У 2018 році товарообіг між двома країнами зріс на 17,1%, склавши 3,63 млрд дол. США. При цьому, білоруський експорт  зріс на 33,4%, зокрема, експорт в КНР сільськогосподарської продукції та продуктів харчування в 2018 р. в порівнянні з 2017 роком зріс в 4,4 рази.

Ключовим китайським інвестиційним проектом у Білорусі є технопарк «Великий Камінь». Китайсько-Білоруський індустріальний парк являє собою територіальне утворення площею 112,5 кв. км з особливим правовим режимом для забезпечення комфортних умов ведення бізнесу. На території парку планується розмістити виробничі і житлові зони, офісні та торгово-розважальні комплекси, фінансовий і науково-дослідний центри. В якості резидентів індустріального парку можуть виступати будь-які компанії, незалежно від країни походження капіталу. За 2018 рік зареєстровано 16 резидентів.

Вже цього року, у квітні, Білорусь і Китай підписали міжурядову угоду про міжнародні автомобільні перевезення. Її уклали з метою розвитку і сприяння співробітництву, а також зовнішньоторговельним відносинам у сфері міжнародних автомобільних перевезень,  і за нею  перевозитимуться пасажири і вантажі між Білоруссю і Китаєм, транзит через територію однієї зі сторін в треті країни і у зворотному напрямі. Виконуватимуть транзит перевізники КНР і Білорусі.

 

Росія

Росія для Китаю, в силу цілої низки факторів геополітичного, економічного та безпекового характеру, є набагато більше, ніж просто партнером. Наявність найдовшого у світі спільного кордону, зацікавленість у спільному забезпеченні стабільності у цілому ряді регіонів, перш за все у Центральній Азії, а також сприйняття одне одного як стратегічного тилу, породжують політичну волю для нарощування двостороннього співробітництва. Разом з тим, частково стримують відносини спорадичні спалахи в середовищі російських еліт  анти-китайської істерії. Окрім того, досі існують об’єктивні фактори економічного характеру: поганий інвестиційний клімат в Росії, зокрема, упередженість до китайських інвесторів, слабе технологічне виробництво, високі тарифи і різниця в технічних стандартах.

Після застою в 90-х обидві держави зуміли нормалізувати відносини у 2000-х та вивести їх на рівень стратегічного партнерства і співробітництва, оформленого Договором про добросусідство, дружбу і співробітництво від 16 липня 2001 року та низкою угод про демаркації кордону.

Китайські інвестиції в РФ у секторах економіки в 2014-2018 рр. China Global Investment Tracker

В силу спільності інтересів Росії та Китаю, зустрічі на найвищому рівні відбуваються регулярно. Зазначимо, що лише цього року Владімір Путін та Сі Цзіньпін зустрічалися двічі — під час візиту Путіна у Пекін на Другий міжнародний форум «Поясу і шляху» наприкінці квітня 2019 р. та під час візиту Сі Цзіньпіна на Петербурзький міжнародний економічний форум в червні.

За даними російської сторони, Китай є основним торговим партнером Росії, а серед партнерів КНР вона посіла 11-е місце за обсягом торгівлі, і перше – за темпами зростання товарообігу. У 2018 р. він зріс на 27,1% і досяг максимального значення —107 млрд дол. США. Збільшення товарообігу спостерігається вже 2 роки поспіль, що істотно з урахуванням спаду 2015-2016 рр. Двостороння торгівля зростала більшими темпами, ніж зовнішня торгівля Китаю в цілому (12,6%), яка досягла найвищих показників в історії.

Причому, за цей період експорт з РФ в КНР зростав більш високими темпами (ріст на 42,7%), ніж експорт з КНР до РФ (на 12%). Росія досягла профіциту торгового балансу в торгівлі з Китаєм. На позитивну динаміку російського експорту в КНР вплинули стан світових сировинних ринків, а також розвиток взаємодії країн на центральному та регіональному рівнях.

За даними російського порталу зовнішньоекономічної інформації, у структурі експорту з Росії в Китай у 2018 р в цілому спостерігався приріст за основними товарними групами, в порівнянні з 2017 р. Зокрема, це нафта та нафтопродукти — зростання на 55,1%, сільськогосподарська продукція і продукти харчування — на 51,4%  і кольорові метали — на 62,9%.

В рамках ініціативи «Пояс і шлях», згідно з даними, Global China Investment Traker, з 2014 по 2018 рр. КНР інвестувала в Російську Федерацію 24,25 млрд дол. Найбільше в енергетику – 15,76 млрд дол., але і в нерухомість — 2,33 млрд, транспортну інфраструктуру — 1,4 млрд та у сільське господарство — 840 млн.  Однак, обсяг прямих інвестицій в 2018 р. скорочувався. За оцінками експертів, обсяг ПІІ з КНР в Росію з січня по червень 2018 р. знизився на 24%, в порівнянні з аналогічним періодом 2017 р.

 

Україна

Україна є першою країною Центральної та Східної Європи, яка ще у 2011 році налагодила стратегічне партнерство з Китаєм, а також стала однією з перших, держав, що в 2013 році висловили бажання приєднатися до ініціативи, яка потім стала відомою як «Пояс і шлях». 2013 рік взагалі став проривним у двосторонніх відносинах — під час візиту до Пекіна президент Віктор Янукович підписав договір про дружбу і співробітництво між Україною і КНР, Спільну декларацію України і КНР та програму розвитку відносин стратегічного партнерства на 2014-2018 рр.

Однак внаслідок подальшого переформатування владної верхівки в Україні після подій Революції Гідності, а також через незаконну анексію Росією Криму та конфлікт на Донбасі у двосторонніх відносинах настав період стагнації.

В рамках політичного діалогу за президентства Порошенка між Україною та КНР не було жодного візиту на найвищому рівні, і лише один робочий візит високого рівня:  зустріч Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна з Міністром закордонних справ КНР Ван Ї на полях П’ятої зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів та спостерігачів Наради зі взаємодії та заходів довіри в Азії у Пекіні 27-28 квітня 2016 р.

Щоправда, відбувалися зустрічі на полях міжнародних майданчиків. Виділимо найбільш помітні:

• Зустріч міністрів закордонних справ Павла Клімкіна  і Ван Ї на полях Саміту АСЄМ у Мілані у жовтні 2014 р.
• Зустріч Президента України Петра Порошенка з Прем’єр-міністром Державної ради КНР Лі Кецяном у рамках засідання Давоського всесвітнього економічного форуму у січні 2015 р.
• Коротка зустріч  Президента України Петра Порошенка та Голови КНР Сі Цзіньпіна під час Вашингтонського саміту з питань ядерної безпеки у квітні 2016 р.
• Зустрічі Президента України Петра Порошенка та Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з главою китайської делегації, заступником глави Уряду КНР Ма Каєм в рамках Третього засідання Комісії зі співробітництва між урядами двох країн у Києві.

З початку цього року єдиним епізодом контактів на вищому рівні була зустріч Президента України Петра Порошенка із заступником голови КНР Ван Цішанем, що відбулася 22 січня в рамках Всесвітнього Економічного Форуму у Давосі, єдиним практичним результатом якої стала домовленість провести в 2019-му засідання українсько-китайської Міжурядової комісії.

Паралельно 20-23 січня заступник Міністра закордонних справ України Сергій Кислиця перебував із робочим візитом у Китаї. На чолі делегації він співголовував на українсько-китайських політичних консультаціях на рівні заступників міністрів закордонних справ, а також мав низку двосторонніх зустрічей.

Не зважаючи на такий низький рівень політичного діалогу, договірно-правова база, зокрема, щодо економічного співробітництва, поволі напрацьовується, однак лише протягом останніх двох років.

Так, у 2017-2018 рр. було підписано Меморандум про співробітництво між Торгово-промисловою палатою України та Китайським комітетом сприяння міжнародній торгівлі;  Двосторонній договір про валютний своп для валют китайський юань/українська гривня між Національним банком України та Народним банком Китаю; Меморандум про взаєморозуміння у сферах енергоефективності, відновлювальної енергетики та альтернативних видів палива між Держенергоефективності України та КНР.

Частково таку ситуацію можна пояснити тим, що Україна цікавиться Китаєм більше  як ринком для збуту власної продукції. Саме тому відносинами з Китаєм,  поряд із нашим МЗС, опікується Перший віце-прем‘єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів.

Відповідно, більшість зусиль зосереджується саме на цьому напрямку і при цьому повністю ігноруються питання взаємодії на політичному рівні, заохочення та заведення в Україну китайських інвестицій, а також співпраці в рамках міжнародних організацій, де КНР, як де-факто наддержава, має помітний вплив.

Як заявив 25 січня Степан Кубів, за 11 місяців 2018 року товарообіг України з Китаєм перевищив 8,82 млрд, а це  більше як на $1,1 млрд, ніж за увесь 2017 рік. За 2017 рік товарообіг Україна-Китай склав 7,69 млрд дол. та зріс, порівняно з 2016 роком, на 17,9%. Однак, за його словами, на зустрічі Петра Порошенка та Ван Цішаня   було домовлено, що товарообіг Україна-Китай досягне 10 млрд дол. США.

З огляду на це, одним з небагатьох потенційно ефективних форматів двосторонньої співпраці є міжурядова комісія Україна-Китай. Останнє за часом, третє її засідання відбулося ще в грудні 2017 року.

Китайські інвестиції в Україну у секторах економіки в 2014-2018 рр. China Global Investment Tracker

За підсумками роботи було підписано низку документів, включно з Планом дій Україна-КНР щодо реалізації ініціативи побудови «Економічного поясу Великого шовкового шляху»  і «Морського шовкового шляху XXI століття»; Меморандумом про взаєморозуміння в сферах енергоефективності, відновлюваної енергетики та альтернативних видів палива між Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України та Національною енергетичною адміністрацією КНР, а також програмою українсько-китайського інвестиційного співробітництва в агропромисловому комплексі між Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством сільського господарства КНР і Міністерством комерції КНР. Всі ці документи об’єднує одне — максимальна розпливчатість та відсутність конкретики.

І навіть більше, трапляються випадки невиконання домовленостей. Так, в рамках візиту до Китаю 8-9 листопада 2018 року  відбулася зустріч заступника міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції Віктора Довганя із заступником міністра транспорту КНР Лю Ксаомінгом. В її ході було досягнуто домовленостей щодо укладання двосторонньої угоди про автомобільний транспорт. Планувалося підписати угоду до проведення Другого форуму «Поясу і шляху», що відбувся у травні ц.р., однак прогресу щодо цього питання досі немає. Ця угода дала б змогу компаніям обох країн здійснювати перевезення на території іншої держави незалежно від встановлених маршрутів, виходячи з потреби логістики і торгівлі.

Також було заявлено про плани китайських державних та приватних компаній інвестувати в Україну 7 млрд дол. США. Сказати, що цієї планки не вдалося досягти — нічого не сказати. Загалом, за даними China Global Investment Tracker, протягом 2014-2018 рр. китайські компанії інвестували в Україну лише 1,2 млрд дол. США: 1,1 млрд – в енергетику та близько 100 млрд – в транспортну інфраструктуру.

Частково гальмування співпраці в рамках «Поясу і шляху»  можна б було виправдати наявністю проблем України з Росією, зокрема триваючою окупацією Росією Криму, що значно обмежує транзитний потенціал України, а також недружними діями Росії на міжнародні арені. Так, після запровадження на початку 2016 року Росією транзитного ембарго на українські товари зірвалася спроба налагодити обхідний транспортний маршрут.

Невдовзі з порту Чорноморськ за маршрутом Україна — Грузія — Азербайджан — Казахстан — Китай було запущено перший пробний рейс, який включав залізничні ділянки і поромні переправи Чорного та Каспійських морів. Але проект станом на 2019 рік заморожений через економічну неспроможність порівняно з традиційними транзитними маршрутами через Росію. Разом з тим у випадку відновлення він може мати політичне значення у контексті створення альтернативи «російським» маршрутам з метою тиску на РФ та отримання Китаєм додаткових преференцій.

Однак, навіть доступні зараз рішення не реалізуються. Більше того, за наявною інформацією, керівництво КНР на неформальному рівні заборонило великому бізнесу інвестувати в Україну. Тому кількість спільних проектів можна перелічити на пальцях рук. Ось найбільші з них:

 

• Міст через Дніпро біля Кременчука. Розробкою проекту займається China Road and Bridge Corporation. У травні ц.р. на Форумі «Поясу і шляху» було погоджено підписання інвестиційної угоди між урядами України та Китаю на загальну суму 340 млн дол. США.

 

• Ремонт доріг. Укравтодор та китайська Xinjiang Communications Construction Group у жовтні 2017 р. підписали 2 контракти на загальну суму 95,8 млн дол. США (кошти Світового банку). Один з них передбачає виконання ремонтних робіт з покращення безпеки руху на  дорозі М-12 Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка (через м. Вінницю), км 291+240 – км 332+052, другий — реконструкцію і капітальний ремонт дороги М-03 Київ – Харків – Довжанський (км 210+000 – км 333+250, сума контракту – 57,3 млн доларів США). Однак, 3 червня ц.р. Укравтодор розірвав контракт щодо траси М-12. Причиною стало те, що на дату розірвання контракту підрядник виконав лише окремі види робіт, що становить менше 1% від їх загального обсягу. При цьому на дату розірвання договору підрядник мав виконати 70% робіт.

 

• Нікопольська сонячна електростанція потужністю 200 МВт, побудована компанією «Солар-Фарм-1» (дочірня коммпанія ДТЕК), спільно з китайською China Machinery Engineering Corporation. Станцію ввели в експлуатацію в середині січня ц.р. і вона є найбільшою в Україні і однією з найбільших в Європі. Китайські інвестиції у проект складають близько 230 млн дол. США.

 

• Модернізація Слов’янської теплової електростанції. У грудні 2018 року ПАТ «Донбасенерго» і Dongfang Electric International Corporation підписали контракт на будівництво двох нових енергоблоків на Слов'янській ТЕС. За умовами тендеру, переможець повинен залучити кредитне фінансування на суму не менше 85% вартості проекту на термін не менше 15 років. Dongfang Electric International Corporation надала лист зацікавленості у фінансуванні від Банку Китаю. Блок №6Б планується ввести в дію в липні 2022 р., а блок №6А - в липні 2023 р.

 

• Поглиблення дна в портів Южний та Чорноморськ. У січні 2018 р. Китайська компанія China Harbour Engineering Company Ltd. завершила реалізацію проекту щодо днопоглиблення частини акваторії морського порту «Южний», а також у серпні 2018 р. розпочала днопоглиблення в порту Чорноморськ. Контракти вартістю 1,6 млрд грн були підписані у травні 2017 р. із Адміністрацією морських портів України та фінансуються з українського бюджету.

 

• Газовидобуток: 1 квітня ц.р. НАК «Нафтогаз України» та Державне експортне кредитне агентство КНР Sinosure підписали меморандум про надання українській компанії страхової квоти на $1 млрд. Це дозволяє «Нафтогазу» залучити фінансування та прямі інвестиції з КНР в межах цієї суми. Зокрема, планується, що на першому етапі буде залучено близько 160 млн. дол. США для фінансування чинних контрактів ПАТ «Укргазвидобування» з китайськими корпораціями, що постачають бурове обладнання та здійснюють бурові роботи, що дозволило б наростити газовидобуток всередині України.

 

Складено на основі даних China Global Investment Tracker

Отже, за хороших показників двосторонньої торгівлі з Китаєм, Україна значно відстає від конкурентів в контексті співробітництва в рамках ініціативи «Пояс і шлях». За показником залучення китайських інвестицій наша держава значно відстає від Казахстану та знаходиться на одному рівні з Білоруссю, за  всієї неспівставності економічного потенціалу та транзитних можливостей Києва і Мінська.

 

Рекомендації

Специфіка країн Азії свідчить, що довготривале та взаємовигідне співробітництво з ними можливо лише за умови встановлення особистих довірливих відносин на рівні голів держав. З огляду на це, після парламентських виборів в Україні доцільним є здійснення візиту президента України Володимира Зеленського до Пекіну з метою налагодження контактів із керівництвом КНР та запевнення у спадковості зовнішньої політики Києва. Також доцільно домогтися візитів вищого керівництва КНР в Україну. Оскільки на 2019 рік заплановане четверте засідання міжурядової комісії Україна-Китай, бажано, щоб візит на найвищому рівні відбувся до початку її роботи.

У довгостроковій перспективі доцільно підняти стосунки з Китаєм на рівень голів урядів та встановити президентський контроль за виконанням двостороннього порядку денного. При цьому, зважаючи на значення для Китаю відносин із Росією, а також на чутливість керівництва КНР до теми порушень прав людини, не потрібно робити акцент на публічних закликах засудити російську агресію в Криму та на Донбасі, натомість перевести політичний діалог і більш кулуарний формат.

У економічній сфері доцільно продовжувати нарощування українського експорту до Піднебесної, і разом з тим, докладати зусиль щодо залучення китайських інвестицій в рамках ініціативи «Пояс і шлях». Окрім вирішення традиційних для України проблем на кшталт корупції, важливим є гарантування з боку вищого керівництва держави недоторканності інвестицій.