Олександр Лебідь, військовий та політичний експерт
Залишилися позаду незвично спекотні вересневі дні і з ними в історію увійшли важливі міжнародні події, що мали місце цього місяця в країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР). Зокрема, один за одним відбулись саміт «Великої двадцятки» (G20) 4-5 вересня ц. р. у китайському місті Ханчжоу та сесія самітів країн-членів АСЕАН і країн-діалогових партнерів організації 8-9 вересня ц. р. у столиці Лаосу В’єнтьяні. Справжня роль цих зустрічей високого рівня у розвитку міжнародних відносин буде осмислена з часом. Проте вже сьогодні можна стверджувати, що розвиток воєнно-політичної обстановки у світі незабаром визначатиметься перебігом тих подій та рішеннями, якими згадані заходи були відзначені. При цьому, незважаючи на значну віддаленість місця проведення обох самітів від України, зустрічі у Ханчжоу та В’єнтьяні реально впливатимуть на розвиток подій довкола неї.
Економіка Китаю вважається другою у світі після економіки США |
Пекін прагне більшої участі у «глобальних ланцюгах доданої вартості», зокрема на етапах високотехнологічних науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт і дизайнерського процесу |
Адже Китай, економіка якого вважається другою у світі після економіки США, на полях азійських самітів доклав значних зусиль, щоб створити умови для рівноправного американсько-китайського стратегічного діалогу, а також для трансформації відносин з провідними країнами світу в цілому.
Згідно з китайською позицією, зміни у таких відносинах мають забезпечити входження Китаю до глобальної економіки на рівних з розвиненими країнами правах. Оцінюючи теперішній рівень китайської промисловості, Пекін прагне більшої участі у «глобальних ланцюгах доданої вартості», зокрема на етапах високотехнологічних науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт і дизайнерського процесу, а також у післяпродажних послугах. Згідно з цією позицією, на саміті G20 Китай закликав до побудови інноваційної, здорової, взаємопов’язаної та інклюзивної світової економіки. У виконанні такого роду глобальних завдань китайська сторона спирається на геоекономічну стратегію, в рамках якої розраховує заручитися підтримкою азійських країн, що розвиваються, та отримати доступ до світових ринків товарів і технологій.
|
Найбільше значення для китайської сторони має практичне втілення геоекономічної ініціативи «Один пояс і один шлях», за якої об’єдналися проекти «Економічного поясу Шовкового шляху» та «Морського шовкового шляху ХХІ сторіччя». Анонсована у 2013 році ініціатива була включена до списку важливих завдань китайського уряду та передбачила формування нової моделі міжнародного співробітництва Китаю з країнами Євразійського континенту. У такий спосіб Китай сподівається посилити свою роль у міжнародному економічному співробітництві та зв’язки з країнами континенту у сфері науки, культури та освіти.
Необхідно зазначити, що реалізація проекту «Економічного поясу Шовкового шляху» виходить за рамки традиційної уяви про розвиток лише наземних шляхів сполучення. Останнім часом китайська сторона приділяє значну увагу розвитку авіаційного сполучення у Центральній Азії та на Кавказі. Сьогодні Китай підписав з усіма центрально-азійськими країнами угоди про авіаційне сполучення, які формально створили основу для інтеграції регіональної системи авіаційного сполучення. Крім того, китайська сторона допомагає Казахстану, Киргизстану та Грузії модернізувати їх авіаційну інфраструктуру та підвищити стандарти безпеки авіаційних перевезень. Таким чином Китай продовжує розвивати євразійські логістичні шляхи для спрощення своєї комунікації з Європейським Союзом.
Для України в цьому плані посилюється актуальність питання стосовно того, чи буде вона інтегрована до наземних і повітряних шляхів комунікації між Європою та Азією. Чи через недосконалість національної інфраструктури, а головне — через невизначеність перспектив щодо її розвитку, ми залишимося на узбіччі логістичних шляхів, формування яких наближається до фінальної стадії.
|
У контексті розвитку економічного співробітництва з країнами АТР, Пекін надає особливу увагу країнам Південно-Східної Азії. В рамках підготовки до участі КНР у самітах з АСЕАН МЗС Китаю заявило, що розвиток добросусідських відносин з країнами-членами організації відноситься до пріоритетних напрямів регіональної зовнішньої політики Пекіну.
Тринадцятий ярмарок Китай-АСЕАН 11-14 вересня ц. р. в адміністративній столиці Гуансі-Чжуанського автономного району КНР м. Наньніні |
За підсумками саміту АСЕАН-Китай підписано Загальну спільну заяву та Спільну заяву про запровадження у Південно-Китайському морі Кодексу поведінки при незапланованих контактах на морі (стосується кораблів військово-морських сил і військової авіації країн-учасниць). Згідно з документами, учасники заходу висловили готовність до виконання міжнародних правових норм щодо забезпечення свободи судноплавства і авіаційних перельотів у Південно-Китайському морі.
Практичним наповненням співробітництва між КНР та країнами Південно-Східної Азії стало проведення 11-14 вересня ц. р. в адміністративній столиці Гуансі-Чжуанського автономного району КНР м. Наньніні 13-го ярмарку Китай-АСЕАН. Під час заходу, в якому брали участь близько 2,5 тис. компаній з 29 країн (країни-члени АСЕАН, Індія, Казахстан, Пакистан, Шрі-Ланка тощо), відбувся Діловий та інвестиційний саміт Китай-АСЕАН.
У такий спосіб КНР намагається сформувати з числа країн АТР своєрідний «клуб прихильників Пекіну», що зміцнюватиме міжнародні позиції китайської сторони та збільшить вагу Китаю у справі розвитку американсько-китайського стратегічного діалогу.
Безумовно, прагнення КНР забезпечувати собі більші можливості у системі глобальної економіки задля подальшого економічного зростання призводить до протиріч з розвинутими країнами. Зокрема, наміри щодо створення Східно-Азійського співтовариства, до якого мають увійти країни АСЕАН, КНР, Японія та Республіка Корея, складають загрозу союзницьким відносинам між США та Японією і Південною Кореєю. Крім того, посилення територіальних претензій КНР до сусідніх країн з одночасною експансією в інших регіонах світу, насамперед на Африканському континенті, негативно сприймаються Заходом.
|
Амбіційні наміри КНР щодо збільшення власної ролі у міжнародних економічних відносинах ускладнили процеси налагодження американсько-китайського стратегічного діалогу та перенесення Сполученими Штатами Америки у 2012 році акценту у міжнародних відносинах на розвиток співробітництва з країнами АТР. У якості альтернативи кооперації між країнами АТР та Китаєм, Сполучені Штати реалізують проект Транс-Тихоокеанського співробітництва, який загалом може виявитися більш успішним у разі отримання країнами регіону доступу до інноваційних технологій.
Голова КНР Сі Цзіньпін |
Разом з тим, аналіз позиції чинного китайського керівництва дозволяє дійти висновку, що КНР посилюватиме жорсткість свого зовнішньополітичного курсу з відстоювання державних інтересів. Після свого обрання Головою КНР у 2013 році Сі Цзіньпін заявив, що Китай не відмовиться від «…законних прав та інтересів». За його словами, Китай не допустить «…обмеження суверенітету, безпеки та інтересів розвитку держави». Така позиція китайського керівництва створила підґрунтя для посилення націоналістичної агресивності у справі реалізації зовнішньої політики. Ця особливість у підходах до ведення зовнішньої політики призвела до інциденту в китайському аеропорту під час прибуття президента США Б. Обами для участі у саміті G20. За різними експертними оцінками, такий інцидент характерний для країни з великим економічним і політичним потенціалом, однак поки що не спроможної ефективно його реалізувати. Загалом, останнім часом у міжнародній діяльності КНР все більше відчувається насторожене ставлення до колективного Заходу та прагнення для вирішення спірних з ним питань використовувати китайсько-російське співробітництво.
Крім того, незважаючи на прагнення Китаю посісти місце світового лідера, він не готовий до ведення багатогранної відповідальної міжнародної політики. Насамперед це підтверджує китайська позиція невтручання у міжнародні та регіональні конфлікти. В цьому контексті особливе занепокоєння викликає відсутність сформованої китайської оцінки стосовно російської воєнної агресії проти України.
Така позиція китайської сторони створює умови для ситуативного співробітництва між КНР та Російською Федерацією, яке, крім отримання прямої економічної користі, використовується Пекіном для тиску на Захід у спірних питаннях. Своєю чергою, Росія протягом року та, зокрема під час азійських самітів, робила все можливе для зміцнення російського вектору китайської зовнішньої політики. Так, сьогодні до основних напрямів китайсько-російського співробітництва можливо віднести:
взаємодію у сфері економіки, що включає енергетику та розвиток інфраструктури, зокрема реалізацію газопровідного проекту «Сила Сибіру», участь китайських компаній в освоєнні російського Далекого Сходу, модернізацію Транссибірської залізниці та БАМу, а також китайські інвестиції у розвиток російської інфраструктури;
|
Двосторонні політичні контакти: китайсько-російські консультації |
двосторонні політичні контакти. На запрошення китайської сторони 7-9 вересня ц. р. КНР з робочим візитом відвідала спікер Ради Федерації РФ В. Матвієнко. Цей візит не мав якихось практичних результатів, проте з вищим китайським керівництвом обговорювались співпраця у двосторонньому і міжнародному (ООН, БРІКС, ШОС) форматах, а також можливість збільшення китайських інвестицій в російську економіку. Крім того, у середині вересня ц. р. відбувся 12-ий раунд китайсько-російських консультацій з питань стратегічної безпеки та 3-тє засідання китайсько-російського механізму в сфері правоохоронних органів і безпеки, де брав участь секретар Ради безпеки РФ Н. Патрушев;
Навчання «Морська взаємодія-2016» 12-19 вересня ц. р. |
військове та військово-технічне співробітництво, в якому КНР виявляє інтерес до отримання російських нових оборонних технологій та перспективних методів підготовки військовослужбовців до дій в особливих умовах. На Міжнародному військово-технічному форумі «Армія-2016», який відбувся на початку вересня ц. р. у м. Кубинка (Московська область), китайська делегація висловила зацікавленість у навчанні своїх представників на базі Міжнародного центру підготовки спецназу в Чечні. Також продовжується демонстрація тісної взаємодії між військово-морськими силами КНР та РФ. Під час навчання «Морська взаємодія-2016» 12-19 вересня ц. р. китайська та російська сторони опрацювали спільні дії своїх кораблів, питання щодо підвищення рівня злагодженості дій. Виходячи зі складу учасників заходу та навчальних питань, китайська сторона цікавиться російським досвідом організації протичовнової оборони та десантних операцій.
У першій половині вересня ц. р. на території тимчасово окупованого Криму вперше перебувала офіційна група туристів з Китаю |
Незважаючи на те, що Росія поступається масштабами співробітництва КНР з розвинутими країнами, у Пекіна зберігається прагматизм щодо китайсько-російських відносин в умовах запровадження міжнародних санкції стосовно РФ. Зокрема, у першій половині вересня ц. р. на території тимчасово окупованого Криму вперше перебувала офіційна група туристів з Китаю, поїздка якої була організована на підставі договору між КНР і РФ про безвізовий перетин кордону. Очікується, що у листопаді та грудні поточного року Крим відвідають ще дві групи китайських туристів.
На жаль така ситуація спостерігатиметься доки офіційний Пекін не отримає реальні аргументи щодо розвитку системного та економічно вигідного співробітництва з Україною. Лише за наявності таких аргументів Китай наважиться засудити російську воєнну агресію проти нашої держави та обмежити масштаби співпраці з Росією. Наприклад, Китай має усвідомити, що Україна може бути надійним партнером у справі реалізації проекту «Економічного поясу Шовкового шляху» та стати дійсно «потужним транспортним хабом» на шляху Китаю в Європейський Союз.
Також може стати в нагоді досвід Грузії у справі запровадження вільної торгівлі з Китаєм, переговори щодо якої завершилися 13 вересня ц. р. Очікується, що ця угода про вільну торгівлю запрацює у середині 2017 року та створить умови для безподаткового експорту грузинської продукції до Китаю.
Так чи інакше, але керівництво Китаю на шляху до світового лідерства буде змушене визначити свою позицію щодо російської агресії проти України. Та якими аргументами на користь підтримки України в цьому конфлікті користуватиметься офіційний Пекін — залежатиме здебільшого від наших зусиль.