Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.
Зауважимо, що точка зору авторів
|
Марина Воротнюк
Марина Воротнюк — кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень при Секретаріаті Президента України.
У період з 2006 по 2013 роки працювала в якості наукового співробітника Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені І. І.Мечникова.
Сфера її наукових інтересів пов'язана з безпекою в Чорноморському регіоні і турецькою зовнішньою політикою.
Отримала ступінь кандидата політичних наук в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, її дисертація присвячена застосуванню критичних теорій безпеки до зовнішньої політики Туреччини.
У світлі подій, що відбуваються в Криму, зокрема, проведення 16 березня на території півострова референдуму в присутності російських збройних сил, одним із основних завдань української дипломатії стало припинення сепаратистських тенденцій в Україні, збереження її територіальної цілісності та забезпечення нашої підтримки ключовими міжнародними гравцями.
|
|
Серед держав, позиція яких надзвичайно важлива у врегулюванні кримської проблеми, помітне місце належить Туреччині
Серед держав, позиція яких надзвичайно важлива у врегулюванні кримської проблеми, помітне місце належить Туреччині.
Інтерес Туреччини до України обумовлюється кількома вагомими причинами, і далеко не останньою є доля депортованих колись кримських татар, які проживають нині на Кримському півострові і облаштування яких після їх повернення Анкара з готовністю підтримала, у тому числі фінансово.
Взаємовідносини між Україною і Туреччиною сьогодні характеризуються як «стратегічні». Посилення стратегічного партнерства є головною задекларованою метою українсько-турецької співпраці. Крім того, турецька держава є ключовим гравцем сфери безпеки в Чорноморському регіоні, який фактично контролює режим проходження Босфору і Дарданелл військовими суднами (згідно з Конвенцією Монтре), впливовим членом НАТО, і до того ж стратегічним партнером Російської Федерації, з яким остання змушена де-факто погоджувати свої діяння в регіоні.
Реакція офіційної Анкари на події в Криму
Незважаючи на погрози, що викликані зміною статус-кво в регіоні, коли Крим одночасно «став частиною» Росії і черговим «замороженим конфліктом», Туреччина вкрай обережно підтримала Україну.
Турецькі ЗМІ: За законом 230-річної давності Туреччина має права на Крим. Про це свідчить договір між Османською та Російською імперіями. Згідно з документом, підписаним російською імператрицею Катериною Великою 19 квітня 1783, Кримський півострів переходить зі складу Османської імперії до складу Росії
Фото http://podrobnosti.ua/
Формально виступаючи за цілісність України, за дотримання норм міжнародного права, подолання сепаратистських тенденцій у Криму шляхом діалогу і консенсусу, за захист прав кримських татар, Туреччина уникає оцінки російської інтервенції в якості основної причини «кримської проблеми», утримується від відкритого засудження вчинків Росії. А от для України ж це дуже важливо, оскільки сприяє запобіганню ескалації напруженості на півострові і робить можливим надання Туреччиною економічної допомоги кримським татарам. Саме ці питання обговорювалися останнім часом по дипломатичним каналам.
Міністр закордонних справ Туреччини А. Давутоглу був одним з перших закордонних чиновників, хто відвідав Київ після початку кризи.
Україну також відвідала турецька делегація разом з заступником радника прем'єр-міністра Туреччини А. К. Айдином. Вони закликали вирішити проблеми у мирний, з дотриманням норм міжнародного права, спосіб і зберегти територіальну цілісність України.
У Туреччині також відбулися зустрічі турецьких офіційних осіб з Послом України, представниками кримсько-татарських організацій в Туреччині, лідером кримськотатарського народу М. Джемільовим.
Турецький уряд заявляє, що захищатиме права кримсько-татарської меншини в Криму. «Туреччина ніколи не залишала і ніколи не залишить кримських татар», - заявив прем'єр-міністр країни Реджеп Ердоган після телефонної розмови з Володимиром Путіним
Фото http://www.svoboda.org/
Референдум в Криму 16 березня кримськими татарами був фактично бойкотований. З оцінкою референдуму як нелегітимного Туреччина солідарна. У заяві Міністерства закордонних справ Туреччини від 6 березня ц. р. рішення про проведення референдуму в Криму характеризується як помилкове, як «небезпечний і неправильний крок, який може призвести до негативних наслідків і в регіоні, і поза ним, та спровокувати в Криму серйозні зіткнення між різними групами».
7 березня ц. р. президент Туреччини А. Гюль зазначив, що початок нової «холодної» війни не в інтересах жодної з держав. За його словами, «обидві держави — Україна і Росія — сусідки Туреччини в Чорному морі… Туреччина докладає всіх можливих зусиль для вирішення [кримської ] проблеми».
За словами А. Давутоглу, «кримська проблема» має вирішуватися Україною. Однак, в цій же заяві він зазначив: «Ми не дозволимо, щоб напруга, яка посилюється в Криму, стала причиною кризи в наших відносинах з Росією. Деякі сили намагаються погіршити російсько-турецькі відносини, скориставшись кримської проблемою».
Такий пошук ворогів серед західних партнерів уже стає традиційним для турецької дипломатії і свідчить про загрозливу тенденцію, коли Туреччина координує свої дії з Росією.
Проте, Росії та Туреччині не вдасться уникнути протиріч через розбіжність їхніх позицій по Криму і наявних зобов'язань Анкари перед західними партнерами. Так, у відповідній ноті протесту Росія звинуватила Туреччину у невиконанні Конвенції Монтре 1936 р., коли Анкара пропустила в Чорне море через Босфор і Дарданелли американський фрегат ВМС США «USS Taylor», який, на думку росіян, порушив термін перебування в Чорному морі (більш, ніж 21 день).
Фрегат USS «Taylor» (FGG -50) залишає порт Самсун. 7 березня 2014 фрегат «Taylor» залишив турецький порт Самсун і буксирується буксиром компанії Donjon Towing на військово-морську базу в затоці Суда, Греція, для проведення ремонту, після посадки на мілину, що сталася 12 лютого в порту Самсун
Фото http://www.korabli.eu/
Примітка: Ракетний фрегат ВМС США «Тейлор» (FFG-50). Водотоннажність корабля складає 4100 тонн, довжина — 138 метрів, ширина 14 м, осадка корабля 6,7 м. Корабель може розвивати швидкість понад 29 вузлів (54 км/год). Порт приписки — Мейпорт, Флорида.
Фрегат був побудований в 1983 році і названий на честь капітана Джессі Дж. Тейлора, військового морського льотчика, посмертно нагородженого Морським Хрестом за героїзм. Девіз корабля: «Гордий захисник». На кораблі служать винятково добровольці.
Турецьке МЗС відреагувало на це, заявивши, що подібні звинувачення не відповідають дійсності, і Туреччина ніколи не порушувала Конвенції (заява прес-служби від 3 квітня).
Навіщо вам Туреччина? Приїжджайте до Криму!
Фото http://demotivation.me/
Крім того, російський МЗС звернувся до російських громадян, закликавши їх відмовитися від відвідування тих країн, в яких чинний закон про реадмісію зі США, через «можливість затримання або арешту за запитами американських правоохоронних органів і спеціальних служб» після введення США антиросійських санкцій. Серед великого списку цих країн є і Туреччина, яка підписала подібний договір з США ще в 1979 році.
Російсько-турецький тандем: чи є місце для України?
|
|
Турецька позиція досить конкретна: «Ми не хочемо допустити ізоляції Росії». Турецька сторона не зацікавлена в активному втручанні американських і європейських партнерів у врегулювання кризи у вигляді «покарання» Росії за допомогою санкцій, посилення військової присутності НАТО в Чорному морі і т. д. Можна припустити, що Туреччина, маючи власний негативний досвід взаємодії з ЄС, вважає, що ЄС повинен нести відповідальність за революційні події на Майдані в Україні і подальшу дестабілізацію ситуації в регіоні.
Туреччина більше не прагне приєднатися до Євросоюзу. Переговори про прийняття країни в європейську сім'ю ведуться з 2005 року, проте відтоді майже ніякого прогресу досягнуто не було. Останні опитування показують, що турки бояться вступу країни в охоплений борговою кризою регіон
Фото http://vybor.ua/
Туреччина не бажає порушувати стратегічне партнерство з Росією і посилювати присутність інших гравців у регіоні, у тому числі ЄС. Російсько-турецький тандем є основним елементом сучасної стратегії безпеки Туреччини, незважаючи на традиційне прагнення Туреччини стати членом ЄС і на її статус як члена НАТО з 1952 р. У 2008 році під час російсько-грузинської війни вже мав місце прецедент, коли Туреччина, формально визнаючи територіальну цілісність Грузії, зайняла нейтральну позицію з проросійським ухилом.
Крім того, останнім часом інтерес Анкари фокусувався на регіональних процесах Близького Сходу (у світлі арабських революцій) і значно менше — на Чорноморському регіоні. В даний момент зовнішня політика Туреччини спрямована, в першу чергу, на вирішення сирійської проблеми.
Позиція Туреччини щодо кримської проблеми також напряму залежить від розвитку внутрішньополітичної ситуації в цій країні. Туреччина переживає складний етап політичних перетворень, які визначатимуть подальший шлях її розвитку. Масові протести, що розпочалися в Стамбулі наприкінці травня 2013 року проти авторитаризму уряду Р. Т. Ердогана, і жорстка реакція влади на них, непропорційне використання сили поліцією загострили ситуацію в країні, поляризували суспільство.
Крім того, турецька влада завжди розглядала революційні перетворення в сусідніх країнах як загрозу власній стабільності. Тому реакція Анкари на Помаранчеву революцію 2004 року і події на Майдані наприкінці 2013-го — початку 2014 років була вичікувальною і стриманою. Країна переживає також гучний корупційний скандал, що підірвав позиції правлячої партії. Починаючи з березня ц. р., протягом 15 місяців в Туреччині проходитимуть місцеві, президентські і парламентські вибори, підготовкою до яких займається турецька влада. У цій ситуації їй важливо дотримуватися статус-кво на зовнішньополітичному напрямку, уникаючи конфлікту з Росією.
Крим як тест на спроможність
У Туреччині відбувся мітинг «Туреччина - підтримай Крим», організований Товариством культури та взаємодопомоги кримських татар, під гаслами «Ні окупації в Криму!», «Ні референдуму в Криму!», «Крим - тюркська земля!»
Фото http://news.eizvestia.com/
Зараз фактично Крим є тестом на дійову спроможність нової української влади, міжнародних гравців та інституцій. Враховуючи стратегічну позицію Туреччини щодо Росії і України, її особливий погляд на становище кримських татар, важливо забезпечити більш активну участь Туреччини у вирішенні кримської проблеми. І справа не тільки в наданні турецької економічної допомоги Криму, хоча це теж дуже суттєво. Анкарі потрібно зрозуміти: у разі зміни статус-кво на Кримському півострові турецькі інтереси обов'язково постраждають:
- міниться військово-стратегічний баланс сил в Чорноморському регіоні на користь Росії;
- зросте ймовірність реалізації російського проекту газопроводу Південний потік, що також негативно позначиться на турецькій енергетичній безпеці;
- постраждає імідж Туреччини як «миротворця» і «гуманітарного гравця» через утиски прав кримських татар.
Тому референдум про приєднання Криму до Росії і передбачувані негативні наслідки для кримських татар повинні окреслити, образно кажучи, «червону лінію», за якою Туреччина займе більш жорстку позицію щодо протиправних дій Росії в Криму.
